Актуальні інфекційні захворювання
день перший день другий
Актуальні інфекційні захворювання
день перший день другий
Журнал «Актуальная инфектология» Том 7, №2, 2019
Вернуться к номеру
Фактори, що мають вплив на вірусологічну ефективність антиретровірусної терапії
Авторы: Щербінська А.М.(1), Люльчук М.Г.(1, 2), Кирпічова В.В.(1)
(1) — ДУ «Інститут епідеміології та інфекційних хвороб ім. Л.В. Громашевського НАМН України»,
м. Київ, Україна
(2) — ДУ «Центр громадського здоров’я МОЗ України», м. Київ, Україна
Рубрики: Инфекционные заболевания
Разделы: Медицинские форумы
Версия для печати
Актуальність. Проблема ВІЛ-інфекції залишається актуальною для України вже впродовж 30 років. Історично вона розпочалася в 1987 р. з реєстрації поодиноких випадків ВІЛ-інфекції/СНІДу. В 1994 році, коли вірус імунодефіциту людини (ВІЛ) потрапив в середовище людей, які вживають ін’єкційні наркотики, захворюваність на ВІЛ-інфекцію набула характеру епідемії, що концентрується передусім серед груп підвищеного ризику інфікування ВІЛ. За даними статистики, на 01.01.18 р. в Україні на медичному обліку в закладах охорони здоров’я перебувала 141 371 ВІЛ-позитивна особа, із них у 43 816 хворих діагностовано СНІД. Щороку від ВІЛ-інфекції/СНІДу помирає близько 3000 хворих. Відповідно до заходів, регламентованих законом України про Загальнодержавну програму протидії епідемії ВІЛ/СНІДу, постійно збільшується охоплення хворих на ВІЛ-інфекцію антиретровірусною терапію (АРТ), яка надається в 330 закладах охорони здоров’я країни. На сьогодні АРТ отримують 98 237 пацієнтів. Кількість пацієнтів, які розпочинають кожного року отримувати АРТ в Україні, становить понад 13 тисяч, але впродовж першого року серед тих, хто розпочали лікування, 21,9 % залишають його, і це являє небезпеку формування резистентних штамів ВІЛ. Крім того, зі збільшенням охоплення АРТ і тривалості лікування частка пацієнтів, які зазнають невдачі лікування, зростатиме і може поставити під загрозу довгостроковий успіх програм АРТ. Об’єктивним і головним показником ефективності терапії є рівень вірусного навантаження (ВН). Визначення рівня ВН через 6 та більше місяців від початку лікування дозволяє виявити вірусологічну неефективність АРТ (рівень ВН ВІЛ > 1000 РНК-копій/мл). Таке явище може бути обумовлене двома основними чинниками: 1) низькою (менше 95 %) прихильністю до лікування, коли пацієнт пропускає прийом призначених антиретровірусних препаратів (АРВП) більш ніж 1 раз на місяць (тобто порушує режим прийому АРВП); 2) розвитком стійкості вірусної популяції до АРВП, що проявляється появою мутацій резистентності ВІЛ.
Мета дослідження: виявити фактори, що найчастіше впливають на вірусологічну ефективність АРТ.
Матеріали та методи. В групу дослідження були включені пацієнти з 24 регіональних центрів СНІДу, у яких була виявлена вірусологічна неефективність АРТ через 6 і більше місяців після початку лікування. Визначення рівня вірусного навантаження за кількістю РНК-копій ВІЛ-1/мл в плазмі крові проводили методом полімеразної ланцюгової реакції з використанням комерційних тест-систем RealTime HIV-1 (Abbott). Методом секвенування геному ВІЛ визначали послідовність нуклеотидів гена pol ВІЛ-1 в ділянках, які кодують протеазу (кодони 1–99) та зворотну транскриптазу (кодони 1–335), з використанням генетичного аналізатора 3130 GeneticAnalyzer (Applied Biosystems, США) у зразках плазми крові з рівнем ВН ВІЛ > 2000 РНК-копій/мл.
Результати та обговорення. Нами проведено дослідження 801 зразку крові. Аналіз отриманих результатів показав, що в 176 (21,97 ± 1,46 %) зразках крові не виявлено жодної мутації резистентності ВІЛ до АРВП. Це означало, що рівень ВН ВІЛ у даних пацієнтів зріс внаслідок порушення ними режиму прийому АРТ. Генотипування 480 (59,92 ± 1,73 %) зразків виявило мутації резистентності ВІЛ хоча б до одного з антиретровірусних препаратів. Ключовим компонентом більшості схем АРТ були препарати, що належали до класу ННІЗТ і мали низький генетичний бар’єр до резистентності ВІЛ. Найчастіше зустрічались мутації G190A/C/G/R/S/T (n = 331); K101A/D/E/H/K/N/P/Q (n = 235); Y181C/I/Y/V (n = 174); K103E/H/K/N/S (n = 110). У субтиповій структурі популяції ВІЛ-1 переважав субтип А ВІЛ-1 (95,3 %), субтип ВВІЛ-1 виявлено в 4,2 %; в 0,5 % випадків визначено циркулюючу рекомбінантну форму CRF03_AB.
Висновки. Отримані нами результати встановили, що успіх АРТ залежить від багатьох причин, серед яких чільне місце належить недотриманню пацієнтами режиму прийому АРТ та розвитку мутацій резистентності ВІЛ під дією селективного тиску антиретровірусних препаратів. Важливість цих чинників необхідно враховувати при призначенні АРТ та змінах схем лікування.