Інформація призначена тільки для фахівців сфери охорони здоров'я, осіб,
які мають вищу або середню спеціальну медичну освіту.

Підтвердіть, що Ви є фахівцем у сфері охорони здоров'я.

Журнал «Медицина неотложных состояний» №2(97), 2019

Вернуться к номеру

Рівень NT-proBNP як предиктор розвитку фібриляції передсердь у хворих на гострий коронарний синдром

Авторы: Целуйко В.Й., Бен Салем Ф., Матузок О.Е.
Харківська медична академія післядипломної освіти МОЗ України, м. Харків, Україна

Рубрики: Медицина неотложных состояний

Разделы: Клинические исследования

Версия для печати


Резюме

Актуальність. Фібриляція передсердь (ФП) обтяжує перебіг інфаркту міокарда в 15,5 % випадків та асоційована зі збільшенням летальності на 40–50 %. Тому пошук маркерів ризику
розвитку ФП у хворих на гострий коронарний синдром (ГКС) є актуальним завданням. Метою дослідження було визначення предикторної цінності рівня NT-proBNP щодо ризику розвитку ФП
у хворих на ГКС. Матеріали та методи. Було обстежено 125 хворих на ГКС. Хворі, у яких ФП
виникла вперше протягом госпіталізації з приводу ГКС, становили підгрупу 1а (n = 41); хворі, у яких ФП спостерігалась в анамнезі, становили підгрупу 1б (n = 24). Групу 2 становили хворі без вказівок на ФП (n = 60). Зразки крові для визначення рівня NT-proBNP методом імуноферментного аналізу забирали у першу добу захворювання. Результати. Хворі групи 2 були молодшими за хворих підгруп 1а (р = 0,019) і 1б (р = 0,002). В групі 2 було більше хворих, ніж у підгрупі 1б, які палили (р = 0,029). Хворі групи 2 мали вищий рівень гемоглобіну, ніж хворі підгрупи 1а (р = 0,014). Хворі підгрупи 1б порівняно з хворими групи 2 мали вищий рівень глікемії при надходженні (р = 0,010). Рівень NT-proBNP виявився найвищим у підгрупі 1а: 1592,00 (439,20; 3281,00) пг/мл. В підгрупі 1б і групі 2 рівні NT-proBNP становили 1281,00 (844,45; 2012,50) пг/мл та 226,50 (54,40; 822,00) пг/мл відповідно (р1а–2 = 0,002; р1б–2 = 0,010). Виявлені кореляційні зв’язки рівня NT-proBNP із віком хворих (r = 0,500; р = 0,00006), жіночою статтю (r = 0,286; р = 0,030), частотою серцевих скорочень та глікемією при надходженні (r = 0,363; р = 0,005 та r = 0,482; р = 0,0001 відповідно), швидкістю клубочкової фільтрації (r = –0,459; р = 0,0003), рівнем гемоглобіну (r = –0,307; р = 0,019). Методом ROC-аналізу, в який були включені хворі підгрупи 1а та групи 2, встановлена предикторна цінність рівня NT-proBNP щодо ризику розвитку ФП у хворих на ГКС: при використанні точки розподілу > 1774 пг/мл чутливість становила 48 %, специфічність — 95,2 %, площа під ROC-кривою мала значення 0,77 (95% довірчий інтервал 0,64–0,91). Висновки. В нашому дослідженні рівень NT-proBNP був асоційований із клініко-анамнестичними параметрами. Він був найвищим у групі хворих, у яких ФП виникла вперше на фоні ГКС; рівень NT-proBNP > 1774 пг/мл був асоційований із ризиком розвитку ФП.

Актуальность. Фибрилляция предсердий (ФП) отягощает течение инфаркта миокарда в 15,5 % случаев и ассоциирована с увеличением летальности на 40–50 %. Поэтому поиск маркеров риска развития ФП у больных острым коронарным синдромом (ОКС) является актуальным заданием. Целью исследования было определение предикторной ценности уровня NT-proBNP относительно риска развития ФП у больных ОКС. Материалы и методы. Обследованы 125 больных ОКС. Больные, у которых ФП впервые возникла во время госпитализации по поводу ОКС, составили подгруппу 1а (n = 41); больные, у которых ФП была в анамнезе, составили подгруппу 1б (n = 24). В группу 2 вошли больные без указаний на ФП (n = 60). Образцы крови для определения уровня NT-proBNP
методом иммуноферментного анализа забирали в первые сутки заболевания. Результаты. Больные группы 2 были моложе больных подгрупп 1а (р = 0,019) и 1б (р = 0,002). В группе 2 было больше больных, чем в подгруппе 1б, которые курили (р = 0,029). У больных группы 2 уровень гемоглобина был выше, чем у больных подгруппы 1а (р = 0,014). Больные подгруппы 1б по сравнению с больными 2-й группы имели более высокий уровень гликемии при поступлении (р = 0,010). Уровень NT-proBNP оказался наивысшим в подгруппе 1а: 1592,00 (439,20; 3281,00) пг/мл. В подгруппе 1 б и группе 2 уровни NT-proBNP составили 1281,00 (844,45; 2012,50) пг/мл и 226,50 (54,40; 822,00) пг/мл соответственно (р1а–2 = 0,002; р1б–2 = 0,010). Выявлены корреляционные связи уровня NT-proBNP с возрастом больных (r = 0,500; р = 0,00006), женским полом (r = 0,286; р = 0,030), частотой сердечных сокращений и гликемией при поступлении (r = 0,363; р = 0,005 и r = = 0,482; р = 0,0001 соответственно), скоростью клубочковой фильтрации (r = –0,459; р = 0,0003), уровнем гемоглобина (r = –0,307; р = 0,019). Методом ROC-анализа, в который были включены больные подгруппы 1а и группы 2, установлена предикторная ценность уровня NT-proBNP относительно риска развития ФП у больных ОКС: при использовании пороговой точки > 1774 пг/мл чувствительность метода составляла 48 %, специфичность — 95,2 %, площадь под ROC-кривой составляла 0,77 (95% доверительный интервал 0,64–0,91). Выводы. В нашем исследовании уровень NT-proBNP был ассоциирован с клинико-анамнестическими показателями. Он был наивысшим в группе больных, у которых ФП развилась впервые на фоне ОКС; уровень NT-proBNP > 1774 пг/мл был ассоциирован с риском развития ФП.

Background. Atrial fibrillation (AF) burdens myocardial infarction in 15.5 % of cases and is associated with 40–50 % mortality increase. The refore, the search for markers of AF risk in patients with acute coronary syndrome (ACS) is a valid task. The aim of present study was to evaluate the predictive value of N-terminal pro B-type natriuretic peptide (NT-proBNP) level regarding the risk of AF in patients with ACS. Materials and methods. We examined 125 patients with ACS. Subgroup 1a consisted of 41 patients with AF newly diagnosed during hospitalization for ACS. Subgroup 1b included 24 patients with history of AF. Patients without AF were included in group 2 (n = 60). Blood samples to determine NT-proBNP level using immunofluorescence assay were taken at admission. Results. Patients in group 2 were younger than those in subgroups 1a (р = 0.019) and 1b (р = 0.002). Persons in group 2 were more likely to be smokers than patients in group 1b (р = 0.029). Patients in group 2 had higher hemoglobin level than those in subgroup 1a (р = 0.014). Patients in subgroup 1b had higher glycemia upon admission compared to those in group 2 (р = 0.010). NT-proBNP level was highest in subgroup 1a: 1592.00 (439.20; 3281.00) pg/ml. In subgroup 1b and group 2, NT-proBNP levels were 1281.00 (844.45; 2012.50) and 226.50 (54.40; 822.00) pg/ml, accordingly (р1а-2 = 0.002; р1b-2 = 0.010). We have found the correlations between NT-proBNP and the age of examined patients (r = 0.500; р = 0.00006), female sex (r = 0.286; р = 0.030), heart rate and glycemia at admission (r = 0.363; р = 0.005 and r = 0.482; р = 0.0001, accordingly), glomerular filtration rate (r = –0.459; р = 0.0003), hemoglobin level (r = –0.307; р = 0.019). In order to study the predictive value of NT-proBNP level regarding the risk of new-onset AF in ACS patients, we performed ROC analysis. Only patients from subgroup 1a and group 2 were included. At the cut-off point > 1774 pg/ml, the sensitivity was 48 %, the specificity — 95.2 %, area under ROC curve — 0.77 (95% confidence interval 0.64–0.91). Conclusions. In our study, NT-proBNP level depended on clinical and anamnestic parameters. It was highest in patients who developed new-onset AF on the background of ACS. NT-proBNP level > 1774 pg/ml was associated with the risk of AF.


Ключевые слова

гострий коронарний синдром; фібриляція передсердь; NT-proBNP

острый коронарный синдром; фибрилляция предсердий; NT-proBNP

acute coronary syndrome; atrial fibrillation; NT-proBNP

Вступ

За даними Шведського регістру, та чи інша форма фібриляції передсердь (ФП) обтяжує перебіг інфаркту міокарда (ІМ) в 15,5 % випадків [1], причому за наявності ФП летальність збільшується на 40–50 % [2].

Розвиток ФП при гострому коронарному синдромі (ГКС) може викликати ціла низка патофізіологічних механізмів. Провідним вважають структурне й електричне ремоделювання міокарда лівого передсердя (ЛП) і нейрогормональну активацію, що відбувається при розтягуванні стінки ЛП у разі збільшення тиску в лівому шлуночку (ЛШ) (зокрема, при порушенні функції ішемізованого шлуночкового міокарда). До перевантаження ЛП об’ємом може також призводити мітральна регургітація внаслідок ішемії папілярних м’язів. В експерименті показано, що первинна ішемія міокарда передсердь, зокрема при перетисканні проксимальних відділів правої коронарної артерії, також збільшує ризик розвитку ФП. Зі свого боку, ФП за рахунок втрати внеску передсердь у наповнення шлуночків, швидкого нерегулярного серцевого ритму погіршує насосну функцію шлуночків і коронарну перфузію, таким чином обтяжуючи перебіг ГКС [3].

При підвищенні тиску в камерах серця включаються компенсаторні механізми, спрямовані на його стабілізацію. Зокрема, збільшується синтез натрійуретичних пептидів, чия фізіологічна дія полягає в збільшенні діурезу, екскреції натрію, вазодилатації, протидії ефектам ренін–ангіотензин–альдостеронової системи (РААС). За нормальних умов їх синтез відбувається переважно в міокарді передсердь. У відповідь на перевантаження серця тиском або об’ємом і збільшення кінцево–діастолічного напруження стінки починається активний синтез натрійуретичних пептидів у міокарді шлуночків. В клінічній практиці як кількісний біомаркер ступеня дисфункції ЛШ звичайно використовують мозковий натрійуретичний пептид (brain natriuretic peptide — BNP) або NT–proBNP, неактивний фрагмент, який утворюється при його синтезі [4].

Рівні BNP та NT–proBNP є потужними прогностичними маркерами у хворих на ГКС, зокрема у хворих на ІМ з елевацією сегмента ST вони корелюють із розміром зони ІМ та дисфункцією ЛШ [4]. За даними метааналізу X. Gao та співавт. (2016), рівень NT–proBNP може бути предиктором розвитку ФП у хворих на ГКС [5].

Метою дослідження було визначення предикторної цінності рівня NT–proBNP щодо ризику розвитку ФП у хворих на ГКС протягом госпітального періоду захворювання.

Матеріали та методи

Було обстежено 125 хворих на ГКС, які були госпіталізовані з ГКС у центр проведення перкутанних коронарних втручань КНП Харківської обласної ради «Обласна клінічна лікарня» м. Харкова. Критерієм включення в дослідження була наявність ГКС; критеріями виключення були наявність тяжких супутніх захворювань (активні онкологічні процеси, хронічна ниркова недостатність IV ступеня та ін.), вади серця, відмова пацієнта від участі в дослідженні. Діагноз ГКС встановлювали відповідно до наказів Міністерства охорони здоров’я України № 455 від 02.07.2014 [6] та № 164 від 03.03.2016 [7], рекомендацій Європейського товариства кардіологів [8, 9]. Відповідно до Гельсінкської декларації всі хворі були проінформовані про мету, методи та дизайн дослідження і дали свою згоду на участь.

Середній вік хворих становив 64,82 ± 10,77 року, чоловіків було 78 (62,4 %), жінок — 47 (37,6 %). Переважна більшість хворих — 117 (93,6 %) страждали від артеріальної гіпертензії (АГ), у 34 (27,2 %) хворих в анамнезі був цукровий діабет (ЦД) 2–го типу, 27 (21,6 %) хворих палили на момент включення в дослідження і ще 15 (12 %) осіб палили в минулому. 93 (74,4%) хворі мали ІМ з елевацією сегмента ST, 32 (25,6 %) — ІМ без елевації сегмента ST, 5 (4,0 %) хворих мали діагноз нестабільної стенокардії.

Хворих було розподілено на групи відповідно до наявності у них ФП. В групу 1 було об’єднано хворих із ФП, причому хворі, у яких протягом госпіталізації з приводу ГКС ФП виникла вперше, становили підгрупу 1а (n = 41); хворі, у яких ФП спостерігалась до розвитку ГКС, становили підгрупу 1б (n = 24). Групу 2 становили хворі без вказівок на ФП в анамнезі і протягом госпіталізації (n = 60).

Зразки крові для визначення рівня NT–proBNP забирали в першу добу від розвитку ГКС. Визначення його рівня виконували методом імуноферментного аналізу (імуноферментний аналізатор SUNRISE фірми TECAN, країна–виробник — Австрія, 2011 рік виготовлення; набір реагентів NT–proBNP — «ИФА–Бест» виробництва Росії). Також використовували результати аналізів, що рутинно виконувались хворим протягом госпіталізації. Швидкість клубочкової фільтрації (ШКФ) розраховували за формулою Кокрофта — Голта.

Статистична обробка отриманих даних проведена з використанням пакета Statistica 13.0. Відповідність статистичного розподілу отриманих кількісних ознак нормальному розподілу оцінювали за допомогою критерію Шапіро — Уїлка. В разі виявлення нормального розподілу кількісних ознак їх подавали у вигляді середнє ± стандартне відхилення (М ± σ). В разі розподілу даних, що відрізнявся від нормального, їх подавали у вигляді медіани і міжквартильного діапазону (Me (25; 75)). Використовували критерій Манна — Уїтні. Оцінку значимості відмінності частот проводили з використанням критерію c2, в разі малих груп використовували поправку Йєтса або коефіцієнт Фішера. Виконували кореляційний аналіз із розрахунком рангового коефіцієнта кореляції Спірмена, для бінарних змінних використовували коефіцієнт кореляції Гамма. Розраховані коефіцієнти кореляції піддавалися перевірці статистичної значущості (р). Відмінності досліджуваних ознак визнавались статистично значущими при вірогідності справедливості нульової гіпотези менше 5 % (р < 0,05). Був застосований ROC–аналіз із розрахунком площі під ROC–кривою, чутливості та специфічності, а також точки розподілу.

Результати та обговорення

При порівнянні виділених груп хворих було встановлено, що хворі групи 2 були вірогідно молодшими за хворих підгруп 1а (р = 0,019) і 1б (р = 0,002), в групі 2 відсоток хворих на ІМ з елевацією сегмента ST був меншим (р1а–2 = 0,010, р1б–2 = 0,021) (табл. 1). В групі 2 палили на момент госпіталізації 30,0 % хворих, що було вірогідно більше, ніж у підгрупі 1б (p = 0,029). Така клініко–анамнестична характеристика відповідає результатам інших досліджень. Так, за даними дослідження GUSTO–I (1997), старший вік був одним з основних предикторів розвитку ФП у хворих на ІМ з елевацією сегмента ST. Цікаво відмітити, що значно більший ризик розвитку ФП у цьому дослідженні мали також хворі, які не палили [10].

Рівень NT–proBNP в обстежених нами хворих становив 876,5 (212,8; 2183,0) пг/мл. Такі рівні близькі до даних літератури. Так, за результатами дослідження D.Q. Zhang та співавт. (2018), у групі хворих на ІМ рівні NT–proBNP становили 738,0 (207,5; 2817,5) пг/мл [11]. У нашому дослідженні рівень NT–proBNP виявився найвищим у підгрупі 1а: 1592,00 (439,20; 3281,00) пг/мл. У підгрупі 1б і групі 2 рівні NT–proBNP становили 1281,00 (844,45; 2012,50) пг/мл та 226,50 (54,40; 822,00) пг/мл відповідно (р1а–2 = 0,002; р1б–2 = 0,010).

Хворі підгрупи 1а мали вірогідно нижчий рівень гемоглобіну, ніж хворі підгрупи 1б (р = 0,014). Відомо, що хворі з анемією, яким проводиться черезшкірне втручання, старші від хворих без анемії, мають більшу кількість супутніх захворювань, а рівень гемоглобіну при надходженні в стаціонар корелює в них із ризиком небажаних подій [12]. Зокрема, хворі на ГКС з елевацією сегмента ST та супутньою анемією мають гірший прогноз, в тому числі щодо розвитку серцевої недостатності (СН) та госпітальної летальності [13]. Отже, анемію можна вважати додатковим маркером підвищеного ризику.

Хворі підгрупи 1б порівняно з хворими групи 2 мали вірогідно вищий рівень глікемії при надходженні в стаціонар (р = 0,010). В той же час рівень HbA1c у виділених групах хворих вірогідно не відрізнявся, що може свідчити про значення стресової глікемії у хворих із ФП, відомою до розвитку ГКС. Рівень глікемії при надходженні вірогідно не відрізнявся у хворих підгрупи 1а і групи 2, отже, стресова гіперглікемія не була предиктором розвитку ФП.

У хворих групи 2 відмічені вищий рівень ХС ЛПДНЩ (р = 0,027) і тенденція до нижчого рівня ТГ (р = 0,055) порівняно з хворими підгрупи 1б, що, імовірно, відповідає вищому рівню HbA1c у 2 групі (р > 0,05), оскільки вказані порушення ліпідного спектра властиві хворим із порушенням вуглеводного обміну.

З метою встановлення зв’язку рівня NT–proBNP із досліджуваними параметрами в обстежених хворих на ГКС був проведений кореляційний аналіз (табл. 2).

Установлені прямі кореляційні зв’язки рівня NT–proBNP із такими показниками, як вік хворих (r = 0,500; р = 0,00006) та жіноча стать (r = 0,286; р = 0,030), що відповідає даним літератури. Зокрема, в Рекомендаціях щодо використання натрій– уретичних пептидів при гострих кардіологічних захворюваннях [4] наведений критерій підтвердження гострої СН за рівнем NT–proBNP залежно від віку хворих. В тому ж документі відмічено, що рівні
NT–proBNP для виявлення високого ризику у хворих на ГКС відрізняються в чоловіків та жінок (1170 і 2150 пг/мл відповідно) [4].

Установлена пряма кореляція рівня NT–proBNP із ЧСС при надходженні до стаціонару (r = 0,363; р = 0,005). Імовірно, вища ЧСС спостерігалась у хворих із ФП та СН, що і пояснює асоціацію з рівнем NT–proBNP.

В обстежених хворих виявлена пряма кореляція рівня NT–proBNP та глікемії при надходженні до стаціонару (r = 0,482; р = 0,0001). Механізмом цього зв’язку може бути негативний вплив гіперглікемії при надходженні на ефективність відновлення коронарного кровотоку після ЧШВ [14].

Встановлений також обернений кореляційний зв’язок рівня NT–proBNP із такими показниками, як ШКФ (r = –0,459; р = 0,0003) та рівнем гемоглобіну (r = –0,307; р = 0,019). Підвищений рівень NT–proBNP є предиктором СН у хворих на хронічну ниркову недостатність та виявляє обернений зв’язок із ШКФ, що пов’язують як із ренальним кліренсом NT–proBNP (55–65 %) [4], так і за участю NT–proBNP у регуляції гомеостазу рідини та натрію, антагонізмом із РААС [15].

Для визначення предикторної цінності рівня NT–proBNP щодо ризику виникнення ФП під час госпіталізації з приводу ГКС був проведений ROC–аналіз, в який були включені хворі підгрупи 1а та групи 2 (рис. 1).

Встановлена вірогідна предикторна цінність рівня NT–proBNP щодо ризику розвитку ФП у хворих на ГКС: при використанні точки розподілу > 1774 пг/мл чутливість становила 48 %, специфічність — 95,2 %. Площа під ROC–кривою мала значення 0,77 (95% довірчий інтервал 0,64–0,91).

Висновки

1. Установлені кореляції рівня NT–proBNP із такими показниками, як вік хворих (r = 0,500; р = 0,00006) та жіноча стать (r = 0,286; р = 0,030), ЧСС (r = 0,363; р = 0,005) та глікемія при надходженні (r = 0,482; р = 0,0001), ШКФ (r = 0,459; р = 0,0003), рівень гемоглобіну (r = –0,307; р = 0,019).

2. Рівень NT–proBNP має предикторну цінність щодо ризику розвитку ФП у хворих на ГКС. Методом ROC–аналізу встановлено, що оптимальне значення точки розподілу, перевищення якого асоційоване з ризиком розвитку ФП у хворих на ГКС, становить 1774 пг/мл.

Конфлікт інтересів. Автори заявляють про відсутність конфлікту інтересів при підготовці даної статті.


Список литературы

1. Batra G., Svennblad B., Held C., Jernberg T., Johan– son P., Wallentin L., Oldgren J. All types of atrial fibrillation in the setting of myocardial infarction are associated with impaired outcome // Heart. — 2016. — Vol. 102. — № 12. — P. 926–933. http://dx.doi.org/10.1136/heartjnl–2015–308678

2. Van den Berg N.W.E., de Groot J.R. Myocardial infarction, atrial fibrillation and mortality: timing is everything // Ne– therlands Heart Journal. — 2015. — Vol. 23. — № 9. — P. 428–429. https://doi.org/10.1007/s12471–015–0710–9

3. Opincariu D., Chițu I.M. Atrial Fibrillation and Acute Myocardial Infarction An Inflammation–Mediated Association // Journal of Cardiovascular Emergencies. — 2018. — Vol. 4. — № 3. — P. 123–132. https://doi.org/10.2478/jce–2018– 0020

4. Thygesen K., Mair J., Mueller C. et al. Recommendations for the use of natriuretic peptides in acute cardiac care: a position statement from the Study Group on Biomarkers in Cardiology of the ESC Working Group on Acute Cardiac Care // European heart journal. — 2011. — Vol. 33. — № 16. — P. 2001–2006. https://doi.org/10.1093/eurheartj/ehq509

5. Gao X., Zeng R., Liao P., Zhu H., Zhang M. Relation of N–terminal pro–brain natriuretic peptide and new–onset atrial fibrillation in patients with acute coronary syndrome: a systematic review and meta–analysis // Scandinavian journal of clinical and laboratory investigation. — 2016. — Vol. 76. — № 6. — P. 460–464. https://doi.org/10.1080/00365513.2016.1199048

6. Уніфікований клінічний протокол екстреної, первинної, вторинної (спеціалізованої) та третинної (високоспеціалізованої) медичної допомоги «Гострий коронарний синдром з елевацією сегмента ST»: Наказ МОЗ України № 455 від 02.07.2014. URL: http://mtd.dec.gov.ua/images/dodatki/2014_455_GKS/2014_455% 20YKPMD_GKS.pdf.

7. Уніфікований клінічний протокол екстреної, первинної, вторинної (спеціалізованої) та третинної (високоспеціалізованої) медичної допомоги «Гострий коронарний синдром без елевації сегмента ST»: Наказ МОЗ України № 164 від 03.03.2016. URL: http://mtd.dec.gov.ua/images/dodatki/2016_164_GKSbezST/ 2016_164_ YKPMD_GKSbezST.pdf

8. Steg P.G., James S.K., Atar D. et al. Task Force on the ma–nagement of ST–segment elevation acute myocardial infarction of the European Society of Cardiology (ESC) ESC Guidelines for the management of acute myocardial infarction in patients presenting with ST–segment elevation // European heart journal. — 2012. — Vol. 33. — № 20. — P. 2569–2619. https://doi.org/10.1093/eurheartj/ehs215

9. Roffi M., Patrono C., Collet J.P. et al. 2015 ESC Guidelines for the management of acute coronary syndromes in patients presenting without persistent ST–segment elevation: Task Force for the Management of Acute Coronary Syndromes in Patients Presenting without Persistent ST–Segment Elevation of the European Society of Cardiology (ESC) // European heart journal. — 2016. — Vol. 37. — № 3. — P. 267–315. https://doi.org/10.1093/eurheartj/ehv320

10. Crenshaw B.S., Ward S.R., Granger C.B., Stebbins A.L., Topol E.J., Califf R.M. Atrial fibrillation in the setting of acute myocardial infarction: the GUSTO–I experience // Journal of the American College of Cardiology. — 1997. — Vol. 30. — № 2. — P. 406–413. DOI: 10.1016/S0735–1097(97)00194–0

11. Zhang D.Q., Li H. W., Chen H.P., Ma Q., Chen H., Xing Y.L., Zhao X.Q. Combination of amino–terminal Pro–BNP, estimated GFR, and high–sensitivity CRP for predicting cardiorenal syndrome type 1 in acute myocardial infarction patients // Journal of the American Heart Association. — 2018. — Vol. 7. — № 19. — Article ID: e009162. https://doi.org/10.1161/JAHA.118.009162

12. Puurunen M., Kiviniemi T., Nammas W. et al. Impact of anaemia on clinical outcome in patients with atrial fibrillation undergoing percutaneous coronary intervention: insights from the AFCAS registry // BMJ Оpen. — 2014. — Vol. 4. — № 5. — Article ID: e004700. http://dx.doi.org/10.1136/bmjopen–2013–004700

13. Dündar C., Oduncu V., Erkol A. et al. In–hospital prognostic value of hemoglobin levels on admission in patients with acute ST segment elevation myocardial infarction undergoing primary angioplasty // Clinical Research in Cardiology. — 2012. — Vol. 101. — № 1. — P. 37–44. https://doi.org/10.1007/s00392–011–0361–9

14. Martino P., Domenico Z., Alessandro C. et al. Role of plasma glucose level on myocardial perfusion in ST–segment elevation myocardial infarction patients // Journal of Diabetes and its Complications. — 2018. — Vol. 32. — № 8.  — P. 764–769. https://doi.org/10.1016/j.jdiacomp.2018.05.015

15. Bansal N., Anderson A.H., Yang W. et al. High–sensitivity troponin T and N–terminal pro–B–type natriuretic peptide (NT–proBNP) and risk of incident heart failure in patients with CKD: the Chronic Renal Insufficiency Cohort (CRIC) Study // Journal of the American Society of Nephrology. — 2015. — Vol. 26. — № 4. — P. 946–956. https://doi.org/10.1681/ASN.2014010108


Вернуться к номеру