Международный неврологический журнал Том 19, №2, 2023
Вернуться к номеру
Депресивні та тривожні розлади при епілепсії
Авторы: Марценковський І.А., Марценковська І.І., Макаренко Г.В., Ващенко О.С.
ДУ «Інститут психіатрії, судово-психіатричної експертизи та моніторингу наркотиків МОЗ України»,
м. Київ, Україна
Рубрики: Неврология
Разделы: Справочник специалиста
Версия для печати
Резюме
Наведені в аналітичному огляді результати свідчать про поширеність депресивних і тривожних розладів у дорослих і дітей різного віку. Більше ніж третина повнолітніх пацієнтів з епілепсією страждають від значного порушення свого емоційного благополуччя. Кожна четверта дитина з епілепсією страждає від депресії і/або тривоги. Високий рівень супутніх депресивних і тривожних розладів при епілепсії у дітей подібний до високої коморбідності з іншими хронічними захворюваннями в педіатричній практиці, зокрема бронхіальною астмою, алергією, мігренню. Низка досліджень вказує на двонаправлену кореляцію епілепсії та депресії. Результати нейровізуалізаційних досліджень останнього десятиріччя встановили нейробіологічні відмінності рекурентних депресій і депресій при епілепсії. Існують численні пояснення можливого взаємозв’язку між депресивними/тривожними розладами та епілепсією. Менеджмент депресій і тривоги в дітей з епілепсією залежно від ступеня тяжкості передбачає застосування вичікувальної стратегії (спостереження), організацію соціальної підтримки, проведення коротких психосоціальних втручань, когнітивно-поведінкової терапії, міжособистісної психотерапії, оптимізацію протиепілептичної терапії, лікування антидепресантами. Описана агравація симптомів депресії і тривоги при прийомі протиепілептичних лікарських засобів першої генерації. Як терапія вибору розглядаються протиепілептичні препарати з тимостабілізуючими властивостями, зокрема ламотриджин і солі вальпроєвої кислоти. Ефективність антидепресантів в лікуванні педіатричних депресій при епілепсії невідома, така терапія може призводити до посилення судом і побічних ефектів через взаємодію з протиепілептичними лікарськими засобами. Для педіатричної практики FDA та EMA рекомендовані флуоксетин, сертралін, есциталопрам, дулоксетин, що мають низький ризик побічних ефектів.
The results reported in the analytical review indicate the spreading of depressive and anxiety disorders in adults and children of different ages. More than a third of adult patients with epilepsy suffer from a significant disturbance in their emotional well-being. Every fourth child with epilepsy had depression and/or anxiety. The high rate of comorbid depressive and anxiety disorders in children with epilepsy is similar to the high comorbidity with other chronic diseases in pediatric practice, including bronchial asthma, allergies, and migraines. Several studies reveal a bidirectional correlation between epilepsy and depression. The results of neuroimaging studies of the last decade demonstrated neurobiological differences between recurrent depressions and depression in epilepsy. There are numerous explanations for the possible relationship between depressive/anxiety disorders and epilepsy. Management of depression and anxiety in children with epilepsy, depending on the degree of severity, involves the use of a wait-and-see strategy (observation), organization of social support, short psychosocial interventions, cognitive-behavioral therapy, interpersonal psychotherapy, optimization of antiepileptic therapy, antidepressant use. Aggravation of depression and anxiety symptoms when taking the first-generation antiepileptic drugs is described. The therapy of choice is antiepileptic drugs with mood-stabilizing properties, in particular lamotrigine and valproic acid salts. The effectiveness of antidepressants in pediatric depression in epilepsy is unknown; such therapy may lead to increased seizures and side effects due to interaction with antiepileptic drugs. For pediatric practice, the Food and Drug Administration and the European Medicines Agency recommend fluoxetine, sertraline, escitalopram, and duloxetine, which have a low risk of side effects.
Ключевые слова
епілепсія; депресивні й тривожні розлади; протиепілептична терапія; тимоаналептична терапія
epilepsy; depressive and anxiety disorders; antiepileptic therapy; thymoleptic therapy
Епілепсія — поширений неврологічний розлад, характерною ознакою якого є раптові судомні і/або безсудомні напади, що повторюються, зумовлені патологічною біоелектричною активністю нейронів головного мозку і феноменами її генералізації [1]. Епілептичні напади, як правило, рідкісні, з річною частотою приблизно 0,3 ‰ для вперше діагностованих і 0,55 ‰ — для несимптоматичних епілепсій [2]. Депресії є найчастішим коморбідним психічним розладом при епілепсії, що може бути діагностований приблизно в однієї третини хворих протягом життя. Наявність коморбідної депресії при епілепсії значно погіршує якість життя пацієнтів [3].
Депресивні розлади є найбільш поширеними психічними розладами і в загальній популяції. Вони можуть бути діагностовані в 14,1% жінок і 14,8 % чоловіків [4]. Поширеність депресивного розладу в дитячій популяції коливається, за різними оцінками, від 1 до 2 % у препубертатному віці й становить понад 5 % у підлітковому віці. Поширеність дистимії (хронічного афективного розладу, що за діагностичними критеріями не досягає тяжкості депресії) у препубертатному віці становить 1–2 %, у підлітковому віці — 2–8 %. За результатами проспективних досліджень, 12 % дівчаток і 7 % хлопчиків віком до 16 років мають депресивний розлад у якийсь період часу протягом дорослішання (сукупна поширеність) [4].
У пацієнтів з епілепсією порівняно із загальною популяцією депресії діагностуються у 2,8 раза частіше — у 23 % пацієнтів. Афективні порушення у хворих на епілепсію можуть бути преіктальними (23 %), іктальними (46 %), інтеріктальними (43 %) і постіктальними (10–42 %). Вони бувають ізольованими (епізод депресії), але частіше спостерігаються в структурі поліморфних психічних порушень [5].
Подвійна діагностика епілепсії і депресії корелює з вищим ризиком епілептичних нападів і неепілептичних пароксизмів [6–8]. Низка досліджень вказує на наявність двонаправленої кореляції епілепсії і депресій [7]. Зареєстрована поширеність депресивних розладів у пацієнтів з епілепсією коливається від 10,7 до 44 % і може досягати 54 % при рефрактерній епілепсії [6, 9]. Поширеність епілепсії при депресіях досліджена гірше.
Приблизно 0,53 % дітей у США віком 5–17 років страждають від епілепсії. Кожна четверта дитина з епілепсією страждає від депресії і/або тривоги. Цей високий рівень супутніх захворювань можна порівняти з таким в дітей з коморбідністю з іншими хронічними захворюваннями. Показник поширеності клінічно значущої депресії/тривоги при епілепсії істотно не відрізняється від показників у дітей з астмою (16,5 %), алергією (21,6 %), але є значно нижчим, ніж у дітей з мігренню (43,2 %) [10].
За результатами національного дослідження дітей з епілепсією у США встановлено, що діти з низьким доходом (незалежно від раси) і діти, чиї потреби в спеціалізованій допомозі не були задоволені (порівняно з тими, чиї потреби були задоволені), частіше страждали від депресії. Чорношкірі діти з низьким доходом були менш схильні до маніфестації тривожних розладів, ніж білі діти з високим доходом. Стать, вік і тяжкість епілепсії за результатами дослідження не продемонстрували значущого зв’язку з наявністю чи відсутністю депресії або тривоги [10].
Афективні порушення, що передують нападам (епізоди й окремі симптоми депресії, тривоги, фобії, дисфорії), часто поєднуються з гіперкінетичними симптомокомплексами (порушенням активності й уваги, стомлюваністю, дратівливістю, зниженням працездатності), порушеннями відчуття і сприйняття (соматосенсорними, зоровими, слуховими, нюховими, смаковими, полісенсорними феноменами деперсоналізації-дереалізації, психосенсорними розладами). Серед іншого описані аури з пароксизмами тривоги (панічними атаками), епізодами психоделічного сприйняття навколишнього середовища та екстатичним афектом, продромальним дисфорічним розладом. Іктальні афективні порушення розглядаються як складові клінічного фенотипу епілептичних нападів. Інтеріктальні депресивні й тривожні розлади (інтеріктальні дисфоричні розлади та альтернативні афективно-соматоформні синдроми) виникають між нападами і не залежать від них. За пропозицією Комісії з психобіології епілепсії ILAE (2007) запропоновано виділяти інтеріктальну епілептичну соціальну фобію, інтеріктальний епілептичний панічний розлад, інтеріктальний обсесивно-компульсивний розлад, інтеріктальний генералізований тривожний розлад. У міжнападному періоді в пацієнтів з епілепсією афективні порушення (рекурентні, біполярні депресії, змішані афективні епізоди) можуть бути проявами рекурентного депресивного й біполярного розладів. Виділяють також постіктальну тривогу і депресію, які виникають протягом 72 годин після нападів [11, 12].
Існують численні пояснення можливого взаємо-зв’язку між депресивними/тривожними розладами та епілепсією [13, 14]:
1. Депресивні/тривожні розлади та епілепсія можуть не мати причинно-наслідкового взаємозв’язку, єдиного етіопатогенезу.
2. Депресивні/тривожні розлади можуть бути зумовлені психічною травматизацією, збільшенням психосоціальних проблем (стигматизацією, знеціненням, зміною способу життя), зумовлених діагностикою епілепсії, появою епілептичних нападів. Діти з тяжкокурабельною епілепсією мають більшу вразливість до травматизації, чутливість до травматичних факторів під час коронавірусного локдауну і війни в Україні.
3. Повторювані епілептичні напади можуть призводити до нейробіологічного ушкодження мозку, наприклад розвитку мезіального склерозу, безпосередньо збільшуючи ризик розвитку психічних розладів. Певна локалізація епілептичного вогнища може бути передумовою виникнення афективних/тривожних розладів, наприклад, при фокальній скроневій епілепсії.
4. Психічні розлади, лікарські засоби, що використовуються для їх лікування, можуть змінювати нейротрансмітерні системи мозку, підвищувати вразливість мозку щодо маніфестації епілепсії.
5. Як епілепсія, так і психічні розлади можуть бути частиною фенотипу певного генетичного поліморфізму (при енцефалопатіях розвитку — епілептичних енцефалопатіях), можуть бути пов’язані з аномаліями розвитку мозку, його нейротрансмітерних систем, кірковими дисгенезіями.
Яньхун Ян і співавт. за результатами метааналізу 51 кроссекційного дослідження з розмірами вибірок від 36 до 1763 осіб визначили фактори ризику розвитку депресій при епілепсії у дорослих. Значущими факторами, пов’язаними з підвищеним ризиком депресії, були похилий вік, жіноча стать, низький рівень освіти, відсутність роботи, застосування протиепілептичних лікарських засобів (ПЕЛЗ) ранніх генерацій, політерапія, нонкомплаєнтність щодо ПЕЛЗ, стигматизація, високий рівень тривожності, депресивні й тривожні розлади в сімейній історії. Коротша тривалість перебігу з неконтрольованими нападами була пов’язана з нижчим ризиком депресії, тоді як сімейний стан, рівень достатку, вік початку нападів і досягнення контролю над нападами не збільшували ризик маніфестації депресії протягом подальшого життя [15].
Результати нейровізуалізаційних досліджень останнього десятиріччя дозволили встановити нейробіологічні відмінності депресивних розладів і депресій при епілепсії.
В одному із систематичних оглядів [16] проаналізовані результати 44 досліджень: 21 — з використанням структурної, 9 — функціональної, 14 — фармакометаболічної нейровізуалізації. Майже всі дослідження були присвячені скроневій епілепсії. Патерни змін у гіпокампі й підкіркових структурах у хворих з депресіями при скроневій епілепсії відрізняються від тих, про які повідомлялося при депресіях без епілепсії. Встановлена кореляція між симптомами депресії при епілепсії і дисфункцією скроневих і лімбічних структур протилежної локалізації епілептичного вогнища півкулі мозку. Такі зміни були значущо виражені при депресіях, які розвинулися в пацієнтів з епілепсією після нейрохірургічних операцій. При резистентних депресіях, резистентній скроневій епілепсії, епілепсії з депресіями терапевтичний ефект (у низці випадків) може бути досягнутий після селективної амигдалектомії і гіпокампектомії. При хронічних, резистентних до терапії депресіях у пацієнтів без епілепсії, при резистентній до терапії епілепсії спостерігалися подібні дисфункції, описані дослідниками як ознаки мезіального склерозу.
В іншому систематичному огляді проаналізовані результати нейрофізіологічних досліджень (магнітоенцефалографії) та інших методів структурно-функціональної нейровізуалізації при скроневій епілепсії і депресіях [17]. При інтеріктальній тривозі й інтеріктальних фобіях описано схоже підвищення функціональної активності вентромедіальної префронтальної кори, що поширювалася на мигдалеподібне тіло. При повторюваних панічних атаках, нападах тривоги, асоційованих зі скроневими епілептичними нападами, спостерігалися подібні зміни в мигдалеподібному тілі й прилеглому до нього скупченні нейронів, так званому ядрі ложа термінальної смужки. Активація цих структур супроводжувалася клінічними ознаками панічної атаки: серцебиттям, пітливістю, поведінкою уникання. За результатами досліджень описано процес навчання на структурно-нейрофізіологічному рівні при генералізованій інтеріктальній тривозі, пов’язаний із поширенням збудження від мигдалеподібного тіла до центрів стовбура мозку, відповідальних за перераховані реакції.
При генералізованій інтеріктальній тривозі описано процес навчання, у якому беруть участь гіпокамп і дорсолатеральна префронтальна кора. Формування ізольованих і соціальних фобій пов’язують з поширенням збудження від мигдалеподібного тіла до відділів переднього мозку, що впливає на мотивацію, прийняття рішень і виділення значущих подразників.
Лікування депресії при неврологічних розладах та епілепсії традиційно включає оптимізацію протиепілептичної терапії (застосування ПЕЛЗ) [13, 18]. Як першу лінію терапії депресій і тривожних розладів при епілепсії розглядають терапевтичні стратегії, рекомендовані як перша лінія лікування для пацієнтів з відповідними афективними й тривожними розладами.
ПЕЛЗ можуть покращувати симптоми депресії та тривоги, можуть викликати їх агравацію. Описана агравація симптомів депресії та тривоги при прийомі ПЕЛЗ першої генерації (фенобарбіталу [19], примідону [20]). За результатами порівняльного дослідження дітей з епілепсією, які приймали фенобарбітал і карбамазепін, порівнювали частоту діагностики депресій, відмінності були значущими тільки в дітей, які мали депресії в сімейній історії, і дітей, які пережили тяжкі психотравмуючі події в минулому. При лікуванні таких дітей фенобарбіталом депресія була діагностована в 40 %, карбамазепіном — у 4 % дітей; суїцидальний ризик у дітей, які отримували фенобарбітал, був значно вищим порівняно з дітьми, які отримували лікування карбамазепіном [19].
У ламотриджину за результатами плацебо-конт-рольованих досліджень встановлені тимостабілізуючі властивості, зокрема, доведена терапевтична ефективність лікарського засобу при монотерапії нетяжких біполярних і рекурентних депресій [21–24] та інших поведінкових і психічних розладів, пов’язаних з емоційною дисрегуляцією [25]. За межами офіційних рекомендацій ламотриджин часто застосовується для лікування поведінкових порушень, таких як дратівливість, імпульсивність, гнівливість з агресією та автоагресією і руйнівною поведінкою. Опубліковані результати численних контрольованих досліджень застосування ламотриджину при поведінкових розладах при епілепсії, епілептичних енцефалопатіях, первазивних розладах розвитку (розладах аутистичного спектра), при різних варіантах емоційної дисрегуляції при біполярному, гіперкінетичному (з дефіцитом уваги та гіперактивністю), органічному дизонтогенезі, при межовому особистісному розладі, при деяких варіантах генетичного поліморфізму [26].
Окскарбазепін може покращувати симптоми депресії (дистимії) при фокальній епілепсії [27]. Прегабалін може викликати редукцію тривожних розладів, але при тривалому використанні у високих дозах може викликати ейфорію і залежність від лікарського засобу [28, 29]. Леветирацетам [30], тіагабін і топірамат [31] не викликають агравації депресивних і тривожних розладів, але можуть посилювати гіперактивність та імпульсивність при коморбідності епілепсії з розладом дефіциту уваги й гіперактивності, особливо при швидкому нарощуванні доз.
Слід також враховувати ризик потенційних афективних побічних ефектів під час перегляду схеми призначення ПЕЛЗ, а також унаслідок впливу ПЕЛЗ на гормони щитоподібної залози [32].
Тимоаналептична терапія депресивних і тривожних розладів у хворих на епілепсію має значні обмеження для застосування [18, 33]. Антидепресанти можуть збільшувати частоту епілептичних нападів:
1) трициклічні антидепресанти (ТЦА) і селективні інгібітори зворотного захоплення серотоніну (СІЗЗС) мають високий рівень зв’язування з білками крові і при призначенні можуть неконтрольовано збільшувати концентрацію ПЕЛЗ у сироватці крові;
2) ТЦА і СІЗЗС активно впливають на цитохроми печінки, збільшуючи ризик побічних ефектів ПЕЛЗ, на сьогодні виникає потреба в моніторингу сироваткової концентрації лікарських засобів, які застосовуються при комбінованій терапії антидепресантами і ПЕЛЗ;
3) ТЦА і СІЗЗС змінюють структуру нічного сну, що при епілептичних енцефалопатіях може збільшувати тяжкість афективних і тривожних розладів.
Слід враховувати ризик посилення епілептичних нападів при призначенні антидепресантів у дорослих хворих на епілепсію: високий — при використанні високих доз бупропіону, середній — ТЦА (амітриптиліну і бупропіону), низький — СІЗЗС і тразодону.
При використанні антипсихотиків ризик посилення епілептичних нападів високий у клозапіну, середній — у тіоридазину й оланзапіну, низький — у галоперидолу, рисперидону й кветіапіну. Рисперидон і кветіапін рекомендовані для аугментації резистентних до тимоаналептичної терапії тривожних і депресивних розладів [34]. При застосуванні сучасних антидепресантів (SNRI, NaSSA) побоювання щодо посилення судом і/або проблемної взаємодії з ПЕЛЗ виглядають необґрунтованими, проте плацебо-контрольовані дослідження щодо їх ефективності й безпечності відсутні [18].
Психотерапія депресій при епілепсії (включно з онлайн-програмами самолікування) використовується недостатньо, хоча вона довела свою ефективність у десяти добре контрольованих дослідженнях. Ці дослідження (деякі з яких рандомізовані) показали, що психотерапія, насамперед когнітивно-поведінкова терапія (КПТ), і комплаєнс-терапія, спрямована на забезпечення комплаєнтності прийому ПЕЛЗ, сприяють значущому поліпшенню симптомів депресії і підвищенню якості життя [35, 36]. У трьох інших рандомізованих контрольованих дослідженнях не було виявлено доказів самостійних тимоаналептичних ефектів КПТ у хворих на епілепсію. Наявні на сьогодні дані свідчать про те, що втручання на основі когнітивно-поведінкової терапії можуть допомогти в профілактиці великих депресивних епізодів і зменшенні суїцидальних ризиків у пацієнтів з епілепсією [35].
Менеджмент депресій і тривоги в дітей з епілепсією залежно від ступеня тяжкості передбачає застосування вичікувальної стратегії (спостереження); організацію соціальної підтримки, проведення коротких психосоціальних втручань, когнітивно-поведінкову терапію, міжособистісну психотерапію, медикаментозне тимоаналептичне лікування [25].
При виборі лікарського засобу для тимоаналептичного лікування депресій і тривожних розладів у педіатричній практиці враховують дві вимоги: ефективність і безпечність [37]. Терапія антидепресантами і протиепілептичними лікарськими засобами (стабілізаторами настрою) має найвищий рівень доказовості.
Флуоксетин довів свою ефективність при депресіях у дітей, старших від 8 років, і при обсесивно-компульсивному розладі із 7-річного віку в чотирьох плацебо-контрольованих дослідженнях (рівень доказовості 1А); есциталопрам — при депресіях у підлітків з 12-річного віку в одному педіатричному плацебо-контрольованому і одному порівняльному контрольованому дослідженнях (рівень доказовості 1В). Сертралін рекомендований FDA при всіх тривожних розладах у дітей і підлітків з 8-річного віку (рівень доказовості 1В). Відомі два плацебо-контрольованих дослідження сертраліну для лікування депресій і тривожних розладів. Дулоксетин рекомендований при генералізованому тривожному розладі в дітей з 8-річного віку (рівень доказовості 1В) [37–39]. Флуоксетин у педіатричній практиці застосовується в широкому діапазоні доз: рекомендована стартова доза — 10 мг/день збільшується через тиждень до 20 мг/день. Рекомендована терапевтична доза для дітей препубертатного віку становить 20 мг на день, для підлітків — 30–40 мг/день. У разі неефективності флуоксетину рекомендується спробувати інший СІЗЗС (сертралін, циталопрам, есциталопрам) чи селективний інгібітор зворотного захоплення серотоніну й норадреналіну (дулоксетин). Лікування антидепресантом після досягнення ремісії має тривати протягом щонайменше 6 місяців [38, 39].
Деякі лікарські засоби застосовуються в педіатричній практиці для терапії депресивних і тривожних розладів у хворих на епілепсію поза рекомендаціями FDA (on-label prescribing): деякі селективні інгібітори зворотного захоплення серотоніну й нор-адреналіну (венлафаксин), ТЦА (кломіпрамін, іміпрамін), бензодіазепіни (альпразолам, клоназепам, лоразепам), атипові анксіолитики (буспірон), антигістамінні лікарські засоби (гідроксизин), або мають низький рівень доказовості своєї ефективності: амітриптилін, доксепін (рівень доказовості D) [40, 41].
Як терапія вибору при депресивних, змішаних афективних, тривожних розладах у дітей з епілепсією можуть розглядатися ПЕЛЗ із тимостабілізуючими властивостями. Ламотриджин може бути рекомендований при нетяжких біполярних і рекурентних депресіях, афективних розладах, при епілептичних енцефалопатіях — енцефалопатіях розвитку; вальпроати — при біполярних депресіях, змішаних афективних станах, маніях, гіпоманіях, тривожних розладах, асоційованих з біполярними розладами [26, 42, 43]. Американська академія дитячої та підліткової психіатрії рекомендує ламотриджин для монотерапії в педіатричних біполярних пацієнтів при маніакальних, змішаних, депресивних епізодах, якщо схвалені FDA методи лікування не дають результатів.
Висновки за результатами аналітичного огляду. Наведені в аналітичному огляді результати свідчать про значну поширеність депресивних та тривожних розладів у хворих на епілепсію дорослих і дітей: у кожного третього повнолітнього пацієнта, у кожної четвертої дитини. Рівень поширеності супутніх депресій та тривоги при епілепсії у педіатричній практиці подібний до поширеності бронхіальної астми, алергій, мігрені. Результати численних досліджень свідчать про поліморбідність психічних та соматичних розладів при епілепсії у дітей, доведена також наявність двонаправленої кореляції епілепсії і депресії.
Описані численні варіанти причинно-наслідкового взаємозв’язку між депресивними/тривожними розладами та епілепсією. Результати нейровізуалізаційних досліджень останнього десятиріччя дозволили встановити нейробіологічні відмінності рекурентних депресій та депресій при епілепсії.
Менеджмент депресій та тривоги у дітей з епілепсією залежно від ступеня тяжкості передбачає застосування вичікувальної стратегії (спостереження); організацію соціальної підтримки, проведення коротких психосоціальних втручань, когнітивно-поведінкої терапії, міжособистісної психотерапії та медикаментозного лікування. Усі ці терапевтичні втручання спираються на контрольовані наукові дослідження.
Фармакологічне лікування депресії при неврологічних розладах та епілепсії перш за все включає оптимізацію протиепілептичної терапії (протиепілептичні лікарські засоби можуть поліпшувати симптоми депресії та тривоги, а можуть викликати їх агравацію). Терапією вибору при депресивних, змішаних афективних, тривожних розладах у дітей з епілепсією є ламотриджин та солі вальпроєвої кислоти, описана агравація цих розладів при застосуванні ПЕЛЗ першої генерації.
Ефективність антидепресантів при депресіях у хворих на епілепсію дітей дотепер не підтверджена результатами плацебо-контрольованих досліджень. Наявні публікації, які свідчать, що така терапія у дорослих хворих на епілепсію може призводити до посилення судом та побічних ефектів через взаємодію антидепресантів з ПЕЛЗ. Незважаючи на брак доказової бази щодо ефективності та безпечності застосування антидепресантів для лікування депресивних та тривожних розладів при епілепсії, у педіатричній практиці використовуються рекомендовані ЕМА та/або FDA антидепресанти (флуоксетин, сертралін, есциталопрам, дулоксетин). Існує консенсус серед експертів щодо невисокого ризику застосування цих лікарських засобів.
Психотерапія депресій при епілепсії (зокрема, онлайн-програми самолікування) довела свою ефективність у низці добре контрольованих досліджень, проте частота її застосування в неврологічній практиці залишається невисокою. Це може бути пояснено тим, що терапія депресивних та тривожних розладів при епілепсії є сферою компетенції лікарів-неврологів, які недостатньо обізнані з питань діагностики та психотерапії таких розладів.
UA-LAMO-PUB-032023-050
Отримано/Received 02.02.2023
Рецензовано/Revised 16.02.2023
Прийнято до друку/Accepted 20.02.2023
Список литературы
1. Nevitt S.J., Sudell M., Cividini S., Marson A.G., Tudur Smith C. Antiepileptic drug monotherapy for epilepsy: a network meta-analysis of individual participant data. Cochrane Database of Syst. Rev. 2022. 4(4). Cd011412. PMID: 35363878. https://doi.org/10.1002/14651858.CD011412.pub4.
2. Fiest K.M., Sauro K.M., Wiebe S., Patten S.B., Kwon C.S., Dykeman J. et al. Prevalence and incidence of epilepsy: a syste-matic review and meta-analysis of international studies. Neurology. 2017. 88(3). 296-303. PMID: 27986877. https://doi.org/10.1212/WNL.0000000000003509.
3. Maguire M.J., Marson A.G., Nevitt S.J. Antidepressants for people with epilepsy and depression. Cochrane Database Syst. Rev. 2021. 4(4). Cd010682. PMID: 33860531. https://doi.org/10.1002/14651858.CD010682.pub3.
4. Rey J.M., Bella-Awusah T.T., Liu J. IACAPAP Textbook of Child and Adolescent Mental Health: 2015 Edition. International Association for Child and Adolescent Psychiatry and Allied Professions, 2016. https://iacapap.org/iacapap-textbook-of-child-and-adolescent-mental-health-old.
5. Jeżowska-Jurczyk K., Kotas R., Jurczyk P., Nowakowska-Kotas M., Budrewicz S., Pokryszko-Dragan A. Mental disorders in patients with epilepsy. Psychiatr. Pol. 2020. 54(1). 51-68. https://doi.org/10.12740/PP/93886.
6. Qin S.K., Yang Z.X., Guan Z.W., Zhang J.H., Ping X., Lu Y., Pei L. Exploring the association between epilepsy and depression: A systematic review and meta-analysis. PLOS One. 2022. 17(12). e0278907. https://doi.org/10.1371/journal.pone.0278907.
7. Chu C. Association between epilepsy and risk of depression: A meta-analysis. Psychiatry Research. 2022. 312. 114531. https://doi.org/10.1016/j.psychres.2022.114531.
8. Błaszczyk B., Czuczwar S.J. Epilepsy coexisting with depression. Pharmacol. Rep. 2016. 68. 1084-1092. https://doi.org/10.1016/j.pharep.2016.06.011.
9. Lacey C.J., Salzberg M.R., D’Souza W.J. What factors contri-bute to the risk of depression in epilepsy? — Tasmanian Epilepsy Re-gister Mood Study (TERMS). Epilepsia. 2016. 57(3). 516-22. PMID: 26763001. https://doi.org/10.1111/epi.13302.
10. LaGrant B., Marquis B. O., Berg A.T., Grinspan Z.M. Depression and anxiety in children with epilepsy and other chronic health conditions: national estimates of prevalence and risk factors. Epilepsy & Behavior. 2020. 103. 106828. https://doi.org/10.1016/j.yebeh.2019.106828.
11. Krishnamoorthy E.S., Trimble M.R., Blumer D. The classification of neuropsychiatric disorders in epilepsy: a proposal by the ILAE Commission on Psychobiology of Epilepsy. Epilepsy & Behavior. 2007. 10(3). 349-353. https://doi.org/10.1016/j.yebeh.2006.10.002.
12. Mula M., Kanner A. M., Jetté N., Sander J.W. Psychiatric comorbidities in people with epilepsy. Neurology: Clinical Practice. 2021. 11(2). e112-e120. https://doi.org/10.1212/CPJ.0000000000000874.
13. Kanner A.M., Ribot R., Mazarati A. Bidirectional relations among common psychiatric and neurologic comorbidities and epilepsy: Do they have an impact on the course of the seizure disorder? Epilepsia Open. 2018. 3. 210-219. https://doi.org/10.1002/epi4.12278.
14. Носов С.Г. Депрессия и эпилепсия: общие патогенетические закономерности развития и особенности лечения (обзор литературы). Український вісник психоневрології. 2012. 20(4). 92-97.
15. Yang Y., Yang M., Shi Q., Wang Т., Jiang M. Risk factors for depression in patients with epilepsy: a meta-analysis. Epilepsy & Behavior. 2020. 106. 107030. https://doi.org/10.1016/j.yebeh.2020.107030.
16. Elkommos S., Mula M. A systematic review of neuroimaging studies of depression in adults with epilepsy. Epilepsy & Behavior. 2021. 115. 107695. https://doi.org/10.1016/j.yebeh.2020.107695.
17. Coraline H., Aileen M., Iliana K., Jean-Arthur M.F. The Relationship Between Epilepsy and Anxiety Disorders. Current Psychiatry Reports. 2019. 21(6). DOI: 10.1007/s11920-019-1029-9.
18. Elger C.E., Johnston, S.A., Hoppe C. Diagnosing and treating depression in epilepsy. Seizure. 2017. 44. 184-193. https://doi.org/10.1016/j.seizure.2016.10.018.
19. Brent D.A., Crumrine P.K., Varma R.R., Allan M., AlIman C. Phenobarbital treatment and major depressive disorder in children with epilepsy. Pediatrics. 1987. 80(6). 909-917. https://doi.org/10.1542/peds.80.6.909.
20. Lopez-Gomez M., Ramirez-Bermudez J., Campillo C., Sosa A.L., Espinola M., Ruiz, I. Primidone is associated with interictal depression in patients with epilepsy. Epilepsy & Behavior. 2005. 6(3). 413-416. https://doi.org/10.1016/j.yebeh.2005.01.016.
21. Ettinger A.B., Kustra R.P., Hammer A.E. Effect of lamotri-gine on depressive symptoms in adult patients with epilepsy. Epilepsy & Behavior. 2007. 10(1). 148-154. https://doi.org/10.1016/j.yebeh.2006.09.008.
22. Goldstein B.I., Birmaher B., Carlson G.A., DelBello M.P., Findling R.L., Fristad M. et al. The International Society for Bipolar Disorders Task Force report on pediatric bipolar disorder: Knowledge to date and directions for future research. Bipolar disorders. 2017. 19(7). 524-543. https://doi.org/10.1111/bdi.12556.
23. Mazza M., Della Marca G., Di Nicola M., Martinotti G., Pozzi G., Janiri L. et al. Oxcarbazepine improves mood in patients with epilepsy. Epilepsy & behavior. 2007. 10(3). 397-401. https://doi.org/10.1016/j.yebeh.2007.01.003.
24. Patino L.R., DelBello M.P. Pharmacotherapy for Pediatric Bipolar Disorders. Clinical Handbook for the Diagnosis and Treatment of Pediatric Mood Disorders. 2019. 277.
25. Plevin D., Smith N. Assessment and management of depression and anxiety in children and adolescents with epilepsy. Behavioural neurology. 2019. 2019. ID 2571368. https://doi.org/10.1155/2019/2571368.
26. Марценковський I.A., Марценковська І.I., Скрипник T.O., Макаренко Г.В. Ефективність ламотриджину у дітей і підлітків з розладами поведінки. Український медичний часопис. 2020. 4 (138). VII/VIII 2020. DOI: 10.32471/umj.1680-3051.138, 186069.
27. Mazza M., Della Marca G., Di Nicola M., Martinotti G., Pozzi G., Janiri L. et al. Oxcarbazepine improves mood in patients with epilepsy. Epilepsy & behavior. 2007. 10(3). 397-401. https://doi.org/10.1016/j.yebeh.2007.01.003.
28. Montgomery S., Emir B., Haswell H., Prieto R. Long-term treatment of anxiety disorders with pregabalin: a 1 year open-label study of safety and tolerability. Current medical research and opinion. 2013. 29(10). 1223-1230. https://doi.org/10.1185/03007995.2013.820694.
29. Schjerning O., Rosenzweig M., Pottegård A., Damkier P., Nielsen J. Abuse potential of pregabalin: a systematic review. CNS drugs. 2016. 30. 9-25. https://doi.org/10.1007/s40263-015-0303-6.
30. Helmstaedter C., Fritz N.E., Kockelmann E., Kosanetzky N., Elger C.E. Positive and negative psychotropic effects of levetiracetam. Epilepsy & Behavior. 2008. 13(3). 535-541. https://doi.org/10.1016/j.yebeh.2008.05.012.
31. Fritz N., Glogau S., Hoffmann J., Rademacher M., El-ger C.E., Helmstaedter C. Efficacy and cognitive side effects of tiagabine and topiramate in patients with epilepsy. Epilepsy & Behavior. 2005. 6(3). 373-381. https://doi.org/10.1016/j.yebeh.2005.01.002.
32. Lossius M.I., Hessen E., Mowinckel P., Stavem K., Erikssen J., Gulbrandsen P., Gjerstad L. Consequences of antiepileptic drug withdrawal: a randomized, double-blind study (Akershus Study). Epilepsia. 2008. 49(3). 455-463. https://doi.org/10.1111/j.1528-1167.2007.01323.x.
33. Tolchin B., Hirsch L.J., LaFrance Jr W.C. Neuropsychiatric aspects of epilepsy. Psychiatric Clinics of North America. 2020. 43(2). 275-290. https://doi.org/10.1016/j.psc.2020.02.002.
34. Alldredge B.K., Simon R.P. Drugs that can precipitate seizures. In: The medical treatment of epilepsy. CRC Press, 2020. 497-524.
35. Li D., Song Y., Zhang S., Qiu J., Zhang R., Wu J. et al. Cognitive behavior therapy for depression in people with epilepsy: A systematic review and meta-analysis. Epilepsy & Behavior. 2023. 138. 109056. https://doi.org/10.1016/j.yebeh.2022.109056.
36. Cook S.C., Schwartz A.C., Kaslow N.J. Evidence-based psychotherapy: Advantages and challenges. Neurotherapeutics. 2017. 14. 537-545. DOI: https://doi.org/10.1007/s13311-017-0549-4.
37. Alhashimi R., Thoota S., Ashok T., Palyam V., Azam A.T., Odeyinka O., Sange I. Comorbidity of epilepsy and depression: associated pathophysiology and management. Cureus. 2022. 14(1). DOI: 10.7759/cureus.21527.
38. Smogur M., Onesanu A., Plessen K.J., Eap C.B., Ansermot N. Psychotropic Drug Prescription in Children and Adolescents: Approved Medications in European Countries and the United States. Journal of Child and Adolescent Psychopharmacology. 2022. 32(2). 80-88. https://doi.org/10.1089/cap.2021.0027.
39. Pettitt R.M., Brown E.A., Delashmitt J.C., Pizzo M.N. The Management of Anxiety and Depression in Pediatrics. Cureus. 2022. 14(10). DOI: 10.7759/cureus.30231.
40. Svitlana D., Kateryna K., Andriy D., Нanna P., Nataliia K., Larysa K., Volodymyr V. The off-label use of drugs in sychiatry. Pharmacologyonline. 2021. 299-307. ID: covidwho-1628275.
41. Skånland S.S., Cieślar-Pobuda A. Off-label uses of drugs for depression. European journal of pharmacology. 2019. 865. 172732. https://doi.org/10.1016/j.ejphar.2019.172732.
42. Vannucchi G., Perugi G., Masi G. Bipolar disorder and ASD. Psychopathology in Adolescents and Adults with Autism Spectrum Disorders. 2019. 89-110. DOI: 10.1007/978-3-030-26276-1_7.
43. Sinha A., Shariq A., Said K., Sharma A., Newport D.J., Salloum I.M. Medical Comorbidities in Bipolar Disorder. Current psychiatry reports. 2018. 20(5). 1-20. https://doi.org/10.1089/cap.2021.0027.