Журнал «Медицина неотложных состояний» 4 (51) 2013

Мета. На підставі аналізу нормативно­правової бази реформування системи організації надання ЕМД населенню, постраждалому при надзвичайних ситуаціях (НС) державного та міжнародного рівня в районі НС, та досвіду функціонування ДСМК України і служб медицини катастроф інших держав викласти концепцію обґрунтування структур та функціонування у складі служб медицини катастроф територіальних центрів ЕМД та МК мобільних формувань служби медицини катастроф (СМК).

Методи. Для досягнення мети використані результати аналізу нормативно­правової бази розбудови та функціонування мобільних формувань Державної служби медицини катастроф України та держав із розвиненою ринковою та перехідною економікою.

Результати. Правову та нормативну базу надання ЕМД постраждалим у районі НС сьогодні регулюють Закони України: «Про внесення змін до Основ законодавства України про охорону здоров’я щодо удосконалення надання медичної допомоги» від 7 липня 2011 р. № 3611­VI), «Про порядок проведення реформування системи охорони здоров’я у Вінницькій, Дніпропетровській, Донецькій областях та місті Києві» від 7 липня 2011 р. № 3612­VI, «Про екстрену медичну допомогу» від 5 липня 2012 р. № 5081­V1, «Кодекс цивільного захисту України» від 2.10.2012 р. № 5403­V1, Постанова Кабінету Міністрів України від 21.11.2012 р. № 1116 «Про затвердження Типового положення про центр екстреної медичної допомоги та медицину катастроф». Закони України «Про екстрену медичну допомогу» та «Кодекс цивільного захисту» не конкретизують склад сил у службах медицини катастроф і, в тому числі, наявність мобільних формувань. Про них не йдеться і в Постанові Кабінету Міністрів України від 21.11.2012 р. № 1116.

Разом із тим, як свідчить досвід ліквідації наслідків НС державного та глобального рівня, у складі сил медицини катастроф найбільш ефективними проявляють себе мобільні формування. Їх створює більшість держав із розвиненою та перехідною ринковою економікою. Так, до найбільш поширених мобільних формувань США належать командні групи управління NDMS (Management Support Team) та окремі загони медицини катастроф DMATs (Disaster Medical Assistance Teams) 4 рівнів, від загального рівня (35 чол. складу) до спеціалізованого (140 чол.), які щоденно надають ЕМД майже 250 особам, крім того, створені чисельні медичні бригади у складі пошуково­рятувальних загонів (20 чол.). У Франції до таких формувань належать: мобільні санітарні пости (PSM), розраховані на ЕМД та евакуацію 25 тяжко травмованих, пересувні санітарні бригади (ЕSM), мобільні колони допомоги (CMS), які прибувають до місця НС за 3–4 години, надають допомогу майже 500 постраждалим, у РФ — це польовий багатоцільовий шпиталь центру «Захист», мобільні формування регіональних та територіальних центрів, спеціалізовані бригади постійної готовності 1­ї та 2­ї черги, у Республіці Білорусь такі ж формування, як у РФ, крім госпіталю. ДСМК України мала у складі мобільний госпіталь МНС, мобільний загін УНПЦ ЕМД та МК, 3 мобільних загони територіальних центрів, чисельні спеціалізовані бригади постійної готовності 2­ї черги, та бригади постійної готовності 1­ї черги. Враховуючи існуючі небезпеки виникнення техногенних та природних НС державного та міжнародного рівня (типу Чорнобильської катастрофи), сумніваючись щодо можливості ліквідації їх медико­санітарних наслідків без залучення сил СМК адміністративних територій, тобто усієї держави, та те, що офіційна концепція змін у правовому полі існування в масштабах держави діючих структур медицини катастроф і причин їх ліквідації загалом фахівців з ЕМД та МК та в медичній науковій періодичній літературі широко не обговорювалась, з метою зберегти створений і діючий у 1997–2012 рр. потенціал ДСМК територіального рівня фахівцями, учасниками виконання на замовлення МОЗ України НДР щодо реформування концепції СМК, на виконання можливостей реалізації ст. 23 «Кодексу цивільного захисту України» розроблено проект Типового положення про СМК ТЦ ЕМД та МК, де передбачається зберегти створені територіальні сили медицини катастроф, у тому числі мобільні формування. Проект Типового положення про СМК ТЦ ЕМД та МК відносить до медичних формувань СМК ТЦ ЕМД та МК медичні мобільні загони, медичні бригади постійної готовності першої черги (для надання ЕМД у зоні НС), бригади екстреної (швидкої) медичної допомоги (для надання ЕМД за межами зони НС), спеціалізовані медичні бригади постійної готовності другої черги. Він передбачає, що типові положення про формування служби будуть затверджуватись МОЗ України з метою їх уніфікації в межах усієї країні. Особовий склад мобільних формувань має бути атестованим згідно зі ст. 48, п. 7 «Цивільного кодексу України» від 2.10.2012 р. № 5403­У1.

Створена в регіонах чисельність цих формувань має бути доведена до нормативів, затверджених типовими положеннями про них.

Висновки

1. При НС природного, техногенного чи соціального походження регіонального рівня необхідну екстрену медичну допомогу постраждалому населенню регіону надають протягом всього періоду ліквідації наслідків НС діючі бригади екстреної (швидкої) медичної допомоги та бригади постійної готовності 1­ї черги регіону.

2. Для забезпечення допомоги постраждалому населенню в зоні НС державного чи глобального рівня, коли сили ТЦ ЕМД та МК перевантажені чи виведені з ладу внаслідок НС, використовуються мобільні формування всіх СМК ТЦ ЕМД та МК держави необхідного виду та профілю згідно з планами ліквідації наслідків таких НС.

3. Комплектація мобільних формувань СМК для ліквідації наслідків НС здійснюється за контрактами відповідно підготовленими медичними працівниками та необхідними запасами медичного обладнання й медикаментів. Існуюча сучасна правова та частково нормативна база держави і досвід роботи ДСМК України дозволяють успішно вирішити питання створення, підготовки та атестації мобільних формувань СМК ТЦ ЕМД і МК