Oral and General Health Том 2, №2, 2021
Вернуться к номеру
П’ять кроків отримання ліцензії на медичну практику для приватно практикуючого лікаря-стоматолога або стоматологічного закладу
Авторы: Нижник А.В.
Товариство з обмеженою відповідальністю «Медконсалтинг», м. Київ, Україна
Рубрики: Стоматология
Разделы: Справочник специалиста
Версия для печати
Резюме
У статті розглядаються питання отримання ліцензії на медичну практику лікарями-стоматологами різного профілю, що планують відкрити приватну медичну практику в будь-якій організаційно-правовій формі. Отриманню ліцензії передує певний підготовчий етап: вибір організаційно-правової форми, пошук приміщення та обладнання, пошук працівників, які відповідають єдиним освітнім та кваліфікаційним вимогам, отримання акта санітарно-епідеміологічного обстеження об’єкта та підготовка документів для подання до МОЗ України. Саме на цьому етапі майбутній ліцензіат стикається з певними складнощами, адже нормативно-правові вимоги часто є досить суперечливими та для їх опрацювання потрібно опанувати значну кількість нормативно-правових актів. Однак за умови ретельної підготовки отримання ліцензії на медичну практику є досить нескладним процесом, якщо здобувач ліцензії візьме до уваги всі вимоги чинного законодавства на підготовчому етапі.
The paper considers the keystones of obtaining a medical practice license by dentists of any specialties who want to begin the private medical practice in any organizational and legal form. To obtaining a license, a dentist must pass a certain preliminary stage: to choose organizational and legal form, to find necessary premises, equipment, and materials, to find qualified medical staff, get a sanitary-epidemiological inspection act, and to prepare documents for the Ministry of Health of Ukraine. At this stage, a future licensee faces some difficulties, because the regulatory requirements are often contradictory, and to process them you need to study a significant number of regulations. However, in case of careful preparation, obtaining a license for medical practice is a fairly simple process, if the future licensee considers all the requirements of applicable law in the preparatory stage.
Ключевые слова
медична практика; ліцензія; медичне право
medical practice; license; medical law
Вступ
Прийнявши рішення займатися самостійною медичною практикою, майбутній ліцензіат часто перебуває в дещо розгубленому стані: головне рішення прийнято, а що ж робити далі? З чого починати? Шукати приміщення? Чи спочатку потрібно зареєструватися як фізична особа — підприємець (ФОП)? Чи створити юридичну особу?
Шлях видається складним та майже нездоланним.
Але отримати ліцензію не так вже й складно, для цього потрібно зробити всього 5 кроків.
1-й крок. Вибір організаційно-правової форми
Першим питанням, яке постає перед майбутнім ліцензіатом, є вибір між роботою як приватного підприємця (ФОП) чи створенням закладу охорони здоров’я (у формі товариства з обмеженою відповідальністю, акціонерного товариства або в іншій формі юридичної особи). Різниця між ними полягає не тільки у процедурі відкриття та реєстрації: існують і інші нюанси, які потрібно брати до уваги.
І стоматологічний заклад охорони здоров’я — юридична особа, і приватно практикуючий лікар (далі — ФОП) може отримати ліцензію на медичну практику на декілька лікарських спеціальностей та спеціальностей молодших спеціалістів з медичною освітою. Більше того, згідно з чинними Ліцензійними умовами провадження господарської діяльності з медичної практики, що затверджені Постановою КМУ № 285 від 02.03.2016 року [7] (далі — ліцензійні умови), ФОП, що не має медичної освіти та не відповідає єдиним освітнім та кваліфікаційним вимогам, також може отримати ліцензію.
Так в чому ж різниця між ФОП та юридичною особою?
Зареєструватися як фізична особа — підприємець набагато простіше, можна навіть зробити це on-line. Працюючи як ФОП, ліцензіат буде мати право надавати стоматологічну допомогу за різними спеціальностями (наприклад, ортопедична стоматологія, ортодонтія, хірургічна та дитяча стоматологія), при цьому не має значення, яку освіту та спеціальність має сам ФОП (може і не мати медичної освіти взагалі), він просто повинен прийняти на роботу відповідного фахівця за кожною заявленою спеціальністю.
На сьогодні ФОП, що має не більше ніж 10 найманих працівників та розмір доходу якого не перевищує 834 розміри мінімальної зарплати, може обрати 2-гу групу спрощеної системи оподаткування та сплачувати мінімальну суму податків у розмірі 20 % від прожиткового мінімуму. ФОП, незалежно від групи єдиного податку, може знімати з банківського рахунку кошти з вирахуванням банківської комісії (загалом це приблизно становить близько 1 % від суми) [1]. Це дозволить досить зручно отримати швидко готівкові кошти, що дуже складно зробити в разі, якщо бізнес веде юридична особа.
Але при цьому слід пам’ятати, що відповідно до ст. 52 Цивільного кодексу України (далі — ЦКУ) [2] ФОП відповідає за зобов’язаннями, пов’язаними з підприємницькою діяльністю, усім своїм майном, крім майна, на яке згідно із законом не може бути звернено стягнення. І ці зобов’язання не припиняються навіть у разі, якщо ФОП буде закрито. Крім того, відповідно до ст. 441 Цивільно-процесуального кодексу України [3] до фізичної особи може бути застосоване тимчасове обмеження виїзду за межі України у випадку ухилення від виконання рішення суду або навіть постанова про накладання адміністративного штрафу.
То, може, краще створити юридичну особу?
Створення і робота в умовах закладу охорони здоров’я (юридичної особи) є більш складними з точки зори процедури реєстрації: потрібно щонайменше мати статут, хоч навіть і модальний, протокол зборів тощо.
А згідно з вимогами ліцензійних умов, створення закладу охорони здоров’я вимагає наявності керівника закладу, який має відповідати єдиним освітнім та кваліфікаційним вимогам, та потребує наявності в ліцензії ще принаймні однієї спеціальності — «організація і управління охороною здоров’я».
Однак юридичні особи (заклади охорони здоров’я) несуть відповідальність окремо за своїми зобов’язаннями та не відповідають за зобов’язання свого засновника. Про це йдеться в ст. 96 ЦКУ [2]. Тобто юридична особа несе відповідальність лише в межах свого майна (набутого чи переданого засновниками).
Юридична особа може перебувати лише у третій групі єдиного податку або ж на загальній системі оподаткування.
За бажанням заклад охорони здоров’я може пройти акредитацію (для ФОПа це неможливо) та займатися не тільки стоматологією, а й іншими видами медичної діяльності, що вимагають акредитації. Наприклад, така вимога встановлена для клінічних баз: відповідно до Постанови КМУ від 28 грудня 2020 р. № 1337, клінічна база — заклад охорони здоров’я незалежно від форми власності і організаційно-правової форми, який отримав ліцензію на провадження господарської діяльності з медичної практики, акредитаційний сертифікат і на базі якого відповідно до договору про співпрацю розміщуються одна або більше клінічних кафедр [8].
Отже, переваги та недоліки є у кожного виду суб’єкта господарювання, і вибір є непростим. «Передати» чи «переоформити» ліцензію ФОП на юридичну особу неможливо, якщо в майбутньому вирішите змінити організаційно-правову форму, потрібно буде отримати нову ліцензію.
2-й крок. Обладнання приміщення відповідно до табелів оснащення
Ліцензійні умови не містять обмежень щодо правових підстав, які дозволяють використовувати певне приміщення для надання медичних послуг, тобто для медичної практики можна використовувати як приміщення, що належать юридичним чи фізичним особам на підставі права власності, так і приміщення, які передані у користування відповідно до договорів оренди, суборенди тощо. Однак приміщення повинно відповідати встановленим будівельним та санітарним нормам, тобто має бути забезпечене водопостачання та водовідведення, освітлення, вентиляція та опалення.
Детальніше вимоги до приміщення прописані в усе ще чинних на сьогодні Державних будівельних нормах України «Будинки і споруди. Заклади охорони здоров’я. ДБН В.2.2-10-2001» [13]. Головні вимоги: на одне робоче місце стоматологічного кабінету має бути виділено просторе приміщення з достатнім природним освітленням площею не менш як 14 м2. На кожне додаткове крісло додається площа не менше як 10 м2. Також вимагається наявність природного освітлення та водопостачання.
Щодо рентгенівських кабінетів, то вимоги до них були встановлені наказом МОЗ № 1126 від 22.09.2017. Згідно з цим наказом стоматологічні кабінети з рентгенівським обладнанням можуть розміщуватися в житлових будинках та громадських будівлях за умови дотримання чітко встановлених вимог, при цьому площа приміщень становить від 6 м2. У роботі дозволяється використовувати сучасне обладнання: дентальний рентгенівський апарат, конусно-променевий комп’ютерний томограф, пантомограф та ортопантомограф. У стоматологічних кабінетах повинні робити не більше 100 знімків на тиждень при проведенні прицільних рентгенівських досліджень та не більше 50 — при використанні ортопантомографа. Робоче місце оператора повинно бути не менше ніж 4 м2, обладнане захисною кабіною чи ширмою [9].
Нагадаємо, що використання джерел іонізуючого випромінювання вимагає наявності оформленого санітарного паспорта.
Вимоги до оснащення приміщення медичним обладнанням встановлені наказами Міністерства охорони здоров’я України. На жаль, затвердженого табеля оснащення для приватного стоматологічного кабінету або закладу не існує, однак можна скористатися Наказом МОЗ України від 11.04.2005 № 158 «Про затвердження табеля оснащення обладнанням одного робочого місця лікаря-стоматолога та зубного техніка» та Наказом МОЗ України № 739 від 31.10.2011 р. «Про затвердження табелів оснащення медичною технікою та виробами медичного призначення структурних підрозділів консультативно-діагностичного центру» [10, 11].
Проте слід пам’ятати, що ці табелі оснащення затверджені вже досить давно, а розвиток та досягнення науки та виробництво медичної техніки не стоять на місці. Є чимало медичного обладнання, яке на сьогодні сертифіковано в Україні, однак відсутнє в табелях оснащення. Тим не менше, відповідно до ліцензійних умов, ліцензіат повинен мати у наявності прилади, обладнання, оснащення відповідно до профілю та рівня надання медичної допомоги. Мінімальний перелік обладнання, устаткування та засобів, необхідних для оснащення конкретного типу закладу охорони здоров’я, його відокремленого структурного підрозділу, а також для забезпечення діяльності фізичних осіб — підприємців визначається табелем матеріально-технічного оснащення (пп. 5 п. 13 ліцензійних умов) [7].
3-й крок. Пошук працівників, які відповідають єдиним кваліфікаційним вимогам
Суб’єкт господарювання забезпечує наявність щонайменше одного медичного працівника, зокрема з числа працюючих за сумісництвом, за кожною заявленою лікарською спеціальністю, спеціальністю молодших спеціалістів з медичною освітою та немедичних працівників, які працюють у системі охорони здоров’я. Тобто якщо майбутній ліцензіат (не важливо, ФОП або юридична особа) планує працювати за декількома спеціальностями, наприклад терапевтичною стоматологією, ортопедичною стоматологією, ортодонтією, то за кожною спеціальністю він повинен заявити наявність спеціаліста. Якщо в однієї особи є освітні документи за декількома спеціальностями, наприклад є сертифікат лікаря-спеціаліста зі стоматології та кваліфікаційна категорія з ортопедичної стоматології, то у відомостях цю особу можна показати і як лікаря-стоматолога, і як лікаря стоматолога-ортопеда.
Нагадаємо, що згідно з переліком (номенклатурою) лікарських спеціальностей, затвердженим Наказом МОЗ України від 22.02.2019 року № 446 «Деякі питання безперервного професійного розвитку лікарів» [12], до стоматологічних спеціальностей відносяться:
— дитяча стоматологія;
— ортодонтія;
— ортопедична стоматологія;
— стоматологія;
— терапевтична стоматологія;
— хірургічна стоматологія.
У разі потреби в анестезіологічному супроводі стоматологічні заклади або ФОПи включають у ліцензію також спеціальності «анестезіологія» та «дитяча анестезіологія».
Крім, власне, лікарів різного профілю, слід звернути увагу на спеціальності молодших спеціалістів з медичною освітою. Як правило, для роботи стоматологічному кабінету або закладу ще потрібні медичні сестри (спеціальність молодших спеціалістів з медичною освітою «сестринська справа»), сестри медичні операційні та анестезистки (спеціальність молодших спеціалістів з медичною освітою «сестринська справа (операційна)») та зубні гігієністи (спеціальність молодших спеціалістів з медичною освітою «стоматологія»).
Для роботи з рентгенобладнанням також залучають лікарів-рентгенологів та/або рентгенлаборантів, що потребує наявності в ліцензії спеціальності «рентгенологія». Ця спеціальність звучить однаково для лікарів та молодших спеціалістів, на що потрібно звернути увагу при підготовці документів для отримання ліцензії.
При цьому на роботу співробітників можна прий-няти вже після отримання ліцензії. Згідно з ліцензійними умовами, здобувач ліцензії в строк не пізніше одного місяця з моменту отримання повідомлення від органу ліцензування про прийняття рішення про видачу йому ліцензії укладає трудовий договір з медичними працівниками, які були заявлені в документах, що додаються до заяви про отримання ліцензії, на вказані ним посади. У разі неможливості укласти трудові договори з медичними працівниками, які були заявлені в документах, що додаються до заяви про отримання ліцензії, на вказані ним посади, ліцензіат повідомляє про це орган ліцензування (п. 33 ліцензійних умов) [7].
На цьому кроці головне — пам’ятати, що освітні документи як лікарів, так і молодших спеціалістів мають бути чинними на момент отримання ліцензії.
4-й крок. Отримання Акта санітарно-епідеміологічного обстеження
Наступний крок — отримання Акта санітарно-епідеміологічного обстеження, що видає Держпродспоживслужба (не в усіх регіонах України) або територіальні лабораторні центри МОЗ України (однак не всі). Для цього потрібно звернутися до вибраного органу, зробити необхідні обстеження та отримати сам Акт.
При оформленні Акта зверніть увагу:
— на правильно, без помилок, вказані ваші реквізити (назва, код ЄДРПОУ тощо);
— правильно вказану адресу та площу провадження діяльності;
— перелік лікарських спеціальностей та спеціальностей молодших спеціалістів з медичною освітою, за якими ви плануєте провадити медичну практику.
Уніфікованої форми Акту, на жаль, не існує. Однак незважаючи на те, що він не подається разом з пакетом документів для отримання ліцензії до МОЗ України, він є вкрай важливим, адже саме Акт посвідчує, що ваше приміщення придатне до медичної практики. Подача неправдивих відомостей загрожує анулюванням ліцензії в майбутньому.
5-й крок. Подача заяви для отримання ліцензії на медичну практику
Здобувач ліцензії для її отримання подає у спосіб, передбачений частиною першою статті 10 Закону України «Про ліцензування видів господарської діяльності», до органу ліцензування заяву про отримання ліцензії. До заяви додаються за підписом здобувача ліцензії або уповноваженої ним особи Відомості про стан матеріально-технічної бази, наявність персоналу із зазначенням його освітнього і кваліфікаційного рівня [4].
На сьогодні у зв’язку із уведенням карантинних обмежень документи не можна подати особисто чи за дорученням, а тільки відправити поштою або кинути в скриньку для вхідної кореспонденції безпосередньо в будівлі МОЗ України.
Документи можна надіслати поштою:
— до Центру адміністративних послуг МОЗ «Єдине вікно» за адресою: 03057, м. Київ, вул. Смоленська, буд. 10;
— на адресу МОЗ України: 01601, м. Київ, вул. Грушевського, буд. 7.
На жаль, на практиці поки що немає можливості подачі документів на ліцензію в електронному вигляді, але сподіваємося, що така можливість з’явиться найближчим часом.
Орган ліцензування зазвичай розглядає документи протягом 10 робочих днів. Однак згідно з підпунктом 3 пункту 2 розділу ІІ «Прикінцеві положення» Закону України «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України, спрямованих на запобігання виникненню і поширенню коронавірусної хвороби (COVID-19)» установлено, що на період карантину, пов’язаного із поширенням коронавірусної хвороби (COVID-19), зупиняється перебіг строків звернення за отриманням адміністративних та інших послуг та строків надання цих послуг, визначених законом [5]. Отже терміни розгляду документів можуть бути дов-шими. Відтак рішення публікується на сайті МОЗ. Якщо рішення позитивне — маєте внести офіційний платіж до місцевого бюджету в розмірі одного прожиткового мінімуму на момент отримання ліцензії: з 1 січня 2021 року — 2270 грн, з 1 липня — 2379 грн, з 1 грудня — 2481 грн.
Згідно з чинним законодавством на наступний робочий день рішення про видачу ліцензії розміщують в електронному вигляді в Єдиному державному реєстрі юридичних осіб та фізичних осіб — підприємців (далі — реєстр). На практиці ж функціонал реєстру поки що не працює повністю, та рішення про видачу ліцензії просто публікуються на офіційному сайті МОЗ України в розділі «Прийнятті рішення».
Нагадуємо, що з 2017 року бланки ліцензії на паперовому носії не видаються. Законом України № 835 від 26.11.15 «Про внесення змін до Закону України «Про державну реєстрацію юридичних осіб та фізичних осіб — підприємців» та деяких інших законодавчих актів України щодо децентралізації повноважень з державної реєстрації юридичних осіб, фізичних осіб — підприємців та громадських формувань» внесено зміни до Закону України «Про ліцензування видів господарської діяльності» та скасовано паперовий бланк ліцензії єдиного зразка [6].
Ліцензія видається безстроково, тобто не має терміну дії.
Після публікації рішення про видачу ліцензії ліцензіат також має внести офіційний платіж за реквізитами, що вказані в рішенні. На сьогодні офіційний платіж дорівнює прожитковому мінімуму для однієї працездатної особи.
Висновки
Отже, за умови ретельної підготовки, отримання ліцензії на медичну практику є досить нескладним процесом, якщо здобувач ліцензії візьме до уваги всі вимоги чинного законодавства на підготовчому етапі: головне — послідовно пройти всі п’ять кроків.
Конфлікт інтересів. Автор заявляє про відсутність конфлікту інтересів та власної фінансової зацікавленості при підготовці даної статті.
Отримано/Received 01.04.2021
Рецензовано/Revised 12.04.2021
Прийнято до друку/Accepted 19.04.2021
Список литературы
1. Податковий кодекс України: Закон України від 02 грудня 2010 р. № 2755-VI. Офіційний вісник України. 2003. № 11. С. 7, ст. 461, код акта 24654/2003. URL: https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/2755-17
2. Цивільний кодекс України: Закон України від 16.01.2003 № 435-IV зі змінами та доповненнями. Відомості Верховної Ради України (ВВР). 2003. № 40–44, ст. 356. URL: https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/435-15#Text
3. Цивільний процесуальний кодекс України: Закон України від 18 березня 2004 року № 1618-IV зі змінами та доповненнями. Відомості Верховної Ради України (ВВР). 2004. № 40–41, 42, ст. 492. URL: https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/1618-15#Text
4. Про ліцензування видів господарської діяльності: Закон України від 2 березня 2015 року № 222-VIII зі змінами та доповненнями. Відомості Верховної Ради України (ВВР). 2015. № 23, ст. 158. URL: https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/222-19#Text
5. Про внесення змін до деяких законодавчих актів України, спрямованих на запобігання виникненню і поширенню коронавірусної хвороби (COVID-19): Закон України від 17 березня 2020 року № 530-IX зі змінами. Відомості Верховної Ради України (ВВР). 2020. № 16, ст. 100. URL: https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/530-20#Text
6. Про внесення змін до Закону України «Про державну реєстрацію юридичних осіб та фізичних осіб — підприємців» та деяких інших законодавчих актів України щодо децентралізації повноважень з державної реєстрації юридичних осіб, фізичних осіб — підприємців та громадських формувань: Закон України від 26 листопада 2015 року № 835-VII зі змінами. Відомості Верховної Ради України (ВВР). 2016. № 2, ст. 17. URL: https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/835-19#Text
7. Про затвердження Ліцензійних умов провадження господарської діяльності з медичної практики: Постанова Кабінету Міністрів України від 2 березня 2016 р. № 285 зі змінами. Офіційний вісник України. 2016. № 30. С. 18, ст. 1184, код акта 81591/2016.
8. Про затвердження Положення про організацію освітнього процесу у закладах охорони здоров’я за участю науково-педагогічних працівників закладів вищої освіти, що здійснюють підготовку здобувачів вищої освіти у сфері охорони здоров’я: Постанова Кабінету Міністрів України від 28 грудня 2020 р. № 1337. Офіційний вісник України. 15.01.2021. № 4. С. 304, ст. 226, код акта 102521/2021. URL: https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/1337-2020-%D0%BF#Text
9. Державні санітарні правила і норми «Гігієнічні вимоги до влаштування та експлуатації рентгенівських кабінетів і проведення рентгенологічних процедур»: Наказ Міністерства охорони здоров’я України від 04.06.2007 № 294 зі змінами. Офіційний вісник України. 26.11.2007. № 87. С. 38, ст. 3202, код акта 41489/2007. URL: https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/z1256-07#n17
10. Про затвердження табеля оснащення обладнанням одного робочого місця лікаря-стоматолога та зубного техніка: Наказ Міністерства охорони здоров’я України від 11.04.2005 № 158. URL: https://zakon.rada.gov.ua/rada/show/v0158282-05#Text
11. Про затвердження табелів оснащення медичною технікою та виробами медичного призначення структурних підрозділів консультативно-діагностичного центру: Наказ Міністерства охорони здоров’я України від 31.10.2011 р. № 739. URL: https://zakon.rada.gov.ua/rada/show/v0739282-11#Text
12. Деякі питання безперервного професійного розвитку лікарів: Наказ Міністерства охорони здоров’я України від 22.02.2019 № 446. Офіційний вісник України. 05.04.2019. № 26. С. 257, ст. 937, код акта 94042/2019. URL: https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/z0293-19#Text
13. Державні будівельні норми України. Будинки і споруди. Заклади охорони здоров’я. ДБН В.2.2-10-2001: Наказ Державного комітету будівництва, архітектури та житлової політики України від 04.01.2001 р. № 2 зі змінами. URL: https://zakon.rada.gov.ua/rada/show/v0002241-01#Text