Журнал «Почки» Том 10, №4, 2021
Вернуться к номеру
Роль фітотерапії в комплексному лікуванні запальних захворювань сечового міхура
Авторы: Тетяна Чистик
Рубрики: Нефрология
Разделы: Справочник специалиста
Версия для печати
Цистит — це запалення слизової оболонки сечового міхура, що зустрічається, за даними медичної статистики, у 35 % осіб віком до 45 років. В Україні поширеність гострого циститу становить 314 на 100 тис. населення, хронічного циститу — 135 на 100 тис. населення. Більшість хворих — жінки молодого віку й жінки в передклімактеричному періоді. У середньому кожен епізод гострого циститу у жінок пов’язаний з наявністю симптомів протягом 6,1 доби, обмеженням активності упродовж 2,4 доби, неможливістю відвідувати заняття або роботу протягом 0,4 доби.
Традиційно для лікування циститу застосовуються антибактеріальні препарати. Однак з огляду на прогресуючу проблему антибіотикорезистентності велике значення має пошук альтернативних методів лікування при інфекціях сечовивідних шляхів. До обнадійливих методів останнім часом відносять сучасну доказову фітотерапію, що відіграє важливу роль у лікуванні хворих на цистит.
24–25 вересня у Києві відбулася науково-практична конференція з міжнародною участю «Актуальні інфекційні захворювання та суміжна патологія. Алгоритми діагностики та лікування», у рамках якої розглядалися найважливіші питання інфекційного контролю в клінічній практиці, взаємовплив інфекційних і коморбідних захворювань, епідеміологічні й клінічні аспекти дельта-вірусу, туберкульоз кишечника, а також застосування фітотерапії в лікуванні захворювань печінки, жовчного й сечового міхура.
Доктор медичних наук, професор, головний науковий співробітник ДУ «Інститут урології НАМН України» Юрій Миколайович Гурженко виступив з доповіддю «Фітотерапія в комплексному лікуванні запальних захворювань сечового міхура».
Цистит — це інфекційно-запальний процес стінки сечового міхура, що локалізується переважно в слизовій оболонці. Це поширене захворювання, що знижує якість життя пацієнтів і вимагає комплексного лікування. Відомо, що понад 60 % жінок протягом життя хоча б раз хворіють на цистит, а близько 25–50 % жінок турбують рецидиви циститу неспецифічної етіології. У 27 % жінок другий рецидив може виникати протягом наступних 6 місяців. Окрім того, у 50 % пацієнтів з уролітіазом протягом перших 5 років виникає епізод або рецидив інфекції сечовивідних шляхів (ІСШ).
До факторів ризику розвитку хронічних змін у сечовому міхурі належать порушення уродинаміки з міхурово-сечовивідним нирковим рефлюксом, обструкція сечових шляхів, нефролітіаз, доброякісна гіперплазія передміхурової залози, прийом контрацептивів, безсимптомна бактеріурія, порушення метаболічного обміну (цукровий діабет, подагра), імуносупресія (лікування цитостатиками), вікові зміни уродинаміки, проміскуїтет. Важливу роль відіграють хронічні захворювання матки й придатків, інфекції, що передаються статевим шляхом, бактеріальний вагіноз, урогенітальні захворювання в партнера, наявність в анамнезі ускладнень запального характеру. До соціальних факторів належать стрес, низький рівень життя, недостатнє й нераціональне харчування, хронічний алкоголізм і наркоманія, до поведінкових факторів — ранній початок статевого життя, висока частота статевих контактів, велика кількість статевих партнерів, нетрадиційні форми статевих контактів, статеві зносини під час менструації. Також доведена генетична схильність до розвитку ІСШ: виявлено наявність генетично детермінованого збою гена, контролюючого підвищення експресії рецепторів на слизовій нижніх сечових шляхів до найбільш поширених уропатогенів групи Enterobacteriaceae.
У жінок схильність до гострого циститу обумовлена наявністю широкої і короткої уретри, близькістю природних резервуарів інфекції, фізіологічними змінами, пов’язаними з вагітністю й пологами, недотриманням гігієнічних рекомендацій, особливо в літній період часу, переохолодженням. Існує також цистит мандрівників, пов’язаний зі складнощами дотримання особистої гігієни в цей період, переохолодженням під час купання й підвищеною сексуальною активністю.
Бактріальний (інфекційний) цистит викликається Escherichia coli, Staphylococcus saprophyticus, Proteus mirabilis, Klebsiella pneumoniae, Beta-hemolytic streptococci, Enterobacter species, Pseudomonas aeruginosa, Neisseria gonorrhoeae, Chlamydia trachomatis та ін. Однак, як показує мікробіологічний пейзаж, основним патогеном при гострому циститі є саме Escherichia coli, частота виявлення якої, за даними різних авторів, досягає 90 % випадків. Це пояснюється високою бактеріальною адгезією Escherichia coli до уроепітелію сечового міхура, що під час рецидивів циститу підвищується майже втричі.
Для гострого циститу характерним є гострий початок. Перший епізод гострого циститу визначається як гострий неспецифічний. При повторному випадку він розглядається як хронічний цистит у стадії загострення. Цистит після незахищеного статевого контакту може бути викликаний захворюваннями, що передаються статевим шляхом.
Вторинний цистит розвивається як наслідок сечокам’яної хвороби, пієлонефриту, простатиту, везикуліту, колікуліту, аномалій сечостатевої системи, інвазивних маніпуляцій. Цистит як ускладнення може виникати при медикаментозній алергії, цукровому діабеті, імуносупресивній терапії, прийомі антибіотиків, хіміопрепаратів, що передують інфекції, після променевої терапії на тазову ділянку тощо.
Слід зазначити, що в нормі сечові шляхи стерильні, за винятком уретри в жінок і дистальної третини уретри в чоловіків. При бактеріурії виявляються бактерії в зразку сечі, зібраної в умовах, що виключають контамінацію збудника. Безсимптомна бактеріурія характеризується відсутністю симптомів ІСШ за наявності в сечі бактерій. Вона спостерігається в 4–19 % здорових жінок похилого віку, у 27 % хворих на цукровий діабет і у 2–10 % вагітних.
Згідно з рекомендаціями Інституту якості медичної допомоги Великобританії (NICE), раннє виявлення й лікування безсимптомної бактеріурії може запобігти розвитку ІСШ в 90 % випадків. Не підлягають лікуванню невагітні жінки, жінки із цукровим діабетом, особи літнього віку, що живуть у спеціалізованих установах, пацієнти з пошкодженням спинного мозку й катетеризовані хворі.
До основних клінічних проявів циститу належать біль при сечовипусканні, часте сечовипускання невеликими порціями, ургентне сечовипускання, відчуття неповного спорожнення сечового міхура, змінений колір сечі, неприємний запах сечі. Пацієнтів із гострим циститом також можуть турбувати наявність крові в сечі, лихоманка й озноб, болісний статевий акт у жінки, уретральний біль, біль внизу живота, втома й загальне нездужання.
Для діагностики гострого циститу потрібні ретельний збір анамнезу, загальний аналіз сечі, загальний аналіз крові з лейкоцитарною формулою, біохімічні дослідження крові, бактеріологічне дослідження сечі, огляд гінекологом, обстеження на наявність інфекцій, що передаються статевим шляхом, ультразвукове дослідження нирок і сечового міхура. За необхідності, для уточнення діагнозу, можуть бути використані інші методи дослідження — екскреторна урографія, урофлоуметрія, цистоскопія, рентгенографія поперекового й крижового відділів хребта, комп’ютерна і магнітно-резонансна томографія.
Метою лікування гострого циститу є покращання якості життя хворого, клінічне й мікробіологічне одужання, швидке зникнення клінічних симптомів, профілактика рецидивів, профілактика й лікування ускладнень. Зазвичай лікування гострого циститу проводиться амбулаторно. Показаннями до госпіталізації є нез’ясований діагноз, гематурія, ускладнений цистит, інтоксикація, цистит на тлі неадекватно функціонуючої цистостоми.
Для лікування гострого циститу необхідне призначення дієти, питний режим для підтримки діурезу 2000–2500 мл, дотримання здорового способу життя, регулярне й повноцінне харчування. При рецидивуючому циститі показане застосування фізіотерапії. Також важливе місце в лікуванні гострого циститу посідає фітотерапія.
Для медикаментозного лікування застосовуються антибактеріальні препарати, які при неускладненому циститі призначаються протягом 1–3–7 днів. Європейська асоціація урологів (2021) рекомендує однократний прийом фосфоміцину або прийом нітрофурантоїну протягом 7 днів. Як альтернатива — застосування протягом 3 днів макролідів, фторхінолонів або ко-тримоксазолу. Показаннями до 10-денної антибактеріальної терапії гострого циститу є вагітність, вік пацієнтів понад 65 років, рецидив інфекції і цукровий діабет. Однак незалежно від призначеного антибіотика 12–16 % пацієнтів потребують подальшого лікування.
Це пояснюється тим, що поширеність антибіотикорезистентності Escherichia coli неухильно зростає і є глобальною проблемою в усьому світі. За даними дослідження ARESC STUDY (2002), резистентність до нітроксоліну становить 94,1 %, ампіциліну— 29,9 %, ко-тримоксазолу — 14,6 %, триметоприму — 20,3 %, норфлоксацину — 7 %, ципрофлоксацину — 2,9 %, фосфоміцину трометамолу — 0,4 %.
При гострому циститі, особливо інтерстиціальному, променевому й хімічному, як патогенетична й симптоматична терапія використовуються анальгетики. При їх виборі перевага віддається препаратам, що мають виражений знеболюючий ефект і найменшу гастротоксичність (німесулід, диклофенак, піроксикам, мелоксикам, кетопрофен, напроксен, ібупрофен, метамізол). Також при відповідних показаннях використовують М-холіноблокатори (соліфенацин, толтеродин, оксибутинін) для зниження тонусу детрузора сечового міхура, пов’язаного з його гіперрефлексією, і спазмолітики для зниження тонусу гладкої мускулатури сечовивідних шляхів.
Важливе місце в лікуванні й профілактиці циститу посідають фітопрепарати. Європейська асоціація урологів рекомендує їх застосування як альтернативу антибіотикам при неускладнених гострих інфекціях нижніх сечових шляхів. Доведену в багатоцентрових дослідженнях ефективність і безпеку має препарат Цистон® («Хімалая Драг Компані», Індія), що застосовується починаючи з 1943 року приблизно в 65 країнах світу. За цей час проведено близько 80 клінічних досліджень, опублікованих у відомих медичних журналах — «American Journal of Fharmacology and Toxicology», «European Journal of Integrativa Medicine».
Цистон® — це комбінований засіб рослинного походження, що містить стандартизовані екстракти квіток дидимокарпусу стеблового (Didymocarpus pedicellata) — 65 мг, стебла ломикаменю язичкового (Saxifraga ligulata) — 49 мг, стебла марени серцелистої (Rubia cordifolia) — 16 мг, кореневищ смикавця плівчастого (Cyperus scariosus) — 16 мг, насіння соломоцвіту шорсткуватого (Achyranthes aspera) — 16 мг, надземної частини оносми приквіткової (Onosma bracteatum) — 16 мг, цілої рослини вернонії попелястої (Vernonia cinerea) — 16 мг, поєднане застосування яких чинить комплексний вплив на сечовидільні шляхи. Завдяки унікальному складу Цистон® дає антисептичний, протимікробний, діуретичний, літолітичний, спазмолітичний і протизапальний ефект, що дозволяє використовувати його в комплексному лікуванні гострих і хронічних інфекцій сечового міхура і нирок, а також як засіб, який сприяє розчиненню всіх видів ниркових каменів, їх виведенню й перешкоджає утворенню каменів у нирках. Тим самим він запобігає ускладненню й знижує частоту рецидивів на 88 % у дітей з 12 років і дорослих з ІСШ і сечокам’яною хворобою.
Дидимокарпус стебловий (Didymocarpus pedicellata) містить ізопедицин, педицин, ефірну олію, педицилін, що мають виражені діуретичні, протимікробні й антиоксидантні властивості. У складі лікарської рослини наявні поліфеноли, що обумовлює його нефропротективну активність.
Ломикамінь язичковий (Saxifraga ligulata) — діуретичний, в’яжучий і протимікробний засіб, що зменшує подразнення слизової оболонки сечовивідних шляхів, сприяє літолізу шляхом впливу на кристало-колоїдний баланс.
У свою чергу, марена серцелиста (Rubia cordifolia), відома також як звичайна або індійська марена, є різновидом квітучої рослини родини кави Rubiaceae. Вона містить антрахінонові глікозиди, руберитринову кислоту, що сприяє розчиненню оксалатних каменів у сечових шляхах і тим самим допомагає їх виведенню, має в’яжучий і діуретичний ефект.
Кореневища смикавця плівчастого (Cyperus scariosus) чинять протимікробну дію на рівні сечостатевої системи.
Соломоцвіт шорсткуватий (Achyranthes aspera) чинить спазмолітичну й діуретичну дію.
Оносма приквіткова (Onosma bracteatum) чинить антисептичну, протизапальну, діуретичну, протимікробну дію, зменшує подразнення слизової оболонки сечового міхура.
Вернонія попеляста (Vernonia cinerea) використовується при спазмах сечового міхура й утрудненому сечовипусканні.
Цистон® має доведену ефективність у лікуванні інфекцій сечовивідних шляхів. Він полегшує біль і печіння, збільшує здатність клітин імунної системи (макрофагів) усувати Escherichia coli і Staphylococcus saprophyticus, нормалізує кислотність сечі. Результати досліджень демонструють зниження адгезії Escherichia coli до уротелію на 50 % і зниження частоти рецидивів ІСШ на 88 %. Додавання препарату Цистон® до звичайної схеми «антибіотик + підлужуючий агент» при інфекції сечовивідних шляхів скорочує тривалість гострої фази інфекції і симптомів, а також вартість терапії на 25 %.
Цистон® має виражений вплив на діурез і фактори літогенезу в пацієнтів з уролітіазом і преуролітіазом. При застосуванні препарату Цистон® протягом 2 місяців відзначається підвищення діурезу на 59,9 % і зниження індексу іонної активності на 67,4 %, що дозволяє рекомендувати його для профілактики сечокам’яної хвороби.
Цистон® зменшує кристалурію і перешкоджає росту каменів: регулює колоїдно-кристалоїдний баланс, знижує концентрацію в сечі каменеутворюючих субстанцій (щавлева кислота, кальцій, гідроксипролін), підвищує рівень речовин, що розчиняють каміння (натрію, магнію і калію), сприяє дезінтеграції каменів і кристалів, впливаючи на муцин, контролює абсорбцію оксаміду — речовини, що сприяє преципітації каменеутворюючих субстанцій. Цистон® розслабляє гладку мускулатуру сечового тракту й полегшує пасаж кристалів і дрібних каменів.
У дослідженні K.S. Marya була показана ефективність 3-місячного курсу терапії препаратом Цистон® при сечокам’яній хворобі. Уже після 2 місяців лікування препаратом Цистон® у 74 % випадків пацієнти відзначали відходження каменів із сечовивідних шляхів, через 3 місяці цей показник становив 91 %.
Доведено ефективність застосування препарату Цистон® у комплексі зі стандартною терапією після проведення дистанційної літотрипсії. На 28-му добу лікування відходження фрагментів дезінтегрованих конкрементів при призначенні препарату Цистон® виявлялося у 84,9 % пацієнтів, у групі стандартної терапії — у 70,6 %.
Цистон® призначається дорослим пацієнтам і дітям із 14 років:
— при інфекції сечових шляхів рекомендована доза становить 2 таблетки 3 рази на добу протягом 4–6 тижнів. При рецидивах ІСШ — по 1 таблетці 3 рази на добу протягом 6–12 тижнів;
— для розчинення ниркових каменів — 2 таблетки 3 рази на добу впродовж 3–4 місяців, для запобігання їх утворенню — 1 таблетка 3 рази на добу впродовж 4–5 місяців;
— при кристалурії — по 2 таблетки 2–3 рази на день упродовж 4–6 тижнів.
При рецидивуючих інфекціях нижніх сечовивідних шляхів як етіотропне лікування необхідний тривалий прийом фосфоміцину трометамолу по 3 г кожні 10 днів протягом 3 місяців, при рідкісних рецидивах — самостійний прийом препарату Цистон®. Показана корекція імунних порушень, гігієнічних і сексуальних факторів. Можливе використання місцевого лікування внутрішньоміхуровими вливаннями, призначення діуретиків і препаратів комплексної дії рослинного походження як методу профілактики рецидивів інфекції сечовивідних шляхів і на етапі амбулаторного доліковування.
Для профілактики захворюваності на цистит велике значення мають здоровий спосіб життя, усунення шкідливих звичок, збалансоване харчування з достатньою кількістю вітамінів, макро- і мікроелементів, мінімізація психоемоційного перенапруження, уникнення стресів, шкідливих екологічних факторів. Важливими факторами зміцнення здоров’я є заняття фізкультурою і спортом, підвищення загальної і сексуальної культури, дотримання гігієни тіла, загартовування організму.
Використання антибактеріальних препаратів для профілактики ІСШ і їх рецидивів можливе тільки після розглядання заходів щодо зміни способу життя. Тривала або посткоїтальна антибактеріальна профілактика рецидивів ІСШ може використовуватися тільки в разі безуспішності профілактичних заходів без використання антибіотиків.
Отже, основна проблема ефективного контролю ІСШ — це постійна зміна чутливості й властивостей збудників. В умовах зростання резистентності уропатогенів засобами першої лінії в лікуванні ІСШ і бактеріурії є фітопрепарати, серед яких доведену ефективність і безпеку має Цистон®. Це, у свою чергу, обумовлено антимікробною дією препарату, особливо щодо Escherichia coli і Klebsiella pneumoniae, зниженням адгезії Escherichia coli до уротелію на 30 %. Важливе значення мають і інші ефекти препарату Цистон® — протимікробний, антисептичний, протизапальний, літолітичний і діуретичний. Тим самим Цистон® запобігає ускладненням й знижує у пацієнтів частоту рецидивів ІСШ і сечокам’яної хвороби.
Цистон® усуває причину інфекції сечовивідних шляхів і розчиняє всі види каменів у нирках.