Інформація призначена тільки для фахівців сфери охорони здоров'я, осіб,
які мають вищу або середню спеціальну медичну освіту.

Підтвердіть, що Ви є фахівцем у сфері охорони здоров'я.

Журнал «Боль. Суставы. Позвоночник» Том 9, №3, 2019

Вернуться к номеру

Вітамін-D-статус у пацієнтів із транзиторними втратами свідомості нетравматичного генезу (огляд літератури)

Авторы: Ковальчук Т.А., Боярчук О.Р.
Тернопільський національний медичний університет імені І.Я. Горбачевського МОЗ України, м. Тернопіль, Україна

Рубрики: Ревматология, Травматология и ортопедия

Разделы: Справочник специалиста

Версия для печати


Резюме

У статті поданий аналіз новітніх наукових досягнень із вивчення проблематики вітамін-D-статусу в пацієнтів із різними етіопатогенетичними варіантами транзиторних втрат свідомості нетравматичного генезу. Результати останніх наукових досліджень дають змогу припустити, що вітамін D може справляти опосередковану, а в деяких випадках і пряму дію в патогенезі транзиторних втрат свідомості. Дані щодо причинно-наслідкового зв’язку між низьким статусом вітаміну D і синкопальними станами є змішаними, суперечливими й неоднозначними, що великою мірою пов’язано із використанням різних доз вітаміну, його вихідною концентрацією, тривалістю терапії, генетичними відмінностями рецептора вітаміну D, різним віком, фізичними параметрами обстежуваних, прийомом ліків, особливостями харчування з використанням спеціальних добавок, відмінностями у фізичній активності, особливостями клімату, порою року тощо. До сьогодні немає переконливих даних про користь застосування вітаміну D у лікуванні та профілактиці синкопе. Більшість досліджень мають спостережний характер та стосуються в основному дорослої популяції, а тому перспективним напрямком розвитку науки в цій галузі є проведення рандомізованих контрольованих досліджень з акцентуацією на дитяче населення.

В статье представлен анализ новейших научных достижений по изучению проблематики витамин-D-статуса у пациентов с различными этиопатогенетическими вариантами преходящих потерь сознания нетравматического генеза. Результаты последних научных исследований позволяют предположить, что витамин D может оказывать опосредованное, а в некоторых случаях и прямое действие в патогенезе транзиторных потерь сознания. Данные о причинно-следственной связи между низким статусом витамина D и синкопальными состояниями являются смешанными, противоречивыми и неоднозначными, что во многом связано с использованием различных доз витамина, его исходной концентрацией, продолжительностью терапии, генетическими различиями рецептора витамина D, разным возрастом, физическими параметрами исследуемых, приемом лекарств, особенностями питания с использованием специальных добавок, различиями в физической активности, особенностями климата и временем года и др. До сих пор нет убедительных данных о пользе применения витамина D в лечении и профилактике обмороков. Большинство исследований имеют наблюдательный характер и касаются в основном взрослой популяции, поэтому перспективным направлением развития науки в этой области является проведение рандомизированных контролируемых исследований с акцентуацией на детское население.

The article presents an analysis of the recent scientific findings on vitamin D status in patients with different etiopathogene­tic varieties of nontraumatic transient loss of consciousness. The results of recent researches suggest that vitamin D may play an indirect and, in some cases, direct role in the pathogenesis of nontraumatic transient loss of consciousness. Data on the cause-effect relationship between a low vitamin D status and syncope are mixed, controversial and ambiguous, which is largely due to the use of different doses of vitamin D, its initial concentration, duration of therapy, genetic diffe­rences in the vitamin D receptors, different age groups, physical parameters of the surveyed, medications, peculiarities of nutrition with special supplements, differences in physical activity, peculiarities of the climate and season, and others. Until now there is no convincing evidence of the benefits of using vitamin D in the treatment and prevention of syncope. Most studies are observational and relate mainly to adult populations. Therefore, randomized controlled studies focused on children may be a promising field of research.


Ключевые слова

нетравматичні транзиторні втрати свідомості; рефлекторні синкопе; ортостатична гіпотензія; кардіогенні синкопе; епілепсія; психогенні синкопе; вітамін D; огляд

нетравматические транзиторные потери сознания; рефлекторные синкопе; ортостатическая гипотензия; кардиогенные синкопе; эпилепсия; психогенные синкопе; витамин D; обзор

nontraumatic transient loss of consciousness; reflex syncope; orthostatic hypotension; cardiogenic syncope; epilepsy; psychogenic syncope; vitamin D; review

Вступ

На сьогодні, без сумніву, залишається той факт, що вітамін D відіграє фундаментальну роль у регуляції гомеостазу кальцію та фосфору й процесах, пов’язаних із мінералізацією кісток і накопиченням кісткової маси. Окрім історичних скелетних функцій, останнім часом було продемонстровано, що вітамін D безпосередньо або опосередковано регулює функціонування близько 1250 генів, проявляючи в такий спосіб позаскелетні функції [1]. Таким чином, дефіцит вітаміну D може впливати не тільки на здоров’я опорно-рухового апарату, але й на потенційно широкий спектр гострих і хронічних захворювань, зокрема в дитячому віці. Так, науково обґрунтовані взаємозв’язки дефіциту вітаміну D та розвитку інфекційних хвороб, бронхіальної астми, атопічного дерматиту, алергічних захворювань, цукрового діабету 1-го типу, запальних захворювань кишечника, целіакії, метаболічного синдрому та ожиріння, аутизму, депресії та багато інших захворювань [2–7].

Більшість учених погоджується з тим, що додаткове споживання вітаміну D має позитивний вплив на здоров’я людини. Однак переконливих доказів того, що дефіцит спричинює виникнення порушень, не існує, а тому на перший план виходить гіпотеза, обґрунтована системним метааналізом і рандомізованими конт–рольованими дослідженнями щодо реверсивної каузації [8, 9]. Дослідження, які проводяться сьогодні, вказують на потенційну користь і мінімальний ризик додаткового споживання вітаміну, що дозволяє підтримувати оптимальну й безпечну концентрацію 25-гідроксивітаміну D у популяціях, які нездатні синтезувати достатньо вітаміну D у шкірі [10].

Попри велику доказову базу з вивчення ролі недостатності та дефіциту вітаміну D у генезі численних захворювань у дітей, багато аспектів таких взаємодій залишається маловивченим та дискутабельним. Упродовж останнього часу з’являється все більше й більше повідомлень щодо ролі дефіциту вітаміну D у патогенезі синкопальних станів у дітей [11–13]. У 2018 році Європейська асоціація кардіології опублікувала клінічну настанову щодо діагностики та менеджменту синкопе, де усі транзиторні втрати свідомості нетравматичного генезу були класифіковані на чотири основні групи: синкопе (рефлекторні, внаслідок ортостатичної гіпотензії, кардіогенні), епілептичні судоми, психогенні (психогенні псевдосинкопе, психогенні неепілептичні судоми) та деякі рідкісні захворювання [14]. Метою даного дослідження було здійснити аналіз новітніх наукових досягнень із вивчення проблематики вітамін-D-статусу в пацієнтів із різними етіопатогенетичними варіантами транзиторних втрат свідомості нетравматичного генезу.

Рефлекторні вазовагальні синкопе

Дисфункція вегетативної нервової системи впливає на експресію генів, що беруть участь у метаболізмі кальцію як до, так і після диференціювання нервових клітин, які дають початок нейронам симпатичної та парасимпатичної нервових систем. Вегетативна дисфункція в дітей та підлітків проявляється гетерогенними клінічними ознаками внаслідок дисбалансу регуляції симпатичної та парасимпатичної нервових систем. Вона має численні симптоми, включаючи головні болі, запаморочення з ортостатичною непереносимістю, серцебиття, шлунково-кишкові дисфункції, генералізовані м’язові болі й низьку толерантність до фізичного навантаження [15].

Вітамін D відіграє важливу роль у підтримці вегетативного гомеостазу й може діяти як центральна нейроактивна речовина. Активований 1,25-дигідроксивітамін D має властивість координувати додаткові молекулярні механізми, включаючи інформування про запалення та біосинтез нейромедіаторів у тих ділянках центральної нервової системи, які регулюють серцево-судинну діяльність. Цікаво, що кальцитріол має здатність проникати через гематоенцефалічний бар’єр і зв’язуватися з рецепторами вітаміну D, розташованими в центральній нервовій системі. Зокрема, середній мозок і стовбур мозку, в яких розташований ряд нейронів автономної нервової системи, мають надзвичайно високу концентрацію рецепторів вітаміну D, що доводить некальцій-опосередковану роль цього вітаміну в регуляції діяльності автономної нервової системи [16].

Дослідження, проведені Santillan та співавт. [17], продемонстрували, що b-адренергічна сигнальна транс–дукція в клітинах міокарда курей підвищується, якщо клітини помістити в середовище з 1,25-дигідроксихолекальциферолом. Отримані дані свідчать про те, що основна функція серцево-судинної системи може бути частково обумовлена вітаміном D шляхом сприйняття сигналів аритмії не тільки в межах вищої центральної нервової системи, але і на рівні серця [17].

Синдром постуральної ортостатичної тахікардії є поширеною формою вегетативної дисрегуляції, що характеризується надмірною тахікардією після раптового підйому тіла в положення стоячи та може супроводжуватися симптомами надмірної втоми, головного болю, серцебиття, порушення сну, нудоти, запаморочення й втрати свідомості. В одному з досліджень було показано, що в пацієнтів із синдромом постуральної ортостатичної тахікардії дефіцит 25-гідроксивітаміну D спостерігається в 51 % випадків, тоді як недостатність — у 56 % [18].

У клінічному випадку дорослого пацієнта з діагнозом синдрому постуральної ортостатичної тахікардії за результатами тілт-тесту було виявлено зниження показника 1,25-дигідроксихолекальциферолу. Подальша терапія кальцитріолом впродовж 5 місяців супроводжувалася поліпшенням ортостатичної непереносимості та нормалізацією серцебиття [19]. Дослідження взаємозв’язку вітаміну D у сироватці крові та функції міокарда у 84 здорових осіб показало слабку систолічну та діастолічну дисфункцію міокарда в підлітків Саудівської Аравії з низьким вмістом вітаміну D [20].

Синкопе внаслідок ортостатичної гіпотензії

Низький рівень вітаміну D асоціюється з підвищеним ризиком розвитку ортостатичної гіпотензії. Взаємозв’язок дефіциту вітаміну D та ортостатичної гіпотензії був підтверджений у метааналізі п’яти перехресних досліджень із залученням 3646 учасників (1270 — з гіповітамінозом та 2376 — з нормальним рівнем вітаміну D у сироватці крові). У групі пацієнтів із гіповітамінозом D поширеність ортостатичної гіпотензії була значно вищою, ніж у здоровій популяції. Окрім того, у пацієнтів із ортостатичною гіпотензією відмічали вірогідно нижчий рівень вітаміну D у сироватці крові [21].

У ще одному дослідженні в групі з 329 жінок старечого віку дефіцит 25-гідроксивітаміну D асоціювався з ортостатичною гіпотензією за рахунок зниження діастолічного кров’яного тиску при різкому підйомі тіла з горизонтального у вертикальне положення [22]. Разом із цим у рандомізованому контрольованому дослідженні було доведено, що безперервний прийом вітаміну D3 упродовж дванадцяти місяців у високих дозах не впливає на ортостатичну гіпотензію в літніх пацієнтів з ізольованою систолічною гіпертензією [23].

У світовій науковій медичній літературі спостерігаються лише поодинокі повідомлення щодо вивчення поширеності дефіциту 25-гідроксивітаміну D серед дітей та підлітків із синкопе й ортостатичною гіпотензією. В одному з таких досліджень у групі підлітків з орто–статичною непереносимістю й непритомністю відмічали погіршення автономної функції з надмірним вивільненням катехоламінів і вазопресину при виконанні тілт-тесту. У них також реєстрували низький рівень вітаміну D, що корелював із тяжкістю симптомів нахилу. У цьому експериментальному дослідженні було припущено, що прийом вітаміну D може покращити серцево-судинну реакцію під час нахилу та зменшити вивільнення катехоламінів і вазопресину [24].

До сьогодні не встановлені потенційні механізми розвитку синкопе при ортостатичній недостатності. Ймовірно, вітамін D відіграє опосередковану роль у генезі ортостатичної гіпотензії. Дану гіпотезу підтверджує те, що вітамін D впливає на рівні систолічного та діастолічного артеріального тиску [25, 26]. До того ж рецептори вітаміну D знаходяться в гладких м’язах судин, ендотеліальних і серцевих клітинах, а це свідчить про те, що вітамін D може впливати на вазомоторну й серцеву відповідь під час ортостазу [27].

Кардіогенні причини синкопальних станів

Ґрунтуючись на останніх експериментальних і клінічних даних, на сучасному етапі розвитку науки вивчені та виокремлені деякі механізми, що пояснюють можливу асоціацію дефіциту вітаміну D і серцево-судинних захворювань. Так, на моделях мишей, у яких відсутній рецептор вітаміну D, були продемонстровані підвищена маса шлуночків, вищі показники передсердного натрій–уретичного пептиду, порушення гомеостазу металопротеїназ і фібробластів, що призводило до дилатації шлуночків і порушення електромеханічного зв’язку в кардіоміоцитах [28]. O’Connell та співавт. продемонстрували, що кальцитріол збільшує рівень білка кардіоміоцитів та розмір клітин і, таким чином, зробили припущення, що він індукує їх гіпертрофію. Блокування S-фази клітинного циклу є механізмом, за допомогою якого 1,25-дигідроксихолекальциферол регулює проліферацію кардіоміоцитів [29].

Одним із кардіопротекторних ефектів вітаміну D є знижена експресія медіаторів гіпертрофії міокарда, включаючи передсердний натрійуретичний пептид і фактори росту, які сприяють проліферації клітин [30]. Вірогідну різницю між рівнем вітаміну D, товщиною міжшлуночкової перегородки й індексом маси лівого шлуночка було виявлено після корекції терапії вітаміном D згідно з віком, величиною артеріального тиску та рівнем сироваткового 25-гідроксивітаміну D у великому ретроспективному дослідженні, що свідчить про роль вітаміну D у ремоделюванні шлуночків [31]. Кальцій також бере участь у проліферації клітин і активує протеїнкіназу, що індукує розвиток гіпертрофії міокарда. Рівень кальцію зростає після прийому вітаміну D і, зі свого боку, викликає гіпертрофію міокарда, апоптоз кардіоміоцитів та серцеві аритмії [32]. Результати досліджень, що повідомляють про вплив вітаміну D на гіпертрофію лівого шлуночка, не є переконливими, характеризуючи його роль від сприятливих до негативних ефектів [33].

Про наявність зв’язку між дефіцитом вітаміну D та фібриляцією передсердь повідомляється лише в декількох дослідженнях [34, 35]. Рівень сироваткового 25-гідроксивітаміну D корелював із діаметром лівого передсердя, C-реактивним білком та легеневим систолічним тиском і суттєво асоціювався з фібриляцією передсердь у пацієнтів із невальвулярною персистуючою фібриляцією передсердь [35].

Прямі електромеханічні ефекти вітаміну D на ліве передсердя були виявлені Hanafy та співавт., що давало змогу профілактувати та лікувати фібриляцію передсердь [36]. Однак Rienstra та співавт., обстеживши 2930 учасників дослідження Framingham Heart у період із загальною тривалістю 9,9 року, зв’язку між статусом вітаміну D та фібриляцією передсердь не виявили. Таким чином, на думку останніх, дефіцит вітаміну D не сприяє розвитку фібриляції передсердь [37]. У нещодавньому дослідженні 328 дорослих пацієнтів було показано, що призначення вітаміну D профілактує розвиток післяопераційної фібриляції передсердь лише у хворих із дефіцитом та не впливає на розвиток післяопераційної фібриляції передсердь у хворих із недостатністю вітаміну D [38].

Nalbant та співавт. у своєму дослідженні показали, що варіабельність серцевого ритму за даними добового моніторування електричної активності серця в групі пацієнтів із низьким рівнем серцево-судинного ризику та дефіцитом вітаміну D не була істотно змінена [39]. Існують лише поодинокі повідомлення про роль дефіциту вітаміну D та гіпокальціємії в генезі синдрому подовженого інтервалу Q-T та суправентрикулярної тахікардії в дітей [40, 41]. На жаль, до сьогодні немає досліджень щодо вивчення ролі вітаміну D у розвитку таких кардіо–генних синкопальних станів, як біфасцикулярна блокада, порушення внутрішньошлуночкової провідності з тривалістю QRS ≥ 0,12 с, атріовентрикулярна блокада ІІ та ІІІ ступеня, неадекватна синусова брадикардія, шлуночкова тахікардія, рання реполяризація шлуночків, синдроми преекзитації шлуночків, паттерн Бругада.

До сьогодні залишається незрозумілим, чи є зв’язок між низьким рівнем вітаміну D та аритміями причинним чи опосередкованим. Цілком імовірно, що невідомі фактори та зв’язки з іншими ендокринними механізмами впливають на метаболізм вітаміну D [42]. Таке припущення підтверджує необхідність подальших досліджень у цій галузі.

Епілептичні судоми

У дітей із епілепсією зниження рівня вітаміну D у крові супроводжується тенденцію до збільшення частоти та тривалості судом. Великі епідеміологічні дослідження свідчать про значні сезонні коливання частоти судом, причому найнижча кількість таких епізодів спостерігається влітку, а найбільша — взимку, що пояснювалося низьким рівнем 25-гідроксивітаміну D саме в цей період [43].

Існують різні дослідження, які мають на меті знайти можливі ефекти впливу дефіциту вітаміну D на етіопатогенез епілепсії [44]. Одним із таких можливих проявів є прямий вплив вітаміну D на мозок, що призводить до зниження збудливості нейронів і частоти судом. Вітамін D може впливати на судоми, підтримуючи експресію генів нейромедіаторів, які беруть участь у нейротрансмісії. Крім того, вітамін D як нейростероїд може безпосередньо взаємодіяти з ГАМКА-рецепторами головного мозку [45].

Починаючи із 60-х років минулого століття численні докази свідчать про те, що протиепілептичні препарати негативно впливають на метаболізм кісткової маси та призводять до підвищеного ризику переломів кісток. Це спостереження призвело до великої кількості досліджень із вивчення взаємодії між ефектами протиепілептичних препаратів і метаболізму вітаміну D. Когортні дослідження дозволили підсумувати, що ферментативний індуктор протиепілептичних препаратів знижує рівень 25-гідроксивітаміну D порівняно з безензимними індукторами, сприяючи розвитку дефіциту вітаміну D у пацієнтів з епілепсією [46–48]. Хоча існують невідповідності щодо здатності протиепілептичних препаратів викликати дефіцит вітаміну D, вони можуть бути пов’язані з відмінностями в дизайні дослідження, географічним розташуванням або харчовими звичками між досліджуваними групами [49].

Вивчення ефективності лікування вітаміном D у дорослих з епілепсією та дефіцитом цього вітаміну проводили у 2 пілотних дослідженнях. На тлі такої терапії спостерігали зниження частоти судом на 30 % в основній групі порівняно з контрольною [50, 51]. До сьогодні тільки одне рандомізоване контрольоване дослідження вивчало вплив різних доз вітаміну D на перебіг епілепсії в дітей. Воно охопило 78 дітей віком від 10 до 18 років, які перебували на довготривалій терапії протиепілептичними препаратами. Пацієнти отримували вітамін D3 у низьких (400 МО/д) або високих дозах (2000 МО/д) впродовж одного року. За результатами дослідження вчені повідомили про покращання мінеральної щільності кісткової тканини незалежно від початкового рівня вітаміну D та його середньої річної терапевтичної дози. Проте вони не повідомляли про вплив такої терапії на частоту судом [52].

Незважаючи на нечисленні результати досліджень, в яких рекомендують глобальний скринінг та терапію вітаміном D пацієнтам із його недостатністю або дефіцитом, у літературі накопичено достатньо даних, що підтверджують значущість добавок вітаміну D у дітей з епілепсією [53]. За результатами деяких із них були обґрунтовані й запропоновані добавки вітаміну D і кальцію кожній дитині з епілепсією, яка отримує протиепілептичні препарати протягом 2 та більше років [54, 55].

У світовій науковій медичній літературі немає досліджень щодо вивчення вітамін-D-статусу в пацієнтів із психогенними псевдосинкопе та психогенними неепілептичними судомами. З огляду на нещодавні дослідження взаємозв’язків між дефіцитом вітаміну D та психічними захворюваннями [56] даний напрямок розвитку науки є перспективним й таким, що, без сумніву, дозволить виявити нові потенційні механізми впливу цього вітаміну на організм людини.

Таким чином, результати останніх наукових досліджень дають змогу припустити, що вітамін D може відігравати опосередковану, а в деяких випадках і пряму дію в патогенезі транзиторних втрат свідомості нетравматичного походження. Дані щодо причинно-наслідкового зв’язку між низьким статусом вітаміну D і синкопальними станами є змішаними, суперечливими й неоднозначними, що великою мірою пов’язано з використанням різних доз вітаміну, його вихідною концентрацією, тривалістю терапії, генетичними відмінностями рецептора вітаміну D, різним віком, фізичними параметрами обстежуваних, прийомом ліків, особливостями харчування з використанням спеціальних добавок, відмінностями у фізичній активності, особливостями клімату й пір року тощо. До сьогодні немає переконливих даних про користь застосування вітаміну D у лікуванні та профілактиці синкопе. Більшість досліджень має спостережливий характер та стосується в основному дорослої популяції, а тому перспективними напрямками розвитку науки в цій галузі є проведення рандомізованих контрольованих досліджень з акцентуацією на дитяче населення.

Конфлікт інтересів. Автори заявляють, що дана робота проводилася без будь-якої комерційної або фінансової участі, що можна було б розглядати як потенційний конфлікт інтересів.


Список литературы

1. Saggese G., Vierucci F., Prodam F., et al. Vitamin D in pediatric age: consensus of the Italian Pediatric Society and the Italian Society of Preventive and Social Pediatrics, jointly with the Italian Federation of Pediatricians. Ital. J. Pediatr. 2018. 44(1). 51. doi: 10.1186/s13052-018-0488-7.

2. Esposito S., Lelii M. Vitamin D and respiratory tract infections in childhood. BMC Infect. Dis. 2015. 15. Р. 487.

3. Muehleisen B., Gallo R.L. Vitamin D in allergic di–sease: shedding light on a complex problem. J. Allergy ClinImmunol. 2013. 131(2). Р. 324-9.

4. Cadario F., Prodam F., Savastio S. et al. Vitamin D status and type 1 diabetes in children: evaluation accor–ding to latitude and skin color. Minerva Pediatr. 2015. 67(3). Р. 263-7.

5. Erdem T., Ferat Ç., Nurdan Y.A. et al. Vitamin and mineral deficiency in children newly diagnosed with celiac disease. Turk. J. Med. Sci. 2015. 45(4). Р. 833-6.

6. Jamka M., Woźniewicz M., Walkowiak J. et al. The effect of vitamin D supplementation on selected inflammatory biomarkers in obese and overweight subjects: a systematic review with meta-analysis. Eur. J. Nutr. 2016. 55(6). Р. 2163-76.

7. Saad K., Abdel-Rahman A.A., Elserogy Y.M. et al. Vitamin D status in autism spectrum disorders and the efficacy of vitamin D supplementation in autistic children. Nutr. Neurosci. 2016. 19(8). Р. 346-51.

8. Autier P., Boniol M., Pizot C., Mullie P. Vitamin D status and ill health: a systematic review. Lancet Diabetes Endocrinol. 2014. 2(1). Р. 76. doi: 89.10.1016/S2213-8587(13)70165-7.

9. Autier P., Mullie P., Macacu A. et al. Effect of vitamin D supplementation on non-skeletal disorders: a systematic review of meta-analyses and randomised trials. Lancet Diabetes Endocrinol. 2017. 5(12). Р. 986. doi: 1004.10.1016/S2213-8587(17)30357-1.

10. Rusinska A., Płudowski P., Walczak M. et al. Vitamin D Supplementation Guidelines for General Population and Groups at Risk of Vitamin D Deficiency in Poland. Pain Joint Spain. 2019. 9(1). Р. 2-27. doi: 10.22141/2224-1507.9.1.2019.163055.

11. Butler I.J., Lankford J.E., Hashmi S.S., Numan M.T. Biogenic amine metabolism in juvenile neurocardiogenic syncope with dysautonomia. Ann. Clin. Transl. Neurol. 2014. 1. Р. 251-7.

12. Ghaznain M., Donnelly T.M., HalpennyL. Tilt Table Test Outcome in the Diagnosis and Prevalence of Syncope in Patients with Vitamin D and Vitamin B12 Deficiency. Age and Ageing. 2017. 46(3). Р. 13-59.

13. Arici B., Maeder M., Schuetz P. et al. Potential Role of Biomarkers in the Management of Syncope. International Journal of Clinical Medicine. 2012. 3. doi: 10.4236/ijcm.2012.37A131.

14. Brignole M., Moya A., de Lange F.J. et al. 2018 ESC Guidelines for the diagnosis and management of syncope. European Heart Journal. 2018. 39(21). Р. 883-48.

15. Wadhwania R. Is Vitamin D Deficiency Implicated in Autonomic Dysfunction? J. Pediatr. Neurosci. 2017. 12(2). Р. 119-123.

16. DeLuca G.C., Kimball S.M., Kolasinski J. et al. Review: The role of vitamin D in nervous system health and disease. Neuropathol. Appl. Neurobiol. 2013. 39. Р. 458-484.

17. Santillan G.E., Vazquez G., Boland R. Activation of a b-adrenergic-sensitive signal transduction pathway by the secosteroid hormone 1,25-oh2 vitamin D3 in chick heart. J. Mol. Cell. Cardiol. 1999. 31. Р. 1095-104.

18. Ashangari C., Suleman A. Vitamin D Deficiency Study in Postural Orthostatic Tachycardia Syndrome. Circulation: Cardiovascular Quality and Outcomes. 2015. 8. Р. 121.

19. Chaudhari S.A., Sacerdote A., Bahtiyar G. 1-a hydroxylation defect in postural orthostatic tachycardia syndrome: Remission with calcitriol supplementation. BMJ Case Rep. 2012. doi: 10.1136/bcr.02.2012.5730.

20. Matter M., El-Sherbiny E., Elmougy A. et al. Myocardial function in Saudi adolescents with Vitamin D deficiency: Tissue Doppler imaging study. J. Saudi Heart Assoc. 2016. 28. Р. 22-30.

21. Ometto F., Stubbs B., Annweiler C. et al. Hypovitaminosis D and orthostatic hypotension: A systematic review and meta analysis. J. Hypertens. 2016. 34. Р. 1036-43.

22. Annweiler C., Schott A.M., Rolland Y., Beauchet O. Vitamin D deficiency is associated with orthostatic hypotension in oldest-old women. J. Intern. Med. 2014. 276(3). Р. 285-95. doi: 10.1111/joim.12201.

23. Witham M.D., Price R.J., Struthers A.D. et al. Effect of vitamin D supplementation on orthostatic hypotension: data from the vitamin D in isolated systolic hypertension randomized controlled trial. J. Hypertens. 2014. 32(8). Р. 1693-9. doi: 10.1097/HJH.0000000000000223.

24. Shaltout H.A. Abstract P396: Vitamin D Supplementation Improves Cardiovascular Response to Head Up Tilt in Adolescents Suffering from Syncope. Hypertension. 2018. 72. Р. 396.

25. Nigwekar S.U., Thadhani R. Vitamin D receptor activation: Cardiovascular and renal implications. Kidney International Supplements. 2003. 3(5). Р. 427-430.

26. McCarroll K.G., Robinson D.J., Coughlan A. et al. Vitamin D and orthostatic hypotension. Age and Ageing. 2012. 41(6). Р. 810-813.

27. Holick M.F. Vitamin D deficiency. N. Engl. J. Med. 2007. 357. Р. 266-81.

28. Mheid I.Al., Patel R.S., Tangpricha V., Quyyumi A.A. Vitamin D and cardiovascular disease: is the evidence solid? European Heart Journal. 2013. 34(48). Р. 3691-3698.

29. O’Connell T.D., Berry J.E., Jarvis A.K. et al.1,25-Dihydroxyvitamin D3 regulation of cardiac myocyte proli–feration and hypertrophy. The American Journal of Physiology — Heart and Circulatory Physiology. 1997. 272(4). Р. 1751-1758.

30. Patel R., Rizvi A.A. Vitamin D deficiency in patients with congestive heart failure: mechanisms, manifestations, and management. Southern Medical Journal. 2011. 104(5). Р. 325-330.

31. Pandit A., Mookadam F., Boddu S. et al. Vitamin D levels and left ventricular diastolic function. Open Heart. 2014. 1. e000011. doi:10.1136/openhrt-2013-000011.

32. Savica V., Bellinghieri G., Monardo P. et al. An update on calcium metabolism alterations and cardiovascular risk in patients with chronic kidney disease: questions, myths and facts. Journal of Nephrology. 2013. 26(3). Р. 456-464.

33. Santoro D., Lucisano S., Gagliostro G. et al. Vitamin D receptor polymorphism in chronic kidney disease patients with complicated cardiovascular disease. J. Ren. Nutr. 2015. 25(2). Р. 187-93. doi: 10.1053/j.jrn.2014.10.022.

34. Demir M., Uyan U., Melek M. The effects of vitamin D deficiency on atrial fibrillation. Clinical and Applied Thrombosis/Hemostasis. 2014. 20(1). Р. 98-103.

35. Chen W.R., Liu Z.Y., Shi Y. et al. Relation of low vitamin D to nonvalvular persistent atrial fibrillation in Chinese patients. Annals of Noninvasive Electrocardiology. 2014. 19(2) Р. 166-173.

36. Hanafy D.A., Chang S.L., Lu Y.Y. et al. Electromechanical effects of 1,25-dihydroxyvitamin d with antiatrial fibrillation activities. Journal of Cardiovascular Electrophysiology. 2014. 25(3). Р. 317-323.

37. Rienstra M., Cheng S., Larson M. G. et al. Vitamin D status is not related to development of atrial fibrillation in the community. The American Heart Journal. 2011. 162(3). Р. 538-541.

38. Cerit L., Оzcem B., Cerit Z., Duygu H. Preventive Effect of Preoperative Vitamin D Supplementation on Postoperative Atrial Fibrillation. Braz. J. Cardiovasc .Surg. 2018. 33(4). Р. 347-352. doi: 10.21470/1678-9741-2018-0014.

39. Nalbant A., Vatan M.B., Varım P. et al. Does Vitamin D Deficiency Effect Heart Rate Variability in Low Cardiovascular Risk Population? Open Access Maced. J. Med. Sci. 2017. 5(2). Р. 197-200. doi: 10.3889/oamjms.2017.041.

40. Mangat J.S., Till J., Bridges N. Hypocalcaemiamimickinglong QT syndrome: casereport. Eur. J. Pediatr. 2008. 167(2). Р. 233-5.

41. Fernando M.P., Perera1 P.J., Uyangoda K. et al. Hypocalcaemia leading to supra ventricular tachycardia in a threemonth old Sri Lankan infant with vitamin D deficient rickets: a case report. Ceylon Medical Journal. 2017. 62. Р. 242-43.

42. Carbone F., Mach F., Vuilleumier N., Montecucco F. Potential pathophysiological role for the vitamin D deficiency in essential hypertension. World Journal of Cardio–logy. 2014. 6(5). Р. 260-276.

43. Hollo A., Clemens Z., Lakatos P. Epilepsyand vitamin D. Int. J. Neurosci. 2014. 124(6). Р. 387-93. doi: 10.3109/00207454.2013.847836.

44. Samaniego E.A., Sheth R.D. Bone consequences of epilepsy and antiepileptic medications. Semin. Pediatr. Neurol. 2007. 14. Р. 196-200.

45. Sonmez F.M., Donmez A., Namuslu M. et al. Vitamin D Deficiency in children with newly diagnosed idiopathic epilepsy. J. Child Neurol. 2015. 30. Р. 1428-32.

46. Aksoy A., Sonmez F.M., Deger O. et al. The effects of antiepileptic drugs on the relationships between leptin levels and bone turnover in prepubertal children with epilepsy. J. Pediatr. Endocrinol. Metab. 2011. 24. Р. 703-8.

47. Borusiak P., Langer T., Heruth M. et al. Antiepileptic drugs and bone metabolism in children: data from 128 patients. J. Child Neurol. 2013. 28. Р. 176-83.

48. Fong C.Y., Riney C.J. Vitamin D deficiency among children with epilepsy in South Queensland. J. Child Neurol. 2014. 29. Р. 368-73.

49. Khalifah R.Al., Hudairi A., Homyani D.Al. Vitamin D supplementation to prevent vitamin D deficiency for children with epilepsy Randomized pragmatictrial protocol. Medicine (Baltimore). 2018. 97(40). e12734. doi: 10.1097/MD.0000000000012734.

50. Christiansen C., Rodbro P., Sjo O. Anticonvulsant action of vitamin D in epileptic patients? A controlled pilot study. Brit. Med. J. 1974. 2. Р. 258-9.

51. Hollo A., Clemens Z., Kamondi A. et al. Correction of vitamin D deficiency improves seizure control in epilepsy: a pilot study. Epilepsy Behav. 2012. 24. Р. 131-3.

52. Mikati M.A., Dib L., Yamout B. et al. Two rando–mized vitamin D trials in ambulatory patients on anticonvulsants: impact on bone. Neurology. 2006. 12. Р. 2005-14.

53. Rajesh A., Mukhtyar B. Peer review and authorizationin EPEN meetingdate. Network EPE, ed. 2015.

54. Gniatkowska-Nowakowska A. Fracturesinepilepsychildren. Seizure. 2010. 19. Р. 324-5.

55. Tekgul H., Dizdarer G., Demir N. et al. Antiepileptic drug-induced osteopenia in ambulatory epileptic children receiving a standard vitamin D3 supplement. J. Pediatr. Endocrinol. Metab. 2005. 18. Р. 585-8.

56. Harris H.W. Vitamin D deficiency and psychiatric illness. Current Psychiatry. 2013. 12(4). Р. 18-27.


Вернуться к номеру