Інформація призначена тільки для фахівців сфери охорони здоров'я, осіб,
які мають вищу або середню спеціальну медичну освіту.

Підтвердіть, що Ви є фахівцем у сфері охорони здоров'я.



СІМЕЙНІ ЛІКАРІ ТА ТЕРАПЕВТИ
день перший
день другий

АКУШЕРИ ГІНЕКОЛОГИ

КАРДІОЛОГИ, СІМЕЙНІ ЛІКАРІ, РЕВМАТОЛОГИ, НЕВРОЛОГИ, ЕНДОКРИНОЛОГИ

СТОМАТОЛОГИ

ІНФЕКЦІОНІСТИ, СІМЕЙНІ ЛІКАРІ, ПЕДІАТРИ, ГАСТРОЕНТЕРОЛОГИ, ГЕПАТОЛОГИ
день перший
день другий

ТРАВМАТОЛОГИ

ОНКОЛОГИ, (ОНКО-ГЕМАТОЛОГИ, ХІМІОТЕРАПЕВТИ, МАМОЛОГИ, ОНКО-ХІРУРГИ)

ЕНДОКРИНОЛОГИ, СІМЕЙНІ ЛІКАРІ, ПЕДІАТРИ, КАРДІОЛОГИ ТА ІНШІ СПЕЦІАЛІСТИ

ПЕДІАТРИ ТА СІМЕЙНІ ЛІКАРІ

АНЕСТЕЗІОЛОГИ, ХІРУРГИ

"News of medicine and pharmacy" №2 (746), 2021

Back to issue

Ефективність застосування дієтичної добавки Цитроімунал у профілактичному лікуванні дорослих і дітей з частими захворюваннями лор-органів

Authors: Хіміч Т.Ю., Савво О.М.
Харківський національний медичний університет, м. Харків, Україна
Харківський національний університет ім. В.Н. Каразіна, м. Харків, Україна

Categories: Otorhinolaryngology

Sections: Clinical researches

print version

Вступ

У даний час відмічається значне зростання рецидивуючих запальних захворювань, що вражають осіб найбільш працездатного віку та дітей. Хвороби лор-органів посідають одне з чільних місць у структурі цієї захворюваності [1, 13]. Найчастіше вони є наслідками респіраторно-вірусної інфекції, по суті — її ускладненнями. Останніми роками проблема лікування й запобігання таким ускладненням значно загострилася [10, 14, 15]. Це відбулося здебільшого у зв’язку з ростом резистентності основних збудників інфекцій верхніх дихальних шляхів до антибіотиків, появою антибіотикорезистентних штамів, що продукують бета-лактамази, посиленням ролі умовно-патогенної мікробної флори (ентеробактерії, синьогнійна паличка, внутрішньоклітинні збудники). Активно впроваджувана група цефалоспоринів III–IV покоління, на жаль, має в 6–10 разів нижчу активність щодо стрептококів і стафілококів, а застосування фторхінолонів і тетрациклінів у дитячому віці обмежене можливістю серйозних побічних ефектів [2, 3, 5, 17]. Таке становище призвело до того, що, незважаючи на величезний арсенал лікарських засобів, сучасних хірургічних методів, фізіотерапії, лікування лор-захворювань далеко не завжди таке ефективне, як цього б хотілося. Ця ситуація сприяла появі або поновленню інтересу до імунодіагностики й імунокорекції, особливо при захворюваннях в осіб з факторами ризику, зокрема в тих, хто часто хворіє [4, 6, 8, 11].
Серед пацієнтів, які часто хворіють (ПЧХ), наша увага була звернена на дорослих і дітей з частими захворюваннями лор-органів, що найчастіше зустрічаються в таких осіб. Традиційне лікування в більшості випадків призводило до повторних рецидивів захворювань лор-органів.
При плануванні даної серії досліджень ми виходили з розуміння того, що для успішного профілактичного лікування дітей, які часто хворіють (ДЧХ), із частими захворюваннями лор-органів важливим є вибір препарату для профілактики рецидивів захворювання [13, 14, 16].
У нашій роботі з дітьми й дорослими ми зупинилися на дієтичних добавках Цитроімунал і Цитроімунал Бебі — вони як стимулюють роботу макрофагів, так і мають протизапальну дію.
Метою цього дослідження було вивчення ефективності застосування дієтичних добавок Цитроімунал і Цитроімунал Бебі в лікуванні дорослих і дітей із частими захворюваннями лор-органів.

Матеріали та методи

З метою вивчення лікувальної дії препаратів було проліковано 60 дорослих віком від 25 до 43 років і 60 дітей віком від 9 до 12 років. Сформовано 4 групи пацієнтів, у яких часті захворювання лор-органів супроводжувалися частими рецидивами, а проведена терапія не приводила до зменшення рецидивів захворювання: 1-ша група — 30 дітей, у комплексному лікуванні яких використовувався спрей Цитроімунал Бебі; 2-га група — 30 дітей, у профілактичному лікуванні яких спрей Цитроімунал Бебі використовувався разом з таблетками Цитроімунал Бебі; 3-тя група — 30 дорослих, у комплексному лікуванні яких використовувалися краплі Цитроімунал; 4-та група — 30 дорослих, у профілактичному лікуванні яких використовувалися разом краплі Цитроімунал і капсули Цитроімунал. Дорослі й діти приймали Цитроімунал у капсулах і Цитроімунал Бебі в таблетках протягом 15 днів після закінчення курсу лікування краплями та спреєм Цитроімунал і краплями Цитроімунал Бебі.
Дослідження проводили до лікування, на 10-ту й 30-ту добу і через 6 місяців після початку лікування.
Про стан місцевого імунітету в обстежених пацієнтів судили за вмістом у слині лізоциму, димерного й мономерного IgA, IgG. Відомо, що слина за складом імуноглобулінів схожа на секрет гортані й відображає імунітет слизових покривів [2].
Уміст лізоциму в слині, імуноглобулінів — у сироватці й слині визначали спектрофотометрично [3, 4].
У сироватці крові вміст антитіл до етіологічних збудників лор-захворювань і до загальної антигенної детермінанти (ЗАД) бактерій як показник стану антимікробного імунітету оцінювали за допомогою імуноферментного аналізу. Результати реакції вираховували за показаннями оптичної щільності (ОЩ) суміші бактеріальних антигенів і досліджуваної сироватки на апараті Stat Fax 303 Plus (США). Ставили два контролі: контроль сироватки (лунки не сенсибілізували антигеном) і контроль антитіл (у лунки не вносили сироватку). Як негативний стандарт використовували пул сироватки 10 здорових донорів. Рівень антитіл у сироватці до мікробних антигенів вираховували за формулою: ОЩ450-630 досліджуваної сироватки/ОЩ450-630 стандарту й виражали у відносних одиницях.
Афінність антитіл оцінювали за допомогою відносної величини за методикою R. Luxton, E. Tompson [20], Я.І. Тельнюк та ін. [18].
Фагоцитарну активність лейкоцитів крові оцінювали за здатністю клітин поглинати S.aureus (штам 209) [7]. Визначали фагоцитарний індекс (ФІ) — число клітин, які фагоцитували, і фагоцитарне число (ФЧ) — кількість бактерій, поглинутих однією клітиною. Ефективність внутрішньоклітинного кілінгу (біоцидність лейкоцитів) оцінювали за методом S. Nielsen [21]. Число поглинутих, але живих бактерій визначали після висіву лізату клітин за методом Гольда на чашки Петрі з м’ясопептонним агаром. Лізис лейкоцитів виконували шляхом додавання триразового об’єму води.
Отримані дані піддавали статистичній обробці. З цією метою використовували пакет прикладних програм Statgraphics. Для виявлення значущих відмінностей порівнюваних показників використовували t-критерій Стьюдента. Відмінності вважали вірогідними при рівні значимості p < 0,05. Дані наведені у вигляді середнього арифметичного значення М і середнього квадратичного відхилення m.

Результати та обговорення

У результаті проведених досліджень було встановлено, що серед пацієнтів усіх 4 груп після курсу лікування препаратами Цитроімунал і Цитроімунал Бебі відзначався позитивний ефект в осіб як із хронічним тонзилітом, так і з хронічним риносинуситом. Позитивний терапевтичний ефект був отриманий у всіх пацієнтів, які раніше проходили традиційний курс лікування (отримували антимікробні, протизапальні засоби).
Спостереження за цими хворими впродовж 6 місяців показало, що захворюваність лор-органів знизилася до 1–2 епізодів на рік у 1-й і 3-й групах і до 1–4 епізодів на рік — у 2-й і 4-й групах пацієнтів. Детальний аналіз показав, що у 26,6 % дітей 2-ї групи не спостерігалося жодного епізоду захворювання протягом року, у 56,6 % — 1 епізод захворювання на рік, у 16,8 % — 2 епізоди захворювання на рік. У дітей 1-ї групи спостерігалася така картина: 10,0 % хворіли 1 раз на рік, 30,0 % — 2 рази на рік, 50 % — 3 рази на рік, 10 % — 4 рази на рік. До проведення імунотерапії діти 1-ї і 2-ї груп хворіли 5–6 разів на рік. Аналіз захворюваності серед дорослих пацієнтів показав, що у 18,3 % пацієнтів 4-ї групи не спостерігалося жодного епізоду захворювання протягом року, у 55,7 % — 1 епізод захворювання на рік, у 26 % — 2 епізоди захворювання на рік. У пацієнтів 3-ї групи відзначалася така картина: 14,5 % хворіли 1 раз на рік, 29,1 % — 2 рази на рік, 48 % — 3 рази на рік, 8,4 % — 4 рази на рік. До проведення імунотерапії ці пацієнти хворіли 4–5 разів на рік.
У разі виникнення лор-захворювань у пацієнтів усіх груп хвороба перебігала легше, але у 2-й і 4-й групах була менш тривалою. Лікування лор-патології в пацієнтів усіх аналізованих груп вимагало менш інтенсивного терапевтичного втручання, ніж до проведення імунотерапії. У разі розвитку синуситу в терапії використовувалися антигістамінні препарати, проводилося топічне лікування слизової оболонки носа, фізіотерапія, у разі розвитку тонзиліту проводився комплекс заходів, що включає промивання лакун мигдаликів, змазування мигдаликів антисептичними розчинами, фізіотерапевтичні процедури.
Захворюваність дітей 2-ї групи на гострі респіраторні інфекції (ГРІ) знизилася до 1–2 епізодів, дітей 1-ї групи — до 2–3 епізодів на рік (до лікування діти хворіли на ГРІ 3–5 разів на рік). Ця категорія дітей після проведеного лікування за захворюваністю на ГРІ та хвороби лор-органів була виключена з групи дітей, які часто хворіють.
З огляду на отримані клінічні дані надалі імунологічному обстеженню в динаміці були піддані пацієнти 2-ї і 4-ї груп, у яких порівняно з пацієнтами 1-ї і 3-ї груп було отримано найкращий клінічний ефект. Групи порівняння (5-ту і 6-ту групу) становили 30 пацієнтів (по 15 пацієнтів у кожній групі), які отримували традиційне лікування, що не включало спрей (краплі) і таблетки Цитроімунал Бебі і Цитроімунал.
При імунологічному обстеженні наша увага була звернена на показники, що характеризують стан імунітету цієї категорії пацієнтів.
Було встановлено, що на 10-й день від початку курсу Цитроімуналу в пацієнтів вірогідно підвищувався вміст у слині sIgA і лізоциму, сироваткових IgG і IgA, фагоцитарна й біоцидна активність лейкоцитів крові, а також зростали титр АТ до етіологічних інфекційних агентів і ЗАД бактерій і афінність вироблюваних антимікробних антитіл.
У 2-й групі обстежуваних дітей концентрація секреторного IgA в слині зростала в 2,0 раза, сироваткового IgA — в 1,58 раза, IgG — у 1,62 раза, лізоциму — в 1,67 раза порівняно з вихідними значеннями. Реакція гуморальної ланки імунної системи цих дітей нагадувала реакцію дітей, які епізодично хворіють (ДЕХ), на розвиток лор-захворювань. У гострий період захворювання в ДЕХ уміст sIgA в слині підвищувався в 1,88 раза, сироваткового IgA — в 1,41 раза, IgG — у 2,71 раза, лізоциму — в 1,29 раза порівняно з їх вмістом до захворювання. Слід зауважити, що в ДЧХ порівняно з ДЕХ у цей період був нижчим вміст у слині sIgA (0,28 ± 0,02 г/л; у ДЕХ — 0,49 ± 0,09 г/л), сироваткового IgA (0,19 ± 0,02 г/л; у ДЕХ — 0,24 ± 0,02 г/л), IgG (0,156 ± 0,130 г/л; у ДЕХ — 0,193 ± 0,140 г/л) і лізоциму (27,3 ± 2,1 мг/л; у ДЕХ — 34,1 ± 2,6 мг/л). Після одужання у ДЧХ, які отримали Цитроімунал Бебі, всі показники місцевого імунітету відповідали значенням норми й залишалися такими і через 6 місяців.
У 4-й групі обстежуваних дорослих пацієнтів концентрація секреторного IgA в слині зростала в 1,5 раза, сироваткового IgA — у 1,2 раза, лізоциму — в 1,66 раза, рівень IgG практично підвищувався незначно порівняно з вихідними значеннями. Після одужання пацієнтів, які приймали Цитроімунал, і при подальшому аналізі їх показники місцевого імунітету зберігалися на рівні норми через 6 місяців.
У пацієнтів, які в комплексному лікуванні не отримували Цитроімунал Бебі, істотного підвищення показників факторів імунітету не відбувалося (табл. 1). Через 1 і 6 місяців вивчені показники місцевого імунітету в них були на рівні значень до захворювання (інтерморбідний період).
На 10-й день імунотерапії у дітей 2-ї групи ФІ і ФЧ лейкоцитів крові підвищувалися в 1,68 і 1,69 раза відповідно, біоцидність — у 3,2 раза; у дорослих пацієнтів 4-ї групи ФІ і ФЧ лейкоцитів крові підвищувалися в 1,5 і 1,7 раза відповідно, біоцидність — у 2,4 раза (табл. 2). У пацієнтів 2-ї і 4-ї груп висока фагоцитарна й біоцидна активність зберігалася протягом усього терміну спостереження. У пацієнтів 5-ї і 6-ї груп, які не отримували Цитроімунал, підвищення активності фагоцитарних клітин на 10-ту добу було значно меншим, ніж у пацієнтів 2-ї і 4-ї груп (табл. 2). Слід зазначити, що значно підвищена порівняно з періодом до лікування фагоцитарна активність клітин у пацієнтів 2-ї і 4-ї груп зберігалася і на 30-ту добу, і через 6 місяців після закінчення лікування. Разом з тим видно, що в усі вивчені терміни (10-та доба, 30-та доба, 6 місяців) фагоцитарна й біоцидна активність лейкоцитів крові дітей 2-ї групи і дорослих пацієнтів 4-ї групи була вірогідно вищою, ніж у пацієнтів 5-ї і 6-ї груп. Також слід зазначити, що в пацієнтів 5-ї групи фагоцитарна активність клітин крові на 10-ту й 30-ту добу і 6 міс. після закінчення лікування була вірогідно нижчою, ніж у ДЕХ.
Під впливом Цитроімуналу в пацієнтів, які часто й тривало хворіють, 2-ї і 4-ї груп на 10-ту добу зростало вироблення антитіл до етіологічних інфекційних факторів і ЗАД бактерій до рівня, що відзначається в гострий період захворювання в пацієнтів, які хворіють епізодично. У пацієнтів 2-ї і 4-ї груп також зростала афінність вироблюваних антимікробних антитіл (табл. 3, 4). У період клінічного благополуччя (на 30-ту добу і через 6 міс. після закінчення лікування) у хворих 2-ї і 4-ї груп рівень антитіл до мікробних антигенів і афінність IgG і ЗАД відповідали значенням пацієнтів, які хворіють епізодично, після одужання (табл. 3, 4).
У пацієнтів, які не отримували Цитроімунал, на 10-ту добу підвищення титру антитіл до етіологічних інфекційних збудників було не настільки вираженим, а афінність вироблюваних антимікробних АТ вірогідно не змінювалася порівняно зі значеннями до лікування (табл. 3, 4). На 30-ту добу і через 6 міс. після закінчення лікування в пацієнтів 5-ї і 6-ї груп афінність АТ була вірогідно нижчою, ніж у пацієнтів 2-ї і 4-ї груп.
Отримані дані свідчать про те, що традиційна терапія, яка не включає препарати Цитроімунал і Цитроімунал Бебі, не компенсує імунореактивність у дорослих і не відновлює її в дітей до норми. Недостатня імунореактивність створює умови для персистенції інфекції і виникнення нових захворювань або рецидивування наявної патології, розвитку ускладнень у дітей і дорослих.
Отримані дані вказують на те, що призначення різних лікарських форм Цитроімунал Бебі (дітям) і Цитроімунал (дорослим) сприяє усуненню імунних розладів, пов’язаних з частою захворюваністю дітей і дорослих. Дослідження показали, що запропонована імунотерапія в 3–5 разів знижує частоту захворювань лор-органів і запобігає розвитку ускладнень. Крім того, застосування препаратів Цитроімунал і Цитроімунал Бебі сприяє підвищенню загальної імунореактивності організму й зниженню загальної захворюваності дітей і дорослих (грип, гострі респіраторні захворювання, захворювання шлунково-кишкового тракту).
Спостереження за хворими протягом півроку показало, що запропонована терапія дає тривалий виражений ефект.

Bibliography

1. Алексеева Е.С. Распространенность рецидивирующих воспалительных заболеваний в группе «часто и длительно болеющие пациенты». Актуальные проблемы современной медицины и фармации 2018: сборник тезисов докладов LXXII Международной научно-практической конференции студентов и молодых ученых. Минск: БГМУ, 2018. С. 1678.
2. Безшапочный С.Б., Гасюк Ю.А., Лобурец В.В., Вахнина А.Б. Механизмы местной защиты слизистой оболочки полости носа и околоносовых пазух. Вестник оториноларингологии. 2013. № 4. С. 44-47.
3. Богомильский М.Р. Значение бактериальной иммунокоррекции в лечении болезней уха, горла и носа у детей. Трудный пациент. 2007. № 10.
4. Вавилова В.П., Чернюк О.С., Караульнова Т.А., Тарасов Н.И. Новые пути влияния на местные факторы защиты у детей с патологией лимфоглоточного кольца. Лечащий врач. 2011. 6. 99-102.
5. Гаращенко Т.И., Ильенко Л. И., Гаращенко М. В. Элиминационная терапия слизистых оболочек верхних дыхательных путей в профилактике гриппа и ОРВИ. Вестник оториноларингологии. 2004. № 5. С. 58-59.
6. Заплатников А.Л., Гирина А.А., Коровина Н.А., Глухарева Н.С. Рибосомальная иммунопрофилактика острых и рекуррентных респираторных инфекций у детей. Фарматека. 2015. 1. 34-39.
7. Караулов А.В., Ликов В.Ф., Евстигнеева И.В., Кокушков Д.В. Оценка различных методов иммуномониторинга при проведении иммунокоррекции. Аллергология и иммунология. 2005. 6(2). 136-137.
8. Кищук В.В. Клініко-імунологічні підходи до оцінки функціонального стану піднебінних мигдаликів для діагностики та лікування хворих на хронічний тонзиліт: Автореф. дис… д-ра мед. наук. Київ, 2001. 35 с.
9. Кондратьева И.А., Ярылин А.А., Егорова С.Г. и др. Практикум по иммунологии: Учебное пособие для студентов высших учебных заведений. Под ред. Кондратьевой И.А. и Ярылина А.А. 2-е изд., испр. и доп. Москва: Издательский центр «Академия», 2004. 214 с.
10.  Кузнецова Л.В. Лечение и профилактика острых респираторных заболеваний на фоне иммуномодулирующей терапии с применением комплекса Бион 3. Укр. медичний часопис. 2014, 29 червня (електронна публікація).
11. Мельников О.Ф., Заболотный Д.И. Диагностика иммунодефицитов при патологии слизистой оболочки на основе определения иммуноглобулинов в секретах. Киев: Институт оториноларингологии им. А.И. Коломийченко АМН Украины, 2003. 31 с.
12. Мельников О.Ф., Тимченко С.В., Заболотная Д.Д. и др. Соотношение в показателях местного иммунитета при воспалительных процессах в верхних дыхательных путях. Ринологія. 2002. № 4. С. 11-15.
13. Морозова О.В., Цыплаков Д.Э., Красножен В.Н. Иммуноморфологические особенности хронического ринита. Вестн. оторинолар. 2009. 5. С. 16-19.
14. Охотникова Е.Н. Комплексный подход к восстановлению иммунной защиты организма у детей. Укр. мед. часопис. 2012. № 6(92). С. 52-55.
15. Пальчун В.Т. Предупредить хронизацию и осложнения острого воспаления ЛОР-органов. Вестн. оториноларингологии. 2009. № 2. С. 4-6.
16. Плужников М.С., Лавренова Г.В., Катинас Е.Б. Основные принципы иммунокорригирующей терапии в оториноларингологии. Вестн. оторинолар. 2008. № 4.
17. Росси Дж.А. Методы диагностики и терапевтические возможности лечения рекуррентных респираторных инфекций у детей. РМЖ. 2014. 26. 1945-1948.
18. Тельнюк Я.И., Сетдикова Н.Х., Карсонова М.М. Особенности иммунной системы больных хроническим рецидивирующим фурункулезом и влияние иммунотропной терапии. Иммунология. 2003. № 1. С. 20-23.
19. Феклистова Л.В. Иммунная реабилитация часто болеющих детей: возможности применения Бион 3 Кид в качестве средства профилактики ОРЗ. Мед. совет. 2013. Спецвыпуск. 12 с.
20. Luxton R.W., Tompson E.J. Affinity distributions of antigen-specific IgG in patiens with multiple sclerosis and in patiens with viral encetalitis. J. Immunol. Meth. 1990. Vol. 131. P. 277-282.
21. Nielsen S.L., Blak F.T., Storgaard V. et al. Evaluation of a method for measurement of intracellular killing of staphylocyccus aureus in human neatrophiee granulocyte. ARMIS. 1995. № 103. Р. 460-468.
22. Fitzgerald K.A. NLR-containing inflammasomes: Central mediators of host defense and inflammation. European Journal of Immunology. 2010. Vol. 40(3). P. 595-598.  

Back to issue