Інформація призначена тільки для фахівців сфери охорони здоров'я, осіб,
які мають вищу або середню спеціальну медичну освіту.

Підтвердіть, що Ви є фахівцем у сфері охорони здоров'я.



UkraineNeuroGlobal


UkraineNeuroGlobal

Міжнародний неврологічний журнал 3 (81) 2016

Повернутися до номеру

Особливості проведення електроенцефалографії при пароксизмальних епілептичних та інших станах

Автори: Погорєлов О.В., Бараненко О.М., Юдіна Т.В., Петров О.С., Кальбус О.І., Шастун Н.П. - ДЗ «Дніпропетровська медична академія МОЗ України», м. Дніпропетровськ, Україна

Рубрики: Неврологія

Розділи: Медичні форуми

Версія для друку

Статтю опубліковано на с. 155-156

 

Актуальність. Труднощі діагностики пароксизмальних станів, що межують з епілептичними синдромами, але не належать до класу епілепсії, мають глибинний характер внаслідок неповно досліджених патофізіологічних механізмів їх розвитку, семіології та недосконалих алгоритмів діагностики, що є актуальним для дослідження.

Метою даної роботи була оцінка ефективності діагностики лабільних та гіперлабільних типів ЕЕГ при мігрені з виявленням експресії рівня активності головного мозку в діапазонах індивідуальних частотно-реактивних ділянок спектра ЕЕГ.
Матеріали та методи. Досліджено 34 пацієнти з мігренню віком від 32 до 50 років (середній вік — ​43,2); з них 23 жінки та 9 чоловіків. Для оцінки лабільності застосовано фізіологічні частоти стандартного ЕЕГ фотостимулятора, оцінка реактивності проведена за показниками росту рівня відповіді на індивідуально реактивних ділянках спектра ЕЕГ та за наявністю синхронізації таких частот з зовнішнім ритмом. Контрольна група — ​21 особа порівняного віку без пароксизмальних станів.
Результати. У групі пацієнтів з мігренню у 25 досліджених (73,5 %) виявлялась підвищена спроможність головного мозку до реагування змінами амплітуди (мкВ) основного ритму ЕЕГ при частотній стимуляції, з вірогідними відмінами від групи контролю. У 8 досліджених з мігренню (23,50 ± 2,32 %) виявлялись епізоди заміщення спонтанної частоти ЕЕГ зовнішніми частотами спалахів фотостимулятора (у групі контролю — ​2 випадки, або 9,50 ± 4,41 %). У даній групі проводилось планове профілактичне лікування вальпроатами з оцінкою в динаміці, що дозволило виявити супресивний тип впливу даного типу лікування на прояви гіперлабільності, в тому числі — ​зовнішнє частотне засвоєння ритмів.
Зроблено висновки, що частина пацієнтів з мігренню має гіперактивні, гіперлабільні патерни ЕЕГ з полегшеним реагуванням на зовнішні частотні впливи, що потребує модифікації рутинної методики дослідження і оцінки наявності таких типів реагування. Виявлення подібних типів реакції може визначати застосування антиконвульсантів або їх відміни за індивідуальними показниками лабільності ритміки головного мозку.


Повернутися до номеру