Журнал «» №3 (59), 2018
Вернуться к номеру
Паралелі між ефективною антиаритмічною терапією та різними представниками блокаторів РААС
Авторы: Данілевич Т.Д.
Вінницький національний медичний університет ім. М.І. Пирогова, м. Вінниця, Україна
Рубрики: Кардиология
Разделы: Клинические исследования
Версия для печати
Мета дослідження: оцінка взаємозв’язків між ефективною антиаритмічною терапією та різними представниками блокаторів ренін-ангіотензин-альдостеронової системи (РААС) у пацієнтів із гіпертензійною хворобою (ГХ) та частими рецидивами фібриляції передсердь (ФП).
Матеріали та методи. У дослідження ввійшло 146 пацієнтів із ГХ ІІ стадії і частими рецидивами ФП віком від 37 до 86 років (у середньому — 61,2 ± 0,7 року), 68 (46,6 %) обстежених — чоловіки. Розподіл пацієнтів за вегетативними варіантами ФП здійснювався згідно з рекомендаціями Coumel (1992). Так, у 31 (21,2 %) пацієнта визначали вагусний, у 70 (47,9 %) — адреналовий і у 45 (30,9 %) — змішаний варіанти аритмії відповідно. Усі пацієнти проходили лікування й обстеження на базі Вінницького регіонального центру серцево-судинної патології впродовж 2015–2017 років.
Критерії включення у дослідження: 1) ГХ ІІ стадії; 2) пароксизмальна або персистуюча форма ФП з частими симптомними нападами аритмії (1 напад на 2 місяці і частіше), яка потребувала антиаритмічної терапії з метою контролю синусового ритму; 3) відсутність попередньої постійної антиаритмічної терапії.
Усім обстеженим, за їх погодженням, була призначена постійна антиаритмічна терапія згідно з уніфікованим клінічним протоколом і чинним наказом МОЗ України № 597 від 15.06.2016. При цьому у 134 (91,8 %) пацієнтів виявилися ефективними препарати класу 1С. Так, пропафенон у дозі від 300 до 750 мг/добу (у середньому 498 ± 14 мг/добу) був ефективним у 72 (62,6 %) пацієнтів, а етацизин у дозі від 100 до 200 мг/добу (у середньому 124 ± 6 мг/добу) — у 46 (62,2 %) пацієнтів. Лише у 12 (8,2 %) хворих для ефективного утримання синусового ритму приходилось застосовувати препарати ІІІ класу соталол і аміодарон.
Як стартова антигіпертензивна терапія були використані фіксовані комбінації периндоприлу з індапамідом (інд) і лосартану з гідрохлортіазидом (ГХТ). Комбінація «периндоприл + інд» у дозі 5/1,25–10/2,5 мг/добу виявилась ефективною у 41,2 %, а «лосартан + ГХТ» у дозі 50/12,5–100/25 мг/добу — у 52,5 % пацієнтів. У 31,5 % хворих для утримання цільового рівня артеріального тиску додатково були використані блокатори кальцієвих каналів (амлодипін у дозі 5–10 мг/добу чи лерканідипін у дозі 10–20 мг/добу) і у 13,7 % пацієнтів — доксазозин у дозі 1–4 мг.
Антиаритмічна ефективність призначеної терапії оцінювалась за суб’єктивним відчуттям пацієнтів. Вона розглядалась як повна у разі зникнення нападів аритмії та їх відсутності впродовж 6 місяців спостереження і як часткова — у разі суб’єктивно відчуття хворим зменшення частоти нападів аритмії (на 50–75 %), зменшення тривалості нападів і/або поліпшення умов їх припинення (відсутність необхідності госпіталізацій і застосування інших антиаритмічних препаратів або електроімпульсної терапії). Термін спостереження за хворими з моменту підбору їм ефективної антиаритмічної терапії становив 6 місяців. Фактичний середній термін спостереження за хворими — 8,2 ± 0,4 місяця.
Результати. При поєднанні пропафенону та периндоприлу ефективне антиаритмічне лікування було у 47,2 % пацієнтів, а при поєднанні пропафенону та лосартану — у 52,8 % пацієнтів, проте статистичної різниці між групами виявлено не було.
При проведенні паралелей між етацизином (у цілому по групі) та блокаторами РААС виявилося, що при поєднанні етацизину з лосартаном ефективність антиаритмічної терапії була значно вищою, ніж при комбінації етацизину з периндоприлом (63 проти 37 %, р = 0,01).
У групі з вагусним варіантом ФП клінічна ефективність етацизину з лосартаном була в 57,1 % пацієнтів, а при поєднанні етацизину з периндоприлом — у 42,9 % пацієнтів та не відрізнялася між групами. А в групі з невагусними варіантами ФП було виявлено, що комбінація етацизину з лосартаном була більш клінічно ефективною, ніж поєднання етацизину з периндоприлом (72,2 проти 33,3 %, р = 0,02).
Антиаритмічна ефективність при застосуванні комбінації «етацизин + бісопролол» чи соталолу з різними представниками блокаторів РААС не носила статистичної різниці.
Висновки. Ефективність антиаритмічної терапії при поєднанні етацизину (у цілому по групі) з лосартаном була значно вищою, ніж при комбінації етацизину з периндоприлом у пацієнтів з ГХ ІІ стадії та частими рецидивами ФП. А також використання лосартану та етацизину на відміну від периндоприлу та етацизину супроводжується зростанням клінічної ефективності антиаритмічної терапії в пацієнтів із ГХ ІІ стадії і невагусними варіантами ФП.