Інформація призначена тільки для фахівців сфери охорони здоров'я, осіб,
які мають вищу або середню спеціальну медичну освіту.

Підтвердіть, що Ви є фахівцем у сфері охорони здоров'я.

Мобильная версия

Регистрация Забыли пароль?

Журнал "Гастроэнтерология" Том 55, №3, 2021

Вернуться к номеру

Ендоскопічна ультразвукова сонографія в діагностиці патології шлунково-кишкового тракту

Ендоскопічна ультразвукова сонографія в діагностиці патології шлунково-кишкового тракту

Авторы: Степанов Ю.М., Пролом Н.В., Коненко І.С., Тарабаров С.О., Недзвецька Н.В.
ДУ «Інститут гастроентерології НАМН України», м. Дніпро, Україна

Рубрики: Гастроэнтерология

Разделы: Справочник специалиста

Версия для печати


Резюме

Ендоскопічна ультрасонографія є порівняно новим методом дослідження для визначення інвазії пухлини шлунково-кишкового тракту, виявлення й визначення розмірів утворень підшлункової залози, діагностики хронічного панкреатиту, патології жовчовивідних шляхів. Метод поєднує можливості двох досліджень: ендоскопічного та ультразвукового. Дослідження проводиться за допомогою відеоендоскопа, на кінці якого розташований скануючий ультразвуковий датчик. Перевагою ендоскопічного ультразвуку перед традиційним ультразвуковим дослідженням через передню стінку живота полягає в тому, що ультразвуковий датчик по просвіту травної трубки під візуальним контролем можна провести безпосередньо до досліджуваного об’єкта. Використання під час дослідження дуже високих частот ультразвуку забезпечує високу якість зображення з роздільною здатністю менше 1 мм, що не властиве іншим методам дослідження (ультразвуковому дослідженню, комп’ютерній та магнітно-резонансній томографіям, ендоскопічній холангіопанкреатографії).

Endoscopic ultrasonography is a relatively new endoscopic method of examination to determine the invasion of tumors of the gastrointestinal tract, detection and sizing of pancreatic tumors, diagnosis of chronic pancreatitis, pathology of the biliary tract. The method combines the possibilities of two studies: endoscopic and ultrasound. The study is performed using a video endoscope, at the end of which is a scanning ultrasound sensor. The advantages of endoscopic ultrasound over traditional ultrasound examination through the anterior abdominal wall are that the ultrasound sensor under visual control through the lumen of the digestive tract can be carried out directly to the investigated object. The use of very high frequencies of ultrasound provides high image quality with a resolution of less than 1 mm, inaccessible to other research methods (ultrasound, computer tomography and magnetic resonance imaging, endoscopic cholangiopancreatography).


Ключевые слова

ендосонографія; еластометрія; захворювання шлунково-кишкового тракту

endosonography; elastometry; diseases of the gastrointestinal tract

doi: http://dx.doi.org/10.22141/2308-2097.55.3.2021.241590

Вступ

Ендоскопічний ультразвук став незамінним інструментом у сучасній гастроентерології та абдомінальній хірургії. Ендоскопічна ультразвукова сонографія (ЕУС) — це метод ендоскопічної діагностики, під час якої проводиться внутрішньопросвітне ультразвукове сканування стінок досліджуваного органа шлунково-кишкового тракту, а також прилеглих до нього анатомічних структур і тканин, та  єдиний метод візуалізації шарів стінки стравоходу, шлунка й товстої кишки [1]. ЕУС дозволяє визначити шар стінки органа, з якого новоутворення виходить, і визначити його справжні розміри й напрямок росту (у просвіт органа або в клітковину, що розташована навколо). За ультразвуковими характеристиками можна припустити гістологічну структуру новоутворення, пояснити причину деформації стінки органа, з’ясувавши, чи пов’язана вона з наявністю підслизового новоутворення або виникла внаслідок здавлення сусіднім органом.
Даний метод корисний для диференціації солідних і кістозних уражень підшлункової залози й оцінки новоутворень жовчних шляхів, підслизових новоутворень і лімфатичних вузлів. При ранньому раку метод дозволяє визначити можливість виконання ендоскопічного видалення пухлини завдяки досить точному визначенню глибини інвазії й виявленню змін у регіональних лімфатичних вузлах. Якщо пухлиний процес дуже поширений, виконання ЕУС до і після хіміопроменевої терапії дозволяє оцінити ефективність проведеного лікування. Порівняно з усіма іншими ендоскопічними методами він має найбільш інноваційний потенціал [2]. Нові технології в ЕУД були розроблені через необхідність поліпшити діагностичну цінність ЕУС і ЕУС-пункційної аспірації [3]. 
Мета: показати значущість ендоскопічної ультразвукової сонографії в дослідженні патології шлунково-кишкового тракту.
ЕУС використовується із середини 1980-х років, спочатку як діагностичний інструмент, потім — як терапевтичний, малоінвазивний хірургічний інструмент, що значно впливає на діагностику й лікування цілої низки доброякісних і злоякісних захворювань. Так, літературні джерела розглядають сучасні свідчення про застосування, безпеку й ефективність ЕУС при захворюваннях верхнього й нижнього відділів шлунково-кишкового тракту, заднього середостіння, підшлункової залози (ПЗ), жовчних проток, жовчного міхура, заочеревинного простору, печінки, наднирників та нирок [4]. 
Методика поєднує перевагу ендоскопії та діагностичні можливості ультразвукового методу. Перевага ендоскопічного ультразвуку перед традиційним сонографічним дослідженням трансабдомінальним доступом полягає в тому, що ендоскопічний ультразвуковий датчик можна провести по просвіту травної трубки під візуальним контролем безпосередньо до досліджуваного об’єкта.
При дослідженні ендоскопічний ультразвуковий датчик, розташований на дистальному кінці ендоскопа, проводиться в шлунок або дванадцятипалу кишку. Після видалення повітря й заповнення порожнини водою виконують сканування оточуючих тканин у радіусі до 12 см. Огляд ділянок, менших за 1 міліметр, можливий завдяки використанню високих частот ультразвуку (7,5–20 МГц), що робить ендоскопічну ультрасонографію провідним методом візуалізації, найсучаснішим з усіх наявних сьогодні. На сьогодні існують два різні типи ехоендоскопів — з ультразвуковими датчиками радіального й конвексного типу сканування. Радіальне сканування дозволяє отримати панорамне зображення (360°), перпендикулярне до осі ендоскопа (рис. 1А). Це найбільш ранні й найпоширеніші моделі ехоендоскопів, що використовуються тільки в діагностичних цілях. Ехоендоскопи конвексного типу сканування введені в клінічну практику з 1990-х років і дозволяють отримувати 100° секторне ультразвукове зображення, паралельне осі ендоскопа (рис. 1Б).
Використання апаратів даного типу, оснащених інструментальним каналом, дозволяє проводити пункційну біопсію під ЕУС-контролем. Комплектація ехосканерів допплерівськими й еластометричними опціями значно розширює діагностичні та лікувальні можливості [5, 6].
Особливості проведення. Для створення оптимального середовища проведення ультразвукових хвиль і достатньої фокусної відстані, що становить 2 см, ультразвуковий датчик ехоендоскопа покривається змінним латексним балоном, який заповнюється водою на час дослідження. Підносячи датчик упритул до підозрілого просвіту, дослідник здатний оцінити ураження стінки порожнього органа, ехографічні характеристики утворень, що прилягають до досліджуваної ділянки. Балон, що заповнений водою, знаходиться зверху датчика, що дозволяє здійснити тісний контакт датчика і новоутворення та забезпечує оптимальні умови сканування. Однак балон може здавлювати новоутворення, що досліджується, провокуючи появу артефактів, та ускладнювати інтерпретацію даних. Для подолання даних перешкод використовується методика наповнення шлунка 200–500 мл води, що дозволяє отримати чіткі ультразвукові зображення структур без появи будь-яких артефактів, що зумовлюється компресією [5, 7].
Для досягнення чіткої візуалізації всіх відділів ПЗ використовують місцеві анатомічні орієнтири, включаючи навколишні залозу, судини й органи. Зазвичай огляд проводиться з шести точок розташування датчика: три — у дванадцятипалій кишці (ДПК) й три — у шлунку. Для досягнення першої позиції датчик просувається в низхідну частину ДПК до візуалізації дистального відділу холедоха, вірсунгової протоки й головки ПЗ. У другій позиції датчик розташовується в дистальній частині цибулини ДПК, у третій позиції — також знаходиться в цибулині ДПК. У четвертій позиції датчик розташовується в антральному відділі шлунка, у п’ятій — у тілі шлунка, шостій позиції — в ділянці дна шлунка. Такі положення датчика є основними при візуалізації ПЗ. Індивідуальні анатомічні особливості можуть вимагати проведення сканування з інших місць розташування датчика, щоб забезпечити візуалізацію всіх відділів ПЗ [5, 8, 9].
Основні показання до виконання діагностичної ЕУС:
— діагностика підслизових новоутворень стравоходу, шлунка, дванадцятипалої й товстої кишки (фіброма, ліпома, лейоміома);
— діагностика пухлин травного тракту та визначення стадії злоякісного процесу й глибини ураження;
— діагностика вираженості змін паренхіми й протоки ПЗ при різних видах хронічного панкреатиту і його ускладнень;
— діагностика об’ємних утворень ПЗ, БДС, внутрішньопротокових пухлин, а також стадії їх поширення;
— діагностика доброякісних змін жовчного міхура, жовчних проток (холедохолітіазу);
— діагностика змін фатерового сосочка;
— діагностика лімфаденопатії й новоутворень середостіння;
— діагностика портальної гіпертензії (варикозне розширення вен стравоходу);
— визначення ризику рецидиву кровотечі з ерозивно-виразкових уражень шлунково-кишкового тракту [5, 7, 10–12].

Основні ділянки для застосування ЕУС

Патологія стравоходу: новоутворення; ускладнення після оперативних втручань.
Об’ємні утворення стінки шлунково-кишкового тракту: епітеліальні новоутворення (поліпи, злоякісні новоутворення); неепітеліальні (внутрішньостіночні) новоутворення (ліпоми, ліпосаркоми, лейоміоми, лейоміосаркоми, метастази в стінку шлунково-кишкового тракту з інших органів, гастроінтестинальні стромальні пухлини, лімфоми, нейрогенні пухлини).
Патологія ПЖ: панкреатит (гострий і хронічний); пухлини ПЗ (рак, ендокринні пухлини, метастатичне ураження).
Патологія жовчного міхура та жовчовивідних шляхів: холедохолітіаз, пухлини БДС, пухлини жовчного міхура й позапечінкових жовчних проток.
Об’ємні утворення грудної клітки та черевної порожнини: центральний рак легенів, нейрогенні пухлини, поширення пухлини шлунка на стравохід; лімфаденопатія, виявлення віддаленого метастазування в середостіння; об’ємні новоутворення, прилеглі до шлунка й дванадцятипалої кишки, заочеревинні пухлини; лімфаденопатія верхнього поверху черевної порожнини [5, 13, 14].
Діагностика уражень слизової оболонки й внутрішньостінкових утворень. Висока роздільна здатність ЕУС дозволяє чітко диференціювати шари стінки шлунково-кишкового тракту [5, 7, 15]. При проведенні УЗД незмінена стінка стравоходу й шлунка виглядає як п’ятишарова структура товщиною від 3 до 5 мм відповідно. Шари стінки шлунка складаються з ехошарів: 1 — відображення ехосигналу від слизової оболонки (гіперехогенний), 2 — м’язова пластинка слизової оболонки (гіпоехогенний), 3 — підслизовий шар (гіперехогенний), 4 — м’язова оболонка (гіпоехогенний), 5 — адвентиція (гіперехогенний). На п’ятишаровій будові стінки заснована діагностика й диференціальна діагностика уражень слизової, підслизових утворень і пухлин шлунково-кишкового тракту (рис. 2).
Поліпи при проведенні ЕУС визначаються як новоутворення підвищеної ехогенності з чіткими контурами, які виходять із слизової оболонки. У поліпів великих розмірів може бути неоднорідна структура [5, 7]. Наявність ділянок зі зниженою ехогенністю в неоплазіях — це застереження щодо процесів малігнізації. 
Підслизові новоутворення шлунка й ДПК є одним з основних показань до проведення ЕУС. За допомогою ЕУС можна чітко диференціювати екстрамуральну компресію, судинне ураження й солідну пухлину і, крім того, точно визначити шар стінки порожнього органа, з якого виникла пухлина. Серед підслизових утворень при ЕУС найбільш часто спостерігаються лейоміоми. Лейоміоми зазвичай гіпоехогенні, однорідні, мають чіткі контури, тоді як ліпома — однорідне утворення підвищеної ехогенності, що добре відмежоване і розташоване в межах підслизового шару. Карциноїдні пухлини в основному розташовані в третьому (підслизовому) шарі, мають середню ехогенність і чітко виражені контури. Кістозні утворення — це анехогенні вогнища, із чіткими контурами, що достатньо відмежовані та розташовані в підслизовому шарі. Також у підслизовому шарі нерідко спостерігається ектопована тканина підшлункової залози, структура якої аналогічна панкреатичній паренхімі з дрібними гіперехогенними ділянками, а в окремих випадках і з трубчастими структурами правильної форми. Крім цього, виділяють гастроінтестинальні пухлини — потенційно злоякісні новоутворення, тактиці лікування яких приділяється особлива увага. ЕУС надає нові можливості діагностиці підслизових утворень. Першим завданням є розмежування утворень стінки й пухлин, що розміщені поза органом та деформують просвіт порожнього органа [5, 7].
Крім доказів зв’язку новоутворення зі стінкою органа, перед ЕУС постає завдання з’ясування можливого діагнозу, характеру новоутворення і його локалізації щодо шарів стінки шлунка та ДПК, на підставі чого можна передбачити характер ураження. Сукупність цих даних відіграє важливу роль у визначенні лікувальної тактики та методу видалення пухлини в кожному конкретному випадку [13, 16].
Основними характеристиками пухлини, які визначаються при дослідженні ЕУС, є розмір, ехогенність, внутрішня будова, чіткість контуру і шар, з якого вона виходить. У більшості спостережень для остаточного визначення гістологічного характеру пухлини необхідно отримати тканину для проведення гістологічного та імуногістохімічного дослідження. Тому пункційна біопсія при ЕУС надала нові можливості для морфологічного й імуногістохімічного аналізу підслизових утворень [6, 15, 17].
Злоякісні ураження слизової оболонки зазвичай візуалізуються у вигляді пухлинної тканини різної ехогенності, що порушує регулярну пошарову будову стінки органа; мають нечіткі контури, можливе потовщення стінки органа. ЕУС дозволяє визначити протяжність новоутворень, що є вкрай актуальним щодо інфільтративних процесів, які схильні поширюватися в підслизовому шарі без візуалізованих змін на слизовій [5, 7].
Діагностика захворювань панкреатобіліарної системи. Трансабдомінальне ультразвукове дослідження й транзиторна еластометрія не відображають змін структури печінки на початкових стадіях у важкодоступних сегментах, таких як 1, 2, 8, тим самим позбавляючи можливості візуалізації вогнищевої патології, що, зі свого боку, збільшує ризик хибнонегативних висновків. У пацієнтів із надлишковою масою тіла частіше спостерігаються вузькі міжреберні проміжки, які ускладнюють візуалізацію за рахунок вимушеного положення трансдьюсера, через що зростає суб’єктивізація методу і з’являються певні ускладнення для отримання правильного результату дослідження. Важливість адекватної та своєчасної оцінки вираженості патологічного процесу в паренхімі печінки сьогодні не викликає сумнівів: вона необхідна в клінічній практиці для визначення стадії, прогнозу захворювання й можливості своєчасного коригування тактики ведення хворих. Тому ЕУС — один із найперспективніших методів діагностики захворювань печінки [18].
ЕУС відразу зарекомендувала себе інформативним методом у діагностиці панкреатитів і новоутворень ПЗ (рис. 3, 4) [9, 19, 20]. З огляду на можливості візуалізації тканини ПЗ через стінку ДПК такі перешкоди, як газоутворення в кишечнику, ожиріння, спайковий процес черевної порожнини, що ускладнюють проведення трансабдомінального УЗД, виявилися незначними при ЕУС. Особливу цінність ЕУС набуває в діагностиці вогнищевої патології малих розмірів до 5 мм, виявлення якої на КТ ускладнене.
Дослідження довели, що ЕУС відіграє провідну роль для діагностики та прогнозування тактики ведення хворих зі злоякісними пухлинами ПЗ. ЕУС може надати зображення підшлункової залози з високою роздільною здатністю. Якість даного дослідження значно перевершує трансабдомінальне УЗД, комп’ютерну томографію, а також магнітно-резонансну томографію [8, 17, 21]. ЕУС особливо корисне для виявлення незначних уражень ПЗ, тоді як ендоскопічне ультразвукове дослідження і пов’язані з ним методи, такі як ЕУС із контрастуванням, ендоскопічна ультразвукова еластографія і тонкоголкова аспірація під ендоскопічним ультразвуковим скануванням, також корисні в диференціальній діагностиці солідних або кістозних уражень підшлункової залози і визначенні стадії (стадії T, N і M) раку підшлункової залози [22]. У діагностиці уражень підшлункової залози ЕУД із контрастним посиленням та еластографією відіграють додаткову роль порівняно зі звичайним ЕУС. 
Еластографія — новий метод ультразвукового дослідження, що дозволяє отримувати зображення і вимірювання, пов’язані з жорсткістю тканин. Сьогодні для обстежень ЕУС доступною є тільки компресійна еластографія. Це якісний метод, в основі якого лежить відповідь тканини на зовнішню або внутрішню деформуючу силу (рис. 4). Він полягає в тому, що більш жорсткі тканини мають меншу деформацію. Це означає, що досліджувана ділянка деформується менше при компресії порівняно з референтними тканинами, які деформуються значніше. За допомогою компресійної еластографії надається порівняльна характеристика деформації тканин, що спричинена компресією в досліджуваній ділянці. Еластографія за допомогою ЕУС-дослідження оцінює еластичність пухлин, які складно діагностувати за допомогою звичайного ультразвукового трансабдомінального сканування. До таких утворень можна віднести вогнища підшлункової залози і середостіння, черевні лімфатичні вузли. Ендоскопічна ультразвукова еластографія підвищує діагностичну цінність процедури. Важливо відзначити, що ЕУС-еластографія не вважається методом, що може замінити біопсію. Попри це метод ЕУС — важливе доповнення для тонкоголкової аспіраційної біопсії, що підвищує її точність завдяки можливості більш точного націлювання на підозрілу ділянку. За умови відбору зразків із використанням тонкоголкової аспірації під контролем ЕУС активація опції еластографії спроможна диференціювати вогнищеві ураження. Ендоскопічна ультразвукова еластографія — необхідна ланка у верифікації діагнозу раку підшлункової залози [3, 23, 24].
Нехірургічні паліативні засоби лікування обумовлюють важливість передопераційного визначення стадії раку ПЗ й оцінки можливості радикальної резекції. 
Для кандидатів на виконання радикального хірургічного лікування однією з важливих передумов має бути відсутність віддалених метастазів, а також можливість для повного видалення пухлини, що означає відсутність інвазії у великі судини й ложе ПЗ. Традиційно визначення пухлинної інвазії в портальні й мезентеріальні судини проводилося за допомогою мезентеріальної ангіографії. Однак вже доведено, що ЕУС — засіб візуалізації, що дозволяє точно визначити стадію раку підшлункової залози більше ніж у 90 % випадків [5, 6].
Вторинні ураження ПЗ (метастази, лімфома) не мають характерних ознак відмінності щодо первинних новоутворень. Це доводить важливість цитологічних даних. Кістозні пухлини мають вигляд багатокамерних і неоднорідних структур. Вони можуть визначатися як ізольовані скупчення безлічі дрібних кіст, оточених пухлиною, або як велика солідна кіста з нерівномірно потовщеною стінкою, оточеною неоднорідною пухлинною тканиною.
При захворюваннях жовчного міхура та жовчовивідних шляхів ЕУС використовується для диференціальної діагностики утворень жовчного міхура (поліпи, аденоміоз, біліарний сладж, конкременти, запальні зміни стінки жовчного міхура) і виявлення патології позапечінкових жовчних проток (пухлини, доброякісні звуження, конкременти) [14, 16, 25, 26]. ЕУС зарекомендувала себе методом вибору в діагностиці конкрементів термінального відділу холедоха (особливо мікролітіазу) та у визначенні лікувальної тактики ведення таких пацієнтів, тому що точність методу перевершує інші неінвазивні методи діагностики [27].
Таким чином, ендоскопічна ультрасонографія — сучасний і високоінформативний метод діагностики. Він поєднує можливості двох досліджень — ендоскопічного та ультразвукового. З одного боку, ЕУС значно підвищила інформативність ендоскопічного дослідження, тому що з’явилася можливість визначення поширеності патологічного процесу та ступеня внутрішньостінкової інвазії, а також диференціальної діагностики підслизових новоутворень. З іншого боку, стали доступними для ультразвукового дослідження органи, візуалізація яких при рутинному УЗД була унеможливленою або малоінформативною (термінальний відділ холедоха, великий дуоденальний сосочок, новоутворення підшлункової залози, органи середостіння). Але попри всі вищезазначені переваги ЕУС не можна розглядати методом універсального скринінгу захворювань травної системи. Це високоточний спеціальний метод дослідження, орієнтований на вирішення чітко окресленого клінічного завдання.
Конфлікт інтересів. Автори заявляють про відсутність конфлікту інтересів при підготовці даної статті.
 
Отримано/Received 20.06.2021
Рецензовано/Revised 03.07.2021
Прийнято до друку/Accepted 10.07.2021

Список литературы

  1. Fu W.X., Wang Q., Zhang Y.S. et al. Application of ultrasound technology in the diagnosis and treatment of digestive tract diseases. Eur. Rev. Med. Pharmacol. Sci. 2015 Feb. 19(4). 602-606. PMID: 25753877 Review.
  2. Hocke M., Braden B., Jenssen C., Dietrich C.F. Present status and perspectives of endosonography 2017 in gastroenterology. Korean J. Intern. Med. 2018 Jan. 33(1). 36-63. doi: 10.3904/kjim.2017.212. Epub 2017, Nov 23. PMID: 29161800 Free PMC article. Review.
  3. Seicean A., Mosteanu O., Seicean R.Maximizing the endosonography: The role of contrast harmonics, elastography and confocal endomicroscopy. World J. Gastroenterol. 2017, Jan 7. 23(1). 25-41. doi: 10.3748/wjg.v23.i1.25. PMID: 28104978 Free PMC article. Review.
  4. Simons-Linares C.R., Wander P., Vargo J., Chahal P. Endoscopic ultrasonography: An inside view. Cleve Clin. J. Med. 2020, Mar. 87(3). 175-183. doi: 10.3949/ccjm.87a.19003. PMID: 32127442 Review.
  5. Тишкова Н.В., Дриго С.А. Эндосонография: новый уровень диагностики в гастроэнтерологии: практ. пособие для врачей. Гомель: ГУ «РНПЦ РМиЭЧ», 2014. 30 с.
  6. Ветшева Н.Н., Кармазановский Г.Г. Дифференциальная диагностика солидно-псевдопапилярных опухолей поджелудочной железы. Клиническая и экспериментальная хирургия. Журнал им. академика Б.В. Петровского. 2018. Т.6. № 2. С. 40-47. DOI: 10.24411/2308-1198-2018-12005.
  7. Годжелло Є.А. Хрусталева М.В., Булганина Н.А. и др. Комплексная диагностика и лечение редкого новообразования пищевода (клиническое наблюдение). Клиническая и экспериментальная хирургия. Журнал им. академика Б.В. Петровского. 2018. Т.6. № 2. С. 87-92. DOI: 10.24411/2308-1198-2018-12012.
  8. Kitano M., Yoshida T., Itonaga M., Tamura T., Hatamaru K., Yamashita Y. Impact of endoscopic ultrasonography on diagnosis of pancreatic cancer. J. Gastroenterol. 2019 Jan. 54(1). 19-32. doi: 10.1007/s00535-018-1519-2. Epub. 2018, Nov 7. PMID: 30406288 Free PMC article. Review.
  9. Солоницын Е.Г., Кащенко В.А., Сишкова Е.А. и соавт. Эндоскопическая ультрасонография в дифференциальной диагностике хронического панкреатита. Сборник материалов IV Всероссийской научно-практической конференции «Актуальные вопросы эндоскопии», 28–29 марта 2013 г. Санкт-Петербург. С. 111-112.
  10. Qiu E.Q., Guo W., Cheng T.M., Yao Y.L., Zhu W., Liu S.D., Zhi F.C. Diagnostic classification of endosonography for differentiating colorectal ulcerative diseases: A new statistical method. World J. Gastroenterol. 2017, Dec 14. 23(46). 8207-8216. doi: 10.3748/wjg.v23.i46.8207. PMID: 29290657 Free PMC article.
  11. Candoli P., Ceron L., Trisolini R. Competence in endosonographic techniques. Panminerva Med. 2019 Sep. 61(3). 249-279. doi: 10.23736/S0031-0808.18.03570-X. Epub. 2018, Nov 9. PMID: 30421897 Review.
  12. Двойникова Е.Р., Стегний К.В., Гончарук Р.А. и др. Оценка эффективности тонкоигольной аспирационной и инцизионной биопсии под контролем эндосонографии при заболеваниях поджелудочной железы на этапе освоения методики. Тихоокеанский медицинский журнал. 2018. № 1. С. 57-59. DOI: 10.17238/PmJ1609-1175.2018.1.57-59.
  13. Годжелло Э.А., Булганина Н.А., Хрусталева М.В. Эндоскопическое ультразвуковое исследование — современный метод диагностики гастроинтестинальных стромальных опухолей. Ультразвуковая и функциональная диагностика. 2013. № 2. С. 78-90.
  14. Domagk D., Oppong K.W., Aabakken L., Czakó L. et al. Performance measures for ERCP and endoscopic ultrasound: a European Society of Gastrointestinal Endoscopy (ESGE) Quality Improvement Initiative. Endoscopy. 2018 Nov. 50(11). 1116-1127. doi: 10.1055/a-0749-8767. Epub. 2018, Oct 19. PMID: 30340220.
  15. Старков Ю.Г., Солодинина Е.Н., Новожилова А.В. Подслизистые новообразования желудочно-кишечного тракта в эндоскопической практике. Хирургия. 2010. № 2. С. 51-59.
  16. Балалыкин А.С., Оноприев А.В., Муцуров Х.С. и соавт. Эндоскопическая диагностика и лечение опухолей большого дуоденального сосочка. Сборник материалов IV Всероссийской научно-практической конференции Актуальные вопросы эндоскопии, 28–29 марта 2013 г., Санкт-Петербург. С. 22-24.
  17. Sato H., Liss A.S., Mizukami Y. Large-duct pattern invasive adenocarcinoma of the pancreas-a variant mimicking pancrea–tic cystic neoplasms: A minireview. World J. Gastroenterol. 2021, Jun 21. 27(23). 3262-3278. doi: 10.3748/wjg.v27.i23.3262. PMID: 34163110; PMCID: PMC8218369.
  18. Морозова Т.Г., Борсуков А.В. Диагностические возможности эластографии печени при эндосонографии. Вестник новых медицинских технологий. 2014. Т. 21. № 1. С. 44-47.
  19. Krupa Ł., Lorenc J., Staroń R., Partyka M., Chmielarz Ł., Gutkowski K. Endosonography guided treatment of a large infected pseudocyst sustained after posttraumatic acute pancreatitis in a critically ill patient. Pol. Arch. Intern. Med. 2018, May 30. 128(5). 317-318. doi: 10.20452/pamw.4248. Epub. 2018, Apr 17. PMID: 29870031 No abstract available.
  20. Somani P., Sunkara T., Sharma M. Role of endoscopic ultrasound in idiopathic pancreatitis. World J. Gastroenterol. 2017, Oct 14. 23(38). 6952-6961. doi: 10.3748/wjg.v23.i38.6952. PMID: 29097868 Free PMC article. Review.
  21. Issa Y., Kempeneers M.A., van Santvoort H.C., Bollen T.L., Bipat S., Boermeester M.A. Diagnostic performance of imaging modalities in chronic pancreatitis: a systematic review and meta-analysis. Eur. Radiol. 2017 Sep. 27(9). 3820-3844. doi: 10.1007/s00330-016-4720-9. Epub. 2017, Jan 27. PMID: 28130609 Free PMC article. Review.
  22. Vilmann A.S., Menachery J., Tang S.J., Srinivasan I., Vilmann P. Endosonography guided management of pancreatic fluid collections. World J. Gastroenterol. 2015, Nov 7. 21(41). 11 842-11853. doi: 10.3748/wjg.v21.i41.11842. PMID: 26557008 Free PMC article. Review.
  23. Wangermez M. Endoscopic ultrasound of pancreatic tumors. Diagn. Interv. Imaging. 2016 Dec. 97(12). 1287-1295. doi: 10.1016/j.diii.2016.10.002. Epub. 2016, Nov 17. PMID: 27866871 Review.
  24. Cui X.W., Chang J.M., Kan Q.C., Chiorean L., Ignee A., Dietrich C.F. Endoscopic ultrasound elastography: Current status and future perspectives. World J. Gastroenterol. 2015. 21(47). 13212-13224 [PMID: 26715804 DOI: 10.3748/wjg.v21.i47.13212.
  25. Nakai Y., Sato T., Hakuta R. et al. Management of Difficult Bile Duct Stones by Large Balloon, Cholangioscopy, Enteroscopy and Endosonography. Gut. Liver. 2020, May 15. 14(3). 297-305. doi: 10.5009/gnl19157. PMID: 31581389 Free PMC article. Review.
  26. Giljaca V., Gurusamy K.S., Takwoingi Y., Higgie D., Poropat G., Štimac D., Davidson B.R. Endoscopic ultrasound versus magnetic resonance cholangiopancreatography for common bile duct stones. Cochrane Database Syst. Rev. 2015, Feb 26. 2015(2). CD011549. doi: 10.1002/14651858.CD011549. PMID: 25719224 Free PMC article. Review.
  27. Manes G., Paspatis G., Aabakken L. Endoscopic management of common bile duct stones: European Society of Gastrointestinal Endoscopy (ESGE) guideline. Endoscopy. 2019 May. 51(5). 472-491. doi: 10.1055/a-0862-0346. Epub. 2019, Apr 3. PMID: 30943551.

Вернуться к номеру