Газета «Новости медицины и фармации» №14 (709), 2019

Вступ

У всіх країнах спостерігається прогресивне збільшення кількості пацієнтів з ожирінням як серед дорослого, так і серед дитячого населення [1–11]. Сукупна поширеність надлишкової маси тіла та ожиріння перебуває в межах від 40 % у Південній Євро–пі до 10 % у Північній Європі. У цілому поширеність надлишкової маси тіла вища у дівчат (21,1 %) порівняно з хлопчиками (18,6 %) [12]. За даними офіційної статистики, середній показник поширеності ожиріння серед дітей України у 2016 р. становив 13,44 на 1000 дитячого населення із коливаннями в регіональному аспекті від 6,49 у Луганській та 8,04 у Одеській до 22,87 у Тернопільській та 27,39 у Вінницькій областях [13–15]. Рівень поширеності надлишкової маси тіла у дітей в Україні невідомий, оскільки статистика надлишкової маси тіла в Україні не проводиться [16].

Надмірна вага в дитинстві та підлітковому віці спричиняє як короткострокові, так і довгострокові несприятливі наслідки для фізичного і психосоціального здоров’я [17, 18]. Дитяче ожиріння пов’язане з розвитком системних порушень здоров’я, об’єднаних у метаболічний синдром. Кожний 13–й смертельний випадок у Європейському Союзі пов’язаний із надмірною вагою.

Саме тому зниження рівня поширеності надлишкової маси тіла та ожиріння серед підлітків закріплене додатковим індикатором відповідного цільового орієнтира в програмному документі «Здоров’я–2020» [19].

Одним із завдань сучасної медицини є пошук нових маркерів, що дозволяють вирішувати питання ранньої діагностики деструктивних змін організму, прогнозувати тяжкість і перебіг хвороб, своєчасно виявляти їх ускладнення, оцінювати ефективність консервативної терапії. Аналіз літератури свідчить, що в даний час йде накопичення відомостей про біологічне і клінічне значення металопротеїнів — феритину (ФН) та трансферину (ТФ) [20–25] у запальному процесі.

Металопротеїни — білки крові, які беруть участь у депонуванні, транспорті та знешкодженні іонів металів змінної валентності. Увага до досліджень цих білків зумовлена їх роллю у функціонуванні анти–оксидантної системи організму.

   ►    Мета: дослідити показники феритину та трансферину в дітей із надлишковою масою тіла й ожирінням.

Матеріали та методи

У процесі дослідження проаналізовано медичні форми 026/о «Медична карта дитини» 325 дітей віком 13–18 років, які знаходилися на лікуванні в Чернівецькій обласній дитячій клінічній лікарні впродовж 2016–2018 рр. За результатами аналізу із 325 дітей були сформовані групи дітей із нормальною масою тіла (НмМТ, n = 60), надлишковою масою тіла (НдМТ, n = 60 осіб), ожирінням (Oж, n = 45 осіб), дефіцитом маси тіла (ДМТ, n = 30).

Критеріями виключення були: уроджена ендокринна і ниркова патологія, вторинна артеріальна гіпертензія, тривала гормональна терапія (більше одного місяця), цукровий діабет 1–го типу, а також вік пацієнтів до 13 років.

Діти розподілені на дві вікові підгрупи: 13–15 років та 16–18 років. У цих дітей проводили збір анамнезу, антропометрію (зріст, маса тіла, розрахунок індексу маси тіла (ІМТ), окружність талії (ОТ), окружність стегон (ОС), розрахунок співвідношення ОТ/ОС) та лабораторні дослідження. Верифікацію Ож, НдМТ, НмМТ, ДМТ проводили за ІМТ з використанням перцентильних таблиць: ІМТ у межах 85–95–го перцентиля оцінювався як НдМТ, понад 95–го перцентиля — як Ож, від 5–го до 85–го перцентиля — як НмМт, нижче від 5–го перцентиля — як ДМТ.

Інсулінорезистентність виявляли шляхом оцінки величини індексу HOMA (HOMA–IR). Вміст інсуліну в крові вимірювали радіоімунологічним методом за допомогою наборів Insulin IRMAKIT, Beckman Coulter (Чехія). Концентрацію глюкози в крові визначали за допомогою біосенсорного електрохімічного аналізу на приладі SuperGL (Німеччина) за допомогою наборів Glucocapil (Німеччина). Вміст трансферину в сироватці крові визначали імунотурбідиметричним методом (TRSF Tina–quant Transferrin ver.2. Roche/Hitachi cobas c 311), вміст феритину — за допомогою тест–системи ТОВ «Алкор Біо» (Росія).

Протягом дослідження дотримувались принципів біоетики: основних положень Конвенції Ради Європи про права людини та біомедицину (від 04.04.1997), GCP (1996), Гельсінської декларації Всесвітньої медичної асоціації про етичні принципи проведення наукових медичних досліджень за участю людини (1964–2000) і Наказу МОЗ України № 281 від 01.11.2000. Усі обстежені особи власноруч і добровільно підписали інформовану згоду щодо участі у дослідженні. Дослідження проведене зі схвалення комісії з біомедичної етики Буковинського державного медичного університету МОЗ України (протокол № 2 від 22.01.2019).

Для статистичної обробки результатів (кількісний та якісний аналіз із розрахунком середніх і відносних величин, визначення статистичної значущості за критерієм c² для абсолютних величин та за методом кутового перетворення Фішера рf для відносних величин) використано статистичні модулі програми Statistica v.6.0 та MedStat та on–line калькулятор SISA (Simple Interactive Statistical Analysis), із використанням кореляційного та параметричного аналізу. Середні величини подані у вигляді M ± m, де М — середнє значення показника, m — стандартна похибка середнього; n — обсяг аналізованої групи. Оцінка взаємозв’язків між різними показниками проводилася з використанням кореляційного аналізу з критерієм Пірсона (rxy). Відмінності вважали статистично значущими при р < 0,05.

Результати

У загальній вибірці із 325 осіб НдМТ встановлено у 75 (23,1 %) дітей, Ож — у 45 (13,8 %), ДМТ — у 30 (9,2 %), у решти 175 (53,8 %) — НмМТ. Серед осіб із НдМТ переважали хлопчики, кількість яких становила 40 (53,3 %) і серед осіб із Ож — 25 (55,5 %). При аналізі віку обстежених пацієнтів установлено, що НдМТ та Ож найчастіше реєструвались серед хлопчиків віком понад 17 років (59,4 %) та у дівчаток 15–16 років (64,2 %, рf < 0,05). ДМТ однаково часто траплявся серед хлопчиків і дівчаток. При аналізі анамнестичних даних встановлено, що порушення харчової поведінки відзначалися практично в усіх пацієнтів з Ож. У групі підлітків без Ож порушення харчової поведінки виявлені у 25 % обстежених. Показники ІМТ, співвідношення ОТ/ОС, індекс HOMA–IR, рівні трансферину та феритину залежно від віку пацієнтів наведені в табл. 1.

Встановлено різницю в показниках ТФ в дітей із Ож залежно від віку — вищий вміст ТФ відзначено в дітей віком 16–18 років — 3,9 ± 0,7 г/л, n = 100 (p < 0,05). Найвищий вміст ТФ зареєстровано в дітей із Ож II ступеня — 3,98 ± 0,90 г/л (n = 16) проти 3,05 ± 0,61 г/л (n = 29) (p < 0,05) у дітей з Ож I ступеня.

Аналогічна тенденція встановлена і щодо показників ФН в плазмі крові обстежених дітей. Так, вищі показники ФН встановлено в дітей із Ож II ступеня — 178,9 ± 22,8 нг/мл (n = 16) проти 125,8 ± 0,7 нг/мл (n = 29) (p < 0,05) у дітей із Ож I ступеня та у дітей віком 16–18 років — 176,2 ± 12,8 нг/мл (n = 25) проти 149,9 ± 11,3 нг/мл (n = 20) (p < 0,01) у дітей 13–15 років. Вірогідної різниці в гендерних показниках ТФ та ФН не встановлено (рис. 1).

У дітей із ДМТ вміст ТФ не відрізнявся від такого в дітей із НмМТ, тоді як вміст ФН був вірогідно нижчий (p < 0,05). У 20 (44,4 %) дітей Ож поєднувалося з інсуліно–резистентністю (показник HOMA–IR перебував в межах від 2,52 до 2,89 і становив у середньому 2,69 ± 0,90).

При цьому підвищений показник HOMA–IR частіше траплявся у дітей із Ож II ступеня. Із 16 дітей із Ож II ступеня у 13 (81,2 %) показник HOMA–IR перевищував норму та у середньому становив 2,78 ± 0,40, тоді як у дітей із Ож I ступеня поєднання з інсулінорезистентністю траплялося тільки у 5 дітей із 29 (17,2 %, рf < 0,01) при середньому показнику HOMA–IR 2,58 ± 0,20.

Вірогідної різниці в показниках феритину та трансферину в дітей із Ож та інсулінорезистентністю щодо таких у дітей із Ож без інсулінорезистентності не встановлено.

Менш виражені зміни ФН та ТФ встановлено в дітей із НдМТ (рис. 2). У дітей –віком 13–15 років, як у хлопчиків, так і дівчаток, рівні металопротеїнів знаходилися в межах референтних значень. Однак у дітей віком 16–18 років відзначено тенденцію до підвищення вмісту ФН та ТФ (p > 0,05).

Обговорення

Проведеним кореляційним аналізом встановлено слабкі, проте високої статистичної значущості зв’язки між збільшенням ІМТ у дітей і показниками феритину в плазмі крові дітей із Ож (r = 0,26; p < 0,0001) та трансферину (r = 0,29; p < 0,001).

За результатами дослідження можна припустити, що у дітей із Ож підвищені маркери системного запалення, які можуть бути використані для прогнозування розвитку Ож у дітей із НдМТ та оцінки перебігу Ож в дітей. Оскільки відомо, що у дітей із Ож виникають компенсаторні зрушення, спрямовані на підвищення ефективності антиоксидантного захисту.

Причинами подібного зсуву можуть бути збільшення вмісту в крові вільних жирних кислот як субстратів для перекисного окислення ліпідів, а також підвищення концентрації прооксидантних метаболітів, зокрема катехоламінів [25]. Отримані результати свідчать про те, що інсуліно–резистентність не вносить суттєвих змін та не впливає істотно на активність феритину та трансферину.

Висновки

Оцінка маркерів системного запалення як метод раннього виявлення ожиріння є актуальним і перс–пективним напрямком з оптимізації системи профілактики ожиріння.

Конфлікт інтересів. Автори заявляють про відсутність конфлікту інтересів та власної фінансової зацікавленості при підго–товці даної статті.

Список літератури знаходиться в редакції