Журнал «» №3 (59), 2018
Вернуться к номеру
Функціональний стан нирок у хворих на резистентну артеріальну гіпертензію: взаємозв’язок з гуморальними факторами регуляції артеріального тиску
Авторы: Сербенюк К.І., Міщенко Л.А., Матова О.О., Шеремет М.Ю.
ДУ «ННЦ «Інститут кардіології імені академіка М.Д. Стражеска» НАМН України», м. Київ, Україна
Рубрики: Кардиология
Разделы: Клинические исследования
Версия для печати
Мета: вивчення особливостей взаємозв’язку функціонального стану нирок з нейрогуморальними факторами у хворих з резистентним перебігом АГ.
Матеріали та методи. У дослідження включені 204 хворі на гіпертензійну хворобу (ГХ) ІІ та ІІІ стадії, у тому числі 82 жінки і 122 чоловіки віком від 22 до 75 років (у середньому 49,9 ± 0,9 року). Враховуючи дані вимірювань офісного та амбулаторного артеріального тиску після лікування фіксованими дозами комбінації периндоприлу/індапаміду/амлодипіну 10/2,5/10 протягом 3 місяців, усі пацієнти були розподілені на дві групи: у першу (контрольну) групу ввійшов 121 хворий на ГХ з контро–льованою артеріальною гіпертензією (АГ), у другу — 83 пацієнти з резистентною АГ. Перед початком терапії враховувались дані добового моніторингу артеріального тиску, лабораторних показників — швидкості клубочкової фільтрації (ШКФ) (за формулою CKD — EPI), мікроальбумінурії, рівня креатиніну, сечової кислоти, альдостерону, активного реніну, метанефрини сечі.
Результати та обговорення. Пацієнти з резистентною артеріальною гіпертензією (РАГ) мали достовірно вищий середньодобовий систолічний (САТ) і діастолічний артеріальний тиск (ДАТ) порівняно з хворими на ГХ першої групи (Р < 0,001 в обох випадках) що, очевидно, може бути зумовлено розвитком у перших більш стійких патологічних змін у регуляції АТ, що в результаті зумовило більш суттєве підвищення артеріального тиску у них протягом доби.
Аналіз функціонального стану нирок у хворих двох груп свідчить про більш виражені зміни у пацієнтів другої групи: рівень креатиніну крові у них був вірогідно вищим (Р < 0,02) порівняно з таким першої групи хворих. Про більш суттєве пошкодження нирок у хворих другої підгрупи свідчать й достовірно (Р < 0,01) нижчі показники розрахункової ШКФ у хворих з РАГ. Рівень урикемії також був достовірно вищим у осіб другої підгрупи (Р < 0,001), що обумовлено, очевидно, суттєвим зниженням ШКФ у даних пацієнтів. Виявлено вірогідну відмінність між групами за рівнем альдостерону та активністю реніну в плазмі крові: у пацієнтів з резистентним перебігом АГ їх рівень був достовірно вищим порівняно з таким у хворих з контрольованим перебігом АГ (Р < 0,02 та Р < 0,03 відповідно). Рівень метанефринів сечі у пацієнтів з резистентною АГ вірогідно перевищував рівень метанефринів у добовій сечі осіб з контрольованою АГ (Р < 0,05), що свідчить про активацію ренін-ангіотензин-альдостеронової системи, яка відіграє провідну роль у патогенезі резистентної гіпертензії. Про більш раннє ураження нирок у пацієнтів із резистентною артеріальною гіпертензією свідчить в два рази вищий рівень мікроальбумінурії.
За допомогою багатофакторного регресійного аналізу нами встановлено, що факторами незалежно та найбільш тісно пов’язаними зі зниженою швидкістю клубочкової фільтрації у хворих з РАГ є середньодобовий САТ (β = –0,449, Р < 0,001), рівень сечової кислоти (β = –0,333; Р < 0,01), альдостерон (β = –0,248; Р < 0,01) та загальні метанефрини (β = –0,232; Р < 0,05).
Наші дані свідчать, що у пацієнтів із резистентною АГ присутнє більш суттєве зниження ШКФ порівняно з хворими з контрольованим АТ, яке асоціюється з вищим рівнем мікроальбумінурії, альдостерону, реніну, урикемії та креатинемії, більш вираженою активацією системного запалення, а також з порушенням ліпідного обміну та більш високим рівнем загальних метанефринів у сечі.
Висновки. Хворі на резистентну артеріальну гіпертензію характеризуються субклінічним ураженням нирок у вигляді зниження швидкості клубочкової фільтрації та наявності мікроальбумінурії, що пов’язано з активністю ренін-альдостеронової та симпатоадреналової систем, про що свідчить зв’язок реніну з метанефринами сечі.