Інформація призначена тільки для фахівців сфери охорони здоров'я, осіб,
які мають вищу або середню спеціальну медичну освіту.

Підтвердіть, що Ви є фахівцем у сфері охорони здоров'я.

Журнал «Медицина неотложных состояний» 4(5) 2006

Вернуться к номеру

Ралі швидкої допомоги

Авторы: Б.М. ЄЛЬЯШЕВСЬКИЙ, станція швидкої медичної допомоги, м. Львів

Рубрики: Медицина неотложных состояний

Разделы: Новости

Версия для печати


Резюме

Ралі швидкої допомоги

Вступ

Ця стаття була написана мною в 2004 році під враженням незвичайних змагань, на які я потрапив майже випадково. Тоді поклав матеріал в шухляду з переконанням, що все, мною побачене, колись нам придасться. І не помилився.
 
Подолавши 500 км шляху через увесь південь Польщі, моя «Таврія» нарешті перетнула кордон з Чехією. У порівнянні з нашою «залізною завісою» це просто дві будівлі посеред лану гречки чи ще чогось подібного. Зацікавився моєю персоною лише місцевий кіт, який, певно, разів зі сто на день переходив з одної країни в іншу. І аж тут почалося. Увесь мій шлях пролягав, можна сказати, через непролазні гори, що нагадують наші Карпати, проте видаються дещо вищими і дикішими. На вершинах ще досі лежить сніг. Звивиста дорога, місцями ще гірша, ніж в Україні, петляла між глибочезними урвищами, то піднімаючись на перевал (різниця в температурі сягала 7-8 градусів), то падаючи просто в обійми гірської річки. Ніякої дорожньої розмітки, мінімум попереджувальних знаків — словом, вночі маєш усі шанси вскочити в дерево чи зірватися в прірву. Такий екстрім тривав приблизно 100 км. Нарешті я дістався Єсеніка — симпатичного містечка, розташованого на позначці 620 метрів над рівнем моря й відомого своїми цілющими джерелами. Кожен камінчик тут пам’ятає маму Австрію. Саме містечко спочатку мало назву Графенберг. Із зовнішнім світом воно сполучається вищезгаданою дорогою та залізничною колією. Підіймаюся ще на двісті метрів вгору й потрапляю в зону бальнеологічного курорту.

Збудований тими ж австрійцями в позаминулому столітті, він зараз переживає часи оновлення. Саме тут відбулася конференція за участю іспанців, поляків, ізраїльтян, турків та американців, які ділилися досвідом надання та організації невідкладної медичної допомоги під час масових катастроф. Найсвіжішими були досвід іспанців під час серії бомбових ударів у Мадриді та досвід допомоги під час землетрусу в Туреччині 2003 року.
 
Ралі

Підіймаємося ще вище в гори. Місцевість Злате Гори (Zlate Hory). Туристично-відпочинковий комплекс «Богемія» в заповіднику «Рейвіз» (Rejviz). Звідси стартує 7 міжнародне Ралі Рейвіз.


Спочатку про учасників. У ралі беруть участь карети невідкладної допомоги та бригади, до складу яких входить лікар невідкладної допомоги, медсестра та шофер. Змагання проходило у двох категоріях — національній та міжнародній, учасники яких стартували паралельно. Кількість екіпажів обмежена до 30 з кожного боку. Цього року на ралі приїхали бригади невідкладної медицини з Австрії, Канади, Японії, США, Словенії, Німеччини, Британської Колумбії, Угорщини, Словакії, Польщі та Греції. Спостерігали за подіями турки, іспанці, євреї та українці, в числі яких був і Ваш покірний слуга.

Ралі стартувало в п’ятницю, 28 травня о 6:30 ранку. Складалося воно з восьми етапів — чотирьохденних та нічного. Кожна команда мала свій час виїзду на етап. Легенду одержувала вже на старті. Етап тривав близько 2 годин. За цей час необхідно було пройти кілька контрольних пунктів, зорієнтуватися на місцевості та надати невідкладну допомогу двом паці­єнтам. Протяжність етапу 50-60 кілометрів. Враховувалися кілометраж, час та кількість балів за надану допомогу. Ніби все просто, проте треба бачити північну Чехію та хоч раз там попереджувати. Дороги трохи кращі за наші, дорожньої розмітки майже не видно, попереджувальні знаки та охоронні стовпи трапляються рідко. Я проїхав своїм авто два етапи вслід за чеською каретою й мушу сказати, що вражень було більше, ніж достатньо. Як з’ясувалося пізніше, мій ескорт виявився щасливим для цієї команди — в результаті вона посіла третє місце в національній першості. До речі, наша «Таврія» дуже пристойно себе поводила та мала перевагу над чеськими «Шкодами» завдяки високій посадці.

Нічна частина розпочалася о 23:00 змішаним стартом з інтервалами 30 хвилин і полягала у швидкісному проходженні маршруту. Але тут організатори влаштували змагунам несподіванку. В легенді, яку одержала кожна команда перед стартом, значилося, що в лісі за три кілометри розбився літак. Від команд вимагалося якнайшвидше дістатися до місця пригоди... пішки, несучи на собі все необхідне обладнання, надати допомогу та транспортувати потерпілих (на собі) в безпечне місце.

 Такого ніхто не сподівався. Десь за 40 хвилин після переправи через річку перші екіпажі вийшли на галявину, де лежало близько шістдесяти поранених. Отже, на останньому етапі переміг розум!

Кожний етап обслуговувала міжнародна суддівська бригада, що враховувала кожну деталь. Хронометраж проводився посекундно.

Наступного дня на центральній площі Єсеніка відбулося нагородження переможців. Ними виявилися австрійці (1), словацькі студенти (2) та ще один словацький екіпаж (3). А потім грандіозний парад карет швидкої допомоги!

Уявіть собі колону з майже ста «швидких», усі з увімкнутими сиренами та мигавками, що, «танцюючи», їдуть полонинами та гірськими містечками!

Епілог

До чого я це все вам розповідаю?

Приємна поїздка, мальовничі краєвиди, лікарі та парамедики з цілого світу... .

Це, на перший погляд, жартівливе ралі, як не дивно, відіграє важливу роль в кооперації та навчанні бригад та створенні єдиних стандартів надання невідкладної допомоги в Центральній та Східній Европі. Воно існує вже протягом семи років, щороку збільшуючи число учасників. Аналогічні ралі віднедавна запроваджені в Польщі та Словаччині та вже дістали міжнародного визнання. Досягнуто попередніх домовленостей про подібні змагання в Австрії, Іспанії, Угорщині та Словенії. Все, що тут відбувалося, серйоз­но аналізується фахівцями європейського товариства невідкладної допомоги з метою покращити та удосконалити медичну допомогу населенню.


Від цієї події виграють усі — маленьке чеське містечко Єсенік, екіпажі невідкладної допомоги, аналітики систем організації охорони здоров’я і, перш за все, населення, яке буде впевнено себе почувати, знаючи, що може розраховувати на кваліфікований порятунок. І повірте, люди, з якими я спілкувався, радо беруться нам допомогти й бачать нас своїми добрими сусідами. Треба лише трішки більше піклуватися про свою країну.

Бо кваліфікації нашим не бракує.
 

P.S. Цього року новостворений Центр екстреної меицини та невідкладних станів одержав офіційне запрошення взяти участь у 10-му міжнародному ралі швидких допомог у Чехії. Про перебіг та результати змагання читайте в наступних номерах. 



Вернуться к номеру