Актуальні інфекційні захворювання
день перший день другий
Актуальні інфекційні захворювання
день перший день другий
Журнал «Актуальная инфектология» Том 8, №5, 2020
Вернуться к номеру
Зовнішній контроль якості серологічних досліджень на сифіліс
Авторы: В.В. Кутова, О.М. Білоконь, Т.В. Дегтяр
ДУ «Інститут дерматології та венерології НАМН України», м. Харків, Україна
Рубрики: Инфекционные заболевания
Разделы: Медицинские форумы
Версия для печати
Спеціалізованими лабораторіями, що займаються діагностикою сифілісу, є клініко-діагностичні лабораторії (серологічні відділи) при обласних та міських дерматовенерологічних медичних закладах країни. Кожна лабораторія цього рівня є координаційним центром у регіоні. Клініко-діагностичні лабораторії (КДЛ), які функціонують у лікувально-профілактичних закладах загальної лікувальної мережі, звертаються за професійною консультацією в ці міжрегіональні центри.
Для забезпечення рівня якості лабораторних досліджень на сифіліс необхідно було провести поглиблене вивчення стану КДЛ (серологічних відділів) шкірно-венерологічних (ШВД) медичних закладів країни та проведення з ними зовнішнього контролю якості серологічних досліджень (ЗКЯ), що спрямовані на діагностику сифілісу.
Матеріали та методи: анкетування клініко-діагностичних лабораторій (серологічних відділів) ШВД країни; контрольні зразки.
Результати. Ми провели анкетування 19 обласних і 2 міських ШВД медичних закладів різних регіонів країни, що виконують серологічні дослідження на сифіліс.
У результаті аналізу комплексних даних, що характеризують досягнення серодіагностики сифілісу в серологічних відділах КДЛ ШВД, встановлено низку негативних тенденцій, що перешкоджають якісному використанню серологічних досліджень і своєчасному виявленню хворих на сифілітичну інфекцію на території Україні. А саме констатовані незадовільні умови організації роботи серологічних лабораторій, їх недостатня забезпеченість основним та допоміжним обладнанням та кваліфікаційними кадрами. У більшості лабораторій (80 %) продовжується застосування нестандартизованого морально застарілого серологічного методу дослідження — реакції зв’язування комплементу (РЗК) із кардіоліпіновим та трепонемним антигенами. Не скрізь використовують для серодіагностики сифілісу регламентовані методи дослідження: РПР (RPR) — 10 %, реакція пасивної гемаглютинації (РПГА) — 80 %, метод імуноферментного аналізу (ІФА) — 80 %, реакція імунофлуоресценції (РІФ) — 70 %. У жодному закладі не використовується метод імуноблоту (ІБТ); відсутні стандартні підходи до проведення серологічної діагностики сифілісу за допомогою регламентованих методів дослідження.
За результатами проведення циклів ЗКЯ діагностики сифілісу у 21 КДЛ (серологічних відділах) ШВД України, відсоток правильних результатів при постановці реакції мікропреципітації (РМП), які використовуються для визначення реагінових (кардіоліпінових) антитіл при скринінговій діагностиці сифілісу, становив 90,5 %, незадовільних результатів відповідно отримано в 9,5 %. Досить високий відсоток незадовільних результатів у РМП свідчить про суттєві проблеми в якості скринінгової серологічної діагностики сифілісу.
При дослідженні контрольних матеріалів під час ЗКЯ в трепонемних тестах було допущено значно менше помилок: у РІФ — 4,7 %, у реакції пасивної гемаглютинації та за методом імуноферментного аналізу помилок не спостерігалось. Найбільш вживаним методом діагностики серед трепонемних тестів у лабораторіях ШВД виявився метод РПГА. Загалом у ШВД та медичних закладах відсутні стандартні підходи до проведення обстеження хворих на сифіліс методами, регламентованими наказами МОЗ України.
На підставі аналізу проведеного ЗКЯ, а саме отриманих комплексних характеристик лабораторій, виявлення системних помилок при проведенні лабораторних досліджень на сифіліс, порівняльного вивчення сучасних лабораторних технологій та світових тенденцій підтримки спільності вимірювання розроблені та узгоджені НАМН та МОЗ України методичні рекомендації «Удосконалення лабораторної діагностики сифілісу в Україні» (Київ, 2019. 28 с.). Застосування цих рекомендацій на практиці дозволить верифікувати діагноз із використанням високоспецифічних та відтворюваних методів та підвищить якість лабораторної діагностики сифілісу в Україні на різних рівнях надання медичної допомоги населенню.
Висновок. Своєчасне усунення виявлених «слабких місць» в лабораторній діагностиці сифілісу сприятиме підвищенню якості досліджень за рахунок впровадження нових сучасних медичних технологій згідно з новими методичними рекомендаціями, настановами та наказами МОЗ України.