Журнал «Медицина неотложных состояний» Том 18, №7, 2022
Вернуться к номеру
Особливості перебігу COVID-19 у хворих на ВІЛ-інфекцію
Авторы: Баланюк І.В.
Буковинський державний медичний університет, м. Чернівці, Україна
Рубрики: Медицина неотложных состояний
Разделы: Медицинские форумы
Версия для печати
Актуальність. На сьогодні Україна серед лідерів країн європейського континенту за кількістю ВІЛ-інфікованих осіб. Дані Європейського центру з контролю та профілактики захворюваності і Європейського регіонального бюро ВООЗ свідчать, що Україна належить до регіону (Східна Європа та Центральна Азія), який є єдиним, де спостерігається зростання кількості нових випадків інфікування та смертності від СНІДу. Важливість цієї проблеми полягає і в тому, що цією інфекцією переважно уражаються особи працездатного віку, а також спостерігається тенденція до збільшення кількості інфікованих серед людей від 50 років і старше. Станом на 22 січня пандемія, що спричинена інфекцією коронавірусу SARS-CoV-2, вразила майже 348 млн людей у всьому світі та призвела до понад 5,59 млн смертей. А оскільки ВІЛ-інфіковані та люди із супутніми захворюваннями належать до групи ризику більш тяжкого перебігу COVID-19, потрібні масштабні великокогортні дослідження в напрямку діагностики та лікування таких хворих.
Мета роботи: привернути увагу лікарів до ВІЛ-інфекції та розглянути особливості перебігу COVID-19 у таких хворих і їх лікування.
Матеріали та методи. Нами проведено ретроспективний аналіз медичної карти стаціонарного хворого на коронавірусну хворобу.
Результати та обговорення. Хворий М., 44 р., самостійно звернувся до приймального відділення ОКНП «Чернівецька обласна клінічна лікарня» (м. Чернівці) 02.10.21, на третій день хвороби, зі скаргами на загальну слабкість, підвищення температури тіла до 37,8 оС, кашель, нежить. Зі слів хворого, занедужав гостро 30.09.21, коли з’явилися вищезазначені симптоми.
Оглянутий черговим лікарем: стан хворого середньої тяжкості, положення в ліжку вимушене. Свідомість збережена. Температура тіла 37,8 оС. Гемодинаміка стабільна, утримується самостійно. Артеріальний тиск 130/80 мм рт.ст. Пульс 100 уд/хв, ритмічний. Шкірні покриви блідо-рожеві, без висипань. Видимі слизові оболонки без особливостей. Периферичні лімфовузли не пальпуються. Язик вологий, обкладений білими нашаруваннями. Серцеві тони ясні, ритмічні. Над легенями вислуховується дещо ослаблене дихання з жорстким відтінком. Задишка відсутня. SpO2 98 %. Хворому було проведено ряд обстежень. УЗД ОЧП (01.10.21). Печінка: вертикальний розмір 143 мм, паренхіма не змінена. Жовчний міхур: N. Підшлункова залоза: N. Заочеревинні лімфовузли не візуалізуються. Селезінка: N.
Дослідження мазків зіва методом ПЛР на COVID-19 № 182645 (02.10.21) — виявлено, № 215885 (19.10.21) — виявлено, № 218497 (26.10.21) — виявлено.
Ro-ОГК (05.10.21): з обох боків на всьому протязі посилення легеневого рисунку. У крові (11.10.21) методом ПЛР виявлено Toxoplasma gondii та Cytomegalovirus. МРТ грудного відділу хребта (20.09.21): мієлопатії спинного мозку на рівні Th1–Th10 сегментів із ураженням передніх та задніх корінців канатиків мозку та нерівномірним потовщенням спинного мозку у поперечнику. Обстеження на ВІЛ-інфекцію методом ПЛР (11.10.21) — виявлено. CD4 (11.10.21) 45 кл/мкл.
06.10.21 та 19.10.21 хворий був проконсультований лікарем-неврологом, яким встановлено грудну мієлопатію нез’ясованого генезу з параплегією нижніх кінцівок, порушенням функції тазових органів.
09.10.21 та 26.10.21 проконсультований урологом: нейрогенний сечовий міхур на тлі основного захворювання, проведено заміну уретрального катетера.
19.10.21 проконсультований окулістом: змін очного дна не виявлено.
Спільним рішенням спеціалістів встановлено діагноз. Основний: двобічна вірусно-бактеріальна пневмонія, тяжкий перебіг. J12.8. Супутній: гостре респіраторне захворювання COVID-19, тяжкий перебіг. U07.1. ІХС. Дифузний кардіосклероз, метаболічна кардіоміопатія. СН ІІа, ФК ІІ, 142.8; В20.8, ІV клінічна стадія.Церебральний токсоплазмоз. Цитомегаловірусний ретиніт. Нейрогенний сечовий міхур, хронічний пієлонефрит, ремісія.
Після проведеного в інфекційному відділенні лікування, стабілізації загально-клінічних лабораторних показників і загального самопочуття хворого виписано додому 02.11.21. Рекомендовано амбулаторне спостереження спеціалістів.
Висновки. Аналізуючи цей клінічний випадок, можна зробити припущення, що у ВІЛ-інфікованих є тенденція до тяжчого та довшого перебігу COVID-19, а також підвищеного ризику виникнення ускладнень. Але це ще потребує масштабних досліджень і подальших спостережень.