Інформація призначена тільки для фахівців сфери охорони здоров'я, осіб,
які мають вищу або середню спеціальну медичну освіту.

Підтвердіть, що Ви є фахівцем у сфері охорони здоров'я.



UkraineNeuroGlobal


UkraineNeuroGlobal

Міжнародний неврологічний журнал 3 (81) 2016

Повернутися до номеру

Патологічна втома у пацієнтів, які перенесли ішемічний інсульт

Автори: Дельва І.І., Дельва М.Ю., Литвиненко Н.В. - ВДНЗ «Українська медична стоматологічна академія», м. Полтава, Україна

Рубрики: Неврологія

Розділи: Медичні форуми

Версія для друку

Статтю опубліковано на с. 143-144

 

Актуальність. Постінсультна патологічна втома (ПІПВ) є одним із найбільш поширених наслідків гострих порушень мозкового кровообігу, але до теперішнього часу в практичній лікарській діяльності цьому явищу не приділяється належної уваги.

Мета: оцінити поширеність ПІПВ після ішемічних інсультів (ІІ) та виявити відмінності у стані пацієнтів, які страждають від ПІПВ.
Матеріали та методи дослідження. Досліджено 71 пацієнта в різних термінах після розвитку ІІ. ПІПВ визначали за допомогою анкетних шкал: шкали оцінки втоми та шкали вираженості втоми. Одночасно аналізувались основні соціодемографічні та клініко-функціональні характеристики.
Результати дослідження та їх обговорення. Загалом ПІПВ фіксувалася у 41 % пацієнтів та істотно не змінювалася в різні постінсультні терміни: в період від 1 до 3 місяців відмічено у 37 %, протягом 3–12 місяців — ​у 43 %, протягом 1–3 років — ​у 41 % пацієнтів. При ПІПВ у 17 % випадків пацієнти відмічали наявність значимої втоми у доінсультному періоді. Групи пацієнтів із ПІПВ та без її ознак суттєво не відрізнялися за віком — ​62,9 ± 1,4 року та 61,1 ± 1,9 року, статевим розподілом (чоловіків — ​55 та 59 %), рівнем освіти (осіб з вищою освітою — ​28 і 31 %), поширеністю тютюнопаління (10 та 11 %). У пацієнтів із ПІПВ порівняно з пацієнтами без ПІПВ частіше розвивалися нелакунарні інсульти (79 проти 61 %), а також повторні інсульти (24 проти 12 %). У пацієнтів обох груп не спостерігалося суттєвих відмінностей у поширенні артеріальної гіпертензії, ішемічної хвороби серця, однак при ПІПВ частіше діагностувалися цукровий діабет (28 проти 17 %), фібриляція передсердь (21 проти 14 %) та наявність інфаркту міокарда в анамнезі (14 проти 5 %). Крім того, у пацієнтів із ПІПВ частіше виявлялися стани поліморбідності (одночасна присутність 3 та більше супутніх захворювань) — ​72 проти 48 %. У пацієнтів із ПІПВ частіше фіксувалися умовно виражені функціональні дефекти (за модифікованою шкалою Ренкіна більше 2 балів) — ​31 проти 14 %.
Висновки. ПІПВ — ​поширений і довготривалий патологічний стан, що супроводжує ІІ, і, ймовірно, асоціюється з певними клінічними та функціональними особливостями пацієнтів. З метою розробки патогенетично обґрунтованого менеджменту ПІПВ необхідні подальші обсерваційні дослідження для деталізації її предикторів та механізмів розвитку.


Повернутися до номеру