Мобильная версия

Газета «Новости медицины и фармации» 13 (628) 2017

Епідеміологія транзиторних ішемічних атак у структурі гострих порушень мозкового кровообігу в Україні та інших країнах

Авторы: Віничук С.М.(1), Фартушна О.Є.(2)
1 — Олександрівська клінічна лікарня, м. Київ, Україна
2 — Українська військово-медична академія, м. Київ, Україна

Рубрики: Неврология

Разделы: Справочник специалиста

Вступ

Медико-соціальне значення проблеми судинних захворювань головного мозку визначається високою питомою вагою їх у структурі захворюваності та смертності населення, високими показниками первинної інвалідності. З-поміж усіх судинних захворювань нервової системи найпоширенішими є гострі ішемічні порушення мозкового кровообігу (ПМК). Провідними чинниками ризику ішемічного інсульту та його провісниками вважають транзиторні ішемічні атаки (ТІА) з оборотним розвитком осередкових неврологічних симптомів або порушень зору на одне око судинного генезу тривалістю менше 24 годин [3, 23, 24, 27, 28, 35]. Проте організація заходів профілактики, лікування та реабілітації пацієнтів із гострими ПМК і, зокрема, ТІА та мозковим інсультом неможлива без точних даних стосовно їх частоти, структури та наслідків.

Мета дослідження — вивчення та узагальнення статистичних даних щодо епідеміології ТІА у структурі гострих ПМК в Україні та інших країнах.

Матеріали та методи

Аналітичний огляд наукових публікацій і офіційних статистичних звітів за останні 15 років із використанням сучасних наукометричних баз даних і фондів наукових бібліотек України, Європейського Союзу (ЄС), Великобританії, Сполучених Штатів Америки (США).

Результати та обговорення

Здебільшого частота захворювання визначається такими статистичними показниками, як захворюваність, поширеність, смертність і летальність населення різних вікових груп [4]. Вважаємо доречним нагадати читачам визначення цих основних параметрів епідеміологічного аналізу.

Щорічна захворюваність — це кількість хворих, які захворіли на інсульт або інші форми ПМК протягом року.

Поширеність — число хворих, які перенесли гостре ПМК у різний період, із загальної кількості населення міста, регіону або країни.

Смертність — число померлих протягом відповідного відрізку часу в певній сукупності людей (міста, регіону, країни); відображає процес зменшення населення внаслідок смерті. Величина цього показника залежить від рівня захворюваності та летальності хворих.

Летальність — це відношення числа померлих від даного захворювання до загальної кількості, які захворіли на цю хворобу. Летальність визначають у різні періоди: у перші 3 доби, наприкінці гострого періоду, через 3 місяці, 1–2 роки. Розрізняють лікарняну, позалікарняну та загальну летальність.

Епідеміологічні дослідження включають також вивчення клінічного типу інсульту, вікових, статевих, географічних, соціально-демографічних чинників, що зумовлюють і спричинюють виникнення гострих ПМК. У цьому аспекті особливу увагу приділяють таким чинникам, як артеріальний тиск, цукровий діабет, паління, гіподинамія, концентрація холестерину сироватки крові тощо [19, 22, 24]. Беруть до уваги спадковість, професійну шкідливість [7].

Історичний екскурс

Перші дослідження епідеміології цереброваскулярних захворювань (ЦВЗ) були розпочаті з ініціативи Всесвітньої організації охорони здоров’я (ВООЗ) і у 1971–1974 рр. проведені в 17 центрах країн Європи, Африки й Азії. Для отримання адекватних і повноцінних даних, за рекомендацією експертів цієї організації, використовували метод регістру мозкового інсульту. Результати цих досліджень були опубліковані в роботі «Цереброваскулярні захворювання серед населення» [1].

Нейроепідеміологічні дослідження мозкового інсульту активізувались із 1990-х років у рамках програми ВООЗ МОNIСА — The WHO Project Worldwide Monitoring System for Cardiovascular Diseases (Моніторинг тенденцій і детермінант кардіоваскулярних захворювань), що здійснювалася в 41 центрі у різних країнах світу, охоплюючи 15 млн чоловіків і жінок віком 26–64 роки. Значний внесок у розробку цієї проблеми зробили також конференція, присвячена нейроепідеміології в Пекіні, та 1-й Міжнародний конгрес з інсульту в Токіо (1989) [45].

Порівняльне вивчення мозкового інсульту методом регістру в різних кліматогеографічних регіонах країн Співдружності Незалежних Держав проводилось явно недостатньо. З цієї проблеми були опубліковані лише поодинокі роботи [2, 25].

В Україні епідеміологічне вивчення мозкового інсульту за міжнародною програмою МОNIСА не проводилося. Дані про структуру судинних захворювань головного мозку і до цього часу базуються лише на статистичних звітах регіонів [24].

Уперше ґрунтовно проаналізував динаміку епідеміо–логії судинних захворювань головного мозку протягом 1976–1981 рр. О.Р. Винницький (1987) у монографії «Судинні захворювання мозку» [4]. Хоча дані, що наводились, розкривали лише тенденції в динаміці епідеміології ЦВЗ у регіонах України.

Епідеміологія транзиторної ішемічної атаки

В Україні. ТІА — одна із найпоширеніших клінічних форм гострого судинного ураження головного мозку, що розглядається як важливий чинник ризику виникнення ішемічного інсульту [8, 22, 27, 33]. Проте точних епідеміологічних даних стосовно ТІА в Україні, як і в більшості країн світу, немає. Існують окремі повідомлення, що ТІА в загальній структурі судинних захворювань головного мозку становлять від 12 до 35 % [15]. В Україні щорічно реєструється близько 40 тис. випадків ТІА, а поширеність їх становить 95,8 випадку на 100 тис. населення [9]. У 2012 р. серед осіб працездатного віку зареєстровано 18 181 випадок ТІА (67,1 на 100 тис. населення) (табл. 1).

В інших країнах. Діагноз ТІА щорічно встановлюється 250–500 тис. дорослих американців, а поширеність у популяції становить 2,3 %, до того ж із віком частота ТІА наростає від 3,4 до 4,6 % [37]. У Велико–британії у 46 000 людей вперше діагностують ТІА щороку [38].

Поширеність ТІА в Європі дорівнювала 0,52–2,37 і 0,05–1,14 у чоловіків і жінок віком 55–64 роки; 0,94–3,39 і 0,71–1,47 в осіб віком 65–74 роки та 3,04–7,20 і 2,18–6,06 в осіб віком 75 та більше років відповідно [29, 43]. Поширеність ТІА є аналогічною в США і нижчою в Японії. Більш високі показники були виявлені у чоловіків порівняно з жінками. Захворюваність на ТІА значно зростає з віком незалежно від раси та статі [43].

Епідеміологія цереброваскулярних захворювань

В Україні. Проблема цереброваскулярних захворювань (ЦВЗ) є однією з актуальних через значну частоту розвитку, великий відсоток інвалідизації та смертності: у 78 % хворих ЦВЗ призводять до розвитку інвалідності та значно погіршують якість життя; 46 % хворих, які перенесли інсульт, протягом першого місяця помирають, а з тих, хто вижив, тільки 10 % повертаються до праці; 53 % — потребують сторонньої допомоги в повсякденному житті, 48 % — мають інвалідизуючі геміпарези, у 30 % — розвивається психоорганічний синдром [11]. За даними ВООЗ, щорічно від ЦВЗ помирає близько 6 млн осіб [41].

Україна, на жаль, не є винятком. Значущість проблеми обумовлена тим, що ЦВЗ належать до однієї з головних причин смертності та інвалідизації дорослого населення країни [3, 5, 13]. І все-таки говорити про епідеміологію ЦВЗ у масштабі України можна лише з великими застереженнями, бо дані, що наводяться у працях, не є повними й абсолютно точними. Такі показники, як поширеність, захворюваність, смертність, інвалідизація, фактори ризику розвитку ЦВЗ, аналізуються на підставі відомостей Центру медичної статистики Міністерства охорони здоров’я (МОЗ) України і результатів регістрів інсульту в окремих містах, якими ми і користувались при підготовці даного розділу [15–17, 20]. Якоюсь мірою вони розкривають лише тенденції в динаміці епідеміології ЦВЗ регіонів України. Досить критично оцінюють їх і самі автори [9, 10, 11, 14].

У 2012 р. в Україні зареєстровано 3 170 428 осіб із різними формами судинних захворювань головного мозку, що на 100 тис. населення становить 8458,6, а від загальної кількості населення — 14,4 %. Майже п’ята частина (21,4 %) — це особи працездатного віку. Здебільшого (у 64,3 %) ЦВЗ обумовлені артеріальною гіпертензією. Серед пацієнтів із цереброваскулярними хворобами (гострі та хронічні ПМК) — особи переважно пенсійного віку (80 %), кількість яких за останні 10 років збільшилася в 1,6 раза внаслідок хронічних ПМК (табл. 1).

У 2015 р. в Україні зареєстровано 2 551 654 особи (7200,3 на 100 тис. населення) з різними формами судинних захворювань головного мозку, серед яких 11,2 % — це особи працездатного віку [10].

Показник поширеності ЦВЗ із 2007 до 2013 року мав чітку тенденцію до зростання. У 2014 і 2015 роках поширеність ЦВЗ знизилася з 8220 до 7260 на 100 тис. населення, а географія поширеності змінилась, що обумовлено змінами території країни [13].

Найвищі показники поширеності ЦВЗ та захворюваності на них (відповідно 10 289,1 та 1007,0) зареєстровані у Південно-Східному регіоні України, а в Північно-Східному — найбільшою була поширеність (9889,0), у Південному — захворюваність (989,0) на ЦВЗ порівняно з іншими регіонами нашої країни. Зростання захворюваності на ЦВЗ та поширеності їх в областях цих регіонів, а також у Північно-Західному регіоні може бути зумовлено впливом шкідливих чинників навколишнього середовища, високим потенціалом екологічного ризику території: забруднення ґрунту, води, атмосферного повітря тощо. А деякі райони Київської, Житомирської, Рівненської областей вважаються зонами відчуження, екологічної катастрофи після аварії на Чорнобильській атомній електростанції (рис. 1).

Прогнозують, що протягом наступних років кількість ЦВЗ зростатиме через постаріння населення, а також зі збільшенням поширеності таких факторів ризику, як артеріальна гіпертензія, паління, ожиріння, гіподинамія тощо.

В інших країнах. ЦВЗ є основною соціально-медичною проблемою і в інших країнах, викликаючи 3,9 млн смертей в Європі та понад 1,8 млн випадків смерті в ЄС [34, 42].

Рівень смертності від ішемічної хвороби серця та інсульту у Центральній і Східній Європі зазвичай вищий, ніж у Північній, Південній і Західній Європі [41]. На частку цих захворювань припадає 45 % всіх випадків смерті в Європі і 37 % всіх смертей в ЄС, вони є основною причиною смерті чоловіків у всіх країнах Європи, за винятком 12 країн, і є основною причиною смерті жінок у всіх країнах, крім двох [36, 43].

У Шотландії за останнє десятиліття рівень смертності внаслідок ЦВЗ знизився на 33,5 %, становлячи 42,3 % в найбільш бідних районах порівняно з найменш бідними районами (статистика 2015 р.) [40].

Епідеміологія мозкового інсульту

В Україні. Серед хвороб нервової системи мозковий інсульт має найбільш трагічні наслідки. В Україні за рік реєструється близько 110 тис. мозкових інсультів, з яких близько 40 тис. закінчуються летально [24].

Смертність внаслідок інсульту в Украї–ні у 2015 році становила 33 753 випадки (78,9 випадку на 100 тис. населення), 18 % померлих (6094 особи) були працездатного віку [12]. Найвища смертність від інсульту зареєстрована в Луганській (154,1 на 100 тис. населення), Донецькій (127,5 на 100 тис. населення), Запорізькій (115,5 на 100 тис. населення) областях, а найменша — в Закарпатській (41,4 на 100 тис. населення), Чернівецькій (44,0 на 100 тис. населення) та Вінницькій (64,0 на 100 тис. населення) областях [12]. Показник смертності внаслідок мозкового інсульту перевищує відповідні показники розвинених країн Європи.

Найвища захворюваність на інсульт у 2015 році відзначена в Київській (397,0 на 100 тис. населення), Запорізькій (394,7 на 100 тис. населення), Волинській (376,6 на 100 тис. населення) областях, а найменша — у Львівській (193,5 на 100 тис. населення), Чернівецькій (206,3 на 100 тис. населення), Житомирській (221,9 на 100 тис. населення) областях [10].

Протягом останніх 10 років показники захворюваності на мозковий інсульт в Україні зросли на 14,2 % і становили у 2012 р. 111 615 осіб (297,8 на 100 тис. населення), серед них — 26 914 осіб працездатного віку, що становить 24,1 % від усього дорослого населення; у 2015 році — 96 319 осіб (274,0 на 100 тис. населення), з них 33 % — особи працездатного віку. Ці показники різко контрастують із завданням для національних систем охорони здоров’я, визначеним ВООЗ та Європейською інсультною організацією: до 2015 року довести 30-денну летальність від інсульту до рівня менше 15 %, а кількість хворих, які через 90 днів після розвитку інсульту можуть обходитися у побуті самостійно, — до 70 % [24].

В інших країнах. У структурі смертності економічно розвинених країн світу мозковий інсульт посідає третє місце після ішемічної хвороби серця та злоякісних новоутворень [20, 26, 30, 44]. В об’єднаній Європі щорічно реєструється 1,75 млн інсультів, у США — 795 000, у Російській Федерації — понад 450 000 [18, 21]. Частота госпіталізації шотландців з інсультом становила у 2015 та 2016 роках 11 126 і 11 068 випадків відповідно [34, 40]. У Великобританії показники захворюваності на інсульт знизились на 19 % із 1990 по 2010 рік. Інсульт вражає британців кожні 3 хвилини і 27 секунд, становлячи 152 000 випадків на рік [36, 41].

Поширеність мозкових інсультів прогресивно збільшується в основному за рахунок країн, що розвиваються [24, 36, 41]. Водночас у розвинених країнах кількість мозкових інсультів поступово зменшується.

Якщо показник захворюваності на мозковий інсульт в Україні становить 297,8 на 100 тис. населення, то в об’єднаній Європі — 200,0 на 100 тис. населення. До того ж співвідношення ішемічних інсультів до геморагічних у європейських країнах становить 7 : 1, а в Україні — 5 : 1, що визначає високий показник смертності від мозкових інсультів, який в 2,3 раза перевищує відповідні показники західноєвропейських країн.

Серед усіх видів інсульту переважають ішемічні ПМК, кількість яких у європейській популяції дорівнює 85 % випадків, а крововиливів у мозок — 10–15 % [9, 21]; в азіатській популяції рівень крововиливів — близько 20–30 % [28].

Висновки

Проведений короткий епідеміологічний аналіз свідчить про підвищений інтерес клініцистів до проблеми ішемічних порушень мозкового кровообігу з епідеміологічних і організаційних питань. Саме гострі ПМК за ішемічним типом у випадках початку лікування в ранні строки після їх виникнення дійсно піддаються ефективному лікуванню, тобто терапевтичні заходи можуть бути перспективними щодо відновлення втрачених неврологічних функцій. Цим і пояснюється велика увага неврологів, нейрохірургів до поглибленого дослідження епідеміологічних, клінічних, патофізіологічних і патобіохімічних механізмів ТІА та ішемічного інсульту, а також удосконалення терапевтичних методів, ефективність яких базується на принципах доказової медицини. Це сприятиме зниженню захворюваності, поширеності, інвалідності та смертності населення, а також продовженню тривалості якісного життя пацієнтів із ЦВЗ. Вирішення цих завдань, визначених у офіційних документах ВООЗ, є ключовим для національної системи охорони здоров’я України.

Конфлікт інтересів. Автори заявляють про відсутність конфлікту інтересів при підготовці даної статті.

Інформація про внесок кожного автора:
Фартушна О.Є. Збір та обробка матеріалів, аналіз отриманих даних, написання тексту статті.
Віничук С.М. Концепція і дизайн дослідження, аналіз отриманих даних, редакція тексту статті.

Список літератури знаходиться в редакції