Інформація призначена тільки для фахівців сфери охорони здоров'я, осіб,
які мають вищу або середню спеціальну медичну освіту.

Підтвердіть, що Ви є фахівцем у сфері охорони здоров'я.



Всесвітній день боротьби із запальними захворюваннями кишечника
день перший
день другий

Коморбідний ендокринологічний пацієнт

Всесвітній день боротьби із запальними захворюваннями кишечника
день перший
день другий

Коморбідний ендокринологічний пацієнт

Международный эндокринологический журнал Том 14, №4, 2018

Вернуться к номеру

Емоційно-особистісні порушення при гіпотиреозі

Авторы: Юрценюк О.С.
Вищий державний навчальний заклад України «Буковинський державний медичний університет», м. Чернівці, Україна

Рубрики: Эндокринология

Разделы: Медицинские форумы

Версия для печати

В окремих групах населення поширеність гіпотиреозу досягає 2 %, а субклінічного — 15 %. Актуальність проблеми гіпотиреозу в клінічній практиці лікарів різних спеціальностей обумовлена тим, що при дефіциті тиреоїдних гормонів розвиваються тяжкі порушення в усіх без винятку органах і системах. У зв’язку з цим актуальною стає проблема вивчення зміни психовегетативного статусу у пацієнтів із гіпотиреозом і розробка системи психокорегуючих заходів щодо даного контингенту хворих.
Матеріали та методи. Обстежені 63 пацієнти з первинним гіпотиреозом, які перебували на замісній терапії левотироксином натрію з різним ступенем компенсації (за значенням ТТГ). Критеріями включення були: первинний маніфестний гіпо–тиреоз, жінки віком від 25 до 61 років, прийом замісної терапії, підписана інформована згода. 
Основною причиною гіпотиреозу в обстежених пацієнтів був автоімунний тиреоїдит — 79,4 %, наслідок струмектомії/резекції щитоподібної залози — 17,4 % (з приводу вузлового зоба — 63,8 %, з приводу раку — 27,2 %, дифузного токсичного зоба — 9,0 %), дифузне збільшення без наявності антитіл до тиреоїдної пероксидази — 3,2 %.
Для оцінки уваги використовувалася таблиця Шульте. Психометричне тестування проводилося за допомогою госпітальної шкали тривоги й депресії, шкали Гамільтона для оцінки тривоги й депресії, опитувальника депресії Бека, тесту Спілбергера — Ханіна для оцінки реактивної та особистісної тривожності. 
У дослідження увійшли тільки жінки, тому гендерні відмінності не розглядалися. Залежно від рівня ТТГ були сформовані три групи: 1-шу групу становили 8 пацієнтів із рівнем ТТГ менше 0,4 мМО/л і з умістом Т4 у межах норми, середній вік — 41,0 ± 4,3 року. Тривалість захворювання становила 4,7 ± 1,5 року, доза левотироксину — 1,3 ± 0,1 мкг/кг/добу. У 2-гу групу були включені 24 пацієнтки, всі вони перебували в стані компенсації, Т4 відповідав нормі. Середній вік пацієнтів — 45,3 ± 3,0 року, тривалість перебігу гіпотиреозу — 3,7 ± 0,8 року, середня доза левотироксину натрію — 1,2–0,1 мкг/кг/добу. Третя група сформована з 31 пацієнтки з некомпенсованим гіпотиреозом, незважаючи на проведену замісну терапію (ТТГ > 4,0 мМО/л). Середній вік пацієнток — 45,5 ± 2,2 року, тривалість перебігу гіпотиреозу — 2,9 ± 0,8 року. 
Результати. При проведенні цифрової проби по таблицях Шульте найкращий час зафіксовано в 1-й групі — 48,0 ± 3,4 секунди, без помилок. У 2-й групі середній час виконання завдання становив 56,1 ± 2,3 секунди, з вираженими змінами у 41,6 % обстежених (по помилках у рахунку 8,3 % і в кольорі 12,5 %). У 3-й групі прогресивно збільшується час (58,8 ± 2,2 секунди) і знижується якість виконання завдання з появою грубих порушень тесту (помилки в рахунку 19,3 % і помилки в кольорі 25,8 %; р = 0,05). У цій же групі визначається явна залежність між рівнем ТТГ і часом цифрової проби (r = 0,60; р = 0,0003). 
Роботи з вивчення уваги мають суперечливий характер. Відзначено, що когнітивні розлади у хворих із набутою недостатністю щитоподібної залози тісно пов’язані не тільки зі зниженим умістом тиреоїдних гормонів, але і з розвитком цих порушень через негативний вплив на метаболічні процеси в мозку вторинних патогенних факторів, які провокують розвиток ішемії й гіпоксії головного мозку.
Емоційно-особистісні порушення за госпітальної шкалою тривоги й депресії більш виражені через депресивні розлади: клінічно вираженої депресії — 41,2 %, субклінічної депресії — 38,4 %. Клінічно виражена тривога виявлена лише у 16,0 % хворих.
При визначенні рівня депресії за опитувальником Бека в 1-й групі виявлено легку депресію у 50 %, у 2-й групі — наявність депресії у 66,6 % (16,5 % — тяжка, 25 % — помірна депресія), у 3-й групі — у 77,5 % обстежуваних (19,5 % — тяжка, 29 % — помірна депресія).
У групі некомпенсованого гіпотиреозу є тенденція до збільшення балів депресії за опитувальником Бека в міру збільшення ТТГ (r = 0,31; р = 0,08) і зниження рівня вільного Т4 (r = –0,39; р = 0,03). 
Використання шкали Гамільтона у наших пацієнтів виявило симптоми тривоги у 55,5 % обстежених, виражений тривожний стан — у 20,6 % пацієнтів. У групі пацієнтів з еутиреозом виражений тривожний стан зазначався частіше (33,3 %), ніж у пацієнтів 3-ї групи (20,8 %; р = 0,026). За методикою Спілбергера — Ханіна тривожний стан визначали в усіх обстежених. У 2-й групі, незважаючи на компенсацію гіпотиреозу, зафіксований високий рівень і реактивної, й особистісної тривоги. 
Висновки. Пацієнти, які приймають левотироксин, але не досягли компенсації гіпотиреозу, характеризуються вираженими депресивними розладами, глибина яких корелює з рівнем тиреотропного гормону й вільного тироксину. Терапевтичний ефект застосування комплексу левотироксину натрію й антидепресанту у хворих із компенсованим гіпотиреозом проявився зменшенням числа скарг, поліпшенням вегетативних, психоемоційних проявів і функції уваги.


Вернуться к номеру