Газета «Новости медицины и фармации» 4 (488) 2014

Статья опубликована на с. 25 (Укр.)

Міжнародний жіночий день недаремно святкується в перший місяць весни... Адже це час пробудження і розквіту. Саме вона, жінка, символізує оновлення, ніжну материнську турботу, лагідність, співчуття. Усі ці риси характеру дуже важливі для представниць прекрасної половини людства, які присвятили своє життя медицині.

Нині ми навіть не можемо уявити цю галузь без жінок. Хоча так було не завжди. Ще два століття тому їм заборонялося навчатися в медичних закладах і працювати в офіційній медицині. Але прагнення служити людям було притаманне жінці з сивої давнини. Ще з часів Київської Русі відомі імена жінок, які займалися благодійністю і лікуванням хворих.

З історії відомо, що донька чернігівського князя Мстислава, онука високоосвіченого Володимира Мономаха, Євпраксія-Зоя написала трактат «Алімма», що означає «Мазі». Це перша медична праця, створена жінкою Київської Русі. Її зміст свідчить, що ця жінка була обізнаною в медичних питаннях, а також мала власний досвід лікування хворих за допомогою народної медицини. В народі її називали «Добродія».

У першій половині XIII ст. була популярною лікаркою Феодулія — дочка князя Михайла Чернігівського, більше відома як Єфросинія Чернігівська. Вона захоплювалася античною літературою, була «зело сведуща» в Асклепієвих писаннях. Пізніше прийняла постриг, стала черницею і лікувала хворих у монастирській лікарні.

В офіційну медицину жінки прийшли тільки у XIX ст. Перший крок у цьому напрямі зробили медсестри.

Всесвітньо відомій засновниці медсестринської справи Флоренс Найтінгейл, вихованій у традиціях англійської аристократичної сім’ї, одного разу наснився сон, у якому Бог покликав її служити людям. Вона йде на службу у військовий шпиталь. Флоренс не злякали антисанітарні умови, у яких перебували поранені. Через призму часів ми бачимо наслідки її діяльності: тисячі жінок з усіх країн світу стали послідовницями відважної англійки. У пам’ять про Ф. Найтінгейл 12 травня, у день її народження, в усьому світі відзначають Міжнародний день медичних сестер. А Червоний Хрест кожні два роки найкращим медсестрам присуджує найшанованішу медсестринську нагороду — 50 медалей імені звичайної медсестри Флоренс Найтінгейл.

Мало кому відомо, що неперевершена майстриня детективів Агата Крісті також була медсестрою. Професія медичної сестри зі знанням фармацевтики допомагала Крісті в письменницькій діяльності – її персонажів завжди вбивали та отруювали надто переконливо, а злочин розкривали компетентно. Під час Другої світової війни пішла працювати медсестрою в Лондонський університетський шпиталь.

Велику пам’ять після себе залишила баронеса Юлія Вревська. Вона стала однією з перших сестер милосердя у російсько-турецькій війні 1877–1878 рр. Молода жінка домоглася дозволу організувати за власні кошти санітарний загін із 22 лікарів та медсестер для допомоги пораненим. У Болгарії відважну медсестру вважають національною героїнею, на її честь відкрито музей. І. Тургенєв написав вірш у прозі «Пам’яті Ю. Вревської», а В. Гюго назвав її «трояндою Росії».

В Україні організована форма надання медичної допомоги з’явилася в середині XIX ст., під час Кримської війни, а наприкінці століття на Чернігівщині почала функціонувати перша Община сестер милосердя св. Феодосія.

Англійка Елізабет Блекуел стала першою у світі жінкою, якій вдалося спочатку стати дипломованим лікарем, а згодом отримати вчений ступінь доктора медицини. У 1857 р., подолавши шалений опір влади та громадськості, вона заснувала у Нью-Йорку лікарню для жінок з медичними курсами при ній. Через 12 років Елізабет повернулася до Лондона, де також заснувала медичний заклад для жінок.

Перші жінки–лікарі з’явилися у XX ст., з відкриттям у 1906 році медичного факультету вищих жіночих курсів у Москві. Першими випускницями, а пізніше відомими лікарями стали Надія Суслова, Марія Бокова, Варвара Кашеварова-Руднєва, Клавдія Улезько-Строганова.

Перша жінка-лікар із Західної України (Буковини й Галичини) була Софія Окуневська-Морачевська (1865–1926 рр.). Вищу освіту вона здобула в Женеві і стала не тільки першою жінкою-лікарем Західної України, але  й першою в Австро-Угорщині українкою, яка закінчила університет. Крім практичної діяльності в Україні і за кордоном, вона займалася наукою – започаткувала лікування шийки матки радієм за методикою Марії Склодовської-Кюрі. Саме Софія Окуневська відчула талант і першою схилила юну Ольгу Кобилянську до української мови і літератури. Останні роки свого життя вона провела у Львові, приймала участь в організації курсів для сестер милосердя та акушерок.

Першою жінкою-академіком у колишньому Радянському Союзі була фізіолог Ліна Штерн. Освіту здобула в Женеві. У 1917 р. Ліна Штерн — перша жінка-професор у Женевському університеті. Однак відома, багата і успішна Ліна 1924 р. повертається в СРСР. Вона очолює кафедру в МДУ і керує інститутом фізіології Академії наук, у 1938 р. їй присвоєно звання академіка. У 1949 р. 74-річну Ліну Штерн заарештували, її засудили до розстрілу за «шпигунську діяльність». Однак несподівано Й. Сталін особисто замінює смертну кару ув’язненням, він був переконаний — академік Штерн відкрила секрет довголіття і подарує йому вічну молодість. Після його смерті Ліна Штерн завідувала відділом фізіології інституту біофізики.

Нині у галузі охорони здоров’я України працює 80 % жінок — це близько 1 млн лікарів, медсестер, санітарок. З-поміж них професори, доктори медичних наук, академіки, хірурги, акушери, педіатри, дантисти...

Серед жінок-медиків є навіть нобелівські лауреати. 1988 р. американка Гертруда Еліон отримала Нобелівську премію з фізіології та медицини за видатні досягнення у фармакології.

Усі ми знаємо, який непосильний тягар прийняли на свої тендітні плечі жінки в роки Великої Вітчизняної війни на фронтах, у партизанських загонах, в тилу.

Ольга Вадимівна Богомолець — професор медицини, внучка академіка О.О. Богомольця. Закінчила Національний медичний університет ім. О.О. Богомольця у 1989 р., стажувалася в дерматологічних клініках США. Заснувала у Києві інститут дерматокосметології. Займається благодійною діяльністю. Ольга Богомолець — активний громадський діяч, автор і виконавець сучасних та старовинних українських романсів, лауреат багатьох пісенних конкурсів. У складний для України час суспільно-політичного протистояння початку 2014 року вона, вчений зі світовим іменем, мати чотирьох дітей, ризикуючи власним життям, перебувала у вирі протестувальників на Майдані Незалежності, де координувала медичну службу і брала безпосередню участь у наданні першої медичної та лікарської допомоги пораненим і травмованим мітингувальникам, підтримувала їх протестантський дух.

Що ж принесли жінки в медицину? Медицина — це не тільки зцілення, а й співчуття, лагідність, турбота, що само собою лікує. Всім відомо, що лагідні, обнадійливі слова, сказані в скрутну для людини хвилину, часто роблять чудеса. Мудрість жінки, терпіння, її турботливі руки і исокий професіоналізм рятують тисячі хворих. У неї висока місія — на ній тримається світ.