Інформація призначена тільки для фахівців сфери охорони здоров'я, осіб,
які мають вищу або середню спеціальну медичну освіту.

Підтвердіть, що Ви є фахівцем у сфері охорони здоров'я.



Актуальні інфекційні захворювання
день перший день другий

Актуальні інфекційні захворювання
день перший день другий

Журнал «Актуальная инфектология» Том 9, №4, 2021

Вернуться к номеру

До питання психонейроімунної регуляції у хворих на COVID-19 на території екокризового регіону в період проведення Операції об’єднаних сил

Авторы: Ракша-Слюсарева О.А. (1), Слюсарев О.А. (1), Кліманський Р.П. (1), Боєва С.С. (1), Ромашко Ю.М. (1), Власенко В.П. (2), Шейченко Н.В. (2), Маричев І.Л. (3), Тарасова І.А. (3), Васильєв В.В. (1), Телегін П.О. (1)
(1) — Донецький національний медичний університет, м. Лиман, Україна
(2) — Комунальне некомерційне підприємство «Інфекційна лікарня м. Костянтинівки», м. Костянтинівка, Україна
(3) — ДУ «Інститут епідеміології та інфекційних хвороб ім. Л.В. Громашевського НАМН України», м. Київ, Україна

Рубрики: Инфекционные заболевания

Разделы: Медицинские форумы

Версия для печати

Під час 17-річного моніторингу мешканців екокризового Донецького регіону нами було встановлено поступове зниження показників гематоімунологічного стану в різних контингентів екологічного та радіаційного ризику. Із 2014 року, у відповідь на військову агресію РФ, на території Донеччини проводилась Антитерористична операція, а зараз проводиться Операція об’єднаних сил (ООС). Часткове руйнування інфраструктури, військові дії, вимушене переселення безперечно впливають на психонейроімунну регуляцію (ПНІМР), що створює негативне тло для розвитку будь-яких патологічних процесів.
Метою дослідження було визначення змін показників ПНІМР умовно здорових осіб (УЗО) та хворих на COVID-19, які мешкають у старопромисловому екологічно несприятливому Донецькому регіоні під час агресії РФ, що продовжується, та проведення ООС.
Матеріали та методи. Дослідження проводились в УЗО як резидентів (УЗОР), так і переселенців (УЗОП) з непідконтрольної Україні частини Донеччини як до епідемії, так і в період епідемії COVID-19. Психоемоційний стан вивчався у 673 осіб, до числа яких увійшли й 179 попередньо обстежених УЗО, та у 135 хворих на COVID-19 середнього та тяжкого ступеня тяжкості. У 120 УЗО до початку епідемії та у 118 хворих на COVID-19 легкого та середнього ступеня тяжкості, які перебували на стаціонарному лікуванні, в динаміці хвороби імунологічними методами першого рівня досліджували стан показників системи імунітету. 
Результати. Проведені дослідження свідчили, що значення таких показників психоемоційного стану, як депресія та тривога, в середньому не виходили за межі показників норми. Показники, що свідчать про хронічний посттравматичний стрес, реєструвались як в УЗО, так і в УЗОР, в середньому біля верхньої межі загальноприйнятої норми, а середні показники УЗОП були більшими за таку. В УЗОР частота виявлення тривоги становила (7,6 ± 0,4) %, депресії — (34,80 ± 0,72) %, а посттравматичного стресу — (39,30 ± 0,74) %. В УЗОР частота виявлення тривоги була трохи вищою, ніж в УЗОР, — (8,00 ± 1,08) %, а частота виявлення депресії та посттравматичного стресу становила, відповідно, (40,00 ± 1,96) % та (48,00 ± 1,99) % й вірогідно перевищувала таку в УЗОР. У (66,70 ± 0,39) % УЗО реєструвалась гіпохромна анемія. У (8,30 ± 0,23) % УЗО вміст лейкоцитів був нижчим, а у (48,30 ± 0,41) % вищим за показники регіональної норми. Середні показники лейкоцитів становили (6,00 ± 0,31) Г/л й трохи перевищували регіональну норму. У (43,30 ± 0,41) % реєструвались підвищені показники клітинної ланки системи неспецифічної резистентності та імунної системи, а у (30,00 ± 0,39) % — їх зниження. Вміст нейтрофілів у середньому був трохи більшим за регіональну норму, а вміст лімфоцитів відповідав їй. При цьому в (53,30 ± 0,41) % була виявлена прихована недостатність імунної системи. У розпал епідемії COVID-19 показники депресії, тривоги та посттравматичного стресу як в УЗО в цілому, так і у здорових УЗОР та УЗОП майже не відрізнялись ні від попередніх даних, ні між собою. На противагу цьому частота виявлення депресії, тривоги та посттравматичного стресу у хворих на COVID-19 була вірогідно вищою, ніж в УЗО, й відрізнялась у резидентів та переселенців. У хворих на COVID-19 резидентів частота виявлення депресії, тривоги та посттравматичного стресу становила, відповідно, (57,1 ± 2,3) %, (33,3 ± 2,2) % та (71,40 ± 2,15) %, а в переселенців, відповідно, (44,4 ± 1,4) %, (25,0 ± 1,2) % та (52,8 ± 1,4) %. Тобто показники виявлення частоти депресії, тривоги та посттравматичного стресу були вірогідно вищими у хворих на COVID-19 резидентів, ніж у переселенців. Середні показники психоемоційного стану, крім тривоги, у хворих на COVID-19 збільшувались порівняно з УЗО як до епідемії, так і під час неї. Показники депресії в середньому мали значну тенденцію до збільшення, а середні показники посттравматичного стресу значно й вірогідно збільшувались за величиною порівняно з показниками УЗО (p < 0,05). Середні показники депресії та посттравматичного стресу у хворих на COVID-19 резидентів значно та вірогідно переважали такі у переселенців. Найбільш високі показники депресії та посттравматичного стресу, а отже, й тяжкість психоемоційного стану реєструвались на 1-му та, особливо, на 2-му тижні хвороби й поступово, починаючи з 3-го тижня, знижувались. Відновлення до норми показників та нормалізація психоемоційного стану відбувались в середньому після четвертого місяця від початку захворювання. Але у частини хворих нормалізація психоемоційного стану не відбувалась і через 6 місяців спостереження. Найнижчі показники вмісту лейкоцитів, нейтрофілів та лімфоцитів, відповідно, (4,90 ± 0,14) Г/л, (2,89 ± 0,31) Г/л та (1,20 ± 0,13) Г/л були зареєстровані у хворих на COVID-19 на першу добу хвороби. При цьому середній вміст лейкоцитів не виходив за межі регіональної норми, а нейтрофілів — виходив та трохи перевищував верхню межу норми. Вміст лімфоцитів був нижчим за показники норми у (84,00 ± 1,59) % хворих на COVID-19. В середньому він був вірогідно нижчим за показники регіональної норми — (2,20 ± 0,08) Г/л і на 25 % нижче від нижніх меж норми — 1,6 Г/л. Тобто одночасно з погіршенням показників психоемоційного стану у перші дні COVID-19 знижувався і вміст лімфоцитів. Як і показники психоемоційного стану, вміст усіх елементів лейкограми й лімфоцитів зокрема поступово відновлювався. На першому тижні захворювання у 67 % хворих на COVID-19 зареєстровано різнобічне відхилення вмісту лейкоцитів від регіональної норми. У (59,00 ± 0,27) % хворих реєструвався підвищений вміст паличкоядерних нейтрофілів. Їх уміст значно та вірогідно перевищував регіональну норму. Частота відхилень вмісту сегментоядерних нейтрофілів від регіональної норми становила (78,00 ± 0,12) %. При цьому переважала частота виявлення їх зменшеного вмісту — (48,00 ± 0,27) %. Середні показники вмісту нейтрофілів становили (3,27 ± 0,51) Г/л і досить суттєво та вірогідно відрізнялись від регіональної норми. Клітинні елементи системи імунітету, що ототожнюються з неспецифічною резистентністю та з імунною системою, поступово, як і психоемоційний стан, відновлювались до третього тижня хвороби. Але у 20–25 % хворих відновлення показників системи імунітету не наставало. В окремих пацієнтів недостатність системи імунітету реєструвалась і через 6 місяців. 
Висновки. Отримані дані можуть бути використані для розробки нових підходів до лікування захворювання та попередження ускладнень, викликаних COVID-19.


Вернуться к номеру