International journal of endocrinology Том 17, №3, 2021

Інсиденталоми надниркових залоз (НЗ) — збірна робоча категорія, що містить широкий діапазон різних форм патології даних залоз. Вони відрізняються за вихідними тканинними структурами, з яких беруть свій початок, клінічними і гормональними характеристиками, діагностичними і тактичними підходами. Настільки широкий спектр захворювань НЗ, які ховаються під маскою випадково виявленої інсиденталоми, висуває перед клініцистом завдання їх ідентифікації (установлення клінічного і, якщо можливо, морфологічного діагнозу) із визначенням тактичних підходів. На підставі аналізу наведених даних, а також численних публікацій пропонується їх робоча класифікація. Приймаючи рішення про оперативне лікування, хірург повинен установити клінічний діагноз: яка саме нозологічна форма адреналової патології підлягає операції. Втручання при діагнозі «інсиденталома НЗ» неприпустимі і є грубою помилкою. Оптимальною операцією для більшості подібних пухлин є лапароскопічна адреналектомія з пухлиною. Відкриті операції показані при злоякісних пухлинах значних розмірів, особливо з ознаками інвазії в навколишні структури. З огляду на те, що більшість інсиденталом НЗ є доброякісними утвореннями, не менш важливим є визначення щодо них подальшої тактики: режим і тривалість спостереження, порядок й обсяги виконання конт­рольних клініко-гормональних і візуалізуючих досліджень, принципи оцінки отриманих результатів. У низці настанов вказується, що за наявності гормонально-неактивних аденом без ознак злоякісності розміром менше 3–4 см подальше спостереження не показане. Відзначається, що в подібних пухлинах вкрай рідко спостерігається тенденція до росту, озлоякіснення, появи гормональної активності. В інших випадках, особливо при найменших сумнівах первинних результатів, рекомендуються контрольні обстеження через 3, 6, 12 місяців і потім через 1–2 роки, максимальний термін установлюється до п’яти років. Дані параметри є предметами обговорення в різних клініках.

Adrenal incidentalomas (AI) are a collective, working category that contains a wide range of different forms of patho­logy of these glands. They differ in the original tissue structures from which they originate, in clinical and hormonal characte­ristics, in diagnostic and tactical approaches. Such a wide range of emergencies, which are hidden under the guise of accidentally detected AI, puts before the clinician the task of identifying them (establishing a clinical and, if possible, morphological diagnosis) with the definition of tactical approaches. Based on the analysis of these data, as well as numerous publications, their working classification is proposed. When deciding on surgical treatment, the surgeon must have a clinical diagnosis — what nosological form of adrenal pathology is to be operated on. Interventions with the diagnosis AI are unacceptable and are a gross error. The optimal operation for most such tumors is laparoscopic adrenalectomy with the tumor. Open operations are indicated for malignant tumors of significant size, especially with signs of invasion into surrounding structures. Given that most AI are benign formations, it is equally important to determine further tactics for them — the mode and duration of observation, the order and scope of control clinical and hormonal and imaging studies, the principles of evaluation of the results. Several guidelines indicate that in the presence of hormonally inactive adenomas, without signs of malignancy, less than 3–4 cm in size, no further observation is indicated. It is noted that in such tumors the tendency to growth, malignancy, emergence of hormonal activity is extremely seldom observed. In other cases, especially with the slightest doubt of the initial results, follow-up examinations are recommended after 3, 6, 12 months and then after 1–2 years, the maxi­mum period is set to five years. These parameters are the subject of discussion in various clinics.

інсиденталоми; надниркові залози; діагностика; лікування

incidentalomas; adrenal glands; diagnosis; treatment

1. Fassnacht M., Arlt W., Bancos I., Dralle H., Newell-Price J., Sahdev A., Tabarin A. et al. Management of adrenal incidentalomas: European Society of Endocrinology Clinical Practice Guideline in collaboration with the European Network for the Study of Adrenal Tumors. Eur. J. Endocrinol. 2016. 175(2). 1-34. doi: 10.1530/EJE-16-0467. 
2. Sherlock M., Scarsbrook A., Abbas A., Fraser S., Limumpornpetch P., Dineen R., Stewart P.M. Adrenal Incidentaloma. Endocr. Rev. 2020. 41(6). 775-820. doi: 10.1210/endrev/bnaa008. 
3. Mantero F., Terzolo M., Arnaldi G., Osella G., Masini A.M., Alì A., Giovagnetti M. et al. A survey on adrenal incidentaloma in Italy. Study Group on Adrenal Tumors of the Italian Society of Endocrinology. J. Clin. Endocrinol. Metab. 2000. 85(2). 637-644. doi: 10.1210/jcem.85.2.6372. 
4. Ichijo T., Ueshiba H., Nawata H., Yanase T. A nationwide survey of adrenal incidentalomas in Japan: the first report of clinical and epidemiological features. Endocr. J. 2020. 67(2). 141-152. doi: 10.1507/endocrj.EJ18-0486. 
5. Song J.H., Chaudhry F.S., Mayo-Smith W.W. The incidental adrenal mass on CT: prevalence of adrenal disease in 1,049 consecutive adrenal masses in patients with no known malignancy. AJR Am. J. Roentgenol. 2008. 190(5). 1163-1168. doi: 10.2214/AJR.07.2799. 
6. Barzon J., Sonio N., Fallo F., Palu G., Boscaro M. Prevalence and natural history of adrenal incidentaloma. Eur. J. Endocrinol. 2003 149. 273-285. doi: 10.1530/eje.0.1490273.
7. Mansmann G., Lau J., Balk E., Rothberg M., Miyachi Y., Bornstein S.R. The clinically inapparent adrenal mass: update in diagnosis and management. Endocr. Rev. 2004. 25(2). 309-340. doi: 10.1210/er.2002-0031. 
8. Terzolo M., Stigliano A., Chiodini I., Loli P., Furlani L., Arnaldi G., Reimondo G. et al. Italian Association of Clinical Endocrinologists. AME position statement on adrenal incidentaloma. Eur. J. Endocrinol. 2011. 164(6). 851-870. doi: 10.1530/EJE-10-1147. 
9. Kim J., Bae K.H., Choi Y.K., Jeong J.Y., Park K.G., Kim J.G., Lee I.K. Clinical characteristics for 348 patients with adrenal incidentaloma. Endocrinol. Metab. (Seoul). 2013. 28(1). 20-25. doi: 10.3803/EnM.2013.28.1.20. 
10. Young W.F. Jr. Clinical practice. The incidentally discovered adrenal mass. N. Engl. J. Med. 2007. 356(6). 601-610. doi: 10.1056/NEJMcp065470. 
11. Reimondo G., Castellano E., Grosso M., Priotto R., Puglisi S., Pia A., Pellegrino M. et al. Adrenal Incidentalomas are Tied to Increased Risk of Diabetes: Findings from a Prospective Study. J. Clin. Endocrinol. Metab. 2020. 105(4). dgz284. doi: 10.1210/clinem/dgz284. 
12. Arruda M., Mello Ribeiro Cavalari E., Pessoa de Paula M., Fernandes Cordeiro de Morais F., Furtado Bilro G., Alves Coelho M.C., de Oliveira E. Silva de Morais N.A. et al. The presence of nonfunctioning adrenal incidentalomas increases arterial hypertension frequency and severity, and is associated with cortisol levels after dexamethasone suppression test. J. Hum. Hypertens. 2017. 32(1). 3-11. doi: 10.1038/s41371-017-0011-4. 
13. Schaaf W.E. Jr, Patel Z., Retrouvey M., Cunningham T.D., Johnson L.S. Frequency and clinical relevance of PET/CT incidentalomas. Abdom. Imaging. 2014. 39(3). 657-662. doi: 10.1007/s00261-014-0086-0. 
14. NIH state-of-the-science statement on management of the clinically inapparent adrenal mass (“incidentaloma”). NIH Consens State Sci. Statements. 2002. 19(2). 1-25. PMID: 14768652.
15. Zeiger M.A., Thompson G.B., Duh Q.Y., Hamrahian A.H., Angelos P., Elaraj D., Fishman E., Kharlip J. American Association of Clinical Endocrinologists; American Association of Endocrine Surgeons. American Association of Clinical Endocrinologists and American Association of Endocrine Surgeons Medical Guidelines for the Management of Adrenal Incidentalomas: executive summary of recommendations. Endocr. Pract. 2009. 15(5). 450-453. doi: 10.4158/EP.15.5.450. 
16. Nieman L.K. Approach to the patient with an adrenal incidentaloma. J. Clin. Endocrinol. Metab. 2010. 95(9). 4106-4113. doi: 10.1210/jc.2010-0457. 
17. Bednarczuk T., Bolanowski M., Sworczak K., Górnicka B., Cieszanowski A., Otto M., Ambroziak U. et al. Adrenal incidentaloma in adults — management recommendations by the Polish Society of Endocrinology. Endokrynol. Pol. 2016. 67(2). 234-258. doi: 10.5603/EP.a2016.0039. 
18. Sahdev A. Recommendations for the management of adrenal incidentalomas: what is pertinent for radiologists? Br. J. Radiol. 2017. 90(1072). 20160627. doi: 10.1259/bjr.20160627. 
19. Gendy R., Rashid P. Incidental adrenal masses — A primary care approach. Aust. Fam. Physician. 2017 Jun. 46(6). 385-390. PMID: 28609594.
20. Thomas A.Z., Blute M.L. Sr., Seitz C., Habra M.A., Karam J.A. Management of the Incidental Adrenal Mass. Eur. Urol. Focus. 2016. 1(3). 223-230. doi: 10.1016/j.euf.2015.12.006. 
21. Lee J.M., Kim M.K., Ko S.H., Koh J.M., Kim B.Y., Kim S.W., Kim S.K. et al. Korean Endocrine Society, Committee for Clinical Practice Guidelines. Clinical Guidelines for the Management of Adrenal Incidentaloma. Endocrinol. Metab. (Seoul). 2017. 32(2). 200-218. doi: 10.3803/EnM.2017.32.2.200. 
22. Bovio S., Cataldi A., Reimondo G., Sperone P., Novello S., Berruti A., Borasio P. et al. Prevalence of adrenal incidentaloma in a contemporary computerized tomography series. J. Endocrinol. Invest. 2006. 29(4). 298-302. doi: 10.1007/BF03344099. 
23. Cawood T.J., Hunt P.J., O’Shea D., Cole D., Soule S. Recommended evaluation of adrenal incidentalomas is costly, has high false-positive rates and confers a risk of fatal cancer that is similar to the risk of the adrenal lesion becoming malignant; time for a rethink? Eur. J. Endocrinol. 2009. 161(4). 513-527. doi: 10.1530/EJE-09-0234. 
24. Beierwaltes W.H., Sturman M.F., Ryo U., Ice R.D. Imaging functional nodules of the adrenal glands with 131-I-19-iodocholesterol. J. Nucl. Med. 1974. 15(4). 246-251. PMID: 4361925.
25. Charbonnel B., Chatal J.F., Ozanne P. Does the corticoadrenal adenoma with “pre-Cushing’s syndrome” exist? J. Nucl. Med. 1981. 22(12). 1059-1061. PMID: 6273512.
26. Nieman L.K. Update on subclinical Cushing’s syndrome. Curr. Opin. Endocrinol. Diabetes Obes. 2015. 22(3). 180-184. doi: 10.1097/MED.0000000000000159. 
27. Vilela L.A.P., Almeida M.Q. Diagnosis and management of primary aldosteronism. Arch. Endocrinol. Metab. 2017. 61(3). 305-312. doi: 10.1590/2359-3997000000274. 
28. Byrd J.B., Turcu A.F., Auchus R.J. Primary Aldosteronism: Practical Approach to Diagnosis and Management. Circulation. 2018. 138(8). 823-835. doi: 10.1161/CIRCULATIONAHA.118.033597. 
29. Ng V.W.S., Ma R.C.W., So W. et al. Evaluation of Functional and Malignant Adrenal Incidentalomas. Arch. Intern. Med. 2010. 170(22). 2017-2020. doi: 10.1001/archinternmed.2010.441.
30. Pappachan J.M., Raskauskiene D., Sriraman R., Edavalath M., Hanna F.W. Diagnosis and management of pheochromocytoma: a practical guide to clinicians. Curr. Hypertens. Rep. 2014. 16(7). 442. doi: 10.1007/s11906-014-0442-z. 
31. Tsirlin A., Oo Y., Sharma R., Kansara A., Gliwa A., Banerji M.A. Pheochromocytoma: a review. Maturitas. 2014. 77(3). 229-238. doi: 10.1016/j.maturitas.2013.12.009. 
32. Kahramangil B., Kose E., Remer E.M., Reynolds J.P., Stein R., Rini B., Siperstein A., Berber E. A Modern Assessment of Cancer Risk in Adrenal Incidentalomas: Analysis of 2219 Patients. Ann. Surg. 2020. doi: 10.1097/SLA.0000000000004048.
33. Vural V., Kılınç E.M., Sarıdemir D., Gök İ.B., Hüseynov A., Akbarov A., Yaprak M. Association between Tumor Size and Malignancy Risk in Hormonally Inactive Adrenal Incidentalomas. Cureus. 2020. 12(1). e6574. doi: 10.7759/cureus.6574.