Інформація призначена тільки для фахівців сфери охорони здоров'я, осіб,
які мають вищу або середню спеціальну медичну освіту.

Підтвердіть, що Ви є фахівцем у сфері охорони здоров'я.

Мобильная версия

Регистрация Забыли пароль?

Журнал «Боль. Суставы. Позвоночник» Том 11, №3, 2021

Вернуться к номеру

Реостеосинтез при псевдоартрозі шийки стегнової кістки

Реостеосинтез при псевдоартрозі шийки стегнової кістки

Авторы: Гавриленко Е.О.
КУ «Приморська ЦРЛ», м. Приморськ, Запорізька область, Україна

Рубрики: Ревматология, Травматология и ортопедия

Разделы: Справочник специалиста

Версия для печати


Резюме

Псевдоартроз шийки стегнової кістки — це тяжке ураження ділянки тазостегнового суглоба, результатом якого в більшості випадків є стійка інвалідизація хворих. Розвиток псевдоартрозу в зазначеному сегменті пояснюється в першу чергу особливостями трофіки проксимального відділу стегнової кістки й поганою якістю кістки. Нормальне функціонування кісткової тканини особливо важливе для швидкого відновлення кістки й остеоінтеграції. Однак, за даними літератури, перелом супроводжується системною втратою кісткової маси на 2–15 % порівняно зі значеннями безпосередньо після перелому або з показниками порівнянних за віком осіб без переломів. Експериментальні дослідження обґрунтовують правомірність використання різних регуляторів метаболізму в кістці для підвищення ефективності загоєння перелому: кальцію, фосфору і протеїнів (колагену, факторів росту, остеокальцину). Наведено опис клінічного випадку відновлення пацієнта після формування псевдоартрозу. У даному випадку була виконана операція реостеосинтезу динамічним фіксатором з кістковою автопластикою шийки правої стегнової кістки. Додатково для покращення кісткової репарації застосовувалися остеотропний комплекс Остеопро® і плазмоліфтинг. Протягом чотирьох місяців після реостеосинтезу була досягнута консолідація перелому, відновлена опорна й рухова функція правої нижньої кінцівки.

Pseudarthrosis of the femoral neck is a severe lesion of the hip joint, the result of which in most cases is a permanent di­sability of patients. The development of pseudarthrosis in this segment is primarily due to the trophic features of the proximal femur and poor bone quality. Normal functioning of the bone tissue is important for rapid bone regeneration and osseointegration. However, literature data show that the fracture is accompanied by systemic bone loss of 2–15 % compared to the values immediately after the fracture or to the indicators in age-comparable individuals without fractures. Experimental studies substantiate the appropriateness of the use of various regulators of bone metabolism to increase the efficiency of fracture healing: calcium, phosphorus and proteins (collagen, growth factors, osteocalcin). A clinical case of recovery of a patient after the formation of pseudarthrosis is described. In this case, the operation of reosteosynthesis was performed using a dynamic fixator with bone autoplasty of the right femoral neck. Additionally, the osteotropic complex Osteopro® and platelet-rich plasma therapy were used to improve bone repair. Within four months after reosteosynthesis, fracture consolidation was achieved, and the supporting and motor function of the right lower extremity was restored.


Ключевые слова

псевдоартроз; реостеосинтез; динамічний фіксатор; перелом шийки стегнової кістки; ­Остеопро®

pseudarthrosis; reosteosynthesis; dynamic fixator; fe­moral neck fracture; Osteopro®

На результати лікування переломів шийки стегнової кістки впливають багато об’єктивних і суб’єктивних факторів, вибір оптимальної тактики, дотримання обраної методики лікування [1]. Загоєння переломів кісток — динамічний, складний і строго регламентований процес, що включає взаємодію багатьох клітин і молекулярних медіаторів, у тому числі факторів росту й цитокінів. Одним з незадовільних результатів у такому випадку є формування псевдоартрозу. Псевдоартроз шийки стегнової кістки — це тяжке ураження ділянки тазостегнового суглоба, результатом якого в більшості випадків є стійка інвалідизація хворих, значне зниження якості життя, порушення їх опороспроможності й здатності до самообслуговування. Розвиток псевдоартрозу в зазначеному сегменті пояснюється в першу чергу особливостями трофіки проксимального відділу стегнової кістки й поганою якістю кістки, особливостями проведеного лікування первинної травми, а також недотриманням рекомендацій пацієнтом у відновлювальному періоді [2]. 
Нормальне функціонування кісткової тканини особливо важливе для швидкого відновлення кістки й остеоінтеграції [3]. У літературі є дані, що будь-який перелом супроводжується системною втратою кісткової маси на 2–15 % порівняно зі значеннями безпосередньо після перелому або з даними порівнянних за віком осіб без переломів [4, 5]. Цим феноменом також можна пояснити те, що клінічно спостерігається підвищений ризик вторинних переломів у місці формування кісткової мозолі [6, 7]. Експериментальні дані свідчать про те, що дефіцит кальцію і вітаміну D може погіршити посттравматичну втрату кісткової маси [8]. І дефіцит кальцію, і дефіцит вітаміну D сприяють втраті кісткової тканини через підвищену резорбцію кістки з метою підтримки необхідної концентрації кальцію в плазмі крові. Кальцій — основний мінерал кісток, який не тільки забезпечує механічну міцність скелета, але й служить резервуаром для підтримки рівня кальцію в плазмі крові у фізіологічному діапазоні. Кальцій і вітамін D відіграють ключову роль у мінералізації кісткової мозолі, формування якої — невід’ємна частина процесу консолідації кістки [9, 10]. Експериментальні дослідження аргументують правомірність використання різних регуляторів метаболізму для підвищення ефективності загоєння перелому. Існує безліч фармакологічних препаратів, що забезпечують інгібування процесу резорбції кістки (кальцитонін, бісфосфонати), активують мінералізацію (солі кальцію), формування кістки (флюориди) або мають полімодальну дію на резорбцію і кісткоутворення (вітамін D, осеїн-гідроксиапатитний комплекс або мікрокристалічний гідроксиапатитний комплекс). Більшість з них ефективно використовуються у відновному періоді після переломів кісток [11].
Усі ці аргументи забезпечують клінічно обґрунтовану терапевтичну базу щодо додаткового застосування кальцію, фосфору і протеїнів (колагену, факторів росту, остеокальцину) з метою регулювання кальцієво-фосфорного обміну для покращення зрощення кісток при переломах.
Наводимо опис успішного лікування псевдоартрозу в пацієнта після проведеного металоостеосинтезу з приводу перелому шийки стегнової кістки.
Пацієнт І., 34 роки, отримав побутову травму 15 липня 2020 року, у результаті чого виник перелом шийки правої стегнової кістки. 26 липня 2020 року була проведена операція: металоостеосинтез шийки правої стегнової кістки канальними гвинтами. Були надані рекомендації щодо подальшого відновлення. При контрольному обстеженні 24 грудня 2020 року в пацієнта було виявлено псевдоартроз, фрагментацію і міграцію металоконструкцій шийки правої стегнової кістки (рис. 1). Для корекції псевдоартрозу був виконаний реостеосинтез динамічним фіксатором з кістковою автопластикою шийки правої стегнової кістки (рис. 2). Автотрансплантат був виділений з ділянки горбистості великогомілкової кістки. У післяопераційному періоді використовувався плазмоліфтинг, а також призначався препарат Остеопро® по 2 таблетки 2 рази на день для покращення кісткової репарації (стимуляція утворення м’якої кісткової мозолі та її подальшої мінералізації).
Протягом чотирьох місяців була досягнута консолідація (рис. 4), відновлена опорна й рухова функція правої нижньої кінцівки (вкорочення правої нижньої кінцівки за рахунок стегнового сегмента до 3 см компенсується ортопедичним взуттям). Під час лікування був використаний фіксуючий пристрій, розроблений професором А.М. Побєл і вдосконалений професором Є.А. Побєл, що забезпечує динамізацію за рахунок компресії між уламками шийки стегнової кістки.
Отже, шляхом застосування динамічного фіксатора, автопластики й фармакологічної остеостимуляції препаратом Остеопро® вдалося досягти повної консолідації перелому шийки правої стегнової кістки, відновити опорну й рухову функцію правої нижньої кінцівки.
Конфлікт інтересів. Автор заявляє про відсутність конфлікту інтересів і власної фінансової зацікавленості при підготовці даної статті.
 
Отримано/Received 16.09.2021
Рецензовано/Revised 03.10.2021
Прийнято до друку/Accepted 10.10.2021

Список литературы

  1. Kavalerskiy G.M., Murylyov V.Yu., Rubin G.G., Rukin Ya.A., Elizarov P.M., Muzychenko A.V. Hip arthroplasty in patients with femoral neck pseudoarthrosis. Herald of Traumatology and Orthopedics. N.I. Priorov. 2016. 1. 21-6.
  2. Егиазарян К.А., Сиротин И.В., Бут-Гусаим А.Б., Горбачев М.А. Псевдоартроз шейки бедра: особенности возникновения и тактики лечения. Российский медицинский журнал. 2018. 24(4). 195-198. DOI: http://dx.doi.org/10.18821/0869-2106-2018-24-4-195-198
  3. Hitt K. Femoral neck nonunion: osteotomy or arthroplasty. Tech. Orthop. 2002. 17 434-442. doi: 10.1097/00013611-200212000-00007.
  4. Fox K.M., Magaziner J., Hawkes W.G., Yu-Yahiro J., Hebel J.R., Zimmerman S.I. et al. Loss of bone density and lean body mass after hip fracture. Osteoporos. Int. 2000. 11(1). 31-5. DOI: 10.1007/ s001980050003.
  5. Karlsson M.K., Josefsson P.O., Nordkvist A., Akesson K., Seeman E., Obrant K.J. Bone loss following tibial osteotomy: a model for evaluating posttraumatic osteopenia. Osteoporos. Int. 2000. 11. 261-4.
  6. Ahmed L.A., Center J.R., Bjørnerem A., Bluic D., Joakimsen R.M., Jørgensen L. et al. Progressively increasing fracture risk with advancing age after initial incident fragility fracture: the Tromsø study. J. Bone Miner. Res. 2013. 28(10). 2214-21. DOI: 10.1002/jbmr.1952.
  7. Lyles K.W., Schenck A.P., Colón-Emeric C.S. Hip and other osteoporotic fractures increase the risk of subsequent fractures in nursing home residents. Osteoporos. Int. 2008. 19(8). 1225-33. DOI: 10.1007/s00198-008-0569-3.
  8. Лунева С.Н., Матвеева Е.Л., Гасанова А.Г., Бойчук С.П., Сазонова Н.В. Роль кальция и витамина D3 в восстановлении целостности костей после переломов. Доктор.Ру. 2019. № 2(157). С. 55-60. DOI: 10.31550/1727-2378-2019-157-2-55-60.
  9. Einhorn T.A., Gerstenfeld L.C. Fracture healing: mechanisms and interventions. Nat. Rev. Rheumatol. 2015. 11(1). 45-54. DOI: 10.1038/nrrheum.2014.164.
  10. Nikolaou V.S., Efstathopoulos N., Kontakis G., Kanakaris N.K., Giannoudis P.V. The influence of osteoporosis in femoral fracture healing time. Injury. 2009. 40(6). 663-8. DOI: 10.1016/j. injury.2008.10.035.
  11. Castelo-Branco C. Management of osteoporosis. An overview. Drugs Aging. 1998. Vol. 12. P. 25-32.

Вернуться к номеру