Інформація призначена тільки для фахівців сфери охорони здоров'я, осіб,
які мають вищу або середню спеціальну медичну освіту.

Підтвердіть, що Ви є фахівцем у сфері охорони здоров'я.

Журнал "Нирки" Том 10, №4, 2021

Повернутися до номеру

Удосконалення медичних стандартів допомоги дітям раннього та дошкільного віку з інфекціями сечовидільної системи на етапі надання первинної медичної допомоги

Автори: Безрук В.В. (1), Іванов Д.Д. (2)
(1) — Буковинський державний медичний університет, м. Чернівці, Україна
(2) — Національний університет охорони здоров’я України імені П.Л. Шупика, м. Київ, Україна

Рубрики: Нефрологія

Розділи: Довідник фахівця

Версія для друку


Резюме

Своєчасна діагностика, прогностична цінність клінічних ознак та подальша тактика ведення пацієнтів раннього віку з інфекціями сечовидільної системи на амбулаторному етапі є важливими складовими інтегрованого ведення пацієнта дитячого віку. У статті висвітлені новітні підходи щодо клінічного алгоритму діагностики інфекцій сечовидільної системи в дітей. Алгоритм діагностично-лікувальних заходів щодо надання допомоги дітям до 5 років з інфекціями сечовидільної системи, зокрема на етапі надання первинної медичної допомоги, включає: діагностику інфекції сечової системи в дітей раннього віку за допомогою The Diagnosis of Urinary Tract infection in Young children, оцінку пацієнта за Gorelick Scale score та UTIcalc, методи візуалізації з обов’язковим проведенням УЗД нирок і сечового міхура, мікційної цистограми після першого епізоду інфекції хлопчикам і другого — дівчаткам, призначення антибіотикотерапії з урахуванням даних регіонального моніторингу щодо антибіотикорезистентності основних груп уропатогенів, моніторинг антибіотикорезистентності із застосуванням електронних засобів та імплементацію в мікробіологічних лабораторіях настанови Європейської комісії з питань визначення чутливості до антибіотиків, а також запровадження рецептурного продажу антибіотиків.

Своевременная диагностика, прогностическая ценность клинических признаков и дальнейшая тактика ведения пациентов раннего возраста с инфекциями мочеполовой системы на амбулаторном этапе являются важными составляющими интегрированного ведения пациента детского возраста. В статье освещены новые подходы к клиническому алгоритму диагностики инфекции мочевыделительной системы у детей. Алгоритм диагностических и лечебных мероприятий по оказанию помощи детям до 5 лет с инфекциями мочеполовой системы, в частности на этапе оказания первичной медицинской помощи, включает: диагностику инфекции мочевой системы у детей раннего возраста с помощью The Diagnosis of Urinary Tract infection in Young children, оценку пациента при помощи Gorelick Scale score и UTIcalc, методы визуализации с обязательным проведением УЗИ почек и мочевого пузыря, проведение микционной цистограммы после первого эпизода инфекции мальчикам и второго — девочкам, назначение антибиотикотерапии с учетом данных регионального мониторинга антибиотикорезистентности основных групп уропатогенов, мониторинг антибиотикорезистентности с использованием электронных баз данных и имплементацию в микробиологические лаборатории руководства Европейской комиссии по вопросам определения чувствительности к антибиотикам, а также введение рецептурной продажи антибиотиков.

Timely diagnosis, prognostic value of clinical signs and further treatment of patients of an early age with urinary tract infections (UTI) during outpatient stage are important constituents of an integrated management of patients in childhood. The article deals with new approaches concerning clinical algorithm in diagnosis of urinary tract infections in children. The algorithm of diagnostic and therapeutic measures for providing care to children under 5 years of age with urinary tract infections, in particular at the stage of primary care, includes: diagnosis of urinary tract infection in young children using The Diagnosis of Urinary Tract infection in Young children, patient’s examination by Gorelick Scale and UTIcalc, imaging methods with mandatory ultrasound of the kidneys and bladder, micturating cystogram after the first episode of infection in boys and the second — in girls, the prescription of antibiotic therapy based on data from regional monitoring of antibiotic resistance of the main groups of uropathogens, monitoring antibiotic resistance using electronic means and the implementation in microbiological laboratories of the guidelines of the European Committee on Antimicrobial Susceptibility Testing, as well as introduction of the prescription sale of antibiotics.


Ключові слова

інфекція сечовидільної системи; діти

инфекция мочевыделительной системы; дети

urinary tract infection; children

Інфекція сечовидільної системи (ІСС) є однією з найбільш поширених бактеріальних інфекцій у світовій дитячій популяції. Особливі труднощі на діагностичному етапі надання медичної допомоги виникають серед пацієнтів вікової групи від 0 до 5 років [1–5].
За даними моніторингу вітчизняних статистичних джерел, впродовж 1991–2017 рр. захворюваність населення України на хвороби сечостатевої системи мала негативну тенденцію до зростання — з 2559,9 випадку на 100 тис. населення до 4064,0 випадку на 100 тис. населення, тобто на 58,8 %. Особливе занепокоєння викликає зростання у 2 рази захворюваності дитячого населення на хвороби сечостатевої системи та її поширеності серед дітей на 83,2 %, що є несприятливим у прогностичному плані [6, 7].
Згідно з даними міжнародних джерел, протягом першого року життя захворюваність на ІСС становить приблизно 0,7 % у дівчаток і 2,7 % у необрізаних хлопчиків [8, 9]. У неонатальному періоді ІСС частіше зустрічається у недоношених дітей, ніж у доношених [10]. У дітей з лихоманкою в перші два місяці життя ІСС становить близько 5 % у дівчаток і 20 % у необрізаних хлопчиків [8, 9]. Протягом перших 6 місяців у необрізаних хлопчиків ризик розвитку ІСС зростає в 10–12 разів [3, 8, 11]. На другому році життя ІСС у дівчаток зустрічається набагато частіше, ніж у хлопчиків [10, 12]. Підраховано, що приблизно 7,8 % дівчаток і 1,7 % хлопчиків віком до 7 років матимуть ІСС, а до 16 років ІСС вже матимуть 11,3 % дівчаток і 3,6 % хлопчиків [1, 13], при цьому частота рецидивів може становити від 30 до 50 % [2, 13], реінфекція сечової системи без аномалії розвитку особливо поширена серед дівчаток [14, 15].
Вибір тематики статті зумовлений необхідністю забезпечення інтегрованою й орієнтованою на пацієнта медичною допомогою в державі, що за стратегією ВООЗ має відповідати потребам і бути безпечною, ефективною, своєчасною і належної якості. Особливої актуальності в Україні набуває питання надання медичної допомоги дитячому населенню на засадах доказової та персоніфікованої медицини, впровадження інновацій у педіатричну нефрологічну практику, проведення заходів із запобігання та стримування антибіотикорезистентності при інфекційно-запальних захворюваннях сечовидільної системи. 
Актуальність визначається також комплексним підходом та тісною співпрацею науковців у галузях соціальної медицини, педіатрії, нефрології та мікробіології [16–32] щодо необхідності вдосконалення алгоритму діагностично-лікувальних заходів, зокрема у первинній медичній допомозі, які допоможуть лікарю ефективно діяти в певних клінічних ситуаціях, уникаючи неефективних і помилкових дій. В огляді ми зупинимося на результатах деяких із них, які, на нашу думку, є цікавими, а висновки та рекомендації, за результатами цих досліджень, слід адаптувати та використовувати в дослідженнях вітчизняних науковців, практичній діяльності лікарів загальної практики — сімейних лікарів, лікарів-педіатрів дільничних, лікарів-нефрологів дитячих, лікарів, які провадять господарську діяльність з медичної практики як фізичні особи-підприємці, середнього медичного персоналу, інших медичних працівників, які беруть участь у наданні медичної допомоги пацієнтам з нефрологічною патологією, керівників закладів охорони здоров’я різних форм власності та підпорядкування.
Науковцями під керівництвом Christopher C. Butler (FRCGP, professor of primary care, Nuffield Department of Primary Care Health Sciences, University of Oxford, Oxford) було проведене проспективне дослідження щодо поширеності, діагностики, лікування та одужання дітей із ІСС на рівні первинної ланки надання медичної допомоги в міських та сільських районах Англії та Уельсу. Проведений аналіз 7163 випадків звернень за медичною допомогою дітей віком до 5 років з приводу гострого захворювання на рівні первинної медичної допомоги [18].
За результатами дослідження зазначено, що 339 із 6079 (5,6 %) осіб з гострим перебігом хвороби, які звернулись за медичною допомогою на рівні первинної медичної допомоги, відповідали мікробіологічним критеріям ІСС, у 576 із 7101 (8,1 %) обстеженого ІСС діагностувалася за клінічними ознаками, із них у 107 (31,7 %) випадках ІСС була підтверджена лабораторно.
Дітям, в яких була лабораторно діагностована ІСС, частіше призначали антибіотики при наявності клінічних критеріїв ІСС, ніж у випадках, коли клінічних ознак ІСС не було (86,0 проти 30,3 %; р < 0,001). 
Слід зазначити, що із 231 випадку, коли в пацієнта була діагностована ІСС під час звернення за допомогою, 70 дітей (30,3 %) отримували антибіотики, призначені з інших причин, і найчастіше призначався амоксицилін (46 дітей (82,1 %)), що має доволі високий рівень антибіотикорезистентності. Позитивна клінічна динаміка від уперше призначеного антибіотика була вищою серед дітей з підозрою на ІСС, ніж у дітей із ІСС, які вже отримували антибіотики, призначені з інших причин (77,1 проти 26,0 %; р < 0,001). Водночас 176 (52,1 %) дітей з підтвердженою ІСС не отримували жодного стартового антибіотика. 
Призначення обґрунтованої антибіотикотерапії дітям із ІСС під час першої консультації вірогідно покращувало клінічний стан порівняно з пацієнтами із ІСС, яким не призначили належних антибіотиків або які взагалі їх не отримували (р = 0,005).
Дослідницька група у складі Hanne A. Boon, Thomas Struyf, Andreas Gillemot (EPI-Centre, Academic Centre for Primary Care, Katholieke Universiteit Leuven, Leuven, Belgium), Ann Van den Bruel, Jan Y. Verbakel (EPI-Centre, Academic Centre for Primary Care, Katholieke Universiteit Leuven, Leuven, Belgium; Nuffield Department of Primary Care Health Sciences, University of Oxford, Oxford, United Kingdom) та Dominique M.A. Bullens (Department of Microbiology, Immunology and Transplantation, Katholieke Universiteit Leuven, Leuven, Belgium; Clinical Division of Pediatrics, Universitair Ziekenhuis Leuven, Leuven, Belgium) провела систематичний огляд та метааналіз щодо оцінки клінічних особливостей та діагностичної цінності досліджень серед дітей з інфекцією сечовивідних шляхів в амбулаторних умовах. До огляду та метааналізу увійшло 35 досліджень (78 427 пацієнтів) середньої та високої якості, що надали інформацію про 58 клінічних ознак та 6 правил прогнозування [32].
Згідно з результатами метааналізу, наявність у хлопчиків обрізаної крайньої плоті (обрізання) (LR– 0,24; 95% ДІ 0,08–0,72), наявність клінічних ознак стридору (LR– 0,20; 95% ДІ 0,05–0,81) та наявність пелюшкового висипу (дерматиту) (LR– 0,13; 95% ДІ 0,02–0,92) значно знижували ймовірність ІСС у дітей. 
Виявлення джерела інфекції як причини лихоманки в дітей (LR– 0,35; 95% ДІ 0,22–0,55) знижувало ймовірність ІСС, однак це не було корисним для їх виключення (LR– не був ≤ 0,25).
Встановлено низку клініко-лабораторних ознак, які можуть вказувати на високу ймовірність наявності ІСС у дитини: клінічні ознаки, такі як підвищена надлобкова (LR+ 7,94; 95% ДІ 3,18–19,86) та поперекова чутливість при клінічному обстеженні (LR+ 16,63, 95% ДІ 3,30–83,86), є корисними в алгоритмі діагностики ІСС. Наявність дизурії (LR+ 3,28; 95% ДІ 2,22–4,86) та її частота (LR+ 2,21; 95% ДІ 1,78–2,75) помірно збільшують ймовірність наявності ІСС (тобто LR+ 2–4), так само як і інші клінічні ознаки: темніша сеча, мокре ліжко, якщо раніше воно було сухим, наявність аномалії сечостатевої системи та попередньо перенесена ІСС у пацієнта.
Такі лабораторні ознаки, як каламутна сеча (LR+ 4,55; 95% ДІ 3,73–5,56) та сеча з неприємним запахом (LR+ 4,13; 95% ДІ 2,27–7,49), є «червоними прапорцями» в алгоритмі діагностики ІСС; щодо гематурії, дослідникам не вдалося зробити чітких висновків через неоднорідність вибірки дослідження, хоча специфічність цієї лабораторної ознаки виявилася високою: в дослідженні з низькою поширеністю LR+ становив 6,27 (95% ДІ 1,47–26,71), внаслідок чого дослідники вважають, що гематурію можна також вважати «червоним прапорцем» в лабораторному алгоритмі діагностики ІСС.
Підвищення температури тіла, за даними метааналізу, не асоціюється з ІСС (0,61; 95% ДІ 0,47–0,73), крім того, інформація про тривалість лихоманки > 24, 48 чи 72 години або 5 днів не була корисною для підтвердження наявності ІСС у дитини. Також не мають діагностичного значення для діагностичного алгоритму ІСС такі клінічні ознаки, як біль у животі, блювання, наявність діареї, нераціональне вигодовування та погана прибавка у масі тіла дитини.
Оцінка дослідниками діагностичної точності правил передбачення ІСС виявила, що діагностика ІСС у дітей раннього віку за допомогою The Diagnosis of Urinary Tract infection in Young children (DUTY) є корисною для виключення ІСС (LR– 0,05; 95% ДІ 0–0,82) у дітей віком до 5 років. У дівчаток віком < 2 років із незрозумілою лихоманкою оцінка за шкалою Gorelick Scale score була корисною для виключення ІСС, коли були присутні < 2 з 5 ознак (LR– 0,11; 95% ДІ 0,01–0,81). Оцінка UTIcalc (https://uticalc.pitt.edu) показала, що ймовірність ІСС знизилась до < 2 % у всіх обрізаних хлопчиків, за винятком немовлят неафроамериканського походження з незрозумілою лихоманкою. Для дівчаток та обрізаних хлопчиків ймовірність ІСС знизилась до < 2 %, якщо не було жодної з таких ознак: температура ≥ 39 °C, відсутність причини лихоманки, неафроамериканське походження (LR– 0,05; 95% ДІ 0–0,79).
З огляду на досвід і рекомендації вітчизняних науковців та викладені вище результати закордонних досліджень ми акцентуємо вашу увагу на таких позиціях алгоритму діагностично-лікувальних заходів щодо надання допомоги дітям до 5 років з інфекціями сечовидільної системи, зокрема на етапі надання первинної медичної допомоги: 
— інфекції сечової системи  —  група захворювань органів сечовидільної системи без уточнення топічного рівня ураження мікробно-запального характеру, займає провідне місце серед інфекційної патології в дитячій популяції;
— ICC вважається гострою за тривалості її перебігу до 3 міс.;
— загальні епідеміологічні особливості ІСС: кількість пацієнтів жіночої статі переважає у всіх вікових групах дітей у 1,6–2,7 раза; серед дітей раннього віку частота виділення уропатогенів із сечі вища серед хлопчиків (до 44,9 %), в інших вікових групах дітей частіше виділяється від пацієнтів жіночої статі (20,0–27,7 %); домінуючими уропатогенами є представники родини Enterobacteriaceae — E.сoli (46,8–81,5 %) залежно від статі;
— підвищення температури тіла не асоціюється з ІСС, виявлення джерела інфекції як причини лихоманки знижує ймовірність ІСС у дітей;
— наявна підвищена надлобкова та поперекова чутливість при клінічному обстеженні дитини є корисною ознакою в алгоритмі діагностики ІСС;
— наявність дизуричних розладів та збільшення частоти сечовипускань, зміна кольору сечі помітно збільшують ймовірність наявності ІСС;
— каламутна сеча та сеча з неприємним запахом є «червоними прапорцями» в алгоритмі лабораторної діагностики ІСС;
— наявність біохімічних маркерів сечі дає змогу підтвердити діагноз ІСС: позитивна реакція на нітрити (окрім Pseudomonas aeruginosa, Enterococcus) з чутливістю 45–60 % і специфічністю 85–98 %;
— діагностика ІСС у дітей раннього віку за допомогою The Diagnosis of Urinary Tract infection in Young children є корисною для виключення ІСС;
— оцінка пацієнта за Gorelick Scale score та оцінка за допомогою UTIcalc (https://uticalc.pitt.edu) є корисним інструментом для виключення ІСС у дітей віком до 5 років;
— методи візуалізації при ІСС включають обов’язкове проведення УЗД нирок і сечового міхура, мікційної цистограми після першого епізоду інфекції хлопчикам і другого — дівчаткам;
— при рецидиві ІСС у дітей до 5 років з 3-го епізоду інфекції показано проведення мікційної цистограми навіть за відсутності патологічних змін за даними УЗД сечової системи, у хлопчиків до 1 року  — з 2-го епізоду;
— призначення антибіотикотерапії дітям слід проводити з урахуванням даних регіонального моніторингу щодо антибіотикорезистентності основних груп уропатогенів; призначення обґрунтованої антибіотикотерапії дітям із ІСС під час першої консультації вірогідно покращує клінічний стан порівняно з пацієнтами з ІСС, яким не призначили належних антибіотиків або які взагалі їх не отримували;
— при неускладненій інфекції сечової системи у дітей доцільно уникати застосування антибіотиків широкого спектра дії та використовувати альтернативні підходи — призначати антибактеріальні препарати рослинного походження або урологічні вакцини;
— основні шляхи зниження антибіотикорезистентності патогенної та умовно-патогенної флори у пацієнтів нефрологічного профілю: моніторинг антибіотикорезистентності із застосуванням електронних систем — невід’ємна складова системи інфекційного контролю; імплементація в мікробіологічних лабораторіях вітчизняних закладів охорони здоров’я настанови Європейської комісії з питань визначення чутливості до антибіотиків; запровадження рецептурного продажу антибіотиків.
Конфлікт інтересів. Автори заявляють про відсутність конфлікту інтересів та власної фінансової зацікавленості при підготовці даної статті.
 
Отримано/Received 28.09.2021
Рецензовано/Revised 10.10.2021
Прийнято до друку/Accepted 11.10.2021

Список літератури

  1. Karmazyn B.K., Alazraki A.L., Anupindi S.A. et al.; Expert Panel on Pediatric Imaging. ACR Appropriateness Criteria® Urinary Tract Infection-Child. J. Am. Coll. Radiol. 2017 May. 14(5S). S362-S371. doi: 10.1016/j.jacr.2017.02.028.
  2. Korbel L., Howell M., Spencer J.D. The clinical diagnosis and management of urinary tract infections in children and ado-lescents. Paediatr. Int. Child Health. 2017 Nov. 37(4). 273-279. doi: 10.1080/20469047.2017.1382046.
  3. Baligyan E., Burke M. Urinary Tract Infections in Children. Pediatr. Rev. 2018 Jan. 39(1). 3-12. doi: 10.1542/pir.2017-0007.
  4. Clark C.J., Kennedy W.A. 2nd, Shortliffe L.D. Urinary tract infection in children: when to worry. Urol. Clin. North Am. 2010. 37(2). 229-41. doi: 10.1016/j.ucl.2010.03.009.
  5. Будник Т.В. Актуальні питання інфекції сечовивідних шляхів у немовлят. Здоров’я дитини. 2020. 15(1). 49-59. doi: 10.22141/2224-0551.15.1.2020.196758.
  6. Дячук М.Д., Грузієва Т.С. Моніторинг захворюваності населення як основа для розробки лікувально-профілактичних заходів. Проблеми здоров’я та харчування України. 2019. 1(50). 67-74. doi: 10.33273/2663-9726-2019-50-1-67-74.
  7. Medico-social rationale for the optimized model of the specialized nephrology care delivery for the children with infectious inflammatory diseases of the urinary system at the regional level [Text]: the author’s abstract of the dissertation of the Doctor of Medical Sciences: 14.02.03 — social medicine, 14.01.10 — pediatrics / V.V. Bezruk; Ministry of Health of Ukraine, P.L. Shupyk National Medical Academy of Postgraduate Education. Kyiv, 2021. 44 p. Bibliography: p. 34-39.
  8. Chang S.L., Shortliff L.D. Pediatric urinary tract infections. Pediatr. Clin. North Am. 2006 Jun. 53(3). 379-400, vi. doi: 10.1016/j. pcl.2006.02.011.
  9. Simões e Silva A.C., Oliveira E.A. Update on the approach of urinary tract infection in childhood. J. Pediatr. (Rio J.). 2015 Nov-Dec. 91(6 suppl. 1). S2-10. doi: 10.1016/j.jped.2015.05.003.
  10. Schlager T.A. Urinary Tract Infections in Infants and Chil-dren. Microbiol. Spectr. 2016 Oct. 4(5). doi: 10.1128/microbiolspec.UTI-0022-2016.
  11. Robinson J.L., Finlay J.C., Lang M.E. et al. Urinary tract infections in infants and children: Diagnosis and management. Paediatr. Child Health. 2014 Jun. 19(6). 315-25. doi: 10.1093/pch/19.6.315.
  12. Stephens G.M., Akers S., Nguyen H., Woxland H. Evaluation and management of urinary tract infections in the school-aged child. Prim. Care. 2015 Mar. 42(1). 33-41. doi: 10.1016/j.pop.2014.09.007.
  13. Larcombe J. Urinary tract infection in children. Am. Fam. Physician. 2010 Nov 15. 82(10). 1252-6.
  14. Larcombe J. Urinary tract infection in children. BMJ. 1999 Oct 30. 319(7218). 1173-5. doi: 10.1136/bmj.319.7218.1173.
  15. Alper B.S., Curry S.H. Urinary tract infection in children. Am. Fam. Physician. 2005 Dec 15. 72(12). 2483-8.
  16. Aktual`ni py`tannya nefrologiyi v prakty`ci simejnogo likarya [Tekst]: navchal`ny`j posibny`k / Yu.V. Voronenko [y`dr.]; red.: Yu.V. Voronenko, O.G. Shekera, D.D. Ivanov. Ky`yiv: Vy`davecz` Zaslavs`ky`j O.Yu., 2015. (in Ukrainian)
  17. Будник Т.В., Мордовець Є.М. Результати вивчення мікробіологічного портрета інфекцій сечової системи в дітей м. Києва та Київської області. Нирки. 2016. 2. 21-5.
  18. Kanegaye J.T., Jacob J.M., Malicki D. Automated urinalysis and urine dipstick in the emergency evaluation of young febrile children. Pediatrics. 2014. 134(3). 523-529.
  19. Velasco R., Benito H., Mozun R. et al.; Group for the Study of Febrile Infant of the RiSEUP-SPERG Network. Using a urine dipstick to identify a positive urine culture in young febrile infants is as effective as in older patients. Acta Paediatr. 2015. 104(1). e39-e44.
  20. Butler C.C., O’Brien K., Pickles T., Hood K., Wootton M., Howe R. еt al. Childhood urinary tract infection in primary care: a prospective observational study of prevalence, diagnosis, treatment, and recovery. British Journal of General Practice. 2015. 65(633). 217-223. doi: https://doi.org/10.3399/bjgp15X684361.
  21. Verbakel J.Y., Lemiengre M.B., De Burghgraeve T. et al. Should all acutely ill children in primary care be tested with point-of-care CRP: a cluster randomised trial. BMC Med. 2016. 14(1). 131.
  22. Díaz M.G., García R.P., Gamero D.B. et al. Lack of accuracy of biomarkers and physical examination to detect bacterial infection in febrile infants. Pediatr. Emerg. Care. 2016. 32(10). 664-668.
  23. Hay A.D., Birnie K., Busby J., Delaney B., Downing H., Dudley J. еt al. The Diagnosis of Urinary Tract infection in Young children (DUTY): a diagnostic prospective observational study to derive and validate a clinical algorithm for the diagnosis of urinary tract infection in children presenting to primary care with an acute illness. Health Technol. Assess. 2016. 20(51). 1-294. doi: 10.3310/hta20510.
  24. Duong H.P., Wissing K.M., Tram N., Mascart G., Lepage P., Ismaili K. Accuracy of automated flow cytometry-based leukocyte counts to rule out urinary tract infection in febrile children: a prospective cross-sectional study. J. Clin. Microbiol. 2016. 54(12). 2975-2981.
  25. Chaudhari P.P., Monuteaux M.C., Shah P., Bachur R.G. The importance of urine concentration on the diagnostic performance of the urinalysis for pediatric urinary tract infection. Ann. Emerg. Med. 2017. 70(1). 63-71.
  26. Felt J.R., Yurkovich C., Garshott D.M. et al. The utility of real-time quantitative polymerase chain reaction genotype detection in the diagnosis of urinary tract infections in children. Clin. Pediatr. (Phila). 2017. 56(10). 912-919.
  27. Shaikh N., Hoberman A., Hum S.W. et al. Development and validation of a calculator for estimating the probability of urinary tract infection in young febrile children. JAMA Pediatr. 2018. 172(6). 550-556.
  28. Chaudhari P.P., Monuteaux M.C., Bachur R.G. Microscopic bacteriuria detected by automated urinalysis for the diagnosis of urinary tract infection. J. Pediatr. 2018. 202. 238-244.
  29. Mitiku E., Amsalu A., Tadesse B.T. Pediatric urinary tract infection as a cause of outpatient clinic visits in southern Ethiopia: a cross sectional study. Ethiop. J. Health Sci. 2018. 28(2). 187-196.
  30. Tzimenatos L., Mahajan P., Dayan P.S. et al.; Pediatric Emergency Care Applied Research Network (PECARN). Accuracy of the urinalysis for urinary tract infections in febrile infants 60 days and younger. Pediatrics. 2018. 141(2). e20173068.
  31. Shaikh N., Shope M.F., Kurs-Lasky M. Urine specific gravity and the accuracy of urinalysis. Pediatrics. 2019. 144(5). e20190467.
  32. Boon H.A., Van den Bruel A., Struyf T., Gillemot A., Bullens D., Verbakel J.Y. Clinical Features for the Diagnosis of Pediatric Urinary Tract Infections: Systematic Review and Meta-Analysis. The Annals of Family Medicine. 2021. 19(5). 437-446. doi: https://doi.org/10.1370/afm.2684.

Повернутися до номеру