Мобильная версия

Всесвітній день боротьби із запальними захворюваннями кишечника
день перший
день другий

Коморбідний ендокринологічний пацієнт

Всесвітній день боротьби із запальними захворюваннями кишечника
день перший
день другий

Коморбідний ендокринологічний пацієнт

Международный эндокринологический журнал Том 16, №7, 2020

Соматичне та психічне здоров’я дітей з ожирінням

Авторы: Сорокман Т.В., Макарова О.В.
Вищий державний навчальний заклад України «Буковинський державний медичний університет», м. Чернівці, Україна

Рубрики: Эндокринология

Разделы: Клинические исследования

Актуальність. Ожиріння належить до групи психосоматичних захворювань. Уже в дитячому віці при надлишковій масі тіла визначаються функціональні відхилення з боку центральної і вегетативної нервових систем, ендокринних залоз, внутрішніх органів. Мета: дослідити стан соматичного та психічного здоров’я в дітей із надлишковою масою тіла та ожирінням. Матеріали та методи. Обстежено 325 дітей віком 13–18 років: надлишок маси тіла (НдМТ) відзначався в 75 осіб, ожиріння (Ож) — у 45, дефіцит маси тіла — у 30, нормальна маса тіла — у 175 осіб. Індекс маси тіла оцінювали за стандартизованими перцентильними таблицями (ВООЗ, 2007). Усіх дітей оцінювали за особистісним запитальником Айзенка (H. Eysenk), колірним тестом М. Люшера (М. Luscher), тестом малюнкової асоціації С. Розенцвейга в модифікації С. Лукіна, А. Суворова. Для статистичної обробки результатів (кількісний та якісний аналіз із розрахунком середніх і відносних величин, визначення статистичної значущості за критерієм χ2 для абсолютних величин та за методом кутового перетворення Фішера рφ для відносних величин) використано статистичні модулі програми Statistica v.6.0 із використанням кореляційного аналізу. Результати. Більше ніж у половини дітей із НдМТ та Ож установлено порушення в стані соматичного здоров’я: зоб I–II ступеня (46,6 %), функціональні (30,8 %) та структурні (22,8 %) порушення жовчного міхура, дифузні зміни підшлункової залози (100 %), гастродуоденіт (38,4 %), гастрит (34,1 %), рефлюкс-езофагіт (18,8 %), у кожного третього підлітка (33,3 %) відзначалася недостатність нижнього кардіального сфінктера. Половина дітей з Ож мали інтрапсихологічну спрямованість, тривожний та егоцентричний тип реакцій, астенодепресивну акцентуацію характеру. Вираженість особистісної дезадаптації дітей із НдМТ та Ож збільшувалась із прогресуванням захворювання (відношення шансів 5,63, 95% довірчий інтервал 2,11–15,08). Третина дітей з Ож відчувала різноманітні страхи і фобії. Серед психологічних типів особистості інтроверсія (71,1, %) значно переважала над екстраверсією (8,8 %) й амбіверсією (19,1 %). Висновки. Отримані результати визначають необхідність проведення моніторингу чинників ризику розвитку ожиріння, стану здоров’я дітей із надлишковою масою тіла та ожирінням і забезпечення медико-психологічного супроводу з метою збереження здоров’я і підвищення якості життя.

Актуальность. Ожирение относится к группе психосоматических заболеваний. Уже в детском возрасте при избыточной массе тела определяются функциональные отклонения со стороны центральной и вегетативной нервных систем, эндокринных желез, внутренних органов. Цель: исследовать состояние соматического и психического здоровья у детей с избыточной массой тела и ожирением. Материалы и методы. Обследованы 325 детей в возрасте 13–18 лет: избыток массы тела (ИМТ) отмечался у 75 лиц, ожирение (Ож) — у 45, дефицит массы тела — у 30, нормальная масса тела — у 175 лиц. Индекс массы тела оценивали по стандартизированным перцентильным таблицам (ВОЗ, 2007). Всех детей оценивали по личностному опроснику Айзенка (H. Eysenk), цветовому тесту М. Люшера (М. Luscher), тесту рисуночной ассоциации С. Розенцвейга в модификации С. Лукина, А. Суворова. Для статистической обработки результатов (количественный и качественный анализ с расчетом средних и относительных величин, определение статистической значимости по критерию χ2 для абсолютных величин и по методу углового преобразования Фишера рφ для относительных величин) использованы статистические модули программы Statistica v.6.0 с использованием корреляционного анализа. Результаты. Более чем у половины детей с ИМТ и Ож установлены нарушения в состоянии соматического здоровья: зоб I–II степени (46,6 %), функциональные (30,8 %) и структурные (22,8 %) нарушения желчного пузыря, диффузные изменения поджелудочной железы (100 %), гастродуоденит (38,4 %), гастрит (34,1 %), рефлюкс-эзофагит (18,8 %), у каждого третьего подростка (33,3 %) отмечалась недостаточность нижнего кардиального сфинктера. Половина детей с Ож имели интрапсихологическую направленность, тревожный и эгоцентричный тип реакций, астенодепрессивную акцентуацию характера. Выраженность личностной дезадаптации детей с ИМТ и Ож увеличивалась по мере прогрессирования заболевания (отношение шансов 5,63, 95% доверительный интервал 2,11–15,08). Треть детей с Ож чувствовала различные страхи и фобии. Среди психологических типов личности интроверсия (71,1 %) значительно преобладала над экстраверсией (8,8 %) и амбиверсией (19,1 %). Выводы. Полученные результаты определяют необходимость проведения мониторинга факторов риска развития ожирения, состояния здоровья детей с избыточной массой тела и ожирением и обеспечения медико-психологического сопровождения с целью сохранения здоровья и повышения качества жизни.

Background. Obesity belongs to the group of psychosomatic diseases. Already in childhood with excess body weight, the functional abnormalities of the central and autonomic nervous systems, endocrine glands, internal organs are determined. The purpose was to investigate somatic and mental health status in overweight and obese children. Materials and methods. Three hundred and twenty-five children aged 13–18 years old were studied (overweight (OW) — 75; obesity (Ob) — 45, underweight — 30, normal body weight — 175). Body mass index was estimated using standardized percentile tables (WHO, 2007). All children were evaluated by H. Eysenck Personal Questionnaire, M. Luscher color test, S. Rosenzweig drawing association test modified by S. Lukin, A. Suvorov. The statistical modules of Statistica v.6.0 using correlation analysis were used for statistical processing of the results (quantitative and qualitative analysis with calculation of average and relative values, determination of statistical significance by the criterion χ2 for absolute values and by Fisher angular transformation method pφ for relative values). Results. More than half of children with OW and Ob have somatic health disorders: goiter I–II (46.6 %), functional (30.8 %), and structural (22.8 %) gallbladder disorders, diffuse pancreatic changes (100 %), gastroduodenitis (38.4 %), gastritis (34.1 %), reflux esophagitis (18.8 %), in every third teenager (33.3 %) experienced insufficiency of the lower cardiac sphincter. Half of the children with Ob had an intrapsychological orientation, anxious and egocentric type of reactions, asthenodepressive accentuation of character. The expressiveness of personal maladaptation of children with OW and Ob increased with the disease progression (OR 5.63, 95% CI 2.11–15.08). One child in three with Ob had multiple fears and phobias. Among the psychological types of personality, introversion (71.1 %) significantly dominated over extraversion (8.8 %) and ambiversion (19.1 %). Conclusions. The results obtained determine the need to monitor the risk factors for the development of obesity, the health status of overweight and obese children, and provide medical and psychological support to maintain health and improve quality of life.

Ключевые слова

ожиріння; надлишок маси тіла; соматичне та психічне здоров’я

ожирение; избыток массы тела; соматическое и психическое здоровье

obesity; overweight; somatic and mental health

doi: http://dx.doi.org/https://doi.org/10.22141/2224-0721.16.7.2020.219008

Вступ

За останніми підрахунками Всесвітньої організації охорони здоров’я (ВООЗ), кожен третій дорослий мешканець Землі має зайву масу тіла, а кожен десятий — страждає від ожиріння (Ож) [1, 2]. Сьогодні майже в кожної п’ятої молодої особи (18,5 %) діагностовано Ож [3], а 9,5 % підлітків мають тяжке ожиріння (індекс маси тіла (ІМТ) ≥ 120 % від 95-го перцентиля або ≥ 35 кг/м2) [4]. За [5], у США потенційно прогнозується нестримне зростання кількості осіб з Ож до 2030 року.

Етіологія дитячого ожиріння є багатофакторною з безліччю складових, включаючи, але не обмежуючись цим, генетику, дефекти розвитку плода та епігенетику, навколишнє середовище, поведінкові та психосоціальні проблеми, фізичні навантаження, ліки, харчування, фонові хвороби, культурні та сімейні норми [6]. У табл. 1 наведені основні фактори ризику розвитку Ож.

Особлива роль належить генетичній основі Ож. Для виявлення основних генетичних факторів, що стоять за ожирінням, було використано кілька передових стратегій дослідження. Наприклад, показано, що поширені одномолекулярні поліморфізми (single-molecular polymorphisms — SNP) у кількох генах модулюють ризик ожиріння, хоча кожен із них має лише незначний вплив на зміну ІМТ [7–9]. Рідкісні варіанти копій визначаються в пацієнтів із тяжким Ож у ранньому віці [10–13]. Нещодавно також було висловлено припущення, що ожиріння може бути наслідком рідкісних генетичних варіантів [14]. Незважаючи на ці досягнення, генетичні причини та основні молекулярні механізми ожиріння ще недостатньо вивчені.

Справжній рівень поширеності надлишкової маси тіла (НдМТ) та Ож серед дітей та підлітків України невідомий, оскільки дані офіційної статистики суттєво відрізняються від результатів популяційних досліджень у країнах Європи та світу. Конституційні особливості організму дітей і підлітків у деяких випадках ускладнюють використання ІМТ як методу діагностики ожиріння. На сьогодні відсутні єдині міжнародні критерії класифікації Ож, у тому числі і дітей. Зокрема, за рекомендаціями ВООЗ 2006 року [15], у дітей до 24 місяців діагностика надмірної маси тіла та ожиріння базується на співвідношенні маси тіла до довжини з використанням референтних кривих. Після 2-річного віку визначення базується на ІМТ із використанням таблиці ВООЗ 2006 року [15] із показниками до 5 років та референтній системі ВООЗ 2007 року [16] (табл. 2). Рекомендація щодо використання стандарту ВООЗ базується на потребі запропонувати систему відліку, що хоча і не є ідеальною моделлю для оцінки ожиріння, але має більшу чутливість до виявлення дітей та підлітків із зайвою вагою та Ож.

У США загальноприйнятою мірою клінічного скринінгу надмірної маси тіла або ожиріння в дітей і підлітків є вік та коригований статтю ІМТ [17] відповідно до стандарту Центру контролю та профілактики захворювань (CDC) США (табл. 3) [18].

Узагальнена класифікація маси тіла в дітей та дорослих наведена в табл. 4 [19, 20].

Оскільки ожиріння належить до групи психосоматичних захворювань, у механізмі його виникнення, провокування, формування клінічних проявів, перебігу і наслідків величезну роль відіграють особливості особистості хворих, їх реакція на хворобу. Уже в дитячому віці при НдМТ визначаються функціональні відхилення з боку центральної і вегетативної нервових систем, ендокринних залоз, внутрішніх органів. Надлишкова маса й ожиріння пов’язані з погіршенням кардіометаболічного здоров’я, збільшенням серцево-судинної смертності, подальшим навантаженням хворобами в дорослому віці [21–23], у тому числі цукровим діабетом [24].

Крім того, діти та підлітки з Ож мають нижчу якість життя порівняно з дітьми та підлітками з нормальною вагою та страждають від згубної психосоціальної стигматизації [25–28]. Нарешті, перехід від тяжкого до помірного ожиріння або нормальної ваги в дитинстві відбувається рідко [29]. Особливої актуальності набуває запровадження на рівні первинної ланки надання медичної допомоги дитячому населенню заходів із раннього виявлення дітей із НдМТ, їх обліку та моніторингу стану їх здоров’я з урахуванням ризиків розвитку захворювань. Важливими заходами щодо вирішення даної проблеми відповідно до сучасної стратегії є статистика стану здоров’я дітей із надлишковою масою тіла з подальшою організацією профілактичних та лікувальних впливів.

Мета: дослідити стан соматичного та психологічного здоров’я в дітей із надлишковою масою тіла й ожирінням.

Матеріали та методи

Під час дослідження було проаналізовано медичні форми 026/о «Медична карта дитини (для дошкільного та загальноосвітнього навчальних закладів)» 325 дітей віком 13–18 років: НдМТ відмічалась у 75 осіб, Ож — у 45, дефіцит маси тіла (ДМТ) — у 30, нормальна маса тіла (НмМТ) — у 175 осіб. Методи обстеження включали збір анамнезу, антропометрію (зріст, маса тіла, розрахунок ІМТ, окружність талії (ОТ), окружність стегон (ОС), співвідношення ОТ/ОС), лабораторні та інструментальні методи обстеження. Фізичний розвиток оцінювали за центильними таблицями. Діагноз надмірної маси тіла встановлювали при ІМТ, що перевищує 85-й перцентиль, але є меншим за 95-й перцентиль згідно з віково-статевими номограмами, ожиріння — при значеннях ІМТ, які дорівнюють або ж є вищими від 95-го перцентиля. НмМТ діагностували при значеннях ІМТ, що становлять від 5-го до 85-го перцентиля. ІМТ оцінювали за стандартизованими перцентильними таблицями (ВООЗ, 2007). Усіх дітей із НдМТ та Ож оцінювали за особистісним запитальником Айзенка (H. Eysenk) (визначення психологічного типу особистості та стану емоційної стійкості дітей), колірним тестом М. Люшера (М. Luscher) (визначення емоційно-динамічного патерна особистості), тестом малюнкової асоціації С. Розенцвейга в модифікації С. Лукіна, А. Суворова (оцінка способу реагування дитини на ситуацію фрустрації).

Дослідження схвалено до виконання комісією з питань біомедичної етики ВДНЗ України «Буковинський державний медичний університет» (протокол № 2 від 17.10.2019 р.).

Для статистичної обробки результатів (кількісний та якісний аналіз із розрахунком середніх і відносних величин, визначення статистичної значущості за критерієм χ2 для абсолютних величин та за методом кутового перетворення Фішера рφ для відносних величин) використано статистичні модулі програми Statistica v.6.0 та MedStat та online-калькулятор SISA (Simple Interactive Statistical Analysis) із застосуванням кореляційного та параметричного аналізу. Середні величини подані у вигляді M ± m, де М — середнє значення показника, m — стандартна похибка середнього; n — обсяг аналізованої групи.

Результати

У загальній вибірці з 325 осіб НдМТ встановлено в 75 (23,1 %) дітей, Ож — у 45 (13,8 %), ДМТ — у 30 (9,2 %), у решти 175 (53,8 %) — НмМТ. Серед осіб із НдМТ переважали хлопчики, кількість яких становила 40 (53,3 %), серед осіб з Ож їх було 25 (55,5 %). Аналізуючи вік обстежених пацієнтів, установили, що НдМТ та Ож найчастіше реєструвались серед хлопчиків старше 17 років (59,4 %) та в дівчаток 15–16 років (64,2 %, рφ < 0,05). ДМТ з однаковою частотою спостерігався серед хлопчиків та дівчаток. За даними наукової літератури, вважається, що ДМТ і Ож частіше відмічаються в осіб жіночої статі [4]. Однак у нашому дослідженні порушення жирового обміну в хлопців траплялося в 1,2 раза частіше, ніж у дівчат. Звертає на себе увагу той факт, що в хлопців НдМТ і Ож відмічаються майже з однаковою частотою (51,8 та 48,2 % відповідно), а в дівчат НдМТ реєструється практично удвічі частіше, ніж Ож, — 65,3 та 34,7 % відповідно (рис. 1).

При аналізі анамнестичних даних встановлено, що порушення харчової поведінки відзначалося практично у всіх пацієнтів з Ож. У групі підлітків без Ож порушення харчової поведінки виявлені у 25 % обстежених.

За результатами анамнестичного дослідження встановлено, що абсолютна більшість дітей мала спадкову обтяженість щодо хронічної патології. У кожної третьої особи родичі страждали від захворювань гепатобіліарної системи, підшлункової залози, органів шлунково-кишкового тракту. У нашому дослідженні виявлено, що майже 1/5 дітей мала ту чи іншу проблему з масою тіла при народженні: у 20 осіб — низька маса тіла і в 3 осіб — великий плід. У пацієнтів з Ож частота, з якою відмічалась НдМТ в одного або двох батьків, була вищою, ніж у групі порівняння: відповідно 42,4 і 15,8 % (OR 4,33; p < 0,001). Обтяжену спадковість на гіпертонічну хворобу, цукровий діабет 2-го типу та іншу ендокринну патологію було виявлено в 59,4 % дітей з Ож і в 10,2 % дітей групи порівняння (OR 2,51; p < 0,001).

Серед скарг у дітей з Ож найчастіше були підвищений апетит (77,7 %), спрага (66,6 %), підвищення артеріального тиску (51,1 %), запаморочення (24,4 %), носові кровотечі (22,2 %), кардіалгії (20,0 %).

При огляді в них виявлено стрії, які в основному локалізувалися на внутрішній поверхні плечей (14 із 45 осіб), стегон (11 із 45 осіб), на шкірі бокової поверхні живота (9 із 45 осіб), більше ніж у половини (57,7 %) спостерігалася поєднана локалізація стрій. Євнухоїдні риси статури, гіноїдний тип ожиріння виявлено в 3 підлітків чоловічої статі, несправжня гінекомастія — в 1 підлітка. У підлітків жіночої статі виявлено гірсутизм (5 із 45 осіб), акне (7 із 45 осіб), жирну себорею (6 із 45 осіб), що розцінено нами як ознаки андрогенозалежних дермопатій.

Більше ніж у половини дітей із НдМТ та Ож встановлено порушення в стані соматичного здоров’я (табл. 5). Зоб I–II ступеня пальпаторно встановлено у 28 дітей (62,2 %), при ультразвуковому дослідженні (УЗД) підтверджено збільшення об’єму щитоподібної залози у 21 дитини (46,6 %). Серед них ознаки субклінічного гіпотиреозу відмічено у 2 підлітків (4,4 %).

Результати УЗД виявили функціональні порушення жовчного міхура в 30,8 % хворих, структурні зміни жовчного міхура та порушення літогенних властивостей жовчі реєструвалися у 22,8 %, із них у 8,9 % осіб виявлявся біліарний сладж та конкременти в порожнині жовчного міхура. У всіх обстежених дітей з Ож (100 %) зареєстровані дифузні зміни підшлункової залози.

При проведенні езофагогастродуоденоскопії виявлені зміни запального та функціонального характеру. Найчастіше діагностували гастродуоденіт (38,4 %), гастрит (34,1 %), рефлюкс-езофагіт (18,8 %), у кожного третього підлітка (33,3 %) відзначалася недостатність нижнього кардіального сфінктера.

Лабораторні дослідження виявили різні варіанти порушення вуглеводного обміну в 44,4 % дітей, серед яких підвищення рівня глюкози натще — у 5 осіб (11,1 %), порушення толерантності до глюкози — в 11 осіб (24,4 %), цукровий діабет 2-го типу — у 2 осіб (4,4 %).

За допомогою кореляційного аналізу встановлено зв’язки між збільшенням ІМТ у дітей та наявністю в них плоскостопості (r = 0,21; p < 0,0001), порушення постави (r = 0,29; p < 0,001), розладів вегетативної нервової системи (r = 0,27; p < 0,0001), функціональних розладів жовчовивідних шляхів (r = 0,29; p < 0,001), підвищення артеріального тиску (r = 0,33; p < 0,001). Зі збільшенням ступеня ожиріння ризик розвитку захворюваності зростає: функціональні розлади жовчного міхура — відношення шансів 2,5 (95% ДІ 1,3–4,7), дисфункція підшлункової залози — 2,8 (95% ДІ 1,9–4,2), розлади постави — 1,9 (95% ДІ 1,4–2,3), розлади вегетативної нервової системи — 2,8 (ДІ 1,1–4,6), міопія — 2,9 (ДІ 1,9–4,2), підвищення артеріального тиску — 3,1 (ДІ 2,9–4,0).

Тільки в дітей із НдМТ встановлена задовільна адаптація особистості з домінуванням ізольованого гармонійного типу реагування на хворобу і відсутністю ознак патологічної акцентуації характеру. Половина дітей з Ож мали інтрапсихологічну спрямованість, тривожний та егоцентричний тип реакцій, астенодепресивну акцентуацію характеру. Вираженість особистісної дезадаптації дітей із НдМт та Ож зростала з прогресуванням захворювання (ВШ 5,63, 95% ДІ 2,11–15,08).

У 71,1 % дітей з Ож переважали негативні емоції, зокрема тривожність (88,8 %), агресивність (84,4 %), відчуття неповноцінності (80,0 %), незахищеність (52,1 %), невпевненість у собі (35,5 %), дратівливість (35,5 %), невмотивована зміна настрою (31,1 %). Варто відзначити, що майже третина дітей з Ож відчувала різноманітні страхи і фобії та переживання неминучої невдачі та неуспішності в житті. Звертає на себе увагу тенденція до зміни типу реакції на хворобу зі зростанням ступеня тяжкості захворювання з гармонійної при НдМТ на тривожну при Ож I–II ступеня та неврастенічну, іпохондричну при III ступені ожиріння.

Діти з НМТ та НдМТ характеризувалися оптимізмом у настроях, тоді як діти з Ож, особливо тяжкого ступеня, мали песимістичні настрої, постійну тривожність та незадоволеність собою й оточуючими, трансформацію емоційної лабільності в напади агресії та роздратування. Тільки дві третини дітей з Ож прагнули до повноцінного лікування та встановлення соціальних контактів.

На рис. 2 наведені результати дослідження психологічних типів особистості дітей з Ож. У всіх дітей з Ож III–IV ступеня відзначалася акцентуація особистості. Серед психологічних типів особистості інтроверсія (71,1 %) значно переважала екстраверсію (8,8 %) та амбіверсію (19,1 %).

Обговорення

При аналізі результатів опитування щодо характеристики друзів виявлено, що більшість дітей з Ож не мали близьких друзів (57,7 %), одного товариша мали 22,2 % осіб і тільки 20,0 % дітей вказали, що вони мають багато друзів. Характеристика друзів наведена на рис. 3.

Отже, у хворих на ожиріння дітей встановлено вищі показники соматичної захворюваності, психологічні зміни різних типів і вираженості, які прогресують із зростанням маси тіла. У разі збереження наявних темпів зростання захворюваності на Ож прогнозується, що до 2025 р. понад 40 % чоловіків і 50 % жінок матимуть надмірну вагу [30]. Особливо турбує різке підвищення поширеності ожиріння серед дітей і підлітків [31]. В Україні поширеність Ож у дітей, як і в усьому світі, має тенденцію до зростання, але через недостатню діагностику патології педіатрами, ендокринологами, лікарями загальної практики даний показник залишається низьким [32].

З огляду на існуючі джерела літератури на розвиток дитячого Ож сильно впливають такі фактори, як дієта, фізичне навантаження та соціально-економічні чинники. Не викликає сумнівів генетична схильність до цього захворювання [33], проте в літературі це відображено недостатньо [34]. Немає даних щодо того, які спадкові чинники і фактори середовища найбільш інформативні щодо ризику формування Ож.

У таких дітей підвищений ризик розвитку захворювань, асоційованих із НдМТ [35]. Поширеність НдМТ залежить від статево-вікової структури дитячого населення, що необхідно враховувати під час планування програм із раннього виявлення дітей із НдМТ та профілактики Ож.

Висновки

У дітей, хворих на ожиріння, та меншою мірою у дітей із надлишковою масою тіла встановлено вірогідні відхилення в показниках соматичного та психічного здоров’я. Отримані результати визначають необхідність проведення моніторингу чинників ризику розвитку ожиріння, стану здоров’я дітей із надлишковою масою тіла й ожирінням і забезпечення медико-психологічного супроводу з метою збереження здоров’я і підвищення якості життя.

Конфлікт інтересів. Автори заявляють про відсутність конфлікту інтересів та власної фінансової зацікавленості при підготовці даної статті.

Список литературы

Wijnhoven T.M., van Raaij J.M., Spinelli A. et al. WHO European Childhood Obesity Surveillance Initiative 2008: weight, height and body mass index in 6–9-year-old children. Pediatr. Obes. 2013. 8(2). 79-97. doi: 10.1111/j.2047-6310.2012.00090.x.
Mehranfar S., Jalilpiran Y., Surkan P.J., Azadbakht L. Association between protein-rich dietary patterns and anthropometric measurements among children aged 6 years. Nutrition Dietetics. 2020. 1. 9. https://doi.org/10.1111/1747-0080.12609.
American Diabetes Association. American Diabetes Association standards of medical care in diabetes-2016. Diabetes Care. 2016. 39(1). 1-112.
Ogden C.L., Carroll M.D., Kit B.K., Flegal K.M.l. Prevalence of childhood and adult obesity in the United States, 2011–2012. J. Am. Med. Assoc. 2014. 311(8). 806-814. doi: 10.1001/jama.2014.732.
Wang Y., Beydoun M.A., Liang L., Caballero B., Kumanyika S.K. Will all Americans become overweight or obese? estima–ting the progression and cost of the US obesity epidemic. Obes. Silver Spring Md. 2008. 16(10). 2323-2330.
Hales C.M., Carroll M.D., Fryar C.D., Ogden C.L. Prevalence of Obesity Among Adults and Youth: United States, 2015–2016. NCHS Data Brief. 2017. 1. 1-8.
da Fonseca A.C.P., Mastronardi C., Johar A., Arcos-Burgos M., Paz-Filho G. Genetics of non-syndromic childhood obesity and the use of high-throughput DNA sequencing technologies. J. Diabetes Complicat. 2017. 31. 1549-1561. doi: 10.1016/j.jdiacomp.2017.04.026.
Locke A.E., Kahali B., Berndt S.I. et al. Genetic studies of body mass index yield new insights for obesity biology. Nature. 2015. 518. 197-206. doi: 10.1038/nature14177.
Yengo L., Sidorenko J., Kemper K.E. et al. Meta-analysis of genome-wide association studies for height and body mass index in approximately 700 000 individuals of European ancestry. Hum. Mol. Genet. 2018. 27. 3641-3649. doi: 10.1093/hmg/ddy271.
Pettersson M., Viljakainen H., Loid P. et al. Copy number variants are enriched in individuals with early-onset obesity and highlight novel pathogenic pathways. J. Clin. Endocrinol. Metab. 2017. 102. 3029-3039. doi: 10.1210/jc.2017-00565.
Serra-Juhe C., Martos-Moreno G.A., Bou de Pieri F. et al. Novel genes involved in severe early-onset obesity revealed by rare copy number and sequence variants. PLoS Genet. 2017. 13. e1006657. doi: 10.1371/journal.pgen.1006657.
Wheeler E., Huang N., Bochukova E.G. et al. Genome-wide SNP and CNV analysis identifies common and low-frequency variants associated with severe early-onset obesity. Nat. Genet. 2013. 45. 513-517. doi: 10.1038/ng.2607.
Serra-Juhe C., Martos-Moreno G.A., Bou de Pieri F. et al. Heterozygous rare genetic variants in non-syndromic early-onset obesity. Int. J. Obes. 2019. online version. doi: 10.1038/s41366-019-0357-5.
Sorokman T.V., Moldovan P.M., Popeliuk N.O., Makarova O.V. Genetic basis of endocrine pathology. Mìžnarodnij endokrinologìčnij žurnal. 2017. 13. 249-256. doi: 10.22141/2224-0721.13.4.2017.106650 (in Ukrainian).
WHO Child Growth Standards based on length/height, weight and age. WHO Multicentre Growth Reference Study Group. Acta Paediatr. Suppl. 2006. 45. 76-85.
de Onis M., Onyango A.W., Borghi E. et al. Development of a WHO growth reference for school-aged children and adolescents. J. Bull. World Health Organ. 2007. 85(9). 660-667. doi: 10.2471/blt.07.043497.
Pankiv V., Pankiv I. Association of vitamin D status with body mass index in adolescents in Ukraine. Romanian Journal of Diabetes Nutrition and Metabolic Diseases [Internet]. 22 Dec 2018 [cited 4 Nov 2020]. 25(4). 377-381. Available from: http://www.rjdnmd.org/index.php/RJDNMD/article/view/530
Kuczmarski R.J., Ogden C.L., Grummer-Strawn L.M. et al. CDC growth charts: United States. Adv. Data. 2000. 314. 1-27.
Skinner A.C., Ravanbakht S.N., Skelton J.A., Perrin E.M., Armstrong S.C. Prevalence of Obesity and Severe Obesity in US Children, 1999–2016. Pediatrics. 2018. 141(3). doi: 10.1542/peds.2018-1916.
Twig G., Yaniv G., Levine H. et al. Body-Mass Index in 2.3 Million Adolescents and Cardiovascular Death in Adulthood. N. Engl. J. Med. 2016. 374. 2430-2440. doi: 10.1056/NEJMoa1503840.
Freedman D.S., Mei Z., Srinivasan S.R., Berenson G.S., Dietz W.H. Cardiovascular risk factors and excess adiposity among overweight children and adolescents: the Bogalusa Heart Study. J. Pediatr. 2007. 150. 12-17. e12. doi: 10.1016/j.jpeds.2006.08.042.
May A.L., Kuklina E.V., Yoon P.W. Prevalence of cardiovascular disease risk factors among US adolescents, 1999–2008. Pediatrics. 2012. 129. 1035-1041. doi: 10.1542/peds.2011-1082.
Institute of Medicine. Accelerating progress in obesity prevention: solving the weight of the nation. Washington, DC: National Academies Press, 2012. doi: 10.17226/13275.
Twig G., Tirosh A., Leiba A. et al. BMI at Age 17 Years and Diabetes Mortality in Midlife: A Nationwide Cohort of 2.3 Million Adolescents. Diabetes Care. 2016. 39. 1996–2003. doi: 10.2337/dc16-1203.
Schwimmer J.B., Burwinkle T.M., Varni J.W. Health-related quality of life of severely obese children and adolescents. JAMA. 2003. 289. 1813-1819.
Latzer Y., Stein D. A review of the psychological and familial perspectives of childhood obesity. J. Eat. Disord. 2013. 1. 7. doi: 10.1186/2050-2974-1-7.
Goldschmidt A.B., Sinton M.M., Aspen V.P. et al. Psychosocial and Familial Impairment Among Overweight Youth with Social Problems. Int. J. Pediatr. Obes. 2011. 5(5). 428-435. doi: 10.3109/17477160903540727.
Lanza H.I., Grella C.E., Chung P.J. Adolescent Obesity and Future Substance Use: Incorporating the Psychosocial Context. J. Adolesc. 2015. 45. 20-30. doi: 10.1016/j.adolescence.2015.08.014.
Hruby A., Hu F.B. The Epidemiology of Obesity: A Big Picture Pharmacoeconomics. 2015. 33(7). 673-689. doi: 10.1007/s40273-014-0243-x.
Abarca-Gómez L., Abdeen Z.A., Hamid Z.A. et al. Worldwide trends in body-mass index, underweight, overweight, and obesity from 1975 to 2016: a pooled analysis of 2416 population based measurement studies in 128.9 million children, adolescents, and adults. Lancet. 2017. 390. 2627-2642. doi: 10.1016/S0140-6736(17)32129-3.
31. Popkin B.M., Adair L.S., Ng S.W. Global nutrition transition and the pandemic of obesity in developing countries. Nutr. Rev. 2012. 70. 3-21. doi: 10.1111/j.1753-4887.2011.00456.x.
Kaminskyi O.V., Pankiv V.I., Pankiv I.V., Afanasyev D.E. Vitamin D content in population of radiologically contaminated areas in Chernivtsi oblast (pilot project). Problems of radiation medicine and radiobiology. 2018. 23. 442-451. doi: 10.33145/2304_8336_2018_23_442_451.
Guiducci L., Denoth F., Liistro T., Iozzo P. Obesity: The Epidemic of the New Millennium Between Genetics and Environment. Recenti Prog. Med. 104(9). 467-475. doi: 10.1701/1331.14733.
Reddon H., Guéant J.L., Meyre D. The Importance of Gene-Environment Interactions in Human. Obesity Clin. Sci. 2016. 130(18). 1571-1597. doi: 10.1042/CS20160221.
van Geel M., Vedder P., Tanilon J. Are overweight and obese youths more often bullied by their peers? A meta-analysis on the correlation between weight status and bullying. Int. J. Obes. 2014. 38. 1263-1267. doi: 10.1038/ijo.2014.117.