Международный неврологический журнал Том 18, №5, 2022

Використання музики та співу в лікувальному процесі відоме з давніх давен. Кінець XIX і початок XX сторіччя можна вважати часом становлення музикотерапевтичної практики як окремого лікувального напрямку. Суттєвий поступ у розвитку музичної терапії в 50-х роках минулого сторіччя був відзначений виникненням трьох терапевтичних шкіл: шведської, американської і німецької. У цей період основні науково-практичні розробки велися у двох головних напрямках — клінічної та оздоровчої музикотерапії. Тоді ж були закладені основи американської школи музикотерапії, що ґрунтується на ортодоксальному психоаналізі З. Фрейда. Інша назва цієї методики — музична фармакологія, створюється перелік (лікувальний каталог) музичних творів різних жанрів і стилів з ретельним описом результатів їхньої дії на організм пацієнта. Флагманами в розвитку музикотерапії у світі є Австрія (Віденська музична академія), Норвегія, Данія, Швеція, Фінляндія, Ісландія (Nordisk Forbund for Pedagogisk Musiktherapie), Велика Британія, де був заснований авторитетний профільний журнал «British Journal of Music Therapy». На сьогодні, переважно в країнах Західної Європи та Америки, успішно функціонують професійні школи з підготовки музичних терапевтів. Функціонально виділяють два типи музичної терапії: рецептивну й активну. Ней-рофізіологічний вплив музики на організм людини пов’язують з більшою активацією структур головного мозку від слухових рецепторів порівняно з іншими периферичними сенсорними системами (зір, тактильна чутливість, нюх, смак). Також відомо, що провідники слуху пов’язані з таламусом — головним центром вегетативної нервової системи, що бере участь у функціональній регуляції роботи всіх органів і систем. Із психофізіологічної точки зору виділяють два типи впливу музики на організм людини: ерготропний (стимулюючий, активуючий) і трофотропний (розслаблюючий, заспокійливий). Існують декілька підходів до підбору музичних творів з метою лікування пацієнтів у різних нозологічних групах, ось деякі з них: izo- і level-принцип (Дж. Альтшуллер), динамічний принцип (Ch. Kohler), принцип комплексного підбору музичних програм (Ch. Schwabe), принцип самостійного вибору «своєї» музики (Г.Г. Декер-Фойгт). В умовах багатопрофільного реабілітаційного центру клініки сучасної неврології «Аксімед» успішно застосовуються основи музикотерапії у хворих з порушенням функції нервової системи й опорно-рухового апарату. Наш досвід використання музикотерапії у хворих з розладами центральної і периферичної нервової системи ми об’єднали під назвою rhythm-movement терапія. Rhythm-movement терапія — це застосування різноманітних за ритмом, тембром, голосом і жанром музичних творів у комплексній реабілітації неврологічних хворих залежно від особливостей уражень нервової системи або опорно-рухового апарату. Використання rhythm-movement терапії і dance-терапії в комплексному лікуванні й реабілітації хворих з ураженням нервової системи й опорно-рухового апарату є ефективним, нескладним та економічно доцільним інструментом у досягненні поставлених завдань.

The use of music and singing in the healing process has been known since ancient times. The end of the 19th and the beginning of the 20th century can be considered the time of formation of music therapy practice as a separate medical direction. A significant push in the development of music therapy in the 50s of the last century was marked by the emergence of three therapeutic schools: Swedish, American and German. During this period, the main scientific and practical developments were carried out in two main directions — clinical and health-improving music therapy. At the same time, the foundations of the American school of music therapy, based on the orthodox psychoanalysis of S. Freud, were laid. Another name for this technique is musical pharmaco-logy; a list (therapeutic catalog) of musical works of various genres and styles is created with a thorough description of the results of their effect on the patient’s body. Flagships in the development of music therapy in the world are Austria (University of Music and Performing Arts Vienna), Norway, Denmark, Sweden, Finland, Iceland (Nordisk Forbund for Pedagogisk Musiktherapie), Great Britain, where the authoritative profile magazine British Journal of Music Therapy was founded. Today, mainly in the countries of Western Europe and America, professional schools for the training of music therapists are successfully operating. Functionally, there are two types of music therapy: receptive and active. The neurophysiological effects of music on the human body are associated with more sensitive activation of brain structures from auditory receptors compared to other peripheral sensory systems (sight, tactile perception, smell, taste). It is also known that the hearing conductors are connected with the thalamus, the main center of the autonomic nervous system, which is involved in the functional regulation of the work of all organs and systems. From a psychophysiological point of view, there are two types of music influence on the human body: ergotropic (stimulating, activating) and trophotropic (relaxing, calming). There are several approaches to the selection of musical works for treating patients in different nosological groups, here are some of them: the iso and level principle (J. Altshuller), the dynamic principle (Ch. Kohler), the principle of complex selection of musical programs
(Ch. Schwabe), the principle of independent selection of “own” music (H.H. Decker-Voigt). In the conditions of the multidisciplinary rehabilitation center at the modern neurology clinic ­Aksimed, the basics of music therapy are successfully applied to patients with disorders of the nervous system and musculoskeletal system. We combined our experience of music therapy in people with central and peripheral nervous system disorders under the name Rhythm-movement therapy. Rhythm-movement therapy is the use of musical works of various rhythm, timbre, voice and genre in the comprehensive rehabilitation of neurological patients depending on the specifics of neurological or musculoskeletal disorders. The use of rhythm-movement therapy and dance therapy in the comprehensive treatment and rehabilitation of patients with damage to the nervous system and musculoskeletal system is an effective, simple and economically feasible tool for achieving the set goals.

rhythm-movement терапія; dance-терапія; музикотерапія; музичний терапевт; музична психотерапія; реабілітація; хвороба Паркінсона; когнітивні розлади; емоційні порушення; ураження центральної нервової системи; підвищений м’язовий тонус

rhythm-movement therapy; dance therapy; music therapy; music therapist; music psychotherapy; rehabilitation; Parkinson’s disease; cognitive impairment; emotional disturbances; damage to the central nervous system; increased muscle tone