Інформація призначена тільки для фахівців сфери охорони здоров'я, осіб,
які мають вищу або середню спеціальну медичну освіту.

Підтвердіть, що Ви є фахівцем у сфері охорони здоров'я.

Журнал «Медицина неотложных состояний» 4 (75) 2016

Вернуться к номеру

Аналіз навантаження на відділення інтенсивної терапії та госпітальний етап невідкладної допомоги за рахунок пацієнтів з гострим отруєнням метадоном

Авторы: Кучма А.Б.(1), Струк В.Ф.(1), Падалка В.М.(2)
1 - Київська міська клінічна лікарня швидкої медичної допомоги, м. Київ, Україна
2 - Державний заклад «Український науково-практичний центр екстреної медичної допомоги та медицини катастроф Міністерства охорони здоров’я України», м. Київ, Україна

Разделы: Медицинские форумы

Версия для печати

Починаючи з літа 2013 року у Київській міській лікарні швидкої медичної допомоги суттєво збільшилась кількість пацієнтів з гострими отруєннями метадоном. Особливістю цього синтетичного опіоїда є тривалий період напіввиведення, що може суттєво коливатися в окремих групах пацієнтів, та зумовлений цим розвиток різноманітних ускладнень. 
Мета: провести аналіз навантаження на відділення інтенсивної терапії (ВІТ) та госпітальний етап невідкладної допомоги за рахунок пацієнтів з гострим отруєнням метадоном.
Матеріали та методи. Проаналізовано історії хвороб 490 пацієнтів, які надійшли з гострим отруєнням метадоном та змішаним отруєнням метадоном та алкоголем за період 2014 року.
Результати та обговорення. Відслідковуються виражені циркадні зміни у надходженні пацієнтів у лікувальний заклад. Зокрема було виявлено максимум, що тривав із 18:00 до 2:59, у той час як мінімум спостерігався з 3:00 по 8:59. У літературі є дані, що чутливість до передозування опіоїдами більша у даний відрізок. У той же час у цей період кількість персоналу у профільних відділеннях звичайно менша. Це зумовлює більше навантаження на медичних працівників. Поряд з цим було виявлено також сезонні коливання в надходженні даних пацієнтів: максимум кількості у травні — червні та мінімум у листопаді — грудні. Проте ці дані потребують додаткового дослідження та порівняння з наступними роками.
Майже всім пацієнтам, доставленим бригадами ШМД (98 %), проводилась антидотна терапія. У середньому вводилось 0,96 мг (2,4 мл) налоксону. Антидотної терапії не отримували лише пацієнти, доставлені у відділення по самозверненню.
Із 490 пацієнтів 26 % відмовились від лікування, 4 % госпіталізовано у токсикологічне відділення, 70 % було доставлено у ВІТ. При цьому 24 % пацієнтів потребували надання допомоги щодо стабілізації вітальних функцій вже у протишоковій палаті приймального відділення. Відповідними показаннями були: порушення свідомості до рівня 8 балів і нижче за шкалою коми Глазго (95 %); дихальна недостатність (87 %); гіпотензія (25 %); близько в 1,7 % госпіталізованих спостерігались прояви набряку легень, що корелювало з введенням великих доз налоксону. Менше 1 % мали прояви синдрому тривалого здавлення, але в подальшому вони зумовили значне навантаження на ВІТ за рахунок тривалого перебування.
Основною проблемою у наданні допомоги даним пацієнтам є відсутність достатнього ресурсу апаратури для проведення штучної вентиляції легень (ШВЛ), достатність засобів моніторингу та медичного персоналу.
Усього ШВЛ потребувало 49 % усіх пацієнтів з гострим отруєнням метадоном, які надійшли у ВІТ. Особливістю даних отруєнь є те, що 25 % госпіталізованих були переведені на ШВЛ до години після надходження у ВІТ, 40 % із них — у свідомості, лише сонливі. У окремих випадках потреба у ШВЛ виникала і через 1,5 години, і через 16 та 24 години. Це необхідно враховувати при надходженні кількох хворих на фоні обмеженої кількості апаратури. Середня тривалість ШВЛ — 26 годин. При неускладненому перебігу — 22 години. 
Окрім того, дані пацієнти потребують достатньо високого рівня хірургічної активності лікарів ВІТ. Постановки центрального венозного катетера потребували 25 %. За 2014 рік 22 пацієнти з гострим отруєнням метадоном потребували проведення методів екстракорпоральної детоксикації з приводу гострої ниркової недостатності (6,4 %).
Середня тривалість перебування у ВІТ — 32 години. При неускладненому перебігу — 19,5. Середня тривалість перебування у лікарні — 70 годин. При неускладненому перебігу — 43 години. Загальна смертність — 2,2 %.
Певною позитивною прогностичною ознакою щодо тривалості перебування у ВІТ була наявність алкогольного сп’яніння на фоні отруєння метадоном — 30 % пацієнтів. Середня тривалість перебування у ВІТ — 18 годин, що на 43 % менше. Саме у цих випадках передозування зумовлене власне сумісною дією алкоголю та метадону, і виведення першого стабілізує вітальні функції пацієнтів. 
Виявлення інших ускладнень гострого отруєння метадоном, таких як спазм сфінктера сечового міхура та зворотна втрата слуху, має діагностичне значення для виявлення етіологічного чинника отруєння та не змінює суттєво навантаження.
Висновки. Відповідно до проведеного аналізу, основними важливими моментами при наданні допомоги даній категорії пацієнтів є: достатнє забезпечення дихальною апаратурою та засобами моніторингу, особливо з урахуванням можливості погіршення стану пацієнтів; планування наявності достатньої кількості персоналу у другій половині доби для надання допомоги більшому надходженню пацієнтів; часта потреба в проведенні екстракорпоральних методів детоксикації через високу ймовірність розвитку гострої ниркової недостатності.


Вернуться к номеру