Газета «Новости медицины и фармации» №7 (761), 2021
Вернуться к номеру
Системний підхід при оцінці охорони здоров’я
Авторы: Літвак А.І., к.м.н., доцент
Одеський регіональний інститут державного управління Національної академії державного управління при Президентові України, м. Одеса, Україна
Разделы: Справочник специалиста
Версия для печати
За визначенням ВООЗ, сучасна система охорони здоров’я повинна забезпечувати доступність медичних послуг для тих, хто їх найбільше потребує, характеризуватися їх високою якістю та безпечністю і забезпечувати максимальні результати для здоров’я на популяційному рівні [11]. В.А. Баранов і співавтори вважають, що «на практиці виникає необхідність у системі комплексного інтелектуального аналізу даних, яка могла б об’єднати і аналізувати різнотипну інформацію, що поступає від усіх медичних систем організації. Через великі обсяги аналітичної інформації така комплексна система повинна використовувати технології роботи з великими даними» [2]. Система — це комплекс елементів і відносин між його складовими, які становлять єдине ціле. Через певну структуру зв’язків і відносин кожна складова системи взаємодіє з іншими складовими та чинить вплив на них і на загальний результат діяльності всієї системи. Системний підхід сприяє правильному розумінню існуючих проблем і допомагає розробити необхідні заходи щодо ліквідації «вузьких місць» і небажаних відхилень. Системний підхід виходить із багатомірності будь-якої організації і необхідності враховувати в управлінській діяльності вплив і взаємодію багатьох факторів, що знаходяться як усередині, так і зовні організації і впливають безпосередньо або опосередковано на функціонування і результат її діяльності. Організаціям як системі притаманна наявність системного ефекту, який пов’язаний із тим, що ціле за своїми характеристиками і можливостями завжди відрізняється від його складових, а також від простої суми їх характеристик. Основними принципами системного підходу є цілісність, структурність, взаємозалежність елементів системи і середовища (внутрішнього та зовнішнього), ієрархічність, висока критеріальність в описі моделі системи і оцінках її результативності [1, 5, 10]. Усім цим характеристикам відповідає система охорони здоров’я, до якої з успіхом можна застосувати системний підхід для визначення проблем і шляхів їх вирішення.
Обраний нами підхід до використання системного аналізу базується на законі функціонування систем, який сформулював на початку ХХ століття О.О. Богданов як закон найменших, або закон «слабкої ланки». Його аргументи були викладені таким чином: «Якщо система складається з окремих частин вищої і нижчої організованості, то її відношення до оточуючого середовища визначається нижчою організованістю. Наприклад, міцність залізного ланцюга визначається найбільш слабкою ланкою, швидкість ескадри — найменш швидкохідним із судів, врожайність — тим із умов родючості, яке є у відносно найменшій кількості, тощо. Згідно цим законом можливість розвитку господарського цілого залежить від найбільш відстаючої його частини» [3]. С.С. Минько, спираючись на закон «слабкої ланки», використав системний підхід з вирахуванням коефіцієнта осциляції [7]. А.І. Літвак використав цей підхід для оцінки стану стоматологічної служби в державі [6]. Н.А. Лужецька використала цю методику у своїй дисертації для визначення стану наркологічної служби. Важливо, що коефіцієнт осциляції дозволяє оперувати саме інтегральними поняттями щодо оцінки ефективності функціонування багатокомпонентних систем [12]. Саме визначення слабкої ланки системи охорони здоров’я і ступеня її відставання від найкращих, передових елементів досліджуваної системи за різними напрямками діяльності дозволяє нам судити про нерівність доступу населення до медичної допомоги та її закладів, на чому наполягає ВООЗ [4]. Необхідність урахування слабких ланок системи і підтягування їх до рівня передових, досягнення потрібної відповідності між різними складовими цілої системи сьогодні є загальновизнаним принципом в теорії і практиці управління.
Методика
Нами проведений аналіз варіаційних рядів, які в сукупності складалися з 28 показників смертності немовлят у певні роки (2000, 2005, 2010, 2015, 2016, 2018) за вісімнадцять років — з 2000 по 2018 рік — в усіх областях країни. На підставі аналізу варіаційного ряду нами розраховані варіаційний розмах і коефіцієнт осциляції, використаний метод групування і порівняння. Інформаційною базою дослідження стали дані офіційної статистики — Державної служби статистики України. Після аналізу зведених даних за регіонами за рік ми обирали показники двох областей в Україні, які мають найбільші (найкращі) та найменші (найгірші) показники щодо досліджуваних критеріїв. Нами також враховувався середній показник для всієї країни за даним критерієм за рік. Для подальшої статистичної обробки даних ми користувалися методами статистичного аналізу з застосуванням параметрів розмаху (різниця між найбільшим і найменшим показником варіаційного ряду) та коефіцієнту осциляції, що відображає коливання крайніх показників відносно середніх даних у відсотках. Для оцінки коливань коефіцієнту осциляції нами була обрана шкала оцінок, що застосовується при акредитації медичних закладів і є офіційно визнаною шкалою в системі охорони здоров’я країни [8].
Слово «шкала» походить від латинського і перекладається як «сходи». Це послідовність чисел, що використовуються для виміру і кількісної оцінки будь-яких величин. Оцінка результативності системи охорони здоров’я при виконанні її завдань може бути такою: коливання коефіцієнта осциляції на 10 % — «відмінно», коливання коефіцієнта осциляції на 20 % — «добре», коливання коефіцієнта осциляції на 30 % — «задовільно», і коливання коефіцієнта осциляції більш як на 40 % пов’язано з незадовільною оцінкою.
Комплексна оцінка діяльності, явища чи об’єкту — це багатоаспектна і різностороння оцінка з використанням системи багатьох показників, що характеризують різні сторони явища, об’єкта або діяльності. Інтегральна оцінка діяльності, явища чи об’єкту — це зведення чисельних показників, різних за своїм способом розрахунку, та різних характеристик і одиниць виміру до єдиного числа, що об’єднує всі залучені в аналіз показники. Це дозволяє отримати більш глибоку багатокритеріальну оцінку об’єкта, що вивчається. Є декілька методичних прийомів аналітичної діяльності, які можна використати з такою метою, розрахувавши коефіцієнт осциляції для варіаційного ряду чи використавши індексний метод щодо нормативу (плану, середнього показника) або найкращого члена варіаційного ряду.
Смертність немовлят є всесвітньо визнаною характеристикою стану медичної допомоги і соціального добробуту у країні, тому ми обрали цей показник для оцінки національної системи охорони здоров’я. Смертність новонароджених — це число випадків смерті дітей віком до одного року на 1000 дітей, які народилися живими. Коефіцієнт дитячої смертності є одним із базових в оцінці загального рівня соціально-демографічного розвитку і досить точно характеризує соціальне положення населення, стан національних систем охорони здоров’я та відношення до людського життя в цілому на території тієї або іншої країни [9]. За спостереженнями науковців, смертність у віці до 1 року, з одного боку, різко перевищує смертність в іншому віці, крім найстарших осіб. З іншого боку, величина дитячої смертності служить показником рівня соціально-економічного розвитку країни. Рівень смертності немовлят вважається чутливим індикатором змін соціально-економічного та санітарного характеру у країні, він також залежить від рівня медичного забезпечення і своєчасного надання медичної допомоги.
Коефіцієнт смертності новонароджених застосовується як засіб аналізу для побудови порівняльних рейтингів, що відбивають якість життя населення в різних країнах, а також використовується для розрахунку Індексу людського розвитку (Human Development Index) у рамках спеціальної серії доповідей ООН про розвиток людини. За статистичними даними, у 2018 році у списку 193 країн світу з урахуванням показників смертності немовлят Україна опинилась на 61-му місці [9]. Характеристика показника коефіцієнта смертності новонароджених найбільшим чином залежить від правильної поведінки медичного персоналу і організації медичної допомоги населенню. Новонароджені діти перебувають у найбільш вразливому періоді свого життя, і правильна організація медичної допомоги та догляду за новонародженим дозволяє зменшити негативні ризики і запобігти незадовільному розвитку стану дитини, забезпечити їй здорове майбутнє. Спеціалісти стверджують, що на погіршення ситуації щодо дитячої смертності насамперед впливає нестача медичного обладнання. Відслідковування й аналіз цього показника дозволяє розробити заходи і конкретні дії, що будуть спрямовані на запобігання хворобам дітей і їх смерті, дозволить оцінити ефективність прийнятих раніше рішень і заходів, охарактеризувати діяльність органів виконавчої влади різних рівнів у даному напрямку.
Аналіз показника смертності новонароджених в Україні протягом вісімнадцятирічного періоду показав, що він зменшився у 1,7 раза — з 11,9 ‰ у 2000 році до 7,0 ‰ у 2018 році, що можна оцінювати позитивно і що є свідченням наполегливої цілеспрямованої роботи медичних працівників і системи охорони здоров’я в цілому (табл. 1). Разом із тим слід зазначити, що середній показник смертності новонароджених серед членів ЄС у 2015 році становив 4,92 випадку на 1000 новонароджених1, що набагато менше, ніж у нашій країні, і нам багато чого треба зробити, щоб наблизитись до Європи.
/17_u.jpg)
В нашому спостереженні найкращий (найменший) показник варіаційного ряду смертності немовлят для окремих регіонів за аналізований період також продемонстрував ще більшу динаміку зменшення — у 1,8 раза, з 7,9 до 4,5 ‰, що є позитивною характеристикою, більш наближеною до значень цього показника в Європі. Крім того, всередині варіаційного ряду за аналізований період у різні роки спостереження відбувалася зміна областей, що були найкращими і провідними у країні за цим показником: Полтавська, Київська, Сумська області. Це є переконливим свідченням постійного змагання областей між собою в удосконаленні систем надання медичної допомоги новонародженим. Разом із тим частіше за інших кращою за цим показником була Київська область, що є свідченням високого рівня якості і доступності медичної допомоги на території області, уваги владних структур до потреб системи охорони здоров’я, медичних працівників і населення.
Найгірший показник варіаційного ряду також зазнав позитивних змін за вісімнадцятирічний період: він зменшився у 1,4 раза — з 14,8 до 10,4 ‰. Постійно відбувалися зміни назви території і показника області, що займала в окремі роки останнє місце у варіаційному ряду: Запорізька, Івано-Франківська, Донецька і Закарпатська. Разом із тим Закарпатська область частіше за інші потрапляла на останнє місце, і це свідчить про необхідність допомоги і уваги до організації медичної допомоги в цій області з боку місцевих органів управління і центральної влади. Адже гірший показник більше як вдвічі перевищував найкращий показник серед українських регіонів, що підкреслює нерівність можливостей в отриманні медичної допомоги населення різних регіонів.
Постійна зміна крайніх показників смертності немовлят у варіаційному ряду як кращих (найменший показник), так і гірших (найбільший показник) регіонів є свідченням того, що система є живою і постійно перебуває у внутрішньому русі, постійно змінюючи як кращі області, між якими існує негласне змагання, так і області з найвищими показниками смертності немовлят в країні, що намагаються вийти з числа найгірших і роблять все, щоб не лишатися останніми порівняно з іншими та отримати кращі результати своєї діяльності. Одночасно відбувається зовнішній рух системи — зміна системи щодо зовнішнього середовища, про що можна судити за зменшенням показника розмаху варіаційного ряду між найбільшим і найменшим показниками смертності немовлят у 1,25 раза — з 6,9 у 2000 році до 5,5 у 2018 році. Разом із тим, оскільки зміни усіх опорних точок системи відбувалися непропорційно, коефіцієнт осциляції за цей вісімнадцятирічний період збільшився з 58 до 84,3 %, демонструючи негативне зростання за обраною нами на початку шкалою. Оцінка значення коефіцієнту осциляції є незадовільною відповідно до прийнятої в нашому дослідженні шкали в усі роки розрахунку показника, а в останні роки з’явилась тенденція до зростання цього показника, що ще більше погіршило його оцінку. Значення коефіцієнту осциляції варіаційних рядів показника смертності немовлят у різні роки як найважливішого медичного і соціального показника системи охорони здоров’я може свідчити про зростання проблеми нерівних можливостей населення різних територій у питаннях надання медичної допомоги при пологах і неонатальної допомоги.
Таким чином, на підставі проведеного аналізу можна зробити такі висновки:
- система охорони здоров’я є живою системою, яка перебуває в постійному русі як всередині, щодо відношення елементів системи один до одного, так і у зовнішньому середовищі, розширюючись чи зменшуючись у просторі, прогресивно розвиваючись і удосконалюючись, змінюючи якість медичної допомоги у бік поліпшення;
- постійна зміна показників смертності немовлят і назв різних регіонів з найкращим і найгіршим значенням показників варіаційного ряду, що характеризує систему охорони здоров’я, підтверджує динамічний характер системи, яка постійно змінюється й удосконалюється;
- позитивне зменшення показників смертності немовлят протягом вісімнадцятирічного спостереження відбувається щорічно на всіх регіональних територіях країни, в усіх обласних підсистемах охорони здоров’я;
- разом із тим процес прогресивного розвитку системи охорони здоров’я має нерівномірний характер і сприяє зростанню нерівності серед жителів при отриманні медичної допомоги. Такий стан системи потребує додаткових зусиль і рішень як місцевої, так і центральної влади, щоб зробити цей процес більш рівномірним і зменшити нерівність жителів при отриманні медичної допомоги в різних регіонах;
- запропонований нами підхід до використання і оцінки коефіцієнта осциляції варіаційного ряду показників системи охорони здоров’я є інформативним і дієвим засобом системного аналізу та відповідає вимогам комплексного й інтегрального аналізу сучасної системи охорони здоров’я.
Список литературы
Список літератури знаходиться в редакції