Всесвітній день боротьби із запальними захворюваннями кишечника
день перший
день другий
Коморбідний ендокринологічний пацієнт
Всесвітній день боротьби із запальними захворюваннями кишечника
день перший
день другий
Коморбідний ендокринологічний пацієнт
Международный эндокринологический журнал 6 (70) 2015
Вернуться к номеру
От редактора
Рубрики: Эндокринология
Разделы: От первого лица
Версия для печати
Статтю опубліковано на с. 7-9
У липні 2015 року у м. Бостоні (США) відбулась ювілейна, 75-та сесія щорічного конгресу Американської діабетичної асоціації (ADA) за участю понад 14 000 учасників із 124 країн.
Повертаючись на 75 років назад, у рік створення АDА під час Другої світової війни, президент асоціації Samuel Dagogo-Jack у своїй промові використовував військові терміни, щоб охарактеризувати нинішні зусилля для розуміння цукрового діабету (ЦД) і реальної допомоги хворим. «З потужними активами в нашому розпорядженні рано чи пізно хвороба розкриє свої таємниці під всеперемагаючою силою науки», — зазначив директор Клінічного дослідницького центру при університеті Теннессі професор Dagogo-Jack. Він підкреслив, що масштабність проблеми діабету зростає в геометричній прогресії. Тому воєнні дії проти діабету слід провадити з новими силами. Він також вказав на хибний зв’язок між покращенням добробуту в різних країнах і паралельним збільшенням поширеності діабету. Тому наукова спільнота повинна передати політикам по всьому світу, що цей зв’язок зовсім не є неминучим, а профілактика залишається ключем до боротьби з поширенням діабету на планеті.
/7.jpg)
Програми наукових сесій конгресу містили найбільш актуальні питання діабетології: сучасні підходи до діагностики, профілактики і лікування ЦД та його ускладнень, результати міжнародних досліджень антидіабетичних препаратів, проблеми, пов’язані з ЦД 2-го типу і ожирінням. На конгресі були оприлюднені результати багатоцентрового плацебо-конт-рольованого подвійного сліпого рандомізованого з паралельними групами дослідження оцінки частоти розвитку серцево-судинних подій на терапії препаратом ситагліптин TECOS (Trial Evaluating Cardiovascular Outcomes with Sitagliptin). Дослідження проводилося з грудня 2008 до грудня 2014 року за участю понад 14 000 пацієнтів віком понад 50 років з 38 країн. Крім того, учасники форуму ознайомилися з результатами ще одного великого дослідження — ELIXA (Evaluation of LIXisenatidein Acute Coronary Syndrome) — першого дослідження за участю агоніста глюкагоноподібного пептиду-1 (ліксизенатиду) у пацієнтів із ЦД 2-го типу і високим ризиком кардіоваскулярних подій.
Основною метою цих досліджень була оцінка серцево-судинної безпеки застосування препарату класу інгібіторів дипептидилпептидази-4 (ДПП-4) (ситагліптину) порівняно зі звичайним лікуванням без використання ситагліптину (дослідження TECOS) і оцінка серцево-судинної безпеки застосування ліксизенатиду порівняно зі звичайним лікуванням без його використання (дослідження ELIXA). Основною кінцевою точкою досліджень був комбінований показник часу до досягнення будь-якого з таких подій: смерті від серцево-судинного захворювання, нефатального інфаркту міокарда, нефатального інсульту і нестабільної стенокардії, що потребує госпіталізації. Як свідчать результати цих міжнародних досліджень, ситагліптин і ліксизенатид не збільшують ризик серцево-судинних ускладнень у пацієнтів із ЦД 2-го типу.
Триває активна дискусія стосовно впливу бурої і бежевої жирової тканини як можливої точки прикладання в лікуванні ожиріння і ЦД 2-го типу. На конгресі був представлений цикл доповідей під загальною назвою «50 відтінків бежевого». Так, дослідження на мишах показало, що TRB3 інгібує інсуліновий сигнал у бурій жировій тканині, результатом чого стає погіршення диференціювання і функції бурих адипоцитів. Бежеві адипоцити містять більшу кількість креатину порівняно з бурими адипоцитами, а цикл фосфорилювання і дефосфорилювання креатину призводить до збільшення енерговитрат і теплопродукції.
Жирова тканина належить до однієї з найпотужніших регулюючих тканин в організмі людини. Вона означає набагато більше, ніж просто жир і ожиріння. «Жодна інша тканина не була так тривало обговорювана», — зазначив д-р Philipp E. Scherer, нагороджений медаллю Бантинга за наукові досягнення. Ожиріння виникає внаслідок довготривалого позитивного енергетичного балансу, а не від жирової тканини. Метаболічна пристосовність залежить від здатності організму до збільшення в об’ємі жирової тканини в міру необхідності. При цьому саме якість жирової тканини має найбільше значення, а не її кількість. Д-р Philipp E. Scherer назвав адипоцит «професійною» секреторною клітиною, яка продукує чинники, що беруть участь в запаленні, енергетичному гомеостазі і ремоделюванні позаклітинного матриксу. Залежно від білка і тканин-мішеней ці чинники можуть бути антиапоптозними, проангіогенними, антиатерогенними, протизапальними і проліпогенними.
Експерти зупинялись як на загальних, так і на невизнаних чинниках, що впливають на чутливість до інсуліну. Йшлося про такі чинники, як стрес, обмеження сну і циркадні ритми, що також можуть вплинути на результати досліджень. Слід не забувати, що люди живуть здебільшого в постпрандіальному стані, при якому обмін речовин зовсім не простий. Зазначалося, що надмірна маса тіла все частіше спостерігається у хворих на ЦД 1-го типу. J. Kristen і співавт. доповідали про зниження маси тіла, вмісту жиру і загальної жирової маси у підлітків 12–19 років із ЦД 1-го типу з тривалістю захворювання більше ніж один рік при комбінації інсулінотерапії і прийому метформіну.
Як з’ясувалося, гени також відіграють роль у смакових відчуттях. Сприйняття смаку — один з основних чинників, що визначає ризик розвитку ожиріння, зловживання алкоголем, є також багато інших чинників, пов’язаних із ЦД і його ускладненнями. Носії гена TAS2R38 мають більшу чутливість до гіркого смаку і більш розбірливі у своєму виборі їжі. Особи, які не несуть цей ген, вживають ширший асортимент продуктів харчування.
Завдяки повногеномним дослідженням (GWAS) ідентифіковано понад 80 локусів, які вказують на схильність до розвитку ЦД 2-го типу. У результаті проведеного в Японії найбільшого метааналізу генетичних досліджень ідентифіковано ще 7 нових локусів, асоційованих із схильністю до ЦД 2-го типу.
Частина доповідей на конгресі була присвячена новим даним щодо базальних інсулінових аналогів. Так, було висвітлено досвід застосування інсуліну гларгін U-300 (торговельна назва туджео), який є інновацією на основі інсуліну гларгін U-100. Попри те, що препарати туджео і лантус містять одну і ту ж активну речовину — інсулін гларгін, його концентрація в препараті туджео втричі більша. /8.jpg)
Тому для однієї і тієї ж кількості одиниць інсуліну гларгін об’єм введеного інсуліну туджео становить одну третину. Застосування туджео супроводжується більш контрольованим, поступовим вивільненням інсуліну і, відповідно, більш рівномірним і тривалим зниженням концентрації глюкози в крові. Метааналіз досліджень ефективності і безпеки гларгіну U-300, його порівняння з інсулінами гларгін U-100, детемір, НПХ і деглюдек вказує на відсутність істотної різниці в зниженні рівня глікованого гемоглобіну (HbA1c) і зміні маси тіла при застосуванні вищезазначених інсулінів, але при цьому спостерігалося істотно менше нічних гіпоглікемій.
Тому для однієї і тієї ж кількості одиниць інсуліну гларгін об’єм введеного інсуліну туджео становить одну третину. Застосування туджео супроводжується більш контрольованим, поступовим вивільненням інсуліну і, відповідно, більш рівномірним і тривалим зниженням концентрації глюкози в крові. Метааналіз досліджень ефективності і безпеки гларгіну U-300, його порівняння з інсулінами гларгін U-100, детемір, НПХ і деглюдек вказує на відсутність істотної різниці в зниженні рівня глікованого гемоглобіну (HbA1c) і зміні маси тіла при застосуванні вищезазначених інсулінів, але при цьому спостерігалося істотно менше нічних гіпоглікемій.
У сесії з клінічних досліджень інгібіторів натрій-глюкозного котранспортера 2-го типу (SGLT2) акцент був зроблений на перспективах комбінування цих препаратів з інгібіторами ДПП-4 та метформіном у пацієнтів із ЦД 2-го типу. Зокрема в дослідженні S. Matthaei із співавт. «Рандомізоване подвійне сліпе дослідження із додавання дапагліфлозину до терапії у пацієнтів, які отримують саксагліптин і метформін» було показано значне поліпшення показників глікемії (зниження HbA1c з 10,5 до 6,5 % за 24 тижні) в осіб, які не досягають стану компенсації на терапії метформіном і саксагліптином.
У рамках симпозіуму, присвяченого трансплантології, обговорювалися питання, що стосуються оцінки ниркової функції у пацієнтів із трансплантованими острівцевими клітинами підшлункової залози, а також вплив інгібіторів ДПП-4 на рівень глікемії і концентрацію циклоспорину у пацієнтів із нирковим трансплантатом. У доповіді O. Tulilope із співавт. «П’ятирічні результати у пацієнтів із хронічною хворобою нирок і без неї після трансплантації острівцевих клітин підшлункової залози» вказувалося на значуще зниження швидкості клубочкової фільтрації в обох групах, що в першу чергу може бути пов’язане з тривалістю імуносупресивної терапії. Дослідження Y.E. Choe зі співавт. «Вплив інгібіторів ДПП-4 на рівень глікемії і концентрацію циклоспорину у пацієнтів із цукровим діабетом після трансплантації нирки» підкреслило переваги використання вілдагліптину порівняно з ситагліптином із метою досягнення цільових показників глікемії у цієї категорії пацієнтів.
Іншими основними темами конгресу ADA 2015 року були гіпоглікемії і стан головного мозку, діабетична ретинопатія і методи запобігання їй, стратегії, спрямовані на запобігання розвитку атеросклерозу у пацієнтів із ЦД 1-го типу, моногенні форми ЦД, концепції терапії діабетичної дисліпідемії, епідеміологія діабетичних ускладнень, проблеми діабетичної нейропатії, роль запалення в розвитку макроангіопатії і багато інших.
Під час подорожей світом мимоволі постало питання розташування центру України. Де ж б’ється серце країни, і чи одне воно насправді?
Звісно, відповідь на це питання проста — у Києві, нашій столиці, колисці Київської Русі! Справді, історична і державна столиця прекрасна в усіх відношеннях, але тільки не стосовно визначення географічного центру. І ось з цього моменту розпочалася плутанина. Множинність варіантів визначення цього самого центру вражає уяву, для медиків вони не надто цікаві. Між іншим, виявляється, дуже важливо розрізняти географічний центр і центр геометричний.
Доволі часто з великим задоволенням відвідую чарівне місце в Карпатах, на правому березі Тиси, поблизу села Ділове на Рахівщині. Ще за часів Австро-Угорської імперії воно було визначено як центр Європи. Про це свідчать стела і геодезичний знак, що символізуює європейський центр. На знакові латиною викарбуваний напис, який означає: «Це постійне, точне вічне місце, визначене спеціальним апаратом, виготовленим в Австро-Угорщині, в Європейській системі широт і довгот у 1887 році». Визначення центру Європи було проведене фахівцями Австро-Угорської імперії, яка на той час займала величезну територію у Центральній Європі, що підкреслює історичну цінність цього символу.
Однак багато води в Тисі витекло з часів існування потужної імперії і з моменту встановлення пам’ятного знака: докорінно змінювалися межі європейських країн, різні політичні сили, і вже сумніваєшся, а де ж розміщений центр Європи. На лаври країни, в якій знаходиться центр Європи, претендують вже Литва, Чехія, Словаччина, Росія, Польща і Білорусія, і по-своєму кожен із претендентів має рацію. Адже не лише різні методики визначення центру беруться до уваги, але й різні кордони і визначення самої території, і взагалі постає питання, що ж таке Європа. Чи включати в територію Європи позаматерикові території, Уральські гори? Чи враховувати при розрахунку акваторії Білого,
/9.jpg)
Балтійського, Чорного й Азовського морів? Настільки велика кількість питань, трактувань і визначень породжує не меншу кількість країн — претендентів на знаходження в них центру Європи.
Пристрасті, що вирують навколо географічного центру України, є точною копією їх європейського «побратима». Постійно переплітаються чиїсь інтереси, виступають із заявами політики, мешканці окремих населених пунктів протестують і закликають, а в пресі з’являються сенсаційні заголовки: центр України знайдений у Вінницькій, Полтавській, Кіровоградській, Черкаській, Дніпропетровській областях. Але найбільш непримиренними суперниками в першості за географічний центр стали Кіровоградська і Черкаська області.
Містечко Добровеличківка на Кіровоградщині ще у 80-ті роки минулого століття вважалося географічним центром України. Але виникли нові думки і розрахунки, і новим центром України була визнана Шполянщина — на околиці міста Шпола Черкаської області був встановлений відповідний пам’ятний знак. Звичайно ж, мешканці Добровеличківки і навіть адміністрація Кіровоградської області намагалися відстояти честь центру України, зверталися в різні інстанції, аж до Верховної Ради, але марно.
Цікаво, що навіть в межах Черкаської області були різні варіанти центру України: в Шполі, у Ватутиному, у Звенигородці. Перемогла Шпола, але й на цьому історія не закінчилася: після встановлення пам’ятної стели при в’їзді до міста Шпола з боку Черкас з написом «Шпола — географічний центр території України» з’ясувалося, що центр все одно знаходиться не тут, а поруч, у декількох кілометрах, на території с. Мар’янівки. Після цього стела переїхала до с. Мар’янівки, а біля Шполи встановлюють новий знак: більший гранітний камінь з висіченою на ньому територією України, на якій відзначені Київ, Шпола і Мар’янівка, а напис на камені свідчить: «Шполянщина — географічний центр України». Незважаючи на велику кількість думок, офіційно географічним центром України є саме с. Мар’янівка, про що свідчить Наказ № 95 від 20 травня 2005 р. Державного комітету природних ресурсів України. А геометричний центр України залишився у містечку Добровеличківка Кіровоградської області.
Географічний центр України мав би виконувати пізнавальну (це одна з найважливіших географічних констант держави, символ державності), виховну, об’єднуючу (Черкащина — духовний центр українства: шевченківські місця, Чигирин Хмельницького та Дорошенка, козацько-гайдамацький Холодний Яр) і атракційно-економічну (один з екскурсійних об’єктів із можливістю давати державі реальні прибутки) функції. Тому облаштування і використання центру України має відіграти неабияку роль в утвердженні єдності та злагоди в нашому суспільстві, створенні гідного іміджу України у світі.
Звідси однакова віддаль у всі боки України. Мальовнича краса цього краю, його надзвичайно цікава і закорінена в глибину віків історія, щирі, привітні і талановиті люди підтверджують таке центральне географічне положення. Але це знакове місце ще не розквітло, не забуяло, не виявило свій внутрішній потенціал. Прив’язане до вчорашнього дня, принижене нестатками, дезорієнтоване у кривому дзеркалі нинішнього інформаційного простору, воно тільки-тільки випростовується і чекає обнадійливих перемін, щоб подарувати Україні добро і велич своєї душі.
З найкращими побажаннями,
головний редактор
професор Володимир Іванович Паньків