Інформація призначена тільки для фахівців сфери охорони здоров'я, осіб,
які мають вищу або середню спеціальну медичну освіту.

Підтвердіть, що Ви є фахівцем у сфері охорони здоров'я.

Мобильная версия

Регистрация Забыли пароль?

Журнал "Гастроэнтерология" Том 57, №3, 2023

Вернуться к номеру

Еупатілекс — перший український гастропротектор для створення захисного шару слизу і регенерації оболонки шлунка

Еупатілекс — перший український гастропротектор для створення захисного шару слизу і регенерації оболонки шлунка

Авторы: Тетяна Чистик

Рубрики: Гастроэнтерология

Разделы: Справочник специалиста

Версия для печати


Резюме

Гастрити — це найпоширеніші захворювання шлунка, при яких пошкоджується слизова оболонка. Їх розвитку сприяє інфікування бактеріями Helicobacter pylori (H.pylori), вживання алкоголю, куріння, стрес, хронічні захворювання, такі як цироз печінки й хвороба Крона, травма шлунка й використання нестероїдних протизапальних препаратів (НПЗП). НПЗП чинять специфічну негативну дію на шлунок з розвитком НПЗП-гастропатій, які визначаються при ендоскопічному дослідженні у вигляді ерозій і виразок шлунка і/або дванадцятипалої кишки і можуть призводити до загрозливих для життя ускладнень, таких як шлунково-кишкова кровотеча і перфорація. Еупатілекс — перший український гастропротектор для створення захисного шару слизу і регенерації оболонки шлунка, який містить 60 мг густого екстракту листя полину д’Арґі (Artemisia argyi). Він активує фактори захисту слизової оболонки шлунка (стимулює синтез білка і поліпшення місцевого кровопостачання), сприяє регенерації уражених клітин та епітеліального шару слизової шлунка і має протизапальний ефект. Завдяки різним механізмам дії Еупатілекс захищає слизову оболонку шлунка від різноманітних факторів агресії: нестероїдних протизапальних засобів, алкоголю, соляної кислоти, інфекції Helicobacter pylori, стресу. У рандомізованих контрольованих дослідженнях показано, що екстракт листя полину д’Арґі не поступається мізопростолу в запобіганні НПЗП-асоційованим ушкодженням слизової оболонки шлунка і дванадцятипалої кишки і що небажані явища при його прийомі зустрічаються рідше, ніж при прийомі мізопростолу.

Gastritis is the most common stomach disease in which the mucous membrane is damaged. Their development is facilitated by Helicobacter pylori infection, alcohol consumption, smoking, stress, chronic diseases such as liver cirrhosis and Crohn’s disease, gastric trauma, and the use of non-steroidal anti-inflammatory drugs (NSAIDs). NSAIDs have a specific negative effect on the stomach with the development of NSAID gastropathy, which is detected in endoscopic examination in the form of gastric and/or duodenal erosions and ulcers and can lead to life-threatening complications such as gastrointestinal bleeding and perforation. Eupatilex is the first Ukrainian musocal protective agent for the creation of a protective mucus layer and regeneration of the stomach lining, which contains 60 mg of a thick extract of Artemisia argyi leaves. It activates the protective factors of the gastric mucosa (stimulates protein synthesis and improves local blood supply), promotes the regeneration of damaged cells and the epithelial layer of the gastric mucosa, and has an anti-inflammatory effect. Owing to different mechanisms of action, Eupatilex protects the gastric mucosa from various aggressive factors: non-steroidal anti-inflammatory drugs, alcohol, hydrochloric acid, Helicobacter pylori infection, stress. In randomized controlled trials, Artemisia argyi leaf extract has been shown to be non-inferior to misoprostol in preventing NSAID-induced gastric and duodenal mucosal damage and to have fewer adverse events than misoprostol.


Ключевые слова

гастрит; НПЗП-гастропатії; гастропротектори; Еупатілекс

gastritis; NSAID gastropathy; musocal protective agents; Eupatilex

Гастрит є одним з найбільш поширених захворювань травних органів, частка якого становить до 80 % у структурі хвороб шлунка. За даними епідеміологічних досліджень, від різних варіантів гастриту страждає до 70–90 % літніх пацієнтів. Останніми роками почастішали випадки діагностики гастриту у дітей, а також зросла роль бактеріального фактора в розвитку запалення — до 90 % випадків пов’язано з хелікобактерною інфекцією. Крім того, зберігається тенденція до переважно хронічного перебігу процесу, тоді як поширеність гострих варіантів хвороби не перевищує 20 % [1].
Гастрит — це запалення слизової оболонки стінки шлунка (СОШ). Розрізняють гострі й хронічні гастрити. Гострі гастрити — це гострі захворювання, які виникають уперше, характеризуються переважно запальними змінами, що виникають унаслідок дії сильних подразників: вживання недоброякісної їжі, прийом деяких ліків, дія інфекційних агентів, інших захворювань шлунково-кишкового тракту. За відсутності лікування гострий гастрит може перейти в хронічну форму [2, 3]. 
Хронічний гастрит — хронічне запалення, що характеризується запально-дистрофічними змінами в слизової оболонці шлунка з порушенням її фізіологічної регенерації, зменшенням кількості залозистих клітин, а при прогресуванні — атрофією залозистого епітелію, розладом секреторної, моторної та інкреторної функцій, що є основою порушень травлення і обміну речовин. Практична значимість цього захворювання визначається не тільки відповідними клінічними проявами, але і його роллю попередника більш тяжких уражень органів травлення, зокрема раку шлунка [2, 4].
Розвитку гастриту сприяє інфікування бактеріями Helicobacter pylori (H.pylori), вживання алкоголю, куріння, стрес, хронічні захворювання, такі як цироз печінки і хвороба Крона, травма шлунка й використання нестероїдних протизапальних препаратів (НПЗП) [6].
НПЗП являють собою клас різних за хімічною структурою ліків, об’єднаних механізмом фармакологічної дії — блокадою циклооксигенази-2 (ЦОГ-2) і зниженням синтезу прозапальних простагландинів. Здатність НПЗП впливати на запалення, виникнення й проведення больового сигналу, агрегацію елементів крові, неоангіогенез, клітинний апоптоз та інші процеси визначила широке коло патологічних станів, при яких вони з успіхом призначаються. Однак, на жаль, НПЗП чинять специфічну негативну дію на шлунок з розвитком НПЗП-гастропатій, які визначаються при ендоскопічному дослідженні у вигляді ерозій і виразок шлунка і/або дванадцятипалої кишки та можуть призводити до загрозливих для життя ускладнень, таких як шлунково-кишкова кровотеча і перфорація [7]. 
Згідно з дослідженнями [8], у 87 % споживачів НПЗП виникають ураження слизової оболонки шлунково-кишкового тракту різного ступеня, із них 22 % хворих перебувають у групі високого ризику шлунково-кишкових кровотеч. До п’ятого дня прийому НПЗП у кожного п’ятого пацієнта розвиваються ерозії та виразки, і частота їх виникнення зростає при використанні препаратів цієї групи понад 5 місяців [9]. У США щорічна втрата здоров’я, пов’язана з побічними ефектами НПЗП, призводить до збитку понад 4 млрд доларів, а кількість померлих при цьому перевищує смертність від бронхіальної астми й лімфогранулематозу [10].
Ризик розвитку НПЗП-гастропатій збільшується за наявності виразкового анамнезу пацієнта, одночасного прийому двох НПЗП у високих дозах тривалий час, використання кортикостероїдів, препаратів, які знижують згортання крові, інфікування Helicobacter рylory і похилого віку пацієнтів [8].
Патогенез НПЗП-гастропатій пов’язаний з механізмом дії препаратів цього класу — пригніченням продукції простагландинів у результаті блокади ЦОГ. Існує дві ізоформи ЦОГ: структурна (ЦОГ-1) та індукована (ЦОГ-2). При цьому основні позитивні клінічні ефекти НПЗП пов’язані з блокадою ізоферменту ЦОГ-2, а побічний ефект (гастропатія) — з інгібуванням ізоферменту ЦОГ-1 [11–13]. 
ЦОГ-1 відповідає за синтез простагландинів, які захищають слизову оболонку шлунка від детергентної дії соляної кислоти і пепсину, підтримують приплив крові до СОШ і стимулюють вироблення слизу й бікарбонатів. ЦОГ-2 виробляє простагландини, що спричиняють біль, запалення та імунні реакції [14, 15]. 
Системний вплив НПЗП на захисний бар’єр слизової оболонки здійснюється через блокаду синтезу простагландинів (PGE2, PGI2) і їх метаболітів (простацикліну і тромбоксану A2) [12, 13]. Пригнічення активності ЦОГ-1 призводить до зміни метаболізму арахідонової кислоти, перемикаючи його з простагландинового на ліпоксигеназний шлях, що супроводжується виробленням лейкотрієнів [16]. Лейкотрієни викликають запалення й ішемію тканин, що призводить до пошкодження СОШ [17]. Останнє дуже важливо, тому що лейкотрієни чинять токсичну дію на СОШ, індукуючи в ній розвиток запалення за рахунок адгезії нейтрофілів до ендотелію судин.
Інгібування переважно ЦОГ-2 деякими селективними інгібіторами ЦОГ-2, крім протизапального ефекту, може викликати посилення агрегаційної активності тромбоцитів у результаті зниження синтезу простацикліну клітинами ендотелію при одночасному збереженні вироблення тромбоксану тромбоцитами, що підсилює агрегаційну активність тромбоцитів, викликаючи порушення мікрогемоциркуляції.
Профілактика гострих ускладнень з боку серцево-судинної системи полягає в прийомі низьких доз ацетилсаліцилової кислоти (аспірину). Але тут треба враховувати, що аспірин-ацетильована ЦОГ-2 змінює метаболічний шлях арахідонової кислоти таким чином, що під дією ферменту ліпоксигенази утворюються різні форми лейкотрієнів, які, у свою чергу, індукують запальну реакцію в СОШ. Крім того, є дані, що під дією селективного інгібітору ЦОГ-2 відбувається зниження синтезу ліпоксину, необхідного для захисту СОШ від дії ацетилсаліцилової кислоти. Усе це призводить до того, що поєднання селективного інгібітору ЦОГ-2 і низьких доз ацетилсаліцилової кислоти за своїм ульцерогенним потенціалом і частотою ускладнень не поступається звичайним неселективним НПЗП. 
Виразки й ерозії при НПЗП-гастропатії локалізуються переважно в антральному відділі шлунка. Їх клінічна, а найчастіше лише ендоскопічна картина проявляється частіше в перші 1–3 місяці від початку прийому НПЗП. При цьому спостерігається невідповідність клінічної картини та вираженості ендоскопічних змін. У 81 % пацієнтів, які приймають НПЗП, гастропатії мають безсимптомний характер за рахунок аналгетичного ефекту самих нестероїдних протизапальних препаратів, наявного больового синдрому, пов’язаного з основним захворюванням, або супутньої патології — захворювання серця, судин, нирок та інших органів. При клінічних проявах НПЗП-гастропатій у пацієнтів спостерігаються нудота, іноді блювання, почуття тяжкості, біль в епігастрії, здуття живота, анорексія та інші диспептичні розлади [18].
Для лікування гастритів і НПЗП-гастропатій зазвичай використовуються препарати, що знижують секрецію соляної кислоти (блокатори Н2-гістамінових рецепторів, інгібітори протонної помпи), антациди, які зв’язують соляну кислоту і знижують активність пепсину, спазмолітичні засоби, антибіотики й гастропротектори — препарати, що чинять захисну дію на слизову оболонку шлунка й кишечника.
Еупатілекс — перший український гастропротектор для створення захисного шару слизу й регенерації оболонки шлунка. Одна капсула засобу містить 60 мг густого екстракту листя полину д’Арґі (Artemisia argyi), який, у свою чергу, містить 0,80–2,40 % еупатиліну та 0,25–0,75 % джейсеозидину. 
Батьківщиною полину д'Арґі є схід Азії, зокрема такі страни, як Корея та Японія. Він часто використовується в традиційній азіатській медицині. Завдяки флавоноїдам, що входять до складу екстракту листя полину, відбувається активація фактора захисту слизової оболонки шлунка (стимулює синтез білка й поліпшує місцеве кровопостачання), він сприяє регенерації уражених клітин та епітеліального шару слизової шлунка і дає протизапальний ефект [19]. 
Еупатілекс захищає слизову оболонку шлунка від різноманітних факторів агресії: нестероїдних протизапальних засобів, алкоголю, соляної кислоти, інфекції Helicobacter pylori, стресу. Захист слизової оболонки шлунка і дванадцятипалої кишки від впливу НПЗП забезпечується шляхом підвищеного вивільнення ендогенного простагландину E2 і зниження вироблення простагландину F1ɑ. Завдяки вираженим антиоксидантним властивостям, що запобігають перекисному окисненню ліпідів, відбувається зменшення негативного впливу Helicobacter pylori на СОШ. Шляхом регуляції рівнів супероксиддисмутази, малонового діальдегіду і запальних факторів Еупатілекс захищає СОШ від пошкоджувальної дії алкоголю. Біологічні компоненти полину східного стимулюють секрецію мукоцитами одного з головних факторів захисту шлунка — муцину, при цьому не впливаючи на шлункову кислотність [19].
У рандомізованому подвійному сліпому багатоцентровому дослідженні, яке було проведено K.N. Lee et al. [20] на базі 9 корейських центрів, порівнювали ступінь захисту слизової оболонки шлунка і дванадцятипалої кишки після 4 тижнів лікування екстрактом листя полину Artemisia argyi в дозі 60 мкг або мізопростолом у дозі 200 мкг три рази на день. У дослідженні взяли участь 266 добровольців віком 18–65 років з нормальною вихідною ендоскопічною картиною, які отримували НПЗП (ацеклофенак 100 мг) двічі на день протягом 4 тижнів.
Первинною кінцевою точкою був захист від уражень слизової оболонки шлунка на четвертому тижні згідно з оцінками ендоскопії від 0 до 5 балів, де 5 відповідало виразкам. Первинний аналіз визначав відсоток суб’єктів, які були захищені (0–1 бал за даними ендо–скопії) після 4 тижнів прийому досліджуваного препарату. Вторинними кінцевими точками були захист від ендоскопічних уражень слизової оболонки дванадцятипалої кишки та спостережувана кількість виразок дванадцятипалої кишки на четвертому тижні.
Усі небажані явища (НЯ), про які повідомили суб’єкти або які спостерігали дослідники, реєструвалися під час усіх планових і позапланових візитів. До них належали побічні реакції на ліки, захворювання, що виникли під час дослідження, будь-які симптоми з боку шлунково-кишкового тракту, а також клінічно значущі зміни в результатах фізичного огляду, життєво важливих показниках або електрокардіограмах.
Із 266 учасників 259 завершили дослідження. У групі, яка отримувала екстракт листя полину Artemisia argyi, 2 суб’єкти припинили прийом досліджуваного препарату через побічні явища, з групи мізопростолу п’ятеро були виключені через побічні явища, відсутність відвідувань і рішення пацієнтів.
Популяція аналізу включала 259 пацієнтів (131 у групі екстракту листя полину Artemisia argyi та 128 у групі мізопростолу). Рівень ендоскопічного захисту шлунка становив 87,3 % у групі екстракту полину та 95,6 % у групі мізопростолу. Різниця в показниках ендоскопічного захисту шлунка між двома групами становила –8,3 % (var = 0,001). Нижня межа 95% ДІ становила –13,9 %; це вище за –17 % і вказує на те, що екстракт листя полину Artemisia argyi не поступається мізопростолу.
При вторинному аналізі точні тести Фішера показали, що рівень ендоскопічного захисту дванадцятипалої кишки становив 97,7 % (130/133; 95% ДІ 93,6–99,5 %) у групі екстракту листя полину Artemisia argyi і 96,2 % (128/133; 95% ДІ 91,4–98,8 %) у групі мізопростолу, що вказує на відсутність різниці між двома групами (P = 0,722). В одного суб’єкта в групі екстракту полину до четвертого тижня розвинулася виразка дванадцятипалої кишки, тоді як у групі мізопростолу випадків виразок дванадцятипалої кишки не спостерігалося. Частота виразок дванадцятипалої кишки становила 0,76 % у групі екстракту листя полину, не відрізняючись від такої в групі мізопростолу (P = 1,00). Аналіз пацієнтів, які отримували терапію, продемонстрував відсутність статистично значущих відмінностей між двома досліджуваними популяціями за вторинними кінцевими точками.
Загальна частка суб’єктів з побічними ефектами, пов’язаними з прийомом препарату, становила 62,8 % (75/133 у групі екстракту листя полину Artemisia argyi та 92/133 у групі мізопростолу). Частота виникнення НЯ становила 56,4 % (95% ДІ 48,0–64,8 %) у групі екстракту листя полину Artemisia argyi та 69,2 % (95% ДІ 61,3–77,0 %) у групі мізопростолу (P = 0,031). Найпоширенішими НЯ в двох групах були діарея, здуття живота, біль у животі й нудота. 
Автори дослідження дійшли висновку, що екстракт листя полину Artemisia argyi не поступається мізопростолу в запобіганні НПЗП-асоційованим ушкодженням слизової оболонки шлунка і дванадцятипалої кишки і що НЯ при його прийомі зустрічаються рідше, ніж при прийомі мізопростолу. Виходячи з цих результатів, автори рекомендують пацієнтам, яким необхідно продовжувати терапію НПЗП, лікуватися екстрактом листя полину Artemisia argyi, щоб запобігти шлунково-кишковій токсичності НПЗП.
Еупатілекс, у складі якого міститься 60 мг екстракту листя полину Artemisia argyi, може використовуватись при ураженнях слизової оболонки шлунка (ерозії, геморагії, гіперемія, набряк) при гострих і хронічних гастритах, а також гастритах, викликаних інфекцією Helicobacter pylori (в разі одночасного призначення лікарських засобів, що використовуються для ерадикації Helicobacter pylori), тільки за рекомендацією лікаря. Призначається дорослим і дітям з 12 років по 1 капсулі 3 рази на день протягом 2–4 тижнів. Подальше застосування й можливість повторного курсу рекомендовано узгоджувати з лікарем.

Висновки 

— Гастрит — поширене захворювання, частка якого становить до 80 % у структурі хвороб шлунка. Найбільш поширеними є хронічні гастрити (80 %), практична значимість яких обумовлена розвитком більш тяжких уражень органів травлення, зокрема раку шлунка.
— Розвитку гастриту сприяють інфекція Helicobacter pylori, вживання алкоголю, куріння, стрес, хронічні захворювання, такі як цироз печінки та хвороба Крона, травма шлунка і використання нестероїдних протизапальних препаратів. 
— НПЗП-гастропатія — патологія шлунка, викликана негативною дією НПЗП. Вона визначається при ендоскопічному дослідженні у вигляді ерозій і виразок шлунка і/або дванадцятипалої кишки, що можуть призводити до загрозливих для життя ускладнень, таких як шлунково-кишкова кровотеча і перфорація виразки.
— При гастритах і НПЗП-гастропатії можуть використовуватись гастропротектори — засоби, які чинять захисну дію на слизову оболонку шлунка. Еупатілекс — перший український гастропротектор для створення захисного шару слизу й регенерації оболонки шлунка, що містить 60 мг густого екстракту листя полину д’Арґі (Artemisia argyi).
— Еупатілекс захищає слизову оболонку шлунка від різноманітних факторів агресії: нестероїдних протизапальних засобів, алкоголю, соляної кислоти, інфекції Helicobacter pylori, стресу. Тому він може використовуватись при ураженнях слизової оболонки шлунка (ерозії, геморагії, гіперемія, набряк) при гострих і хронічних гастритах, гастритах, викликаних інфекцією Helicobacter pylori (у разі одночасного призначення лікарських засобів, що використовуються для ерадикації Helicobacter pylori).
— У рандомізованих контрольованих дослідженнях показано, що екстракт листя полину д’Арґі не поступається мізопростолу в запобіганні НПЗП-асоційованим ушкодженням слизової оболонки шлунка і дванадцятипалої кишки і що НЯ при його прийомі зустрічаються рідше, ніж при прийомі мізопростолу.

Список литературы

  1. Гастрит. //https://www.krasotaimedicina.ru/diseases/zabolevanija_gastroenterologia/gastrits.
  2. Dixon M.F., Genta R.M., Yardley J.H., Correa P. Classification and grading of gastritis. The updated Sydney System. International Workshop on the Histopathology of Gastritis, Houston 1994. Am. J. Surg. Pathol. 1996. 20(10). 1161-81.
  3. Класифікація гастритів. http://diagnoz03.in.ua/gastroenterologiya/klasifikatsiya-gastritiv.html.
  4. Correa P. Gastric cancer: overview. Gastroenterol. Clin. North Am. 2013. 42(2). 211-17.
  5. Причини і лікування гастриту. https://mednews.in.ua/home/gastroenterologija/21281-prichini-i-likuvannja-gastritu.
  6. Причини хронічних гастритів. https://www.gastroscan.ru/literature/authors/1561?ysclid=ln1wybly74872917836.
  7. Fries J., Kristen N., Bennet M. et al. The rise and decline of nonsteroidal anti-inflammatory drag-associated gastropathy in rheumatoid arthritis. Arthritis Rheum. 2004. 50. 2433-40.
  8. Sanford H. Roth. Nonsteroidal anti-inflammatory drug gastropathy: new avenues for safety. Clinical Intervention in Aging. 2011. № 6. 125-131.
  9. Helin-Salmivaara A., Saarelainen S., Gronroos J. et al. Risk of upper gastrointestinal events with the use of various NSAIDs: A case-control study in a general population. Scan. J. Gastroenterol. 2007. 42. 923-932.
  10. Дядык А.И. Нестероидные противовоспалительные препараты и желудочно-кишечный тракт. Здоров’я України. 2006. Гастроентерологія. С. 18-20.
  11. Buttgereit F., Burmester G., Simon L. Gastrointestinal toxic side effects of NSAID and cyclooxygenase-2-specific inhibitors. Am. J. Med. 2001. Vol. 110. Suppl. 3А. P. 13-19.
  12. Laine L. Nonsteroidal anti-inflammatory drug gastropathy. Gastrointestinal Endoscopy Clinics of North America. 1996. 6(3). 489-504.
  13. Mitchell J.A., Akarasereenont P., Thiemermann C., Flo–wer R.J., Vane J.R. Selectivity of nonsteroidal antiinflammatory drugs as inhibitors of constitutive and inducible cyclooxygenase. Proceedings of the National Academy of Sciences of the United States of America. 1993. 90(24). 11693-97.
  14. Gudis K., Sakamoto C. The role of cyclooxygenase in gastric mucosal protection. Digestive Diseases and Sciences. 2005. 50(1). 16-23.
  15. Konturek S.J., Konturek P.C., Pawlik T., Sliwownski Z., Ochmanski W., Hahn E.G. Duodenal mucosal protection by bicarbonate secretion and its mechanisms. J. Physiol. Pharmacol. 2004. 55. 5-17.
  16. Hudson N., Balsitis M., Everitt S., Hawkey C.J. Enhanced gastric mucosal leukotriene B4 synthesis in patients taking non-steroidal anti-inflammatory drugs. Gut. 1993. 34(6). 742-47.
  17. McCafferty D.M., Granger D.N., Wallace J.L. Indomethacin-induced gastric injury and leukocyte adherence in arthritic versus healthy rats. Gastroenterology. 1995. 109(4). 1173-80.
  18. DeRuiter J. Non-steroidal antiinflammatory drugs (NSAIDS). Principles of Drug Action. 2002. 2. 1-25.
  19. Еупатілекс. Інструкція із застосування. https://tabletki.ua. 
  20. Lee K.N., Lee O.Y., Choi M.-J., Choi S.R., Lee D.H., Lee Y.C., Kim T.N., Choi S.C., Rew J.S. Prevention of NSAID-Associated Gastroduodenal Injury in Healthy Volunteers — A Randomized, Double-Blind, Multicenter Study Comparing DA-9601 with Misoprostol. J. Korean Med Sci. 2011. 26(8). 1074-1080.

Вернуться к номеру