Журнал «Медицина неотложных состояний» Том 16, №3, 2020
Вернуться к номеру
Протоколи, стандарти, настанови та критичне мислення в інтенсивній терапії
Авторы: Борщов С.П., Панасюк О.Л., Матяш В.І., Трембачова Н.С.
ДУ «Інститут епідеміології та інфекційних хвороб ім. Л.В. Громашевського Національної академії медичних наук України», м. Київ, Україна
Рубрики: Медицина неотложных состояний
Разделы: Медицинские форумы
Версия для печати
Сучасна інтенсивна терапія ґрунтується на положеннях доказової медицини, яка, у свою чергу, базується на аналізі наукових досліджень різного ступеня доказовості. До епохи стандартизації медичних послуг результат лікування залежав лише від досвіду та здібностей лікаря, що інколи призводило до негативних результатів, але й давало шанс на одужання (в інтенсивній терапії мова йде взагалі про життя або смерть). Як приклад можна навести стандартний протокол реанімаційних заходів, який ще порівняно нещодавно включав як обов’язкові атропін, адреналін та бікарбонат натрію. На сьогодні бікарбонат натрію та атропін не включені до протоколу реанімації, крім окремих випадків, проте застосовують аміодарон. Виникає слушне запитання: якщо лікар інтенсивної терапії в минулому на підставі власного досвіду та логічного мислення застосовував сьогоднішній протокол реанімації, тим самим порушуючи чинні тоді протоколи, повинен він понести покарання чи ні? Інше питання: яким чином було змінено протокол? Чи було підписано інформовану згоду пацієнта або його законних представників на проведення під час реанімаційних дій тих медичних досліджень, на підставі яких в подальшому були внесені зміни в протокол? Саме відповіді на ці запитання призводять до логічного висновку, що протоколи не є догмою, а лише настановою для дій та повинні постійно вдосконалюватись та змінюватись, а чинні законодавчі норми, що регулюють медичні дослідження, не враховують особливостей саме інтенсивної терапії. Але це зовсім не означає, що кожен лікар може робити будь-що незважаючи на чинні настанови. Це означає лише те, що в нашій країні повинні існувати науково-клінічні підрозділи, метою яких є саме удосконалення та внесення змін до протоколів. А будь-яке дослідження потребує порушень стандартних протоколів, інакше буде відсутньою основна його складова — новизна.
Висновки. 1. Стандартизація медичних дій призводить до покращання результатів лікування. 2. Некритичне ставлення до протоколів лікування призводить до відсутності прогресу в медицині. 3. Проведення наукових досліджень неможливе без порушення чинних протоколів. 4. Необхідними є розробка та впровадження в життя законодавчих актів про наукові дослідження в медицині з урахуванням особливостей інтенсивної терапії.