Мобильная версия

UkrainePediatricGlobal

Журнал «Здоровье ребенка» Том 13, №5, 2018

Вплив нейроадаптогенів на процес відновлення функцій нервової системи дитини

Авторы: Бухановська Т.М.(1), Кухта Н.М.(2)
(1) — Національна медична академія післядипломної освіти імені П.Л. Шупика, м. Київ, Україна
(2) — Національний медичний університет імені О.О. Богомольця, м. Київ, Україна

Рубрики: Педиатрия/Неонатология

Разделы: Клинические исследования

Стаття присвячена питанням роботи нервової системи дитини в нормі й під дією негативних факторів, що можуть призводити до дисбалансу в роботі системи збудження/гальмування. Визначається вплив амінокислот і вітаміну В6 на здійснення взаємодії збудливих і гальмівних процесів нервової системи дитини для забезпечення нормального розвитку її функцій.

Статья посвящена вопросам работы нервной системы ребенка в норме и под действием негативных факторов, которые могут привести к дисбалансу в работе системы возбуждения/торможения. Определяется влияние аминокислот и витамина В6 на взаимодействие процессов возбуждения и торможения нервной системы ребенка для обеспечения нормального развития ее функций.

The article deals with child’s nervous system in normal condition and under adverse effects, which could result in imbalance of activation/suppression system. Influence of amino acids and vitamin B6 on interaction between activation and suppression processes in child’s nervous system is considered to ensure normal development of its functions.

Ключевые слова

нервова система; нейромедіатори; нейроадаптогени; амінокислоти; вітамін В6; Когівіс; Сілента

нервная система; нейромедиаторы; аминокислоты; нейроадаптогены; витамин В6; Когивис; Силента

nervous system; neurotransmitters; neuroadaptogens; amino acids; vitamin В6; Cogivis; Silenta

Вступ

Збереження й зміцнення здоров’я дітей є головною стратегією роботи сімейного лікаря й педіатра. Усім відомо, що розвиток патології суттєво залежить від збалансованої роботи нервової системи. Особливо це стосується дитячого населення, тому що з віком відбувається накопичення хронічної патології. Так, за даними статистики, протягом 2016 р. показник поширеності хвороб нервової системи в дітей перших років життя становив 14,39 на 1000 дітей до 6 років, а вже серед підлітків цей показник становив 35,09 на 1000 дітей відповідного віку. Серед дітей 15–17 років показник поширеності розладів психіки й поведінки майже в 4 рази вище, ніж у дітей перших 6 років життя [1]. Незрілість нервової системи, періоди адаптації, безперервний нерівномірний розвиток психічної діяльності, стресові ситуації, інформаційне перевантаження тощо призводять спочатку до функціональних порушень, а згодом і до формування органічної патології. Сучасні психологи стверджують, що тривалі фізичні й психологічні навантаження, що перевищують норму, призводять до порушення функціонування окремих органів і серйозних психосоматичних розладів у дітей [2]. Саме тому останніми роками все більшу частину медичної спільноти цікавить питання збалансованого функціонування нервової системи саме в дитячому віці.

К. Погодаєв вважав, що провідна роль центральної нервової системи (ЦНС) полягає у формуванні адаптаційного синдрому. А стрес визначав як стан напруження чи перенапруження процесів метаболічної адаптації головного мозку, провідних щодо захисту або пошкодження організму на різних рівнях його організації за допомогою єдиних нейрогуморальних і внутрішньоклітинних механізмів регуляції [3], що сприяє виникненню так званих психосоматичних захворювань.

Психосоматичними вважають захворювання за умови наявності чіткого зв’язку «схильність — особистість — ситуація», що стає поштовхом до вияву психосоматичної хвороби, яка потім розвивається відповідно до специфіки патогенезу. До даних хвороб належать: хронічний головний біль (цефалгія напруження); синдром хронічної втоми; деякі захворювання серцево-судинної системи (аритмії, гіпертонічна хвороба, міокардіодистрофія); ендокринні порушення (цукровий діабет, ожиріння, порушення функції репродуктивної сфери, дифузний нетоксичний зоб); онкологічні процеси; бронхіальна астма; хвороби шлунково-кишкового тракту (виразкова хвороба шлунка або дванадцятипалої кишки, неспецифічний виразковий коліт, дискінезії, синдром подразненого кишечника) тощо [4].

Робота нервової системи в нормі

Відомо, що основним структурним елементом нервової системи є нервова клітина, або нейрон. Через нейрони здійснюється передача інформації від однієї ділянки нервової системи до іншої, обмін інформацією між нервовою системою й різними ділянками тіла. У нейронах відбуваються складні процеси обробки інформації. За їх допомогою формуються відповідні реакції організму (рефлекси) на зовнішні й внутрішні подразнення.

Нейрони — досить незвичайні клітини. У кожної з них є безліч відростків, і через них нервові клітини взаємодіють між собою й передають нервові імпульси в організмі. Кількість цих нейронних зв’язків, які називаються також синаптичними, складно собі уявити: у кожної з 100–200 млрд нервових клітин близько 10 тисяч відростків — кожна клітина в цій мережі пов’язана з іншою. Нервовий імпульс проходить через відростки нейронів як електричний розряд, проте, як з’ясували вчені в шістдесяті роки минулого століття, одного електричного розряду в ряді випадків виявляється недостатньо. Між кінцями відростків є структура, яка називається синапсом, і тільки тоді, коли в синапсі, тобто місці, де зустрічаються кінці відростків, виділяються певні хімічні речовини, два нейрони можуть пропускати нервові імпульси. Ці речовини дуже специфічні, їх досить багато, і кожна з них відповідає за певний набір функцій. Вони ж, до речі, передають нервові імпульси від нейронів до м’язової тканини. Саме ці речовини називаються ней–ромедіаторами.

Причини дисбалансу роботи нервової системи

За даними сучасних досліджень, фундаментальною особливістю центральної нервової системи є взаємодія збудливих і гальмівних процесів при реалізації як найпримітивніших, так і найскладніших її функцій. Взаємодія збудження й гальмування в ЦНС дає можливість живому організму не просто пристосовуватися до навколишнього середовища, а й активно протидіяти йому, а також цілеспрямовано його змінювати, що особливо характерно для поведінки людини [5].

Проте під дією різних ендо- й екзогенних факторів (інфекційні хвороби, хронічні захворювання, емоційний стрес, фізичні навантаження, неповноцінне харчування, періоди інтенсивного росту й психічного розвитку тощо) може виникати дефіцит речовин, що беруть участь у забезпеченні процесів збудження й гальмування нервової системи. Це призводить до дисбалансу роботи системи збудження/гальмування.

Процес збудження — це відповідь тканини на подразнення, що виявляється, крім неспецифічних реакцій (генерація потенціалу дії, метаболічні зміни), у виконанні специфічної для цієї тканини функції; збудливими є нервова (проведення збудження) і м’язова (скорочення) тканини. Проте гальмування — активний нервовий процес, що викликається збудженням і виявляється в пригніченні або запобіганні іншій хвилі збудження. Цей процес забезпечує нормальну діяльність усіх органів і організму в цілому й має охоронне значення (в першу чергу для нервових клітин кори головного мозку), захищаючи нервову систему від перезбудження.

Дефіцит речовин, які беруть участь у процесах гальмування, спонукає до збудження нервової системи, натомість при дефіциті речовин, які беруть участь у процесах збудження нервової системи, виникає її гальмування.

Так, при дефіциті речовин, що беруть участь у процесах збудження, превалюють прояви гальмування нервової системи у вигляді слабкості, підвищеної втоми, вередливості, порушення здатності до навчання й засвоєння нової інформації, труднощів запам’ятовування, затримки розвитку мовлення. Проте у випадку виникнення дефіциту речовин, що беруть участь у процесах гальмування, серед скарг і клінічної симптоматики превалюють емоційна лабільність, тривожність, нервові тики, порушення сну, головний біль, відчуття серцебиття й поколювання в ділянці серця.

Вплив амінокислот і вітамінів на функціонування нервової системи

Амінокислоти відіграють важливу роль у роботі нервової системи, тому що являють собою нейромедіатори, активні біологічні речовини, що відповідають за передачу нервових імпульсів. Вони відповідають за баланс процесів збудження і гальмування [6]. Так, амінокислота L-триптофан — натуральний попередник серотоніну, що синтезує низку метаболітів, у тому числі ті, що підвищують стресостійкість, впливає на метаболізм триптофану в різних структурах головного мозку [7]. Проведеними дослідженнями встановлено, що прийом L-триптофану статистично вірогідно перешкоджає стресорному підвищенню рівня глюкози в плазмі крові, виявляючи гіпоглікемічний ефект порівняно з контролем. При цьому показники серотоніну й кінуреніну статистично вірогідно відновлюються в плазмі крові до контрольних цифр [6, 8].

Глутамін — це замінна амінокислота, що є попередником багатьох мозкових нейротрансмітерів і покращує діяльність головного мозку [6].

Аспарагін допомагає захистити ЦНС. Це відбувається шляхом стабілізації нервових процесів (аспарагін перешкоджає як надмірному збудженню, так і зай–вому гальмуванню). Він також відіграє важливу роль в обміні аміаку.

DL-фосфосерин являє собою компонент, що міститься в мембранах усіх клітин організму (найбільше — в головному мозку) і чинить нейропротекторну й енергетичну дію.

Вітамін В₆ відіграє важливу роль в обміні речовин. Він необхідний для нормального функціонування центральної й периферичної нервової системи.

Відомо, що надходження збалансованої кількості амінокислот і вітамінів у мозок є дуже важливим для нормального його розвитку й розумової діяльності, особливо в перші роки життя, коли відбувається найбільш інтенсивний розвиток нервової системи, а також у період підвищених розумових навантажень. Нервова система фізіологічно не синтезує необхідної кількості речовин, які протистоять стресу, тому постійне нервове напруження призводить до виснаження їх запасів, що потребує екзогенного поповнення. Тому, розуміючи важливість проблеми постійного впливу негативних факторів на організм дитини і наслідків таких впливів у вигляді виснаження нейромедіаторних запасів, необхідно призначати оптимальну комбінацію речовин, які б якісно і безпечно допомагали поповнити нейромедіаторний дефіцит.

Висновки

1. Проблема поширеності хвороб нервової системи в дитячому віці є досить актуальною.

2. Баланс процесів нервової системи є вкрай необхідним для нормального її розвитку.

3. Дефіцит речовин, які беруть участь у процесах гальмування, спонукає до збудження нервової системи, а при дефіциті речовин, які беруть участь у процесах збудження нервової системи, виникає її гальмування.

4. Важливим завданням є забезпечення надходження збалансованої кількості амінокислот і вітамінів в організм дитини для нормального її розвитку і розумової діяльності, особливо в перші роки життя.

5. Нейроадаптогени Когівіс та Сілента сприяють відновленню дефіциту гальмуючих і збуджуючих нейромедіаторів, що допомагає адаптувати нервову систему дитини до дії несприятливих ендо- й екзогенних факторів.

Конфлікт інтересів. Не заявлений.

Список литературы

1. Щорічна доповідь про стан здоров’я населення, санітарно-епідемічну ситуацію та результати діяльності системи охорони здоров’я України. 2016 рік / МОЗ України, ДУ «УІСД МОЗ України». — К., 2017. — 516 с.

2. Петьков В.А. Психологічні особливості впливу стресу на загальний розвиток дитини // Освіта та розвиток обдарованої особистості. — 2015. — № 6(37). — С. 33-36.

3. Погодаев К.И. К биологическим основам «стресса» и «адаптационного синдрома» / К.И. Погодаев // Актуальные проблемы стресса. — Кишинев: Штиинца, 1996. — С. 211-229.

4. Пилипенко В.М. Порушення синтезу гамма-аміномасляної кислоти в етіопатогенезі дисфункції гіпоталамуса в дітей та підлітків і принципи корекції нейромедіаторних порушень // Український журнал дитячої ендокринології. — 2017. — № 2. — С. 66-75.

5. Шульгина Г.И. Нейрофизиологическое и нейромедиаторное обеспечение торможения поведения в норме и в условиях патологии // Журнал высшей нервной деятельности. — 2010. — Т. 60, № 6. — С. 643-656.

6. Сыропятов О.Г., Дзеружинская Н.А., Яновский Т.С. Роль аминокислот — предшественников нейромедиаторов в патогенезе синдрома хронической усталости // Таврический журнал психиатрии. — 2011. — Т. 15, № 4(57). — С. 90-95.

7. Chugani D.C., Muzik O. Alpha[C-11]methyl-L-tryptophan PET maps brain serotonin synthesis and kynurenine pathway metabolism // J. Cereb. Blood Flow Metab. — 2000 Jan. — 20(1). — P. 2-9.

8. Кратенко А.С., Вовк К.В., Сокруто О.В., Николенко Е.Я., Александрова Н.К., Ларичева Л.В., Кандыба В.П., Квитчатая А.И., Летик И.В. L-триптофан: гипотензивное, гипогликемическое, кардиопротекторное действие и особенности метаболизма при экспериментальном стрессе // Вісник ВДНЗУ «Українська медична стоматологічна академія». — 2017. — Т. 17, вип. 1(57). — С. 238-240.