Газета «Новости медицины и фармации» №8 (726), 2020

Алергічний риніт незалежно від тяжкості його проявів — це первинне хронічне запальне захворювання, в основі якого лежить каскад патологічних процесів, викликаних попаданням на слизову оболонку причинних алергенів. IgE-обумовлена реакція слизової оболонки порожнини носа виникає після контакту з алергеном і проявляється ринореєю, закладеністю носа, нападами чхання, печіння в порожнині носа, сльозотечею. Актуальність даної проблеми пов’язана ще й із тим, що АР може провокувати розвиток інших захворювань дихальних шляхів і вуха. АР часто супровождується симптомами кон’юнктивіту: свербінням очей, сльозотечею, відчуттям піску в очах [1, 2]. АР — це найпоширеніше атопічне захворювання, що вражає від 20 до 40 млн осіб у США щорічно, включаючи 10–30 % дорослих і понад 40 % дітей [3].

Фармакотерапія АР включає анти–гістамінні препарати, глюкокортико–стероїди (ГКС), стабілізатори –мембран тучних клітин, судинозвужувальні лікарські засоби (ЛЗ). У певних ситуаціях можуть використовуватися М-холіноблокатори й антилейкотрієнові ЛЗ. У зв’язку з явно вираженою сезонністю цвітіння всіх рослин, що продукують аероалергени, в нашій країні в національних клінічних рекомендаціях з лікування АР поділ на сезонну і цілорічну форми вважається зручнішим для документації та таким, що відповідає Міжнародній класифікації хвороб. Традиційно вибір лікування залежить від тяжкості (легка, середньотяжка або тяжка форма), варіанта перебігу (інтер–мітуючий або персистуючий, сезонний або цілорічний), супутньої патології та уподобань лікаря [4].

Як відомо, основними етіологічними факторами АР є алергени, які містяться у повітрі, що вдихується. Можна виділити такі основні групи алергенів: аероалергени зовнішнього середовища (пилок рослин), аероалергени житла (кліщі домашнього пилу, тварин, грибки), професійні алергени.

Головними учасниками алергічного запалення, що розвивається в слизовій носа в результаті взаємодії алергену зі специфічними IgE-антитілами, є тучні клітини, еозинофіли, лімфоцити, епітеліальні й ендотеліальні клітини. Участь цих клітин визначає ранню, а потім і пізню фази алергічної відповіді [5].

У ранню фазу АР алергенспецифічні IgE-антитіла, що фіксуються на високо–афінних рецепторах до них, розташованих на тучних клітинах, призводять до дегрануляції останніх і вивільнення медіаторів запалення (гістаміну, триптази, кінінів, лейкотрієнів, простагландину D2). Дія саме цих медіаторів на нейрорецептори і судини слизової оболонки порожнини носа викликає симптоми риніту. Пізня фаза алергічної відповіді характеризується вторинним підвищенням умісту медіаторів запалення, а також збільшенням кількості еозинофілів і базофілів у власному шарі слизової оболонки порожнини носа.

Клінічна картина при АР добре відома і включає чотири основні симптоми: печіння і/або свербіж у носі, нападо–подібне чхання, виділення з носа, закладеність носа. Розглянемо медіатори, що утворюються при АР, можливі симптоми і функціональні порушення (табл. 1) [5].

Як ми бачимо в табл. 1, надзвичайно важливу роль у розвитку симптомів АР відіграє гістамін — фізіологічний регулятор тканинного і метаболічного гомео–стазу й одна з найбільш вивчених молекул у медицині. Основними депо гістаміну в тканинах є тучні клітини, у крові — базо–філи. Гістамін бере участь у складній біспрямованій взаємодії між цитокінами та запальними клітинами або їх попередниками, сприяє міграції клітин у ділянку запалення, стимулює лімфоцитарну активність, регулює роботу еозинофілів, нейтрофілів і тучних клітин і безпосередньо бере участь у генерації основних алергічних симптомів, таких як нежить, чхання, закладеність носа, свербіж шкіри, кропив’янка. Він є ключовим медіатором при всіх клінічних симптомах алергії, акти–візує клітинні поверхневі специфічні рецептори. На сьогодні відомі 4 типи гістамінових рецепторів, але дія гістаміну на слизову оболонку порожнини носа переважно обумовлена його контактом із рецепторами першого типу (Н₁) [6–9].

Препаратами першого вибору в пацієнтів із симптомами сезонного й цілорічного АР як інтермітуючого, так і персистуючого перебігу є антигістамінні препарати другого покоління, що мають високу спорідненість до Н₁-рецепторів.

Новітнім представником цієї групи лікарських засобів є Ніксар^® (біластин), оригінальний неседативний антигіста–мінний препарат другого покоління, який нещодавно з’явився на ринку, був розроблений для лікування алергічного ринокон’юнктивіту та кропив’янки. –Ніксар^® (біластин) має високу спорідненість до Н₁-гістамінових рецепторів, справляє швидкий і тривалий ефект. Він не взаємодіє із системою цитохрому Р450 і не зазнає значного метаболізму в організмі людини, що обумовлює дуже низький потенціал лікарських взаємодій, а також не вимагає корекції дози при нирковій і печінковій недостатності. Оскільки –Ніксар^® (біластин) не метаболізується в організмі й екскретується в основному в незміненому вигляді, то при печінковій недостатності збільшення його системної біодоступності вище від безпечного рівня малоймовірне. Ніксар^® продемонстрував таку ж ефективність, як цетиризин і дезлоратадин, у пацієнтів із сезонним АР. Він також продемонстрував значну ефективність (подібну до такої цетиризину) і сприятливий профіль безпеки при довгостроковій терапії цілорічного АР. У пацієнтів із хронічною ідіопатичною кропив’янкою ефективність лікування препаратом Ніксар^® була порівнянна з ефективністю лікування левоцетиризином. У клінічному дослідженні К. Krause et al. у пацієнтів із холодовою контактною кропив’янкою вивчені ефективність і переносимість 2-кратної (40 мг) і 4-кратної (80 мг) дози біластину, підтверджена статистично значуща залежність «доза — ефект» [10]. Доза, в 4 рази вища від стандартної, є прийнятним видом терапії кропив’янки другої лінії за міжнародними рекомендаціями. Необхідно відзначити, що офіційно схвалена доза біластину відповідно до інструкції із застосування препарату Ніксар^® становить 20 мг/добу. Але в більшості випадків Ніксар^® має добру переносимість; у клінічних дослідженнях показано, що як у стандартній, так і в супратерапевтичній дозі він має менш виражений седативний потенціал, ніж інші антигістамінні препарати другого покоління, не має кардіотоксичного ефекту [11–13].

У рандомізованому подвійному сліпому плацебо-контрольованому дослідженні, проведеному в Європі, Аргентині й Південній Африці, оцінювалася ефективність препарату Ніксар^® (біластин) і цетиризину протягом 4 тижнів у 651 пацієнта із цілорічним АР (перший етап). У відкритій фазі (другий етап) 513 пацієнтів отримували Ніксар^® (біластин) у дозі 20 мг протягом 12 міс., що є найтривалішим дослідженням антигістамінного препарату на даний момент. Статистично значущих відмінностей між групами біластину й цетиризину з 1-го по 28-й день дослідження не виявлено. При цьому, однак, спостерігався регіон-залежний ефект: первинна ефективність була значно вищою для обох видів лікування порівняно з плацебо в Європі та Аргентині (P = 0,039). І навпаки, у Південній Африці не спостерігалося значущих відмінностей ефективності в групах лікування порівняно з контрольною групою, у якій пацієнти показали досить високий рівень відповіді на плацебо. Тому дані, отримані в Південній Африці, були виключені з подальшого аналізу. Довготривала фаза подальшого лікування (другий етап) у даному дослідженні також показала, що Ніксар^® (біластин) ефективний і добре переноситься при тривалому застосуванні [13, 14].

Ніксар^® має обмежений потенціал проходження через гематоенцефалічний бар’єр, а отже, дуже малий ступінь взаємодії з Н₁-рецепторами в ЦНС. На підставі опублікованих даних для інших лікарських засобів можна дійти висновку про те, що Ніксар^® має найбільш низький рівень зв’язування з Н₁-рецепторами в головному мозку серед усіх доступних анти–гістамінних препаратів (табл. 2). Таким чином, він має мінімальну здатність викликати побічні ефекти, пов’язані з ЦНС [15].

Висновки

Згідно з міжнародними та національними погоджувальними документами, як перша лінія медикаментозної терапії АР і полінозу рекомендується застосування неседативних антигістамінних препаратів другого покоління.

Новий оригінальний препарат Ніксар^® має доведену ефективність при симптоматичній терапії кропив’янки і АР (включаючи інтермітуючий і персистуючий алергічний ринокон’юнктивіт), а також сприятливий профіль безпеки. Для нього характерні низький потенціал лікарських взаємодій, відсутність здатності підсилювати вплив алкоголю на ЦНС і потреби в корекції дози при порушеннях функції нирок і/або печінки. Ці якості дозволяють вважати препарат Ніксар^® одним із лідерів серед Н₁-антигістамінних препаратів другого покоління [16].

З огляду на вищесказане ми б хотіли рекомендувати призначення нового оригінального неседативного антигістамінного препарату Ніксар^® при АР у таких випадках:

► симптоматичне лікування інтер–мітуючого й легкого персистуючого АР;

► симптоматичне лікування середньо–тяжкого й тяжкого персис–туючого АР у комбінації з топічними ГКС при недостатньому контролі над симптомами захворювання за допомогою монотерапії назальними стероїдами або при виражених побічних ефектах останніх;

► для полегшення виражених симптомів сезонного АР у період цвітіння причинно-значущих рослин.