Журнал «Травма» Том 17, №5, 2016
Вернуться к номеру
Пути оптимизации анкерной стабилизации капсулы при открытом и артроскопическом лечении нестабильности плечевого сустава
Авторы: Паздников Р.В., Тяжелов А.А., Гончарова Л.Д.
ГУ «Институт патологии позвоночника и суставов им. проф. М.И. Ситенко НАМН Украины», г. Харьков, Украина
Рубрики: Травматология и ортопедия
Разделы: Клинические исследования
Версия для печати
Вступ. Удосконалення медичних технологій призвело до широкого впровадження ендоскопічних методів діагностики і лікування хворих, в тому числі з нестабільністю плечового суглоба, що робить ще цікавішим порівняння технологій, що змінюються й удосконалюються. У статті автори аналізують особливості використання анкерної стабілізації капсули в лікуванні травматичної передньої нестабільності плечового суглоба при відкритому оперативному втручанні і використанні артроскопічної методики. Мета: вивчити особливості анкерної стабілізації капсули плечового суглоба при відкритій і артроскопічній методиках лікування нестабільності плечового суглоба, а також визначити шляхи оптимізації хірургічного втручання. Матеріали та методи. Матеріалом для дослідження особливостей використання анкерної стабілізації капсули в лікуванні передньої травматичної нестабільності плечового суглоба стали результати хірургічного лікування 113 хворих з даною патологією. Всі пацієнти були розділені на дві групи: до першої групи увійшли 65 пацієнтів, яким виконана відкрита стабілізація капсули за допомогою анкерів. До другої групи увійшли 48 пацієнтів, які перенесли артроскопічну стабілізацію капсули з використанням анкерів. Результати. Перший етап дослідження показав, що при однаковій довжині розриву капсули кількість анкерів при артроскопічному способі стабілізації майже в півтори рази перевищувала кількість анкерів, що були використані при відкритому оперативному втручанні. При подальшому дослідженні довжину відриву капсули вимірювали в годинних інтервалах, а кількість фіксаторів порівнювали при довжині розривів капсули, що дорівнювала 2, 3, 4 і 5-годинним інтервалам. Було відзначено чітку тенденцію до збільшення міжанкерного інтервалу при відкритій стабілізації плечового суглоба приблизно на 0,2 см зі збільшенням протяжності розриву на один годинний інтервал, тоді як при артроскопічній стабілізації при масивних розривах міжанкерний інтервал залишався стабільним (коливання не перевищували 0,02 см). Висновки. Збільшення міжанкерного інтервалу до 1,2–1,4 см і зменшення загального числа анкерів при артроскопічній стабілізації капсули може розглядатися як один із шляхів оптимізації артроскопічного лікування хворих із передньою травматичною нестабільністю плечового суглоба.
Введение. Совершенствование медицинских технологий привело к широкому внедрению эндоскопических методов диагностики и лечения больных, в том числе с нестабильностью плечевого сустава, что делает еще интереснее сравнение меняющихся и совершенствующихся технологий. В статье авторы анализируют особенности использования анкерной стабилизации капсулы в лечении травматической передней нестабильности плечевого сустава при открытом оперативном вмешательстве и использовании артроскопической методики. Цель: изучить особенности анкерной стабилизации капсулы плечевого сустава при открытой и артроскопической методиках лечения нестабильности плечевого сустава, а также определить пути оптимизации хирургического вмешательства. Материалы и методы. Материалом для исследования особенностей использования анкерной стабилизации капсулы в лечении передней травматической нестабильности плечевого сустава стали результаты хирургического лечения 113 больных с данной патологией. Все пациенты были разделены на две группы: в первую группу вошли 65 пациентов, которым выполнена открытая стабилизация капсулы с помощью анкеров. Во вторую группу вошли 48 пациентов, перенесших артроскопическую стабилизацию капсулы с использованием анкеров. Результаты. Первый этап исследования показал, что при одинаковой длине разрыва капсулы количество анкеров при артроскопическом способе стабилизации почти в полтора раза превышало количество анкеров, которые были использованы при открытом оперативном вмешательстве. При дальнейшем исследовании длину отрыва капсулы измеряли в часовых интервалах, а количество фиксаторов сравнивали при длине разрывов капсулы, равных 2, 3, 4 и 5-часовым интервалам. Была отмечена четкая тенденция к увеличению межанкерного интервала при открытой стабилизации плечевого сустава примерно на 0,2 см с увеличением протяженности разрыва на один часовой интервал, тогда как при артроскопической стабилизации при массивных разрывах межанкерный интервал оставался стабильным (колебания не превышали 0,02 см). Выводы. Увеличение межанкерного интервала до 1,2–1,4 см и уменьшение общего числа анкеров при артроскопической стабилизации капсулы может рассматриваться как один из путей оптимизации артроскопического лечения больных с передней травматической нестабильностью плечевого сустава.
Background. Improvement of medical technologies has led to a wide implementation of endoscopic methods of diagnostics and treatment of patients, including those with instability of the shoulder joint, which makes comparison of the changing and improving technology to be interesting. In the article the authors analyze the using of anchors for the treatment of traumatic anterior instability of the shoulder in open surgery and under arthroscopic control. The aim was to study the cha-racteristics of the anchor stabilization of the shoulder capsule during open and arthroscopic treatment of shoulder instability and to identify ways of optimization of shoulder surgery. Materials and methods. The material for the study of the features of capsule anchor stabilization was the results of surgical treatment of 113 patients with shoulder traumatic instability. All patients were divided into two groups: the first group included 65 patients who were undergone an open surgery for stabilizing the capsule using anchors. The second group included 48 patients after arthroscopic stabilization of capsule using anchors. Results. The first phase of the study found that for the same length of capsule rupture the number of used anchors in the arthroscopic method of stabilization were 50 % more than during open surgery. Within the further study, the length of capsules separation was identified in hour intervals, and the number of anchors was compared for different length of broken capsules equal to 2, 3, 4 and 5-hour intervals. It was noted a clear trend to increase distance between anchors during open stabilization of the shoulder joint of approximately 0.2 cm gap with the length of one hour interval, but in arthroscopic stabilization with massive rupture distance between anchors remained stable (fluctuations do not exceed 0.02 cm). Conclusions. Increased interval between the anchors to 1.2–1.4 cm and reduction of the total number of anchors at arthroscopic stabilization of the capsule can be considered as a way for optimization of the arthroscopic treatment of traumatic anterior instability of the shoulder.
операція Банкарта; артроскопія плечового суглоба; використання анкерних фіксаторів; міжанкерний інтервал
операция Банкарта; артроскопия плечевого сустава; использование анкерных фиксаторов; межанкерный интервал
Bankart repair; shoulder arthroscopy; usage of shoulder fixing anchor; inter-anchor interval