Інформація призначена тільки для фахівців сфери охорони здоров'я, осіб,
які мають вищу або середню спеціальну медичну освіту.

Підтвердіть, що Ви є фахівцем у сфері охорони здоров'я.



UkraineNeuroGlobal


UkraineNeuroGlobal

Міжнародний неврологічний журнал Том 20, №2, 2024

Повернутися до номеру

Мультидисциплінарне лікування нейротравми. Панельна дискусія щодо клінічних реалій і впровадження стратегій (Вебінар EVER Pharma, 14 листопада 2023 року)

Вступ

На вебінарі було надано вичерпний огляд лікування та реабілітації черепно-мозкової травми (ЧМТ), включно з розглядом проблем і незадоволених потреб клінічної практики. Було підкреслено складність ЧМТ як захворювання, необхідність багатогранного підходу до її лікування, а також необхідність довгострокового лікування.
Професор Johannes Thome, психіатр із міста Росток, Німеччина, очолив дискусію про поточні перешкоди, які обмежують упровадження оптимальної терапії, зосередившись на можливих рішеннях для їх подолання. Учасниками дискусії були Katarzyna Kotfis, анестезіолог з Польщі, Peter Lackner, невролог з Австрії, Андрій Гук, нейрохірург з України, і Katrin Rauen, лікар з нейрореабілітації з Німеччини.

 
Johannes Thome
Clinic and Policlinic for Psychiatry and Psychotherapy, University of Rostock, Germany

 

Психіатричні перспективи

Професор Johannes Thome розпочав свою презентацію з огляду психіатричних ускладнень після ЧМТ, які залежать від таких факторів, як тяжкість і тип травми. Основні проблеми пов’язані з депресією, яку важко діагностувати, і наслідками відсутності структурованого лікування після ЧМТ.
Когнітивні ускладнення є ще одним поширеним результатом ЧМТ. Тому рекомендується використання об’єктивних шкал для оцінки когнітивних функцій. Використання таких шкал у роботі рекомендується всім клініцистам, які працюють з пацієнтами з ЧМТ. Однією з найбільш широко використовуваних шкал є Монреальська шкала оцінки когнітивних функцій (Montreal Cognitive Assessment, MoCA). Це простий і ефективний інструмент скринінгу для оцінки різних когнітивних функцій, таких як орієнтація, пам’ять, увага і мовлення.
Психіатричні ускладнення ЧМТ:
— велика депресія — 14–77 %
— дистимія — 2–14 %
— біполярний розлад — 2–17 %
— генералізований тривожний розлад — 3–28 %
— панічний розлад — 4–17 %
— фобічні розлади — 1–10 %
— обсесивно-компульсивні розлади — 2–15 %
— посттравматичні стресові розлади — 3–27 %
— зловживання психоактивними речовинами або  
  залежність — 5–28 %
— шизофренія — 1 %

 
Katarzyna Kotfis
Department of Anaesthesiology, Intensive Therapy and Pain Management, Pomeranian Medical University in Szczecin, Poland

 

Анестезіологічні перспективи

Доктор Katarzyna Kotfis у своїй доповіді зосередилася на характеристиках делірію після ЧМТ і важливих питаннях післяопераційного делірію.
Делірій вражає від 46 до 69 % пацієнтів і проявляється різноманітними ранніми симптомами, такими як втрата уваги, які можна визначити за допомогою перевірених способів оцінки, як, наприклад, метод оцінки сплутаності свідомості (CAM).
— Поширена рання когнітивна дисфункція.
— У пацієнтів, які щорічно госпіталізуються з приводу ЧМТ, у перший тиждень госпіталізації частота делірію становить 46,3–69,4 % [1, 2].
— Делірій — це гостре порушення свідомості та когніції.
— Основні ознаки делірію: швидкий початок або мінливий перебіг, неуважність, порушення циклу «сон — неспання», дезорієнтація, порушення свідомості, дезорганізованість мислення з порушенням сприйняття і незв’язне мовлення.
Доктор Katarzyna Kotfis також навела дані дослідження про взаємозв’язок між делірієм і локалізацією та розміром ураження головного мозку. Оскільки анестезія та хірургічне втручання також впливають на короткострокові й довгострокові когнітивні функції, когнітивне відновлення після операції часто є особливою проблемою для самих пацієнтів, а також для їхніх родин.
У заключній частині своєї презентації Katarzyna Kotfis зазначила, що пацієнти з післяопераційним делірієм мають гірші результати, такі як підвищений рівень смертності, більш тривале перебування в лікарні, більша необхідність медсестринського догляду і витрат. Тому буде важливо вивчити фармакологічні засоби, які можна безпечно використовувати у відділенні інтенсивної терапії для зменшення симптомів делірію або запобігання його наслідкам. Вона підкреслила, що одним з таких засобів може бути Церебролізин.
Список літератури
1. Nakase-Richardson R., Yablon S.A., Sherer M. Prospective comparison of acute confusion severity with duration of posttraumatic amnesia in predicting employment outcome after traumatic brain injury. J. Neurol. Neurosurg. Psychiatry. 2007. 78. 872-876.
2. Maneewong J., Maneeton B., Maneeton N., Vaniyapong T., Traisathit P., Sricharoen N., Srisurapanont M. Delirium after a traumatic brain injury: predictors and symptom patterns. Neuropsychiatr. Dis. Treat. 2017. 13. 459-465.

 
Локалізація ураження
Делірій після черепно-мозкової травми: прогноз за місцем розташування і розміром ураження мозку
Soo Jeong Han, MD, PhD, Jee Hyun Suh, MD, PhD, Ja Young Lee, MD, and Soo Jin Kim, MD
Резюме. Мета: дослідити (1) локалізацію ураження головного мозку, яка б прогнозувала посттравматичний делірій, і (2) зв’язок між об’ємом ураження головного мозку і появою делірію в пацієнтів із черепно-мозковою травмою (ЧМТ).
Матеріали та методи. Ретроспективне дослідження було проведено шляхом перегляду медичних карт 68 пацієнтів із ЧМТ, розподілених на дві групи: група з делірієм (n = 38) і група без делірію (n = 30). Локалізацію та об’єм ЧМТ досліджували за допомогою програмного забезпечення 3D Slicer.
Результати. ЧМТ у групі делірію вражала головним чином лобову або скроневу частку (p = 0,038). У всіх 36 пацієнтів з делірієм була правостороння ЧМТ (р = 0,046). Об’єм кровотечі в групі делірію був більшим приблизно на 95 мл порівняно з групою без делірію, але ця різниця не була статистично вірогідною (p = 0,382).
Висновки. Пацієнти з делірієм після ЧМТ мали вірогідно іншу локалізацію, але не розмір ураження порівняно з пацієнтами без делірію.
Ключові слова: черепно-мозкова травма; делірій; внутрішньочерепні крововиливи
 
— Лобова або скронева частка.
— Лобова частка та лімбічна система є пов’язаними між собою структурами і відповідають за такі функції, як увага, регулювання емоцій, відповідь на стрес.
— Скронева частка, включно з гіпокампом і парагіпокамповою звивиною, відповідає за виконання конкретних операцій, підтримку декларативної пам’яті.
— Ознаки делірію спостерігалися в пацієнтів з ЧМТ, особливо в тих, у кого ураження було локалізоване в правій півкулі мозку.

 
Peter Lackner
Head of Department of Neurology, Clinic Floridsdorf, Vienna, Austria

 

Неврологічні перспективи

Доктор Peter Lackner почав свою доповідь із твердження «Лікування нейротравм — це командна робота» і підкреслив, що є ще багато можливостей для вдосконалення цього принципу.
Необхідно підвищити обізнаність про симптоми, які виникають унаслідок струсу мозку, такі як головний біль, втома, перепади настрою та тривога, і які можуть тривати місяцями й роками, для того, щоб більше пацієнтів отримували відповідне лікування цих симптомів.
Лікування ЧМТ є серйозним соціально-економічним тягарем, особливо в країнах з низьким і середнім рівнем доходу. Він підкреслив, що неврологи повинні бути залучені на ранніх стадіях відновлення, відразу після того, як було розпочато невідкладне лікування. Легка ЧМТ (приблизно 80–85 % пацієнтів) є недооціненою проблемою, оскільки в багатьох пацієнтів також розвиваються когнітивні та інші віддалені наслідки, які серйозно впливають на якість їхнього життя.

 
Andriy Huk
AMN Steering Committee member in Ukraine, Romodanov Institute of Neurosurgery, Kyiv, Ukraine

 

Нейрохірургічні перспективи

Доповідь доктора Андрія Гука була дуже практичною — він подав свій клінічний досвід застосування Церебролізину в пацієнтів з гострою проникною травмою голови.
Було наведено результати серії випадків, задокументованих у пацієнтів, які проходили реабілітацію в Інституті нейрохірургії після забою головного мозку (акубаротравма). Ці пацієнти продемонстрували різке зменшення наслідків тяжкого забою головного мозку, таких як:
— поведінка: апатія; часта зміна настрою; зміна особистості; імпульсивність; занепокоєння; депресія; запалення; уповільнення реакції у відповідь на подразник;
— когніція: проблема спілкування; труднощі з обробкою отриманої інформації; повторювані патерни;
— невролого-соматичний статус: порушення процесу сну; цефалгія; порушення свідомості; судомний синдром; порушення рухових функцій; порушення функції травлення; підвищена стомлюваність; порушення координації.
Хоча не було наведено конкретних і детальних даних, доповідач підкреслив, що клінічне поліпшення було дуже очевидним для самих пацієнтів і для медичних працівників.

 
Katrin Rauen
Head Physician for Neurorehabilitation, Psychiatry, Psychotherapy & Psychosomatics, Neurological Rehabilitation Center Godeshohe, Bonn, Germany

 

Перспективи з точки зору реабілітолога

Останнім доповідачем даного вебінару була професор Katrin Rauen, яка навела останні дані щодо незадоволених потреб у лікуванні через шість місяців після легкої травми.
У той час як більшість пацієнтів із ЧМТ мають добру якість життя протягом 10 років після травми, є докази того, що нервово-психічні скарги посилюються в разі травми лобової частки. Дуже важливим буде використання добрих інструментів скринінгу, які зосереджені на проблемах якості життя, пов’язаних зі здоров’ям. Професор Katrin Rauen підкреслила необхідність заходів для сприяння мультидисциплінарній допомозі при нейротравмах загалом і реабілітації зокрема, беручи до уваги когнітивні й психіатричні проблеми.

Обговорення

— Головною проблемою в лікуванні пацієнтів із ЧМТ все ще є довготривалий догляд за цими пацієнтами. Цю проблему можна вирішити, лише якщо лікарі різних спеціальностей будуть займатися лікуванням і підтримкою пацієнтів протягом тривалого періоду часу.
— Важливо підвищити обізнаність про те, що в більшості пацієнтів з помірною та тяжкою ЧМТ і навіть у понад 30 % пацієнтів з легкою ЧМТ когнітивні та психіатричні проблеми виникають протягом десяти років.
— Розробка міждисциплінарного підходу до лікування ЧМТ і його впровадження в усьому світі має основне значення, а лікування Церебролізином є одним із способів полегшення стану й одужання пацієнтів із ЧМТ.


Повернутися до номеру