Статтю опубліковано на с. 24-26
Всесвітня організація охорони здоров’я визначила глобальні медико-соціальні проблеми: цукровий діабет (ЦД), рак, серцево-судинні й хронічні легеневі захворювання. Вирішення проблем, пов’язаних із ЦД, відноситься до основних завдань національних систем охорони здоров’я. Це пов’язано не тільки зі зростанням кількості хворих на ЦД у всьому світі, в тому числі в Україні, але і з надзвичайно високим ризиком розвитку його хронічних ускладнень, що призводить до втрати працездатності, інвалідизації та смертності хворих.
Управління ЦД розпочинається з індивідуальної зацікавленості пацієнта, його відповідальності за самоконтроль глікемії. Індивідуальний підхід при лікуванні визначається з урахуванням особливостей пацієнта, прогнозу ефективності й безпеки. Такий підхід потребує чіткого визначення індивідуальних завдань і мети лікування з урахуванням віку, статі, маси тіла, тривалості хвороби, наявності ускладнень, їх тяжкості й тривалості [1, 2].
Основою й початком лікування ЦД є здорове харчування, що є складовою здорового способу життя. Правильне харчування допоможе знизити, підтримати чи збільшити масу тіла. Але навіть при цьому має бути збалансованим розмір порцій їжі та її склад. Об’єм порції круп, продуктів з вмістом крохмалю або фруктів має дорівнювати об’єму кулака пацієнта. Овочі складають в раціоні стільки, скільки поміститься в обох руках. Порція м’яса та альтернативних білкових продуктів має бути не більшою за площу долоні та завтовшки не більше за мізинець. Об’єм жирів становить не більше за розмір великого пальця. Оцінюючи такі рекомендації, відразу можна зробити висновок про значне зменшення об’єму їжі, і це дасть зниження її калорійності. У багатьох пацієнтів виникає проблема відчуття голоду. Однак виконання рекомендацій із харчування є основою позитивного лікування в майбутньому. Коли пацієнт правильно харчується, він не набирає масу тіла (збільшення маси тіла погіршує перебіг діабету), уникне різних коливань рівня цукру в крові. Однак здорове харчування не означає голодування або відмову назавжди від улюблених страв.
Згідно із сучасними рекомендаціями, велике значення має використання в раціоні харчування людей з ожирінням харчових волокон, які посилюють перистальтику кишечника, зменшують всмоктування нутрієнтів, відчуття голоду, знижують глікемічний індекс продуктів, сприяють зростанню нормальної мікрофлори кишечника. У денному раціоні в осіб із надлишковою масою тіла кількість харчових волокон має становити не менше 25–30 г. Пацієнтам із ЦД або порушеною толерантністю до глюкози (ПТГ) та ішемічною хворобою серця рекомендовано вживати > 40 г/добу клітковини [4].
Пацієнтам досить важко забезпечити рекомендовану денну норму харчових волокон, дотримуючись лише дієтичних рекомендацій. Забезпечити організм необхідною кількістю харчових волокон можна шляхом додаткового прийому препарату Гуарем (смола гуарова).
Гуарем — це харчова клітковина, яка належить до гіпоглікемізуючих препаратів. Смола гуарова значно подовжує випорожнення шлунка, абсорбцію вуглеводів у тонкому кишечнику [3]. Таким чином, рівень глюкози знижується, що, у свою чергу, зменшує необхідність у секреції інсуліну. Тривале використання Гуарему призводить до зниження рівня цукру крові на 2 ммоль/л від початкового. І що дуже важливо, Гуарем зменшує відчуття голоду в пацієнтів із ЦД при необхідності обмеження раціону. Зниження абсорбції холестерину, підвищення секреції жовчних кислот і підвищення метаболізму холестерину в печінці під впливом Гуарему сприяють зменшенню рівня холестерину крові на 10–15 %. Смола гуарова не абсорбується з харчового тракту, частково руйнується бактеріями і приблизно на 20 % збільшує об’єм калових мас, сприяє нормалізації моторики кишечника.
Під нашим спостереженням перебувало 35 пацієнтів із ЦД 2-го типу й ожирінням, схожих за антропометричними показниками (усі мали ожиріння ІІ ступеня, ІМТ 35–39,9 кг/м2), віком 45–65 років; тривалість ЦД не більше трьох років, без виражених діабетичних ускладнень. Приблизно 48 % становили чоловіки і 52 % — жінки. Пацієнти дотримувалися дієти чи приймали невелику дозу глімепіриду (7 хворих). Гуарем отримували протягом двох місяців, спосіб застосування: по 1 пакетику (5 г) тричі на день під час їжі, змішуючи з їжею або рідиною (вода, сік, молоко). Кількість рідини становила не менше однієї склянки. Троє пацієнтів мали порушення глікемії натще, але їм виставили діагноз ЦД легкої форми. Усі хворі намагались дотримуватись правил харчування, хоча зізнавались у порушеннях, пов’язаних із режимом і відчуттям голоду.
У динаміці лікування визначали: глікемію натще, середньодобову і постпрандіальну, рівень АЛТ і АСТ, холестерину, тригліцеридів. Усім пацієнтам вимірювали зріст, масу тіла і розраховували індекс маси тіла (ІМТ), конт–ролювали рівень систолічного артеріального тиску (САТ) і діастолічного артеріального тиску (ДАТ), ретельно збирали анамнез та контролювали стан пацієнта.
Із 35 хворих сім отримували глімепірид у дозі 1–2 мг на добу. Таким пацієнтам пояснювали, що, згідно з інструкцією, на початку терапії смолою гуаровою може спостерігатись схильність до гіпоглікемії. Лабораторними показниками цукру крові, що вказують на гіпоглікемічний стан, слід вважати такі, що дорівнюють 3,9 ммоль/л або нижчі. Таким чином, дана комбінація лікарських засобів потребує конт–ролю рівня глюкози.
В окремих випадках (12 хворих, які мали в анамнезі діарею) терапію Гуаремом розпочинали з низької дози (2,5 г — половина пакетика) і таким чином знижували можливість небажаних ефектів з боку шлунково-кишкового траку.
Через 2 місяці лікування препаратом Гуарем відзначали вірогідне зниження показників вуглеводного обміну (рис. 1).
Аналізували вплив Гуарему на САТ і ДАТ, вміст тригліцеридів і холестерину, оцінювали ІМТ. Наведені дані на тлі двомісячного лікування смолою гуаровою свідчать про значне зниження всіх указаних показників у хворих на ЦД 2-го типу (рис. 2).
За результатами проведеного дослідження можна зробити висновок, що у хворих на ЦД 2-го типу з ожирінням Гуарем має достатній цукрознижуючий ефект і ліпідознижуючі властивості. Головною перевагою цього препарату було вірогідне зниження маси тіла та ІМТ за відсутності відчуття голоду. 33 пацієнти з 35 відзначали відсутність підвищеного апетиту, відчуття ситості та легкість у виконанні правил харчування.
При аналізі небажаних явищ слід відзначити легкі тимчасові ефекти, які переважно були пов’язані з травною системою. Найбільш поширеним (у 27 % хворих) був метеоризм, який змусив двох пацієнтів припинити вживання Гуарему. Такі описані небажані явища, як біль у животі, діарея, були відсутні, нудота мала легкий характер.
Для запобігання взаємодії з іншими лікарськими засобами рекомендовано гіпотензивні препарати, глімепірид вживати натще, а Гуарем — під час їжі.
Отримані результати свідчать про те, що прийом препарату Гуарем показаний при ожирінні з порушенням вуглеводного обміну (ЦД, ПТГ чи порушення глікемії натще).
На основі принципів індивідуального підходу до призначення смоли гуарової хворим із надлишковою масою і ЦД 2-го типу можна сформулювати клінічні рекомендації для вибору Гуарему:
— Гуарем — ефективний гіпоглікемізуючий препарат, який знижує постпрандіальну гіперглікемію і гіперглікемію натще.
— Гуарем — препарат вибору в лікуванні хворих на ЦД 2-го типу з ожирінням, коли дієтотерапія не дає ефекту внаслідок неможливості дотримуватися режиму низькокалорійного харчування, яке провокує постійне відчуття голоду.
— Гуарем — препарат вибору в лікуванні хворих на ЦД 2-го типу в тих випадках, коли дієтотерапія, фізичні навантаження і прийом бігуанідів стають неефективними або погано переносяться.
— Гуарем ефективний при лікуванні хворих на ЦД 2-го типу чи ожиріння.
— Гуарем доцільний за наявності у хворих інсулінорезистентності.
— Гуарем можна застосовувати в комбінації з бігуанідами, препаратами сульфонілсечовини та іншими гіпоглікемізуючими засобами, запобігаючи одномоментному прийому препаратів.
— Гуарем може бути препаратом вибору для монотерапії у хворих із порушенням вуглеводного обміну й надлишковою масою тіла.