Журнал «Медицина неотложных состояний» №2(97), 2019

Вступ. Число травматичних ушкоджень, що потребують оперативного лікування, має тенденцію до зростання. 50 % з них становлять ушкодження кінцівок. Відповідно, аспекти знеболювання як під час операції, так і в післяопераційному періоді залишаються актуальними. Серед методів анестезіологічного забезпечення багато уваги приділяється регіонарному знеболюванню і, зокрема, провідниковій анестезії (ПА), що дозволяє забезпечити не тільки адекватну хірургічну аналгезію, але й уникнути серйозних ускладнень, властивих загальному знеболюванню. Крім того, провідникова анестезія забезпечує тривалу післяопераційну аналгезію. Мета роботи: проаналізувати ефективність використання ПА у хворих з ушкодженнями нижніх кінцівок під час операції та в ранньому післяопераційному періоді. Матеріали та методи. Дослідження проводилось на базі клініки ушкоджень НВМКЦ «ГВКГ» у період 2017–2018 рр. шляхом проспективного аналізу 40 історій хвороби пацієнтів з ушкодженнями нижніх кінцівок, що потребували оперативного лікування. Хворі були розподілені на дві групи. Перша група — 20 пацієнтів з ушкодженням нижніх кінцівок, яким була виконана спинномозкова анестезія (СМА) з внутрішньовенною седацією чи без такої. Друга група — 20 аналогічних пацієнтів, яким була виконана ПА з внутрішньовенною седацією та без такої. Передопераційна підготовка та премедикація в усіх пацієнтів були однаковими. Методики виконання анестезії в середині кожної групи також не відрізнялись. Групи рандомізовані за віком, статтю, характером ушкодження та видом операції. Порівняння ефективності методів анестезії проводилось за показниками тривалості знеболювання, вираженістю больових відчуттів за візуально-аналоговою шкалою (ВАШ), змінами гемодинаміки та негативними проявами на етапах операції та в післяопераційному періоді. Результати. Ефективність знеболювання в групах хворих під час оперативних втручань на нижніх кінцівках виявилась достатньою як при СМА, так і при ПА. Подальша післяопераційна анестезія в групі з ПА виявилась суттєво довшою і становила понад 12 годин. У групі зі СМА відновлення больової чутливості спостерігалося протягом 4–5 годин. Загальна тривалість знеболювання після СМА дорівнювала 291 ± 16 хв, а у пацієнтів з ПА — 952 ± 220 хв (р < 0,005). Явища гіпотензії та нестабільність гемодинаміки при проведенні СМА спостерігалися у 60 % хворих зі зменшенням цифр АТ на 30–40 %. У пацієнтів із ПА ці явища спостерігалися лише у 20 % хворих зі зменшенням показників лише на 10–15 %. Зниження АТ < 100–110/60–70 мм рт.ст. не спостерігалося взагалі, а в групі зі СМА воно зафіксоване у 30 % пацієнтів. Відновлення АТ до попереднього (передопераційного) рівня в групі зі СМА виявилося наприкінці першої доби після оперативного втручання. В групі із ПА нормалізація показників АТ до вихідного значення спостерігалася у 40 % хворих наприкінці оперативного втручання, а у 60 % — протягом перших 2–3 годин після його закінчення. Частота виникнення небажаних і негативних наслідків анестезії (озноб, нудота, блювання) спостерігалася лише в групі СМА — 35 % хворих. У групі пацієнтів із ПА таких явищ взагалі не було. Висновки. Виконання оперативних втручань на нижніх кінцівках із залученням ПА є більш раціональним, тому що забезпечує достатній рівень знеболювання під час операції, має більш тривалий час залишкової анестезії, забезпечує більш стабільні показники життєво важливих функцій як під час оперативного втручання, так і в післяопераційному періоді, значно рідше супроводжується негативними проявами.