Газета «Новости медицины и фармации» №15 (742), 2020
Вернуться к номеру
Чи доцільний гумор у навчанні лікарів-інтернів?
Авторы: Єхалов В.В., Кріштафор Д.А., Мізякіна К.В.
ДЗ «Дніпропетровська медична академія Міністерства охорони здоров’я України», м. Дніпро, Україна
Разделы: Справочник специалиста
Версия для печати
/16.jpg)
Прогресивне зростання ритму життя, сучасний інформаційний бум, реструктуризація колективних та міжособистісних відносин, переоцінка цінностей — ось досить невелика частка причин, що лежать в основі модифікації суб’єктивного та суспільного мислення [1]. Цілеспрямований процес формування типу розумової діяльності сучасної людини, що включає компоненти кліпового мислення, можливий з опорою на загальні характеристики теоретичного та творчого мислення. Оскільки змінити інтенсивність девіації мислення у лікарів-інтернів всіх спеціальностей практично неможливо, треба розробляти нові (або поновити старі) освітянські підходи до процесу навчання майбутніх фахівців в інтернатурі [2]. Проведений нами аналіз достатньої кількості анонімних анкет дозволив дійти висновку, що щодо наданої інформації поняття «цікавий» або «корисний» для лікарів циклів підвищення кваліфікації практично ідентичні. У розумінні інтерна означення «цікавий матеріал» більше відповідає якостям «приваблюючий», «захоплюючий». Визначення «корисний» становить для молодих колег щось неминуче необхідне, що вимагає витрат сил та часу.
Насамперед ми вирішили оптимізувати заняття з токсикології хоча б тому, що у програмах дисциплін вищих медичних навчальних закладів цій темі приділяється дуже мало уваги. Перша наша спроба, на жаль, виявилася невдалою. Наші наміри використати витяги з класичної літератури успіху не мали: не читає сьогодні молодь такі книги. Ніколи вони не дізнаються, у чому помилився Гі де Мопассан, змальовуючи кінець пані Боварі, якими вишуканими були злочини з отруєннями героїв В. Шекспіра, О. Дюма, М. Дрюона, М.С. Лєскова тощо. Звідси походить і прогресуюча недорікуватість більшості сучасних політиків, фахівців, бізнесменів. Свою відмову від читання книг молодь пояснює досить прозоро: «Ми цього не любимо». А може, тому й не любите, що ніколи цього не робили?
Сьогоднішнє покоління майбутніх фахівців очікує, що навчання буде приємним. Час суворого професора як «мудреця на сцені» вже минув. Головна причина — спрощення та стандартизація оціночних процедур через систему тестів та комерціалізація освіти. Успішно продаватися може тільки те, що не обтяжливо, а весело (Ільїнска С.Г., 2019). Гумор створює спокійні, захоплюючі та безпечні обставини. Висловлено припущення, що використання гумору може розпалити пожежу цікавості у наших студентів. Якщо перетворити тезу «я повинен» на «я бажаю», тоді будь-яка справа стане значно легшою. Позитивна атмосфера — ворог рутини. Томас Едісон казав: «Я не займався важкою працею жодного дня у своєму житті — це все було весело» [3].
Як стверджує М. Моррісон (колишня очільниця Асоціації прикладного та терапевтичного гумору), жарт — це справжній «агент змін». Він знижує рівень стресу; несподіваний гумор активує зону мозку, відповідальну за увагу. Американський психолог С. Шмідт ще чверть віку тому довів, що гумор покращує швидкість та тривалість запам’ятовування матеріалу, підвищує здатність ризикувати (виходити із зони комфорту), поліпшує швидкість мислення. Упровадження гумору до освітнього процесу сприяє утворенню збільшеної кількості словесних асоціацій, що вимагає креативного мислення (Мірошнікова А., 2019). Сміх — надзвичайно дохідлива форма емоційної критики, що передбачає свідомо-активне сприймання з боку аудиторії (Дудник Н.В., 2008).
Медичні працівники всього світу часто використовують гумор у лекціях та інших презентаціях. Вони вважають, що жарт зменшує стрес, підвищує мотивацію та розуміння, сприяє соціалізації у професії. Крім того, опитані лікарі не вважають, що це момент відволікаючий або непрофесійний чи що це тривіалізує навчальний процес [4].
Гумор допомагає молодим колегам долати різні рівні таксономії Блума (знання, розуміння та застосування відповідно). Це вдячний інструмент допомоги викладачам, який сприяє навчанню інтернів, але тільки якщо використовувати його належним чином, конструктивно та помірковано [5].
Жарт, як педагогічний прийом, може бути схожим на кроки канатохідця. Якщо це зробити добре, це може покращити навчання або принаймні зробити його цікавішим. Існує шкала орієнтації на гумор, яка вимірює схильність особистості до передачі жартівливих повідомлень. О. Wanzer встановив, що сприйняття студентами викладачів з високою орієнтацією на гумор, як правило, призводить до кращого засвоєння ними елементів навчання [6, 7].
Але якщо не зробити все правильно, це може мати катастрофічні наслідки. Жарт — це родзинка у наданій інформації, що підкреслює гостроту та смак, але хліб не можна пекти з одних родзинок. Усе надмірне призводить до протилежного очікуваному ефекту, а інформація легко може втратити свій навчальний ефект. Почуття міри, такт, художній смак — все це умови ефективного використання гумору в навчанні. Примітивний або грубий жарт, висловлені ні до чого вульгаризми спростують авторитет викладача (Д.І. Писарев).
У наших роботах ми деякою мірою торкалися теми залучення гумору до навчального процесу [8, 9]. Питання його використання не тільки з метою дати аудиторії перепочити, але й щоб таким шляхом передавати знання, залишається нерозв’язаним. До теми «Токсикологія» ми створили низку більш-менш жартівливих питань і побачили неабиякий інтерес в очах інтернів. Наведемо кілька прикладів:
1. О.С. Пушкін: «Зовсім ти, стара, здуріла. Ти що, бабо, блекоти наїлася?!» Чому стара увечері нічого не бачила? (Гемералопія внаслідок мідріазу.)
2. Якими препаратами можна повернути відьму з шабашу? (Антидоти атропіноподібних речовин: аміностигмін, фізостигмін, галантамін.)
3. Чому Л. Керролл обрав для казки «Аліса у Задзеркаллі» образ навіженого капелюшника, а не чоботаря? (Хронічна інтоксикація сполуками ртуті, тобто ртутний еретизм.)
4. Чому кардинали відмовилися цілувати руку померлому папі Олександру VI, що завжди було релігійним ритуалом? (Отруєння миш’яком: дуже сильний сморід гнилого часнику.)
5. Як розвернути оленів Діда Мороза назад? (Антидоти мускарину та мусцимолу: атропін, реактиватори холінестерази.)
6. Чому (припустимо) спроби отруїти Наполеона, Распутіна та Гітлера ціанідами не досягали мети? (Уроджена метгемоглобінемія.)
7. Від якого гриба відкусила Аліса, коли раптово спершу збільшилася, а потім — зменшилася? (Мухомор червоний: мікро- та макропсія.)
8. Чому в п’яниці червоний або сизий ніс? (Павутиноподібні гемангіоми та ін’єкція судин внаслідок алкогольного цирозу печінки.)
9. Чи можна (теоретично) вилікувати отруєного мухомором пантерним за допомогою іншого гриба? (Мухомором червоним: містить мускарин, мусцимол.)
10. При якому отруєнні постраждалі потрапляють до Смарагдового міста? (Аконіт: отруєний бачить довкілля в зеленому кольорі.)
11. Чому шукачі мандрагори (скополії) «ледве не вмирали від страшного крику» цього кореня? (Антихолінергічний, тобто скополаміновий, психоз.)
12. Чим можна було б врятувати героя О.С. Пушкіна князя Олега, якби він жив зараз? (Сироватка кінська очищена проти отрути змій «Антигюрза» або полівалентна.)
Одразу відпала необхідність до чогось примушувати інтернів, бо вони із завзяттям заходилися розв’язувати ці завдання. Викладач у цьому разі може діяти за двома напрямками: а) з економією часу: розповісти молодим колегам те, що не прописано у підручнику; б) рекомендувати самотужки знайти відповіді у мережі Інтернет. Ми вважали, що інтерни покинуть цю тему, але помилилися: хотіння виявилося сильнішим за примушення.
Отже, запропоновані нами питання з родзинкою викликали справжній інтерес аудиторії, окрім цього, надали певну інформацію для консолідації отриманих знань у пам’яті молодих колег (виживання знань). Продуктивність запропонованої методики ми плануємо вивчити у більшій вибірці суб’єктів дослідження.
Список литературы
Список літератури знаходиться в редакції