Інформація призначена тільки для фахівців сфери охорони здоров'я, осіб,
які мають вищу або середню спеціальну медичну освіту.

Підтвердіть, що Ви є фахівцем у сфері охорони здоров'я.



Стандартизація надання стоматологічної допомоги як складова успішної клінічної практики

Стандартизація надання стоматологічної допомоги як складова успішної клінічної практики

Oral and General Health Том 2, №3, 2021

Вернуться к номеру

Показники електроміографії жувальних м’язів у пацієнтів із локалізованим пародонтитом на тлі м’язово-суглобової дисфункції скронево-нижньощелепних суглобів

Авторы: Романова Ю.Г., Костенко С.Б., Денчик А.А.
ДВНЗ «Ужгородський національний університет» МОН України, м. Ужгород, Україна

Рубрики: Стоматология

Разделы: Медицинские форумы

Версия для печати

Актуальність. На сьогодні питання патології скронево-нижньощелепних суглобів (СНЩС) не втрачають своєї актуальності, особливо щодо пацієнтів молодого віку. Одним із таких хронічних станів є м’язово-суглобова дисфункція (МСД), яка, за даними ВООЗ, має найбільшу поширеність — майже 90 % випадків, а в 76 % випадків превалює в осіб молодого віку і зазвичай є функціональним порушенням. За даними A.M. Geiger (2001), супраконтакти та травматична оклюзія сприяють як розвитку МСД, так і патології тканин пародонта. Поєднання МСД СНЩС і пародонтиту призводить до неможливості відокремлення нозологічної форми і є для лікаря складним завданням, коли необхідно визначити план обстеження. Тож визначення функціонального стану жувальних м’язів є необхідним для пацієнтів із локалізованим пародонтитом на тлі МСД СНЩС, що дозволить обрати алгоритм лікувальних заходів. 
Мета дослідження: вивчити показники електроміографії (ЕМГ) жувальних м’язів у пацієнтів із локалізованим пародонтитом на тлі МСД СНЩС. 
Матеріали та методи. Вивчали біоелектричну активність власне жувальних і скроневих м’язів у 70 пацієнтів (16 чоловіків, 54 жінки) віком 25–45 років з локалізованим пародонтитом на тлі МСД СНЩС легкого ступеня за допомогою апарата «Нейро-ЕМГ-Мікро» («Нейрософт»), використовуючи проби на максимальне стиснення зубів з обох сторін (проба 1) та жувальної проби (проба 2). Отримані результати ЕМГ порівнювали з такими у здорових пацієнтів. 
Результати. Якісний і кількісний аналізи ЕМГ скроневих та власне жувальних м’язів у хворих з легким ступенем прояву МСД констатували порушення в динамічних циклах при нормі всього циклу (проби 1 та 2). Проба 1 виявила зменшення кількості моторних одиниць, які включаються в біоелектричну активність (БА), і коливання біопотенціалів (БП) амплітуди скроневих та власно жувальних м’язів знижувалось з обох боків. Проба 2 — нерівномірне чергування активності і періодів спокою при високій електричній БА скроневих та жувальних м’язів на здоровому боці на початку жування і наявності спонтанних залпів низької амплітуди між періодами активності та спокою. На ураженому боці БА м’язів обох груп на початку жування констатувалось чергування залпів низької та високої амплітуди при нерівномірних періодах активності та спокою. 
Висновки. Отже, у пацієнтів із локалізованим пародонтитом на тлі МСД СНЩС легкого ступеня показники ЕМГ скроневих та власне жувальних м’язів констатують зниження функціональних можливостей і поступове залучення до процесу більшої кількості м’язових волокон, що негативно впливає на роботу суглобів та, як наслідок, погіршує стан тканин пародонта, що страждають від надмірного навантаження.


Вернуться к номеру