Журнал "Гастроэнтерология" Том 55, №2, 2021
Вернуться к номеру
Балонна дилатація при хірургічному лікуванні пілородуоденального стенозу виразкового генезу
Авторы: Бабій О.М., Тарабаров С.О., Шевченко Б.Ф., Пролом Н.В.
ДУ «Інститут гастроентерології НАМН України», м. Дніпро, Україна
Рубрики: Гастроэнтерология
Разделы: Медицинские форумы
Версия для печати
Мета: покращити результати хірургічного лікування пацієнтів з пілородуоденальним стенозом (ПДС) виразкового генезу шляхом застосування ізольованої ендоскопічної та ендолапароскопічної балонної дилатації.
Матеріали та методи. Обстежено та проведено лікування 114 хворих: 1 група — 35 (30,7 %) пацієнтів з компенсованим стенозом, 2 — 57 (50 %) хворих з субкомпенсованим, 3 — 22 (19,3 %) пацієнта з декомпенсованим стенозом. Чоловіків — 71 (62,3 %), жінок — 43 (37,7 %), вік пацієнтів — 34–65 років (середній вік — (45,3 ± 5,2) року). Досліджено рівень тиску пілородуоденальної зони за даними манометрії та фактори агресії і захисту шлункового соку.
Результати. Аналіз результатів оцінки тиску пілородуоденальної зони в обстежених хворих показав високу чутливість та специфічність даних манометрії у встановленні діагнозу як компенсованого, так і субкомпенсованого стенозу виразкового генезу. При аналізі співвідношення факторів агресії та захисту шлункового соку виділено адаптаційно-компенсаторні варіанти співвідношень: 1 (гіперреактивний) — одночасне підвищення факторів агресії і захисту; 2 (компенсаторний) — підвищення рівня агресивних факторів, нормальна концентрація захисних факторів; 3 (декомпенсаторний) — підвищення рівня агресивних факторів, зниження рівня факторів захисту. Виявлено, що прогресування стадії ПДС супроводжується зменшенням в 2 рази кількості хворих із гіперреактивним варіантом співвідношень агресивних та захисних факторів (33,3 і 17,1 % відповідно) та збільшенням в 4 рази частоти декомпенсаторного варіанта (5,3 і 22,9 % відповідно). Наявність у пацієнтів зі стенозом декомпенсаторного варіанта співвідношень збільшує у 5 разів ризик розвитку декомпенсованого ПДС (OR = 5,33; p < 0,05). Виявлені варіанти співвідношень факторів агресії та захисту шлункового соку у пацієнтів із ПДС виразкового генезу дають можливість визначитися з вибором методу мініінвазивного лікування. Так, у хворих із декомпенсаторним варіантом співвідношень факторів агресії та захисту в шлунковому соці, у зв’язку з високим ризиком рецидиву виразкової хвороби та можливим прогресуванням ступеня стенозу внаслідок підвищення рівня агресивних факторів та зниження рівня факторів захисту шлункового соку, доцільно вибирати ендолапароскопічну балонну дилатацію з ваготомією. Пацієнтам з компенсаторним та гіперреактивним варіантами співвідношень факторів агресії та захисту в шлунковому соці можливо використовувати відеоендоскопічний метод лікування — ізольовану ендоскопічну балонну дилатацію. У пацієнтів з декомпенсованим стенозом можливість виконання ендолапароскопічної балонної дилатації визначали інтраопераційно, основним критерієм був вдалий вісцероліз ділянки стенозування дванадцятипалої кишки, після якого з’являлась можливість провести балонну дилатацію ділянки стенозування. У 65 (57,0 %) хворих виконана ізольована ендоскопічна балонна дилатація, у 31 (27,2 %) — ендолапароскопічна балонна дилатація, у 18 (15,8 %) — лапароскопічна або лапаротомна пілоропластика з ваготомією.
Висновки. За аналізом безпосередніх результатів лікування встановлено, що виконання ізольованої ендоскопічної балонної дилатації та ендолапароскопічної балонної дилатації в лікуванні ПДС виразкового генезу дозволило скоротити тривалість оперативного втручання в 5,2 раза (р < 0,01) і в 2 рази (р < 0,01) відповідно, скоротити післяопераційний ліжко-день на 45,2 % (р < 0,05) і 12,2 % (р < 0,05) відповідно, зменшити частоту інтраопераційних ускладнень на 14,3 % (р < 0,01) і ранніх післяопераційних на 12,7 % (р < 0,05) та уникнути летальних випадків.