Інформація призначена тільки для фахівців сфери охорони здоров'я, осіб,
які мають вищу або середню спеціальну медичну освіту.

Підтвердіть, що Ви є фахівцем у сфері охорони здоров'я.



Всесвітній день боротьби із запальними захворюваннями кишечника
день перший
день другий

Коморбідний ендокринологічний пацієнт

Всесвітній день боротьби із запальними захворюваннями кишечника
день перший
день другий

Коморбідний ендокринологічний пацієнт

Международный эндокринологический журнал 6 (62) 2014

Вернуться к номеру

Вміст селену в біологічних рідинах організму пацієнтів із поєднаною травмою, які проживають в селенодефіцитному регіоні

Авторы: Тулюлюк С.В. - Буковинський державний медичний університет, м. Чернівці

Рубрики: Эндокринология

Разделы: Клинические исследования

Версия для печати


Резюме

У роботі наведено результати дослідження концентрацій селену в біологічних рідинах організму пацієнтів із поєднаною травмою, які проживають у селенодефіцитному регіоні.

В работе представлены результаты исследования концентраций селена в биологических жидкостях организма пациентов с сочетанной травмой, проживающих в селенодефицитном регионе.

The paper presents the results of a study of selenium concentrations in biological fluids of patients with concomitant injury living in selenium-deficient region.


Ключевые слова

селен, поєднана травма, біологічні рідини.

селен, сочетанная травма, биологические жидкости.

selenium, concomitant injury, biological fluids.

Статья опубликована на с. 24-26

Практично всі континентальні держави, до яких належить і Україна, зазнають дефіциту селену (Sе). Нестача селену відзначається у багатьох регіонах України [1].

Надзвичайно велике значення у захисті організму від впливу вільних радикалів має антиоксидантна система, основним ферментом якої є глутатіонпероксидаза. Цей фермент захищає мамбрани клітин від пошкодження продуктами вільнорадикального окислення (ВРО).

Кофактором глутатіонпериоксидази є селен [2]. На цей час відомо, що селен має потужні антиоксидантні властивості, бере участь у реакціях циклу Кребса та пентозофосфатазному циклі. Селен також активує синтез білків, нормалізує обмін протеїнів та нуклеїнових кислот .

На сьогодні заслуговує на увагу припущення стосовно того, що дефіцит селену є одним із чинників розвитку та прогресування тиреопатій [3, 4]. Щитоподібна залоза (ЩЗ) має особливу потребу в селені та належить до органів із найвищим рівнем цього мікроелемента на 1 г тканини. Селен, як і йод, необхідний для нормальної тиреоїдної функції, підтримання тиреоїдного гомеостазу [5].

Добре відомо, що гормони ЩЗ відіграють важливу роль у рості, розвитку, диференціації й загальному метаболізмі в організмі людини. Синтез гормонів ЩЗ відбувається переважно у формі тироксину (Т4). У периферичних тканинах, зокрема в печінці та нирках, Т4 перетворюється на трийодтиронін (Т3) і ця реакція каталізується дейодиназою. Вважають, що понад 80 % циркулюючого Т3 синтезується за допомогою дейодинази з Т4 у нетиреоїдній тканині.

Дейодинази є селеновмісними ферментами, і їх активність залежить від його кількості. Наприклад, дефіцит надходження селену в щурів протягом 5–6 тижнів призводить до зниження продукції Т3 у мозку, печінці та нирках. Установлено негативні зв’язки між рівнем селену у волоссі та об’ємом ЩЗ.

Сучасна література широко висвітлює роль селену й необхідність його поповнення при різноманітних захворюваннях, однак роботи, що стосуються динаміки концентрації цього мікроелемента в пацієнтів із пошкодженнями опорно-рухового апарату (ОРА) та черепно-мозковою травмою (ЧМТ) в селенодефіцитних регіонах, поодинокі. В той же час загальновідомо, що вивчення метаболізму селену при пошкодженнях опорно-рухового апарату та ЧМТ і розробка схем корекції дозволять значно покращити результати лікування та зменшити наслідки пошкоджень.

Мета дослідження — дослідити концентрацію селену в біологічних рідинах у пацієнтів із поєднаною травмою, які проживають у селенодефіцитному регіоні.

Матеріали та методи

Обстежено 42 пацієнти, які перебували на лікуванні в травматологічному та нейрохірургічному відділеннях лікарні швидкої медичної допомоги в м. Чернівці. Усіх пацієнтів було розділено на 3 групи: І група — пацієнти з тяжкою ЧМТ і пошкодженнями ОРА, які потребували підтримки життєдіяльності; ІІ група — із ЧМТ середнього ступеня тяжкості та пошкодженнями ОРА; ІІІ (контрольна група) — тільки з пошкодженнями ОРА.

У першу групу увійшли 12 пацієнтів, середній вік яких становив 40,8 ± 0,5 року. Жінок було 33,3 % від загальної кількості, чоловіків — 66,7 %. Основною причиною отриманих травм були дорожньо-транспортні пригоди (ДТП) — 8 (75 %). У всіх пацієнтів мала місце поєднана травма. Критерієм відбору до цієї групи була ЧМТ тяжкого ступеня, оцінка за шкалою коми Глазго — 9–11 балів. У 5 (41,6 %) пацієнтів при надходженні спостерігались прояви гіповолемічного шоку. У 6 (50 %) ЧМТ поєднувалась із переломами кісток гомілок, у 5 (41,6 %) — із переломами стегна, в одного (8,3 %) — плечової кістки. Усім пацієнтам було виконано фіксацію уламків апаратами зовнішньої фіксації. Середня тривалість стаціонарного лікування в палатах інтенсивної терапії становила 6,0 ± 2,3 доби.

До другої групи увійшло 16 пацієнтів, середній вік яких становив 39,6 ± 0,5 року. Жінки становили 31,25 % від загальної кількості, чоловіки — 68,75 %. Основною причиною отриманих травм стали ДТП — 11 осіб (68,75 %). У всіх пацієнтів відзначалася поєднана травма. Критерієм відбору була ЧМТ середнього ступеня тяжкості. У 4 (25 %) пацієнтів при надходженні спостерігались прояви гіповолемічного шоку. У 10 осіб (62,5 %) ЧМТ поєднувалась із переломами кісток гомілок, у 5 (41,6 %) — із переломами стегна, в 1 (8,3 %) — плечової кістки. Усім пацієнтам було виконано фіксацію уламків апаратами зовнішньої фіксації. Середня тривалість перебування пацієнтів у відділенні інтенсивної терапії становила 4,0 ± 1,8 доби.

До контрольної групи включено 14 пацієнтів, середній вік яких становив 43,6 ± 0,5 року. Жінок було 35,7 % від загальної кількості, чоловіків — 64,3 %. Основною причиною отриманих травм стали ДТП — у 8 осіб (57,1 %). У всіх пацієнтів спостерігалася поєднана травма. Критерієм відбору була ЧМТ легкого ступеня тяжкості. В 11 осіб (78,5 %) ЧМТ поєднувалась із переломами кісток гомілок, у 5 (21,5 %) — із переломами стегна. Усім пацієнтам було виконано фіксацію уламків апаратами зовнішньої фіксації.

Оцінюючи стан метаболізму селену, досліджували концентрацію селену в плазмі крові, еритроцитах і сечі. Забір матеріалів для дослідження проводили протягом гострого періоду захворювання (на 1-шу, 7-му та 14-ту добу). Забір крові в об’ємі 5 мл виконували шляхом черезшкірної пункції вени з подальшим центрифугуванням. Перед центрифугуванням до крові додавали розчин гепарину із розрахунку 250 Од/мл. Центрифугування виконували з використанням лабораторної центрифуги SM6.03 при швидкості обертання ротора 1500 об/хв. У результаті центрифугування у використаній пробі віділяли дві фракції: плазму крові та формені елементи крові — еритроцити. З отриманих фракцій проводили забір для дослідження в об’ємі 1 мл. Обидві проби піддавали заморожуванню при температурі –33 °С.

Забір сечі проводили з ранкової порції в об’ємі 1 мл, в подальшому сечу заморожували при t –33 °С.

Проби досліджували з використанням селективного атомно-абсорбтивного аналізатора МГА-915.

Статистичну обробку матеріалу проводили з використанням програмного забезпечення Statistica v. 5.5. Нормальність розподілу перевіряли за допомогою тесту Шапіро — Уїлка. Перевірка гіпотези про статистичну однорідність двох вибірок проводилась за допомогою критеріїв Стьюдента, кореляційний аналіз — з використанням критерію Спірмена.

Результати дослідження та їх обговорення

Показники дослідження концентрації селену в плазмі, еритроцитах і сечі в пацієнтів із ЧМТ і пошкодженнями ОРА наведені в табл. 1.

Отримані дані свідчать про зниження концентрації селену у всіх біологічних середовищах (плазмі, еритроцитах, сечі) протягом усього посттравматичного періоду в пацієнтів як із тяжкою ЧМТ і пошкодженнями ОРА, так і з ЧМТ середнього ступеня тяжкості.

Протягом усього посттравматичного періоду концентрація селену в усіх рідинах була знижена як у пацієнтів, які перебували в коматозному стані, так і в пацієнтів із збереженою свідомістю. При цьому значущі відмінності між групами були відсутні, однак указані зміни були вірогідними порівняно з показниками контрольної групи.

Беручи до уваги, що значна частина пацієнтів потребувала використання інтенсивної та специфічної терапії, нами проведено порівняльний аналіз концентрації селену залежно від отриманих травм і використаної терапії. При цьому статистично значущої різниці у показниках не виявлено. Це дало нам змогу зробити висновок, що зниження концентрації селену в біологічних середовищах характерно для будь–якого травматичного пошкодження та може бути ланкою патогенезу синдрому системної запальної відповіді.

Отже, відсутність значних розбіжностей вмісту селену в пацієнтів як із тяжкою ЧМТ і пошкодженнями ОРА, так і з ЧМТ середнього ступеня тяжкості свідчить про неспецифічність виявлених порушень, що є типовим патологічним процесом, характерним для травматичного пошкодження будь-якого генезу та локалізації.

На основі отриманих даних можна стверджувати, що динаміка концентрації селену є автономним процесом, що не залежить від проведення неспецифічної терапії.

Висновки

1. Доведено, що в пацієнтів із тяжкою ЧМТ і пошкодженнями ОРА спостерігаються виражені порушення метаболізму селену, які проявляються зниженням його концентрації у всіх досліджених біологічних середовищах організму протягом гострого періоду травми.

2. Відсутність виражених відмінностей метаболізму селену в пацієнтів як із тяжкою ЧМТ і пошкодженнями ОРА, так і з ЧМТ середнього ступеня тяжкості свідчить про неспецифічність виявлених порушень, що можна розглядати як типовий патологічний процес, притаманний травматичному пошкодженню будь-якого генезу та локалізації.

3. Дефіцит селену потребує використання медикаментозної корекції як у гострому, так і в посттравматичному періодах, особливо в селенодефіцитних регіонах.


Список литературы

1. Караченцев Ю.И., Гончарова О.А., Подорога Е.И. и др. Обеспеченность селеном отдельных регионов Сумской области и особенности частоты патологии щитовидной железы // Міжнародний ендокринологічний журнал. — 2013. — № 5(53). — С. 17–20.

2. Казиахмедов В.А. Содержание селена в биологических жидкостях при тяжелой черепно-мозговой травме / Ю.С. Александрович, В.А. Казиахмедов, В.В. Хорунжий, И.Ю. Аруцова, Г.М. Раевская // Сборник докладов и тезисов III съезда анестезиологов и реаниматологов Северо-Запада России. — СПб., 2005. — С. 102–106.

3. Микроэлементозы человека: этиология, классификация, органопатология / А.Н. Авцын, Л.Л. Жаворонков, М.А. Риш и др. — М., 1991. — 348 с.

4. Бабенко Г.А. Микроэлементозы человека: патогенез, профилактика, лечение / Г.А. Бабенко // Микроэлементы в медицине. — 2001. — Т. 2(1). — С. 2–5.

5. Zagrodzki P., Nicol F., Arthur J.R., Slowiaczek M. Selenoproteins in human thyroid tissues // Biofactors. — 2001. — Vol. 14. — Р. 223–227.

6. Holmgren A. Selenoproteins of the thioredoxin system // Selenium. Its Molecular Biology and Role in Human Health / Ed. by D.L. Hatfield. — Boston, 2001. — P. 189–205.


Вернуться к номеру