Інформація призначена тільки для фахівців сфери охорони здоров'я, осіб,
які мають вищу або середню спеціальну медичну освіту.

Підтвердіть, що Ви є фахівцем у сфері охорони здоров'я.

Журнал «Медицина неотложных состояний» №2(97), 2019

Вернуться к номеру

Режим інфузійної терапії і перебіг періопераційного періоду після розширених оперативних втручань у хворих із супутньою ІХС

Авторы: Морозова Я.В.
Харківська медична академія післядипломної освіти, м. Харків, Україна Режим інфузійно

Рубрики: Медицина неотложных состояний

Разделы: Медицинские форумы

Версия для печати

Вступ. Питання визначення об’єму періопераційної інфузійної терапії залишається остаточно невирішеним та дискутабельним, особливо це стосується хворих із супутньою ішемічною хворобою серця (ІХС), яким виконуються розширені операційні втручання. Труднощі обумовлені тим, що перевантаження рідиною є небезпечним для хворих зі зниженим кардіальним резервом, але проведення популярного зараз рестриктивного режиму при великих операціях може сприяти гіповолемії, гіпоперфузії життєво важливих органів з їх подальшою дисфункцією. Мета: дослідити вплив режиму інфузійної терапії на перебіг періопераційного періоду на підставі вивчення функціонального стану серцево-судинної системи, кількості післяопераційних ускладнень, тривалості лікування в палаті інтенсивної терапії (ПІТ). Матеріали та методи. Обстежено 33 хворих (середній вік — 67,3 ± 8,0 року) з супутньою ІХС, яким були проведені розширені абдомінальні операції. Об’єм інфузійної терапії у кожного хворого визначався ситуативно з урахуванням клінічної картини перебігу анестезії (показники гемодинаміки, крововтрата, діурез). За об’ємом інфузії в періопераційному періоді хворі були розподілені на 2 групи: 1-ша (n = 16) — 5 мл/кг/год інтраопераційно, 1 мл/кг/год після операції; 2-га (n = 17) — 10 та 1,5 мл/кг/год відповідно. Вивчали показники гемодинаміки (АТ, сАТ, ЧСС), обсяг діурезу, біомаркери ушкодження міокарду (NT-proBNP). Результати. Режими інфузійної терапії, що порівнювались між собою, були розподілені за добовим балансом рідини: у 1-й групі підтримували нульовий баланс, її умовно вважали групою з рестриктивним режимом. У 2-й групі не ставили мети обмежувати об’єм інфузії, в результаті всі хворі мали позитивний баланс рідини (1,8 ± 0,5 л за першу добу), такий режим вважали ліберальним. Таке визначення інфузійної терапії ми вважаємо більш точним, ніж орієнтування на загальноприйняті розрахунки на масу тіла пацієнта, оскільки тяжко в кожній ситуації визначити, який об’єм введеної рідини є ліберальним чи рестриктивним. При аналізі перебігу періопераційного періоду не встановлено істотних відмінностей за показниками серцево-судинної системи, необхідністю гемодинамічної підтримки, тривалістю лікування в ПІТ. За дослідженням натрійуретичного пептиду встановлено позитивний рівень цього біомаркеру у 2 хворих 2-ї групи (у вихідному стані всі мали негативний результат). Висновки. Згідно з отриманими нами даними, немає значних відмінностей показників гемодинаміки й інших органодисфункцій при використанні різних режимів інфузійної терапії. Це говорить про необхідність подальшого вивчення цього питання у хворих із супутньою ІХС при розширених оперативних втручаннях.

 



Вернуться к номеру