Журнал «Медицина неотложных состояний» 2 (49) 2013

Актуальність проблеми. Визначне місце у сфері сучасної токсикології займають проблеми вікової токсикології. Останні десятиріччя вітчизняні токсикологи велику увагу приділяють фундаментальним дослідженням, що спрямовані на вивчення вікових особливостей формування компенсаторно­адаптаційних механізмів до токсичного впливу ксенобіотиків (І.М. Трахтенберг із співавт., 2010; Л.І. Владик, 2011). Збільшення кількості гострих отруєнь серед населення похилого віку обумовило розвиток окремого напряму в сучасній медицині невідкладних станів, а саме — Geriatric Emergency Medicine (англ.), де окремі розділи безпосередньо присвячені особливостям перебігу гострих отруєнь хімічної етіології у пацієнтів старших вікових груп (> 65 років), методам діагностики та лікування пацієнтів із урахуванням вікових адаптаційно­компенсаторних змін та особливостей біотрансформації ксенобіотиків.

Матеріал та методи дослідження. Проаналізовані дані періодичних вітчизняних та світових наукових медичних видань з актуальних питань вікової токсикології за останні 20 років. Проведений ретроспективний аналіз випадків гострих отруєнь хімічної етіології у пацієнтів старших вікових груп (> 65 років), що проходили лікування на базі токсикологічного відділення Київської міської клінічної лікарні швидкої медичної допомоги за період 2007–2012 рр. Результати досліджень опрацьовані за допомогою комп’ютерної програми Excel.

Результати дослідження. Було обстежено 86 пацієнтів віком від 65 до 86 років. Серед пацієнтів жінок було 56 осіб (65,1 %), чоловіків — 30 (34,9 %). У 37 випадках (43,0 %) отруєння було спричинено прийомом двох та більше медикаментів. Основні показники летальності та результатів лікування порівнювали із загальними річними показниками серед усіх пролікованих хворих. Летальність у віковій групі становила 8,1 % (загальна летальність — 3,5 %), тривалість лікування — 11,2 ліжко­дня (загальна тривалість лікування — 4,2 ліжко­дня). Більшість пацієнтів (76,7 %) надходили до стаціонару через 12 годин та більше після прийому отрути, 86,0 % пацієнтів перебували при надходженні у стані токсичної коми. Суїцидальні спроби становили 43,0 %, передозування — 10,4 %, кримінальні — 3,5 %, невідома причина — 27,8 %, інші причини — 15,3 %. Серед медикаментів, що стали причиною отруєння, переважали: бензодіазепіни, барбітурати, нейролептики, трициклічні антидепресанти, клофелін, b­адреноблокатори, нітрати, в тому числі поєднання вищезазначених препаратів із етиловим алкоголем.

Ускладнювала діагностику та лікування даної категорії хворих наявність супутньої патології органів серцево­судинної (66,2 %) та дихальної систем (41,8 %). Налагодження інтенсивного моніторингу пацієнтів у першу добу після надходження до стаціонару було важливим елементом інтенсивного лікування. Особливо приділяли увагу процесам теплообміну і теплорегуляції. У пацієнтів старших вікових груп ступінь гіпотермії визначався характерною клінічною симптоматикою з боку центральної нервової системи і системи кровообігу. Особливо важливо відзначити, що ризик швидкого розвитку гіпотермії зростав при отруєнні психотропними речовинами (опіоїдами, барбітуратами, бензодіазепінами, клонідином тощо). Гіпотермія проявлялася пригніченням свідомості різного ступеня, розвитком коматозного стану і судом, розладами координації рухів (атаксією), появою патологічних рефлексів, м’язовою гіпотонією. Клінічна діагностика гострих отруєнь ускладнювалась тим, що пацієнти старшого віку були схильні несвідомо приховувати скарги. Ослаблення розумових функцій іноді робило скарги неадекватними, ускладнювало встановлення лекарем­токсикологом правильного діагнозу. Патологічні стани часто розвивалися нетипово. Спостерігалися такі ускладнення як: нічні порушення свідомості, раптові падіння, переломи при відсутності ознак наявної травми, швидка поява пролежнів, копростаз і затримка сечі, швидкий розвиток госпітальної інфекції та повільне видужування.

В умовах стаціонару на фоні тимчасової втрати родини і звичного оточення літні пацієнти часто відчували себе жертвами діагностичних та лікувальних заходів, відмовлялися від лікувальних процедур і прийому лікарських препаратів, що потребувало особливої уваги з боку середнього медичного персоналу та близького оточення.

Висновки. Регулярний аналіз гострих отруєнь хімічної етіології в осіб літнього віку, вивчення етіологічних чинників отруєнь значною мірою допомагають формуванню ефективних принципів профілактики та своєчасної діагностики отруєнь. Проблеми стаціонарного сестринського догляду за пацієнтами старших вікових груп є одним із найважливіших елементів лікування. Обізнаність спеціалістів про спектр токсичних речовин, що найчастіше стають причинами передозувань та отруєнь, допомагає швидко та адекватно реагувати у невідкладній ситуації, своєчасно та обґрунтовано спрямовувати лабораторний пошук токсичної речовини та застосовувати заходи антидотної та симптоматичної терапії.