Газета «Новости медицины и фармации» 1-2 (442-443) 2013

Механізм примусової госпіталізації застосовуватиметься лише до хворих на заразні форми туберкульозу, які порушують лікарняний режим, відмовляються від лікування й становлять інфекційну загрозу для оточуючих. На сьогодні ресурсна база дозволяє застосовувати в країні метод примусової ізоляції хворих із метою надання їм необхідної медичної допомоги та недопущення поширення туберкульозу серед населення. Про це заявила голова Державної служби України з питань протидії ВІЛ­інфекції/СНІДу та інших соціально небезпечних захворювань Тетяна Александріна.

Голова Держслужби зазначає, що успішність боротьби із захворюванням на туберкульоз потребує відповідальності як із боку держави і медиків, так і з боку пацієнтів. Примусовий метод також дозволить подбати про безпеку здорових.

Нагадаємо, що ст. 11 нової редакції Закону України «Про боротьбу із захворюванням на туберкульоз» передбачено, що в разі, якщо хворі на заразні форми туберкульозу, у тому числі під час амбулаторного чи стаціонарного лікування, порушують протиепідемічний режим, що ставить під загрозу зараження туберкульозом інших осіб, з метою запобігання поширенню туберкульозу за рішенням суду вони можуть бути примусово госпіталізовані до протитуберкульозних закладів, що мають відповідні відділення (палати) для розміщення таких хворих.

Примусовий метод госпіталізації хворих на туберкульоз передбачено Проектом розпорядження Кабінету Міністрів України «Про внесення змін до розпорядження КМУ від 29 жовтня 2009 р. № 1285».

«В Україні лікування хворих на туберкульоз є безоплатним і доступним, можливості для отримання необхідної лікарської допомоги є в умовах як стаціонарного, так і амбулаторного лікування. Крім того, з пацієнтами постійно працюють лікарі та психологи, завдання яких — донести до пацієнта необхідність добровільного обстеження та лікування. Фахівці проводять роз’яснювальну роботу серед хворих щодо недопущення перерви у прийомі препаратів, оскільки це може призвести до ускладнень захворювання, зокрема розвитку резистентного (стійкого до ліків) туберкульозу та подальших незворотних наслідків для життя хворого. Саме такий підхід для нас є пріоритетним в роботі з хворими, а в разі її неефективності застосовуватиметься примусова госпіталізація», — пояснює Т. Александріна.

Довідка

Заява про примусову госпіталізацію чи про продовження строку примусової госпіталізації хворого на заразну форму туберкульозу подається до суду представником протитуберкульозного закладу, що здійснює відповідне лікування цього хворого, протягом 24 годин із моменту виявлення порушення хворим протиепідемічного режиму.

До заяви додається мотивований висновок лікаря, який здійснює або має здійснювати лікування цього хворого, про необхідність відповідно примусової госпіталізації до протитуберкульозного закладу чи про продовження строку примусової госпіталізації.

Госпіталізація осіб, стосовно яких судом ухвалено відповідне рішення, здійснюється з урахуванням висновку лікаря на строк до трьох місяців. А продовження строку примусової госпіталізації таких осіб здійснюється за рішенням суду на визначений ним строк з урахуванням висновку лікаря, який здійснює лікування цього хворого.

Рішення про примусову госпіталізацію до протитуберкульозного закладу чи про продовження строку примусової госпіталізації хворих на заразні форми туберкульозу приймається судом за місцем виявлення зазначених хворих або за місце­знаходженням протитуберкульозного закладу та підлягає негайному виконанню. Органи внутрішніх справ за зверненням керівника протитуберкульозного закладу надають у межах своїх повноважень допомогу у забезпеченні виконання рішення суду. Примусова госпіталізація хворих на заразні форми туберкульозу, які страждають від психічних розладів, здійснюється в установленому цим законом порядку з урахуванням законодавства про психіатричну допомогу.

Невиконання рішення суду про примусову госпіталізацію до протитуберкульозного закладу чи про продовження строку примусової госпіталізації тягне кримінальну відповідальність відповідно до закону.

Прес­служба МОЗ України

За інформацією Державної служби
з питань протидії ВІЛ­інфекції/СНІДу та інших соціально небезпечних
захворювань