Журнал «Почки» Том 9, №1, 2020

Сучасна українська медицина переживає раціоналізаторські зміни, і на сьогодні найбільше це торкнулося саме лікарів первинної ланки — лікарів загальної практики та сімейної медицини (ЗПСМ). Лікарі ЗПСМ найчастіше стикаються з проблемою коморбідності пацієнтів. Проведено низку досліджень, у яких показано, що пацієнти з хронічними й коморбідними захворюваннями найбільше звертаються саме до лікарів первинної ланки, а витрати на їх лікування становлять значну суму як із бюджету країни, у якій мешкають пацієнти, так і з власних коштів пацієнта [1–3].

Встановлено, що в США понад 80 % коштів страхової медицини витрачається на надання медичної допомоги пацієнтам, які мають понад 4 захворювання з хронічним перебігом [4]. У дослідженні H.S. Kim та співавт. показано, що в пацієнтів, у яких було діагностовано цукровий діабет, спостерігався кореляційний зв’язок між відвідуванням лікаря й призначенням лікування і наявністю й кількістю супутніх захворювань. Тобто чим більше коморбідних захворювань, тим більше відвідувань лікаря й призначених препаратів [5].

Ще однією проблемою, з якою стикаються лікарі й пацієнти, є поліпрагмазія. Поліпрагмазія, як наслідок поліморбідності, призводить до збільшення вірогідності розвитку системних і небажаних ефектів застосування препаратів, що, у свою чергу, зменшує комплаєнс між лікарем і пацієнтом [6, 7].

Серед коморбідних захворювань найчастіше зустрічаються такі, як ішемічна хвороба серця, дисциркуляторна енцефалопатія, артеріальна гіпертензія, хронічне обструктивне захворювання легень, неопластичні процеси, хронічний гастрит із секреторною недостатністю, хронічний пієлонефрит, аденома передміхурової залози, цукровий діабет, остеохондроз хребта, артроз.

Більшість перелічених захворювань є системними, вони впливають на органи-мішені, одним з яких є нирки. Лікування захворювань нирок є тривалим процесом, а ліки чинять побічний вплив на інші органи, тому є доцільним використання рослинних препаратів для лікування поліморбідних пацієнтів у практиці лікаря ЗПСМ.

За даними Національного реєстру Нідерландів, у пацієнтів з таким загрозливим захворюванням, як цукровий діабет, у 44 % випадків є коморбідне захворювання [8]. Загальновідомо, що, крім коморбідних захворювань, пацієнти з цукровим діабетом мають проблеми з органами-мішенями. У нашій статті ми зробимо акцент на нирках.

Ще до появи клінічних проявів наявність протеїнурії та інші зміни в аналізі сечі свідчать про те, що ниркова функція порушена, саме на цьому етапі необхідна терапія для профілактики захворювань нирок, а за їх наявності слід запобігти більш тяжкому перебігу захворювання. У дослідженні R.G. Singh проводили порівняльний аналіз ефективності застосування препарату пунарнава (Punarnava), що має у своєму складі корінь берхавії строкатої, та інгібітору АПФ (раміприлу) у пацієнтів із діабетичною нефропатією [9].

Препарат пунарнава є трав’яним аюрведичним препаратом, він чинить антипротеїнуричну дію і має низку інших додаткових ефектів, а саме запобігає розвитку інфекції, має антилітичні, сечогінні й ренопротективні властивості. Усі ці ефекти досягаються за допомогою основного компонента препарату, а саме берхавії строкатої. Цей природний компонент містить велику кількість біологічно активних речовин (флавоноїди, алкалоїди, стероїдні сполуки, тритерпени, ліпіди, білки тощо), що проявляють антибактеріальну й гіпоглікемічну дію, мають протизапальну, імуномодулюючу й спазмолітичну активність, запобігають кристалізації оксалатів кальцію в сечі. За рахунок зниження рівня білка в сечі він чинить нефропротекторну дію при розладах вуглеводного обміну.

За дизайном у дослідження R.G. Singh увійшли пацієнти з діабетичною нефропатією IV стадії. Дослідження тривало шість місяців. Пацієнти були розподілені на дві групи, основна отримувала пунарнаву й інгібітор АПФ, група порівняння — тільки інгібітори АПФ.

Найбільш поширеним симптомом у хворих було суб’єктивне відчуття слабкості — 60–90 % пацієнтів обох груп. Іншими поширеними симптомами були анорексія, набряки й блювання. Основний позитивний вплив препарату з вмістом берхавії строкатої полягав у зменшенні набряків, що відзначалось у 28,57 % пацієнтів основної групи, тоді як у групі раміприлу зменшення набряків відбулося в 14,28 % пацієнтів (р ≤ 0,05). Тож можна зробити висновок, що препарат із вмістом берхавії строкатої має сечогінні властивості в даної групи пацієнтів. На підтвердження цього фармакопея Індії віднесла препарат пунарнава до категорії діуретиків і рекомендувала призначати його пацієнтам, які мають проблеми з нирковою функцією, у вигляді монотерапії або в комплексному лікуванні [10].

Ще одне поширене захворювання, з яким стикаються сімейні лікарі, — це сечокам’яна хвороба (СКХ). Сечокам’яна хвороба посідає друге місце за поширеністю, третє — як причина смертності й четверте — за інвалідністю серед урологічних захворювань. Варто зазначити, що СКХ найчастіше виникає в молодих людей і має гострий перебіг, що чинить значний вплив на якість і спосіб життя пацієнта. Загальновідомо, що загрозливим наслідкам СКХ можна й необхідно запобігати. Робити це можна за допомогою препаратів, що містять рослинні інгредієнти.

Відомі властивості доліхосу двоквіткового як літолітичного засобу. Так, встановлено, що він сприяє розчиненню сечових каменів, утворених оксалатами кальцію. Доліхос двоквітковий — це однорічна рослина з дрібним листям, що при дозріванні утворює стручки, які всередині мають насіння. При аналізі насіння доліхосу двоквіткового було виявлено низку речовин, серед них каротин, що є міжнародною одиницею виміру вітаміну А, і такий важливий фермент, як уреаза. Разом із цим у насінні доліхосу двоквіткового є стрептогенін, бета-ситостерол, фітогемаглютинін, бета-N-ацетилглюкозамінідаза, a- і b-галактозидази, a-манозиди і b-глюкозиди.

Дослідження вказують на те, що пацієнти із СКХ найчастіше мають оксалатні камені. Так, у Сполучених Штатах Америки, за статистичними даними, 75 % пацієнтів мають оксалатні камені. У країнах Азії спостерігається схожа тенденція. Так, в Індії більшість пацієнтів також мають оксалатні камені [11]. Такий високий рівень захворюваності саме на оксалатні камені пов’язаний з особливостями харчування пацієнтів. Великий рівень споживання таких злаків, як просо, і дефіцит тваринних білків є одним із предикторів розвитку СКХ з оксалатними каменями.

Також необхідно відмітити, що цей вид СКХ часто має рецидивуючий перебіг: у 30 % пацієнтів може виникнути новий епізод СКХ у наступні 10 років.

У своєму дослідженні R.G. Singh виявив більш значні літолітичні властивості препарату з вмістом доліхосу двоквіткового порівняно з цитратом калію. Дослідження тривало упродовж 6 місяців, пацієнти були розподілені на дві групи. Перша група отримувала рослинний препарат доліхосу двоквіткового, друга група — цитрат калію.

Наприкінці дослідження в групі доліхосу двоквіткового було виявлено значний літолітичний ефект. Так, було відзначене зменшення розмірів каменів за 3 місяці спостереження з 5,42 ± 1,55 мм до 4,26 ± 1,20 мм (p ≤ 0,05). Також у першій групі було встановлено зменшення кількості рецидивів СКХ (р ≤ 0,05). Цікаво, що, незважаючи на зменшення рецидивів, рівень сироваткового кальцію, фосфору, сечової кислоти й виведення цих речовин сечею не відрізнялись в обох групах. Тож препарат із вмістом доліхосу двоквіткового можна використовувати як профілактичний засіб для запобігання рецидивам у пацієнтів із СКХ, які звертаються до сімейного лікаря.

Сучасні модні тенденції в харчуванні молодих людей часто передбачають вживання великої кількості протеїнових добавок, що чинить негативний вплив на організм у цілому й нирки зокрема. Відомі терапевтичні ефекти спиртового екстракту кори стебел Crataeva nurvula. Так, у дозах 200, 400 і 600 мг він корисний як проносний засіб і застосовується в лікуванні захворювань сечовивідних шляхів. Водночас екстракт кори кратеви дуже корисний як протизапальний препарат при артриті, а також впливає на репродуктивну функцію жінок як контрацептив.

У Charak College of Pharmacy and Research було проведено дослідження, що виявляло вплив кори кратеви на функцію нирок у пацієнтів з онкологічними захворюваннями, яких лікували циcплатином. Цисплатин є потужним протипухлинним засобом, але його клінічне застосування обмежене токсичною дією на нирки. Нефротоксична дія протипухлинного препарату цисплатину включає посилення ниркової генерації реактивних метаболітів кисню й перекисного окислення ліпідів, викликане зниженням рівня антиоксидантів і антиоксидантних ферментів. Під час дослідження було підтверджено, що стебла кори Crataeva nurvula мають нефропротективну дію, зокрема покращують функцію нефронів, зменшуючи негативний вплив протипухлинного препарату [12].

Ще одна рослина, що впливає на функцію нирок, — це бутея одноквіткова. Так, у своєму дослідженні Amit Gupta встановив, що водний екстракт листя бутеї має протизапальні й антимікробні властивості. А сама рослина має антиоксидантні й нефропротекторні властивості [13].

У нашій статті ми вже згадували про сучасну проблему поліморбідності й поліпрагмазії. Сучасна медицина повинна вирішувати питання лікування пацієнта препаратами, що включають багато компонентів з різними лікувальними властивостями, за рахунок чого можна досягти комплексної дії на різні патогенетичні ланки захворювання. Одним з таких препаратів на українському ринку є Нокамен. Разом із переліченими вище рослинами до складу Нокамену входять десять природних компонентів, що дають нефропротективний ефект.

Вітчизняні дослідження вказують на ефективність застосування Нокамену в пацієнтів із нирковою патологією. Так, у своїй публікації Є.А. Литвинець проводить порівняльне дослідження ефективності Нокамену й фітозбору «Нирковий» у жінок, які мають загострення хронічного рецидивного циститу. За результатами дослідження було встановлено, що застосування Нокамену протягом 3 місяців після лікування останнього епізоду загострення хронічного циститу суттєво знижує частоту рецидивів порівняно з фітозбором. Так, в основній групі пацієнтів, які приймали Нокамен, загострення хронічного циститу протягом наступних 6 місяців було зареєстровано в 10,0 % пацієнтів, тоді як у групі порівняння, що приймала фітозбір, — у 60,0 % пацієнтів. Тож Нокамен можна рекомендувати для широкого застосування з метою профілактики рецидивів хронічних циститів у практиці лікарів ЗПСМ [14].

Дослідження впливу Нокамену на пацієнтів із СКХ із розміром каменів до 55 мм провели В.П. Стусь зі співавт., вони виявили низку позитивних ефектів. Так, було встановлено, що Нокамен має літокінетичний вплив, що виявлялося в самостійному відходженні конкрементів у 12 % пацієнтів. Більше того, у декількох пацієнтів камені відійшли непомітно. Разом з тим Нокамен має бактерицидні властивості, так, у пацієнтів було відмічене зниження бактеріурії з 22 до 12,5 % (р ≤ 0,05). Окрім цього, було підтверджено, що рослинні компоненти, які входять до складу Нокамену, впливають на вміст кальцію, сечової кислоти в крові та сечі, що вказує на те, що Нокамен може застосовуватися як засіб для профілактики каменеутворення [15].

Тож, спираючись на вітчизняний і міжнародний досвід, можна рекомендувати лікарям первинної ланки застосовувати Нокамен як джерело біологічно активних речовин природного походження, що чинить позитивний вплив на функціонування нирок при станах, які супроводжуються утворенням каменів і запальними процесами в нирках і сечовивідних шляхах.

Конфлікт інтересів. Не заявлений.