Газета «Новости медицины и фармации» №6 (724), 2020
Вернуться к номеру
Настанова Європейського товариства кардіологів (ESC) 2019 року щодо діагностики й лікування хронічних коронарних синдромів: Короткий конспект у схемах і таблицях
Авторы: Juhani Knuuti (Finland) (Chairperson), William Wijns (Ireland) (Chairperson), Antti Saraste (Finland), Davide Capodanno (Italy), Emanuele Barbato (Italy), Christian Funck-Brentano (France), Eva Prescott (Denmark), Robert F. Storey (United Kingdom), Christi Deaton (United Kingdom), Thomas Cuisset (France), Stefan Agewall (Norway), Kenneth Dickstein (Norway), Thor Edvardsen (Norway), Javier Escaned (Spain), Bernard J. Gersh (United States of America), Pavel Svitil (Czech Republic), Martine Gilard (France), David Hasdai (Israel), Robert Hatala (Slovak Republic), Felix Mahfoud (Germany), Josep Masip (Spain), Claudio Muneretto (Italy), Marco Valgimigli (Switzerland), Stephan Achenbach (Germany), Jeroen J. Bax (Netherlands)
Рубрики: Кардиология
Разделы: Справочник специалиста
Версия для печати
Ішемічна хвороба серця (ІХС) — це патологічний процес, що характеризується розвитком атеросклеротичної бляшки в епікардіальних артеріях, яка може бути обструктивною або необструктивною. Цей процес може бути змінений шляхом коригування способу життя, фармакологічних методів терапії та інвазивних втручань, спрямованих на стабілізацію захворювання або регрес. Хвороба може мати тривалий стабільний період, але також може стати нестабільною в будь-який час, як правило, через гострий атеротромботичний випадок, викликаний розривом або ерозією бляшки. Однак захворювання є хронічним, найчастіше прогресуючим і, отже, серйозним, навіть в очевидно клінічно «мовчазні» періоди. Динамічний характер процесу ІХС призводить до різних клінічних проявів, які зручно віднести до категорії гострих коронарних синдромів (ГКС) або хронічних коронарних синдромів (ХКС). Ця настанова стосують–ся ведення пацієнтів із ХКС. Природна історія ХКС подана на рис. 1.
Загальний підхід для первинної діагностики в пацієнтів зі стенокардією і підозрою на обструктивну ІХС подано на рис. 2. Діагностичний підхід включає шість кроків. Перший крок — оцінка симптомів і ознак, виявлення пацієнтів з можливою нестабільною стенокардією чи іншими формами ГКС (крок 1). Для пацієнтів без нестабільної стенокардії та інших ГКС наступним кроком є оцінка загального стану і якості життя пацієнта (крок 2). Оцінюються супутні захворювання, що можуть вплинути на терапевтичні рішення, і розглядаються інші потенційні причини симптомів. Крок 3 включає базове тестування й оцінку функції лівого шлуночка. Після цього оцінюється клінічна ймовірність обструктивної ІХС (крок 4) і, виходячи з цього, вибраним пацієнтам пропонується діагностичне тестування для встановлення діагнозу ІХС (крок 5). Після того як діагноз обструктивної ІХС буде підтверджений, у пацієнта визначається ризик розвитку ускладнень (подій) (крок 6), оскільки він має великий вплив на наступні терапевтичні рішення.
Повний оригінальний текст рекомендацій доступний за посиланням: ESC Guidelines on diagnosis and management of chronic coronary syndromes (European Heart Journal 2019; 10.1093/eurheartj/ehz425).