Інформація призначена тільки для фахівців сфери охорони здоров'я, осіб,
які мають вищу або середню спеціальну медичну освіту.

Підтвердіть, що Ви є фахівцем у сфері охорони здоров'я.

Мобильная версия

Регистрация Забыли пароль?

Журнал «Здоровье ребенка» Том 17, №6, 2022

Вернуться к номеру

Альбендазол: крізь матрицю теорії до реального препарату

Альбендазол: крізь матрицю теорії до реального препарату

Авторы: Бездітко Н.В., Міщенко О.Я., Матяшова Н.О.
Інститут підвищення кваліфікації спеціалістів фармації Національного фармацевтичного університету, м. Харків, Україна

Рубрики: Педиатрия/Неонатология

Разделы: Справочник специалиста

Версия для печати


Резюме

Глистяні інвазії досить поширені серед населення земної кулі. Найбільш поширеними гельмінтозами в Україні зазвичай були ентеробіоз — близько 75 %, аскаридоз — близько 21 %, трихоцефальоз — близько 3 %. Метою антигельмінтної терапії є ерадикація паразита (дегельмінтизація) та ліквідація клінічних проявів інвазії і наслідків хронічної інтоксикації. Десять років альбендазол входить до переліку життєво необхідних препаратів ВООЗ як ефективний і безпечний антигельмінтний засіб для профілактики і лікування широкого кола гельмінтозів. Результати останніх кокранівських оглядів переконливо свідчать про високу ефективність альбендазолу при найбільш поширених гельмінтозах. Висока ефективність досягається завдяки широкому спектру дії альбендазолу, подвійному механізму та особливостям фармакокінетики. Він впливає на гельмінти в різних стадіях розвитку та на яйця гельмінтів, має можливість знищувати гельмінтів, що знаходяться як у просвіті кишечника, так і во внутрішніх органах організму хазяїна.

Worm infestations are quite common among world population. The most common helminthiasis in Ukraine were usually enterobiasis — about 75 %, ascariasis — about 21 %, trichuriasis — about 3 %. The goal of anthelmintic therapy is the eradication of the parasite (deworming) and the elimination of clinical manifestations of infestation and the consequences of chronic intoxication. For ten years, albendazole has been included in the World Health Organization list of essential drugs as an effective and safe anthelmintic agent for the prevention and treatment of a wide range of helminth infections. The results of the latest Cochrane reviews convincingly testify to the high effectiveness of albendazole in the most common helminth infections. High efficiency is achieved due to the wide spectrum of albendazole action, the dual mechanism and the peculiarities of pharmacokinetics. It affects helminths in various stages of development and helminth eggs, has the ability to destroy helminths located both in the intestinal lumen and in the internal organs of the host’s body.


Ключевые слова

глистяні інвазії; альбендазол; ефективність; безпека; аскаридоз; гельмінти

worm infestations; albendazole; efficiency; security; ascariasis; helminths

Факти, об’єктивні факти — 
ось єдиний шлях до істини.
Агата Крісті
 
Глистяні інвазії досить поширені серед населення земної кулі [1]. За оцінками Всесвітньої організації охорони здоров’я (ВООЗ), кишковими паразитами інфіковано чверть населення Землі (1,4 млрд осіб), а гельмінтози у дітей становлять близько 12 % глобального тягаря хвороб [2]. Паразитарні захворювання поширені не лише в країнах Африки та Азії. В Європі гельмінтозами уражений кожен третій мешканець [3, 4].
Офіційної статистики щодо поширеності гельмінтозів в Україні на сьогодні немає. За даними літератури, у попередні роки в Україні щорічно реєструвалося 300–400 тис. хворих, з яких 80 % були діти. Найбільш поширеними гельмінтозами в Україні зазвичай були ентеробіоз — близько 75 %, аскаридоз — близько 21 %, трихоцефальоз — близько 3 %. Крім зазначених, щорічно в нашій країні реєструвалися захворювання, спричинені іншими 25–30 видами гельмінтів [5, 6]. Цілком очевидно, що соціальні потрясіння, переміщення великих груп населення, погіршення екологічної обстановки, санітарно-гігієнічних умов життя населення України з початку 2022 р. сприяють підвищенню поширеності глистяних інвазій.
Характерною клінічною особливістю гельмінтозів є відсутність специфічних симптомів. Прояви глистяної інвазії незалежно від виду гельмінта і тяжкості патологічного процесу можуть бути повністю відсутні, мати незначну вираженість або бути подібні до ознак різної органної патології іншого генезу. Найбільш поширені симптоми порушень центральної та вегетативної нервової системи: головний біль, запаморочення, порушення сну, загальна слабкість, підвищена дратівливість, розсіяність, зниження розумової та фізичної працездатності, зміна дермографізму, підвищене слиновиділення, нічне нетримання сечі, диспептичні розлади [7]. Гельмінтози також можуть викликати різноманітні прояви алергії, лімфаденопатії, міалгії, залізодефіцитну анемію, закупорку жовчних проток та проток підшлункової залози, вогнища ураження в печінці та підшлунковій залозі, кишкову непрохідність, перфорацію кишечника та ін. У дітей вони можуть бути причиною підвищеної частоти вірусних захворювань на фоні зниженого імунітету, затримки росту та фізичного розвитку [8–10]. 
Тривале паразитування в організмі хворого супроводжується порушеннями в імунній системі, підвищенням ризику розвитку та тяжкості перебігу неінфекційних хвороб, таких як серцево-судинні захворювання, хронічні респіраторні захворювання, цукровий діабет, неврологічні та онкологічні хвороби. Вплив гельмінтозів на розвиток неінфекційних захворювань, ймовірно, пов’язаний зі специфічними для гельмінтів факторами, що включають механічні пошкодження та хронічну інтоксикацію в поєднанні з патологічними імунними реакціями організму хазяїна. Велике значення також надається впливу паразитів на енергозабезпечення метаболічних процесів хазяїна. Усі ці фактори сприяють розвитку та підтримці тривалого запального процесу, що підвищує ризик появи та прогресування неінфекційних захворювань [11–13]. Масивна загибель та подальший розпад паразитів унаслідок специфічного етіотропного лікування може спричинити посилення інтоксикації та сенсибілізації організму внаслідок всмоктування продуктів розпаду гельмінтів у кров.
Крім суто медичних, проблема гельмінтозів має економічні аспекти. Так, витрати, пов’язані тільки з ехінококозом, оцінюються в 3 млрд доларів США на рік, а економічні збитки, яких завдають цистицеркози, становлять у різних країнах від 34 до 215 млн доларів США [14–16]. 
Усе вищенаведене обґрунтовує актуальність проблеми гельмінтозів для сучасної медицини. 
Метою антигельмінтної терапії є ерадикація паразита (дегельмінтизація) та ліквідація клінічних проявів інвазії і наслідків хронічної інтоксикації. Для етіотропної терапії на фармацевтичному ринку представлена достатня кількість антигельмінтних препаратів. Морфологічні та фізіологічні відмінності таксонів гельмінтів пояснюють різницю їх чутливості до різних препаратів. Тож залежно від різновиду гельмінтів, на які переважно спрямована дія, їх поділяють на засоби, що застосовують при трематодозах (празиквантел, оксамніквін, метрифонат, бітіонол, ніридазол); нематодозах (мебендазол, левамізол, пірантелу памоат, піперазин, івермектин); цестодозах (празиквантел, альбендазол, мебендазол). За механізмом дії антигельмінтні препарати поділяють на засоби, що порушують функцію нервово-м’язової системи у круглих черв’яків (пірантел, празиквантел, піперазин, ніклозамід, івермектин), та засоби, що діють переважно на енергетичні процеси гельмінтів (альбендазол, мебендазол). Існує також класифікація з хімічної будови: похідні бензімідазолу (альбендазол, левамізол, мебендазол, тіабендазол, триклабендазол); похідні піримідину (пірантелу памоат), похідні піперазину (діетилкарбамазин), похідні саліциламіду (ніклозамід), похідні ізохіноліну (празиквантел), напівсинтетичний макроциклічний лактон (івермектин). На жаль, так само як до антибактеріальних препаратів, у всьому світі зростає резистентність до антигельмінтних засобів, і лише невелика кількість з них продовжує залишатися ефективною.
Відповідно до реалій сьогодення ідеальний антигельмінтний препарат повинен мати такі властивості: широкий спектр дії; можливість впливати на гельмінтів на різних стадіях розвитку та/або за різної локалізації (кишкової та позакишкової); широкий терапевтичний індекс (великій діапазон доз від мінімально ефективної до токсичної); висока ефективність при пероральному прийомі та використанні коротких курсів терапії; поєднання високої безпеки для пацієнта з найвищою токсичністю для гельмінтів; сумісність з іншими лікарськими препаратами. Бажаними властивостями також є наявність різних лікарських форм, зручність дозування і простота використання. 
Альбендазол — антигельмінтний препарат широкого спектра дії. З позицій зазначених вище бажаних властивостей розглянемо його детальніше. Альбендазол був уперше синтезований у 1972 році в SmithKline Animal Health Laboratories, а в 1982 році схвалений для застосування як антигельмінтний засіб у людей. Такий тривалий термін перебування на фармацевтичному ринку, стабільне збереження світового лідерства за кількістю проданих упаковок вже само по собі свідчить про переваги альбендазолу перед іншими антигельмінтними засобами [17, 18]. Це лідерство ґрунтується на об’єктивних наукових фактах щодо ефективності та безпеки використання альбендазолу для лікування та профілактики поширених гельмінтозів.
Механізм дії є основою щодо властивостей будь-якого лікарського засобу. Альбендазол впливає на процеси життєдіяльності паразитів одночасно за двома напрямками (рис. 1).
Перший — вплив на процеси енергозабезпечення життєдіяльності гельмінта шляхом пригнічення метаболічних ферментів малатдегідрогенази і фумаратредуктази (основного ферменту в циклі Кребса паразита), гальмування синтезу АТФ у мітохондріях, порушення процесів синтезу та засвоєння глюкози, виснаження запасів глікогену. Унаслідок порушення процесів енергозабезпечення паразит знерухомлюється і врешті-решт гине. Другий дієвий шлях антигельмінтної дії альбендазолу — зміна структури білка β-тубуліну через хімічний зв’язок з колхіцинчутливою ділянкою цього білка [19]. Зміна структури β-тубуліну порушує його полімеризацію та складання в мікротрубочки (рис. 2). Ці білкові внутрішньоклітинні структури виконують декілька вкрай важливих для функціонування клітини функцій, а саме: як основний компонент цитоскелета підтримують форму клітини та забезпечують належне розташування органоїдів; забезпечують утворення веретеноподібних волокон, необхідних для процесу мітозу та поділу клітини; відповідають за транспортування глюкози всередину клітини; забезпечують внутрішньоклітинний транспорт біологічно важливих білків; сприяють виведенню з клітини спеціальних везикул — секретом, що містять біологічно активні речовини, які здатні змінювати імунну відповідь організму хазяїна. Останнім часом саме цим змінам у системі імунного захисту надається важливе значення щодо стосунків паразита та його хазяїна [13]. Крім цього, альбендазол здатен справляти помітний вплив на продукцію запальних цитокінів і таким чином зменшувати запальну реакцію у відповідь на порушення клітин слизової кишечника хазяїна [20]. Порушення процесу мітозу і поділу клітин блокує утворення та розвиток яєць глистів, із уже існуючих яєць паразити не вилуплюються, тому альбендазол також має овіцидну дію. 
Білок тубулін та мікротрубочки, які утворюються в результаті його полімеризації, — обов’язковий компонент всіх еукаріотичних клітин, саме тому альбендазол здатний справляти антигельмінтну дію на дуже широкий спектр паразитів. Модифікація структури білка β-тубуліну через виникнення певних мутацій у паразитарних організмів вважається основним механізмом резистентності до альбендазолу [21, 22]. Важливо відзначити, що альбендазол набагато краще зв’язується з β-тубуліном паразитів, ніж ссавців, що є підґрунтям для його безпечного використання у людини. 
Фармакокінетика альбендазолу поряд з універсальним механізмом дії обґрунтовує його високу ефективність як при кишкових, так і при позакишкових формах гельмінтозів. 
Альбендазол являє собою метиловий ефір бензімідазолу карбамінової кислоти. Він малорозчинний у воді та погано всмоктується у кишечнику (< 5 %). Всмоктування відбувається швидко, максимальний рівень у крові досягається протягом 2–3 годин. Всмоктування значною мірою залежить від рН шлунка. Оскільки у різних людей рН шлунка натщесерце неоднаковий, рівень всмоктування альбендазолу натщесерце має індивідуальні відмінності. Їжа стимулює секрецію шлункового соку, знижує рН, підвищує розчинність альбендазолу і, отже, його всмоктування. Особливо істотно впливає на всмоктування вживання жирної їжі. Оскільки альбендазол набагато краще розчиняється у ліпідах, за таких умов він набагато легше долає природний ліпідний бар’єр, створений слизовою поверхнею шлунково-кишкового тракту. Так, сніданок з високим вмістом жирів збільшує в загальному кровотоці максимальну концентрацію альбендазолу та його активного метаболіту сульфоксиду альбендазолу вдвічі порівняно із сніданком з низьким вмістом жиру [23]. Ці особливості обов’язково слід враховувати при терапії гельмінтозів. Для боротьби з кишковими формами паразитів альбендазол приймають натщесерце, щоб він залишався в кишечнику. Навпаки, при тканинних формах паразитозів збільшення абсорбції при вживанні жирної їжі дозволяє підвищити ефективність впливу на гельмінтів.
Після всмоктування альбендазол швидко метаболізується у печінці. Більша його частина окиснюється до сульфоксиду альбендазолу за допомогою оксидаз системи цитохрому P450 (CYP) і флавіновмісної монооксигенази (ФМО). При окисненні за допомогою ФМО утворюється правообертальний ізомер сульфоксиду альбендазолу (енантіомер R(+)), окиснення цитохромами та ферментами в епітелії кишечника дає лівообертальний ізомер (енантіомер S(–)). Енантіомер R(+) має більшу фармакологічну активність, довше зберігається в кровотоці, виявляється у більш високих концентраціях в інфікованих тканинах хазяїна і суттєво більших концентраціях у тканинах паразитів. Співвідношення різних енантіомерів R(+) і S(–), що утворилися в окремих індивідуумів, певною мірою може впливати на індивідуальну ефективність препарату [24, 25]. Сульфоксид альбендазолу досягає системного кровотоку та діє як активний антигельмінтик. Він здатний долати гематоенцефалічний бар’єр і проникати в спинномозкову рідину, що важливо при лікуванні нейроцистицеркозу. Його період напіввиведення становить 8–12 годин, певна частка цього активного метаболіту виділяється із жовчю, що важливо для лікування внутрішньопечінкових гельмінтозів. Надалі за допомогою оксидаз цитохрому P450 сульфоксид альбендазолу перетворюється на низку неактивних метаболітів і виводиться з організму. У людей метаболіти виділяються переважно із жовчю, лише невелика кількість виводиться із сечею (менше ніж 1 %) та фекаліями. Як і всі бензімідазоли, альбендазол не має залишкової дії і тому погано захищає від повторного зараження [24, 26].
Особливості фармакокінетики у дітей та підлітків, найбільш уражених гельмінтозами груп населення, досі ще остаточно не визначені [27, 28]. Встановлено незначні відмінності фармакокінетики альбендазолу у чоловіків та жінок. Дослідження останніх років продемонстрували, що значні зміни фармакокінетики відбуваються за наявності позакишкових форм гельмінтів, особливо ехінококозу [28]. Клінічне значення всіх встановлених особливостей ще слід вивчити. Водночас добре відомо, що фармакокінетика у людей та різних видів тварин суттєво відрізняється. У тварин значно частіше зустрічаються побічні ефекти терапії, швидко розвивається резистентність до альбендазолу, тому принципи його застосування у ветеринарії інші [29, 30]. 
Спектр дії альбендазолу достатньо широкий завдяки подвійному механізму дії та особливостям фармакокінетики. Він впливає на гельмінти в різних стадіях розвитку та на яйця гельмінтів, може знищувати гельмінтів, що знаходяться як у просвіті кишечника, так і во внутрішніх органах організму хазяїна. Дуже важливим фактом є те, що альбендазол виявляє високу активність щодо таких кишкових гельмінтів:
— нематоди (Enterobius vermicularis, Ascaris lumbricoides, Triсhiurus triсhiura, Strongiloides stercoralis, Necator americanus, Cutaneous Larva Migrans, Ancylostoma duodenale);
— цестоди (Taenia solium, Hymenolepsis nana, Taenia saginata);
— трематоди (Clonorchis sinensis та Opisthorhis viverrini);
— найпростіші організми (Giardia lamblia).
Альбендазол також ефективний при тканинних гельмінтозах: Echinococcus granulosus — цистний ехінококоз і Echinococcus multilocularis — альвеолярний ехінококоз, також ефективний у терапії інвазії личинок Strongiloides stercoralis, Necator americanus, T. solium (нейроцистицеркоз) та Gnatostoma spinigerum (капіляріоз). 
Альбендазол відіграє центральну роль у медикаментозній терапії кістозного ехінококозу — паразитарного захворювання, що виникає через личинкову стадію метацестоди Echinococcus granulosus у печінці (80 %), легенях, нирках, селезінці, міокарді [31].
Доказова база ефективності на сьогодні є важливою характеристикою будь-якого лікарського препарату. Різноманітні аспекти клінічного використання альбендазолу вивчені в 135 рандомізованих контрольованих дослідженнях (РКД) [32], проаналізовані у 46 метааналізах та 69 систематичних оглядах. Результати останніх кокранівських оглядів переконливо свідчать про високу ефективність альбендазолу при найбільш поширених гельмінтозах. 
Так, за даними поєднаного аналізу 55 РКД, альбендазол продемонстрував найбільшу ефективність проти гельмінтів, що передаються через ґрунт. Рівень одужання при анкілостомозах, що викликані Ascaris lumbricoides (людська аскарида, або струнець), Necator americanus або Ancylostoma duodenale, дорівнював 79,5 %, з коефіцієнтом зменшення кількості яєць досягав 97,3 %. Хоча вплив альбендазолу на Trichuris trichiura (волосоглав) останніми роками трохи зменшився (42,1 %), він вищий, ніж вплив інших антигельмінтних засобів, та може бути суттєво кращим за умови подвійної терапії з додаванням івермектину [33, 34]. 
За результатами аналізу 30 РКД, у яких брали участь 6442 особи із 17 країн, одноразова доза альбендазолу виявилася настільки ж ефективною проти Ascaris lumbricoides, як і багаторазовий прийом препарату, призводячи до високих показників паразитологічного одужання (93,2 %) і значного зниження кількості яєць, що виділяються, — 96–100 % [35].
За результатами метааналізу 60 РКД, альбендазол виявляє достатню ефективність при глистяній інвазії паразитами групи Giardia (лямбліози), хоча й дещо поступається при цьому захворюванні тинідазолу [36]. 
Нейроцистицеркоз (цистицеркоз головного мозку) — паразитарне захворювання, що виникає при попаданні в шлунково-кишковий тракт людини яєць свинячого ціп’яка (солітера, Tanenia solium), звідки через кровоносну систему личинки свинячого ціп’яка потрапляють у головний мозок, де вони трансформуються в інкапсульовані. Це найбільш поширене гельмінтне захворювання нервової системи, що є однією з найпоширеніших у світі причин набутої епілепсії. На сьогодні тільки альбендазол у вигляді монотерапії і особливо у поєднанні з кортикостероїдами є єдиною схемою, яка значно знижує ризик повторних епілептичних нападів, прискорює розрішення цистицеркозної гранульоми [37, 38].
Ще один з гельмінтозів, що є серйозною проблемою для охорони здоров’я, — лімфатичний філяріїдоз (Lymphatic filariasis), відомий ще як слоновість. Це захворювання викликає підгрупа гельмінтів, що уражають лімфатичні судини та вузли, призводять до порушень у роботі лімфатичної системи, викликають аномальну гіпертрофію деяких частин тіла, спричиняючи біль і призводячи до тяжкої інвалідності. Недавні дослідження, які узагальнили в метааналізі, показали ефективність однократного застосування альбендазолу в складі подвійної та тройної терапії при цьому тяжкому та соціально значимому захворюванні [39].
Опісторхоз та клонорхоз — паразитарні хвороби людини, які викликають гельмінти класу Trematoda. Ця паразитарна інвазія характеризується хронічним перебігом з переважним ураженням жовчних проток і міхура, підшлункової залози. Останній систематичний огляд 26 РКД переконливо свідчить, що використання альбендазолу при трематодозах має високу ефективність та залежно від схеми лікування може досягати 100 % [40]. 
Таким чином, багаторічний досвід клінічного застосування, дослідження попередніх років та новітні дані, що отримані з джерел високого рівня доказовості — систематичних оглядів та метааналізів, свідчать про високу ефективність альбендазолу при широкому колі глистяних інвазій (табл. 1). 
Безпека альбендазолу не менш важлива характеристика його застосування, ніж ефективність. Вона аналізувалася в більшості наведених вище метааналізів і систематичних оглядів. Наведені в них дані підтверджують, що побічні ефекти альбендазолу представлені в основному несерйозними порушеннями здоров’я: діарея, біль у ділянці живота, у тому числі в епігастральній ділянці, тошнота, рвота, головний біль, головокружіння, реакції гіперчутливості (шкірна висипка, зуд), підвищення активності печінкових ферментів. Відомості про це відображено в інструкціях до препарату. Серйозні побічні реакції зустрічаються дуже рідко, в основному при тривалому прийомі альбендазолу у вигляді моно- або комбінованої антигельмінтної терапії [17, 41].
Безпека альбендазолу при вагітності становить особливий інтерес. В інструкції до препарату альбендазол є чіткі вказівки, що його прийому слід уникати в першому триместрі вагітності. Жінкам репродуктивного віку лікування альбендазолом слід розпочинати на 1-му тижні менструації або за негативного результату тесту на вагітність. Пацієнток слід попередити про необхідність застосування ефективних методів конт–рацепції під час лікування альбендазолом та протягом 1 міс. після його закінчення.
Ці застереження ґрунтуються на відомостях про тератогенний ефект альбендазолу у тварин. Разом з тим в одному з досліджень показано, що прийом препарату у 124 жінок на ранніх термінах вагітності не спричиняв небезпечних наслідків [42]. У метааналізі чотирьох досліджень, які включали загалом 4265 учасників, показано відсутність відмінностей щодо кількох параметрів клінічних результатів серед вагітних, які отримували альбендазол у другому або третьому триместрі [43]. Ці висновки підтверджені у пізнішому систематичному огляді [44], який містив 6 досліджень за участю 7873 вагітних жінок. Показано, що введення одноразової дози антигельмінтних засобів, зокрема альбендазолу, у другому триместрі вагітності може зменшити анемію у матері та поширеність глистів. Не виявлено жодних інших наслідків для організму матері або перебігу вагітності, включно з передчасними пологами, перинатальною смертністю, вагою дитини при народженні. Індійські національні посібники з дегельмінтизації під час вагітності рекомендують саме альбендазол (400 мг) як препарат для дегельмінтизації вагітних жінок. При цьому дегельмінтизацію слід проводити після першого триместру вагітності (бажано під час другого триместру) [45]. З огляду на доведену високу безпеку монотерапії альбендазолом ВООЗ схвалила його використання під час другого триместру вагітності в ендемічних районах. Також вважається можливим застосування альбендазолу при грудному вигодовуванні. Показано, що після перорального прийому в дозі 400 мг концентрація альбендазолу та його метаболіту альбендазолу сульфоксиду в грудному молоці настільки низька, що навряд чи буде шкідливою для дитини, яка перебуває на грудному вигодовуванні.
У цілому при аналізі вищевикладеного стає зрозумілим, чому вже десять років альбендазол входить до переліку життєво необхідних препаратів ВООЗ як ефективний і безпечний антигельмінтний засіб для профілактики і лікування широкого кола гельмінтозів [18].
На українському фармацевтичному ринку представлено кілька препаратів альбендазолу, серед яких лідером із споживання є Ворміл (Vormil) виробництва Mili Healthcare. Цей лікарський препарат відповідає всім критеріям ефективності та безпеки для застосування з метою профілактики та лікування гельмінтозів: широкий спектр дії (впливає на нематоди, цистоди, трематоди, протозої); активний щодо кишкових та тканинних паразитів, включно з цистним та альвеолярним ехінококозом; знищує гельмінтів на різних стадіях розвитку та їх цисти; ефективність та безпека лікування підтверджені двадцятирічним досвідом клінічного застосування; наявність різних лікарських форм (жувальні таблетки по 400 мг № 1; № 3; оральна суспензія (200 мг/5 мл — фл. 10 мл) забезпечує зручність дозування та комплаєнтність при різних гельмінтозах. Наявність різних лікарських форм дозволяє використовувати Ворміл не лише у дорослих, але й у дітей. Ворміл можна застосовувати у дітей віком від 1 року — суспензія і з 2 років — жувальні таблетки. За рекомендаціями ВООЗ, при наявності факторів ризику доцільно проводити профілактику двічі на рік — 3-денний курс по 1 таблетці на добу. 
Слід пам’ятати, що ефективність лікування та профілактики гельмінтозів залежить не лише від лікарського препарату, але й від проведення належних профілактичних заходів, які містять дотримання санітарно-гігієнічних норм у побуті, достатню кулінарну обробку продуктів харчування, регулярну дегельмінтизацію домашніх тварин.
Конфлікт інтересів. Не заявлений. 
 
Отримано/Received 01.10.2022
Рецензовано/Revised 14.10.2022
Прийнято до друку/Accepted 21.10.2022

Список литературы

  1. Montresor A., Mupfasoni D., Mikhailov A., Mwinzi P., Lucianez A., Jamsheed M., et al. The global progress of soil-transmitted helminthiases control in 2020 and World Health Organization targets for 2030. PLoS Negl. Trop. Dis. 2020 Aug 10. 14(8). e0008505. doi: 10.1371/journal.pntd.0008505. PMID: 32776942; PMCID: PMC7446869.
  2. Ayele A., Tegegne Y., Derso A., Eshetu T., Zeleke A.J. Prevalence and Associated Factors of Intestinal Helminths Among Kindergarten Children in Gondar Town, Northwest Ethiopia. Pediatric Health Med. Ther. 2021 Feb 5. 12. 35-41. doi: 10.2147/PHMT.S290265. PMID: 33574727; PMCID: PMC7873616.
  3. Vola A., Mariconti M., Lissandrin R., Cuzzocrea F., Bortolotto C., Sammarchi L., et al. Prospective collection of clinical data on cystic echinococcosis: experience with the European Registry of Cystic Echinococcosis in Pavia, Italy. Trans. R. Soc. Trop. Med. Hyg. 2022 Feb 1. 116(2). 157-162. doi: 10.1093/trstmh/trab097. PMID: 34323274.
  4. Abdeltawabi M.S., Seddik N.E., Salem H.K. World Wide Epidemiology of Helminths Infection. In (Ed.): Human Helminthiasis. 2017. IntechOpen. https://doi.org/10.5772/67273.
  5. Крамарев С.А. Гельминтозы у детей: ваши вопросы эксперту. Здоров’я України. Тематич. номер «Педіатрія». 2016, грудень. № 4 (39). https://health-ua.com/category/psychiatry.
  6. Бодня Е.И. Комплексный подход к лечению гельминтозов. Здоровье ребенка. 2017. Т. 12. № 1. http://mili.ua/images/files/vormil_bodnya_komplek_podxod.pdf.
  7. Else K.J., Keiser J., Holland C.V., Grencis R.K., Sattelle D.B., Fujiwara R.T., et al. Whipworm and roundworm infections. Nat. Rev. Dis. Primers. 2020 May 28. 6(1). 44. doi: 10.1038/s41572-020-0171-3. PMID: 32467581.
  8. Docu Axelerad A., Stroe A.Z., Gogu A.E., Pusztai A., Jianu D.C., Daniel D., Docu Axelerad D. Clinical spectrum of symptoms in cerebral Toxocariasis (Review). Exp. Ther. Med. 2021 May. 21(5). 521. doi: 10.3892/etm.2021.9953. Epub 2021 Mar 22. PMID: 33815594; PMCID: PMC8014984.
  9. Fauziah N., Aviani J.K., Agrianfanny Y.N., Fatimah S.N. Intestinal Parasitic Infection and Nutritional Status in Children under Five Years Old: A Systematic Review. Trop. Med. Infect. Dis. 2022 Nov 12. 7(11). 371. doi: 10.3390/tropicalmed7110371. PMID: 36422922; –PMCID: PMC9697828.
  10. Bharti B., Bharti S., Khurana S. Worm Infestation: Diagnosis, Treatment and Prevention. Indian J. Pediatr. 2018 Nov. 85(11). 1017-1024. doi: 10.1007/s12098-017-2505-z. Epub 2017 Nov 11. PMID: 29127616.
  11. Wu Y., Duffey M., Alex S.E., Suarez-Reyes C., Clark E.H., Weatherhead J.E. The role of helminths in the development of non-communicable diseases. Front Immunol. 2022 Aug 31. 13. 941977. doi: 10.3389/fimmu.2022.941977. PMID: 36119098; PMCID: PMC9473640.
  12. Gildner T.E., Cepon-Robins T.J., Urlacher S.S. Cumulative host energetic costs of soil-transmitted helminth infection. Trends Parasitol. 2022 Aug. 38(8). 629-641. doi: 10.1016/j.pt.2022.04.007. Epub 2022 May 19. PMID: 35599133.
  13. Sorci G., Cornet S., Faivre B. Immune evasion, immunopathology and the regulation of the immune system. Pathogens. 2013 Feb 13. 2(1). 71-91. doi: 10.3390/pathogens2010071. PMID: 25436882; PMCID: PMC4235712.
  14. Borhani M., Fathi S., Lahmar S., Ahmed H., Abdulhameed M.F., Fasihi Harandi M. Cystic echinococcosis in the Eastern Mediterranean region: Neglected and prevailing! PLoS Negl. Trop. Dis. 2020 May 7. 14(5). e0008114. doi: 10.1371/journal.pntd.0008114. PMID: 32379760; PMCID: PMC7205190.
  15. Singh B.B., Khatkar M.S., Gill J.P., Dhand N.K. Estimation of the health and economic burden of neurocysticercosis in India. Acta Trop. 2017 Jan. 165. 161-169. doi: 10.1016/j.actatropica.2016.01.017. Epub 2016 Jan 21. PMID: 26802489.
  16. Bhattarai R., Carabin H., Proaño J.V., Flores-Rivera J., Corona T., Flisser A., León-Maldonado L., Budke C.M. The monetary burden of cysticercosis in Mexico. PLoS Negl. Trop. Dis. 2019 Jul 10. 13(7). e0007501. doi: 10.1371/journal.pntd.0007501. PMID: 31291239; –PMCID: PMC6645581.
  17. Sung-Tae Hong. Albendazole and Praziquantel. Review and Safety Monitoring in Korea. Infect. Chemother. 2018. 50 (1). 1-10.
  18. World Health Organization model list of essential medicines: 22nd list (2021). Geneva: World Health Organization. hdl:10665/345533. WHO/MHP/HPS/EML/2021.02.
  19. Malik K., Dua A. Albendazole. 2022 May 15. In: StatPearls [Internet]. Treasure Island (FL): StatPearls Publishing; 2022 Jan–. PMID: 31971723.
  20. Badripour A., Behzadi M., Hassanipour A., Azar P.R.S., Rahbar A., Abbaslou Z., et al. Albendazole ameliorates inflammatory response in a rat model of acute mesenteric ischemia reperfusion injury. Biomed Pharmacother. 2022 Sep. 153. 113320. doi: 10.1016/j.biopha.2022.113320. Epub 2022 Jun 22. PMID: 35752010.
  21. Dilks C.M., Koury E.J., Buchanan C.M., Andersen E.C. Newly identified parasitic nematode beta-tubulin alleles confer resistance to benzimidazoles. Int. J. Parasitol. Drugs Drug Resist. 2021 Dec. 17. 168-175. doi: 10.1016/j.ijpddr.2021.09.006. Epub 2021 Oct 8. PMID: 34637983; PMCID: PMC8503852.
  22. Tan T.K., Lim Y.A.L., Chua K.H., Chai H.C., Low V.L., Bathmanaban P., et al. Characterization of benzimidazole resistance in Haemonchus contortus: integration of phenotypic, genotypic and proteomic approaches. Parasitol. Res. 2020 Sep. 119(9). 2851-2862. doi: 10.1007/s00436-020-06790-5. Epub 2020 Jul 11. PMID: 32651637.
  23. Ochoa D., Saiz-Rodríguez M., González-Rojano E., Román M., Sánchez-Rojas S., Wojnicz A., et al. High-Fat Breakfast Increases Bioavailability of Albendazole Compared to Low-Fat Breakfast: Single-Dose Study in Healthy Subjects. Front Pharmacol. 2021 Apr 15. 12. 664465. doi: 10.3389/fphar.2021.664465. PMID: 33935787; PMCID: PMC8082448.
  24. Verrest L., Dorlo T.P.C. Lack of clinical pharmacokinetic studies to optimize the treatment of neglected tropical diseases: a systematic review. Clin. Pharmacokinet. 2017. 56. 583-606.
  25. Capece B.P., Virkel G.L., Lanusse C.E. (September 2009). Enantiomeric behaviour of albendazole and fenbendazole sulfoxides in domestic animals: pharmacological implications. Veterinary Journal. 181 (3). 241-50. doi: 10.1016/j.tvjl.2008.11.010. PMID 19124257.
  26. Junquera P. Albendazole toxicity, poisoning, intoxication, overdose, antidote: safety summary for veterinary use on dogs, cats, cattle, sheep, goats, swine and poultry. Parasitipedia. Archived from the original on August 8, 2017. Retrieved July 24, 2017.
  27. Schulz J.D., Neodo A., Coulibaly J.T., Keiser J. Pharmacokinetics of Albendazole, Albendazole Sulfoxide, and Albendazole Sulfone Determined from Plasma, Blood, Dried-Blood Spots, and Mitra Samples of Hookworm-Infected Adolescents. Antimicrob. Agents Chemother. 2019 Mar 27. 63(4). e02489-18. doi: 10.1128/AAC.02489-18. PMID: 30745388; PMCID: PMC6437472.
  28. Whittaker C., Chesnais C.B., Pion S.D.S., Kamgno J., Wal–ker M., Basáñez M.G., Boussinesq M. Factors associated with variation in single-dose albendazole pharmacokinetics: A systematic review and modelling ana–lysis. PLoS Negl. Trop. Dis. 2022 Oct 28. 16(10). e0010497. doi: 10.1371/journal.pntd.0010497. PMID: 36306320; PMCID: PMC9662735.
  29. Oliveira C.C., Costa D.F.L., Limeira C.H., Nogueira D.B., Nascimento B.H.R., Vaz A.F.M. Anthelmintic intoxication in goats and sheep: A systematic review. Res. Vet. Sci. 2022 Dec 20. 152. 657-662. doi: 10.1016/j.rvsc.2022.09.038. Epub 2022 Oct 5. PMID: 36219891.
  30. Myers M.J., Howard K.D., Kawalek J.C. Pharmacokinetic comparison of six anthelmintics in sheep, goats, and cattle. J. Vet. Pharmacol. Ther. 2021 Jan. 44(1). 58-67. doi: 10.1111/jvp.12897. Epub 2020 Aug 1. PMID: 32740952.
  31. Chai J.Y., Jung B.K., Hong S.J. Albendazole and Mebendazole as Anti-Parasitic and Anti-Cancer Agents: an Update. Korean J. Parasitol. 2021 Jun. 59(3). 189-225. doi: 10.3347/kjp.2021.59.3.189. Epub 2021 Jun 21. PMID: 34218593; PMCID: PMC8255490.
  32. Database of privately and publicly funded clinical studies conduc–ted around the world. https://clinicaltrials.gov/ct2/home.
  33. Moser W., Schindler C., Keiser J. Efficacy of recommended drugs against soil transmitted helminths: systematic review and network meta-analysis. BMJ. 2017 Sep 25. 358. j4307. doi: 10.1136/bmj.j4307. PMID: 28947636; PMCID: PMC5611648.
  34. Clarke N.E., Doi S.A.R., Wangdi K., Chen Y., Clements A.C.A., Nery S.V. Efficacy of Anthelminthic Drugs and Drug Combinations Against Soil-transmitted Helminths: A Systematic Review and Network Meta-analysis. Clin. Infect. Dis. 2019 Jan 1. 68(1). 96-105. doi: 10.1093/cid/ciy423. PMID: 29788074.
  35. Conterno L.O., Turchi M.D., Corrêa I., Monteiro de Barros Almeida R.A. Anthelmintic drugs for treating ascariasis. Cochrane Database Syst. Rev. 2020 Apr 14. 4(4). CD010599. doi: 10.1002/14651858.CD010599.pub2. PMID: 32289194; PMCID: PMC7156140.
  36. Ordóñez-Mena J.M., McCarthy N.D., Fanshawe T.R. Comparative efficacy of drugs for treating giardiasis: a systematic update of the literature and network meta-analysis of randomized clinical trials. J. Antimicrob. Chemother. 2018 Mar 1. 73(3). 596-606. doi: 10.1093/jac/dkx430. PMID: 29186570; PMCID: PMC5890742.
  37. Zhao B.C., Jiang H.Y., Ma W.Y., Jin D.D., Li H.M., Lu H., et al. Albendazole and Corticosteroids for the Treatment of Solitary Cysticercus Granuloma: A Network Meta-analysis. PLoS Negl. Trop. Dis. 2016 Feb 5. 10(2). e0004418. doi: 10.1371/journal.pntd.0004418. PMID: 26849048; PMCID: PMC4744042.
  38. Monk E.J.M., Abba K., Ranganathan L.N. Anthelmintics for people with neurocysticercosis. Cochrane Database Syst. Rev. 2021 Jun 1. 6(6). CD000215. doi: 10.1002/14651858.CD000215.pub5. PMID: 34060667; PMCID: PMC8167835.
  39. Abuelazm M.T., Abdelazeem B., Badr H., Gamal M., Ashraf M., Abd-Elsalam S. Efficacy and safety of triple therapy versus dual therapy for lymphatic filariasis: A systematic review and meta-analysis. Trop. Med. Int. Health. 2022 Mar. 27(3). 226-235. doi: 10.1111/tmi.13727. Epub 2022 Feb 13. PMID: 35080325.
  40. Qian M.B., Patel C., Palmeirim M.S., Wang X., Schindler C., Utzinger J., Zhou X.N., Keiser J. Efficacy of drugs against clonorchiasis and opisthorchiasis: a systematic review and network meta-analysis. Lancet Microbe. 2022 Aug. 3(8). e616-e624. doi: 10.1016/S2666-5247(22)00026-X. Epub 2022 Jun 10. PMID: 35697047.
  41. Haby M.M., Sosa Leon L.A., Luciañez A., Nicholls R.S., Re–veiz L., Donadeu M. Systematic review of the effectiveness of selected drugs for preventive chemotherapy for Taenia solium taeniasis. PLoS Negl. Trop. Dis. 2020 Jan 16. 14(1). e0007873. doi: 10.1371/journal.pntd.0007873. PMID: 31945055; PMCID: PMC6964831.
  42. Choi J.S., Han J.Y., Ahn H.K., Ryu H.M., Koren G. Foetal outcomes after exposure to albendazole in early pregnancy. J. Obstet. Gynecol. 2017. 37. 1108-1111.
  43. Salam R.A., Haider B.A., Humayun Q., Bhutta Z.A. Effect of administration of antihelminthics for soil-transmitted helminths during pregnancy. Cochrane Database Syst. Rev. 2015. CD005547
  44. Salam R.A., Das J.K., Bhutta Z.A. Effect of mass dewor–ming with antihelminthics for soil-transmitted helminths during pregnancy. Cochrane Database Syst. Rev. 2021 May 17. 5(5). CD005547. doi: 10.1002/14651858.CD005547.pub4. PMID: 33998661; PMCID: PMC8127571.
  45. National Guidelines for Deworming in Pregnancy. Maternal Health Division Ministry of Health and Family Welfare. Government of India. December 2014. Режим доступу: https://www.researchgate.net/publication/282337646_National_Guidelines_for_Deworming_in_Pregnancy_India

Вернуться к номеру