Международный эндокринологический журнал Том 14, №1, 2018
Вернуться к номеру
Рецензія на монографію «Сердце при эндокринных заболеваниях» (автори — C.Т. Зубкова, М.Д. Тронько)
Рубрики: Эндокринология
Разделы: Справочник специалиста
Версия для печати
У монографії узагальнені літературні і власні дані з питань особливостей патогенезу, діагностики та лікування серцево-судинних порушень при основних ендокринних захворюваннях.
Цукровий діабет (ЦД) є однією з визначальних проблем сучасної терапевтичної ендокринології. Це зумовлюється, з одного боку, значним зростанням захворюваності на ЦД останніми десятиріччями, а з іншого — тим, що специфічна цукрознижувальна терапія сприяє збільшенню тривалості життя хворих, у зв’язку з чим діабетичні ангіонейропатії стали більш частими. Отже, не дивно, що перший розділ монографії присвячений проблемі порушень стану серцево-судинної системи при цій патології. У першому підрозділі першого розділу описані патогенетичні та клінічні особливості кардіальних порушень у хворих на ЦД, зокрема при кардіоміопатії, хронічній серцевій недостатності, автономній кардіонейропатії, ішемічній хворобі серця (ІХС), артеріальній гіпертензії. Другий підрозділ присвячений особливостям діагностики порушень функціонального стану серцево-судинної системи при цих захворюваннях. В третьому підрозділі описані основні напрямки лікування порушень функціонального стану серцево-судинної системи при ЦД.
Феохромоцитома — пухлина клітин АРUD-системи, що в загальній популяції трапляється з частотою 3–4 випадки на 100 тис. населення. Другий розділ монографії, власне, присвячений проблемі патогенетичних та клінічних особливостей кардіальних змін, діагностиці функціонального стану та основним напрямкам лікування порушень функціонального стану серцево-судинної системи при цій патології.
Гіперальдостеронізм — клініко-біохімічний синдром, обумовлений хронічно надмірною секрецією альдостерону клітинами клубочкової зони кори надниркових залоз. В третьому розділі описані основні патогенетичні та клінічні особливості кардіальних порушень, діагностика та напрямки лікування змін функціонального стану серцево-судинної системи при гіперальдостеронізмі.
У загальній популяції хвороба і синдром Іценка — Кушинга, за даними різних авторів, відмічається в 0,10–0,16 % випадків, з яких 80 % становить хвороба Іценка — Кушинга. Основними проявами хвороби і синдрому серед безлічі синдромів є ураження міокарда і артеріальна гіпертензія. Ураженню міокарда, крім метаболічних змін, сприяє також артеріальна гіпертензія, що спостерігається в переважної більшості хворих, що спонукало авторів монографії детально зупинитись на проблемі патогенезу, клінічних особливостей, діагностики та лікування порушень функціонального стану серцево-судинної системи при хворобі та синдромі Іценка — Кушинга (четвертий розділ).
Провідне місце в клініці первинної хронічної недостатності надниркових залоз посідають серцево-судинні порушення, серед яких виділяють міокардіодистрофію і артеріальну гіпотонію. Розлади електролітного, білкового і вуглеводного обміну тощо можуть призвести до зниження скорочувальної здатності міокарда і в кінцевому підсумку до серцевої недостатності, що є основною причиною смерті у хворих із хронічною недостатністю надниркових залоз. Отже, проблема патогенетичних та клінічних особливостей кардіальних порушень, діагностики функціонального стану та основних напрямків лікування змін функціонального стану серцево-судинної системи при даній патології є актуальною (п’ятий розділ).
Розвиток «тиреотоксичного серця» супроводжується активацією функціонування трьох основних внутрішньоклітинних процесів (окисного фосфорилювання, гліколізу; синтезу структур білків і скорочення міофібрил). В шостому розділі описані основні патогенетичні та клінічні особливості функціонально-структурних змін міокарда, діагностика та напрямки лікування порушень функціонального стану серцево-судинної системи при тиреотоксикозі.
Для серцево-судинного синдрому при гіпотиреозі характерним є розвиток метаболічної кардіоміопатії, серцевої недостатності, атеросклерозу різних судинних басейнів, аритмій тощо. Останнім часом при цьому захворюванні реєструються більш часта наявність артеріальної гіпертензії, відсутність брадикардії, напади пароксизмальної тахікардії, миготливої аритмії, екстрасистолії. Отже, проблема патогенетичних та клінічних особливостей кардіальних порушень, діагностики функціонального стану та основних напрямків лікування порушень функціонального стану серцево-судинної системи при гіпотиреозі є особливо актуальною (сьомий розділ).
Структурні і функціональні зміни серцево-судинної системи в пацієнтів із первинним або вторинним гіпер- і гіпопаратиреозом пов’язані безпосередньо зі збільшенням рівня паратгормона і порушенням фосфорно-кальцієвого обміну. У восьмому розділі описані основні патогенетичні та клінічні особливості кардіальних змін, діагностики та напрямків лікування порушень функціонального стану серцево-судинної системи при гіпер- і гіпопаратиреозі.
У структурі летальності хворих на акромегалію, за даними епідеміологічних досліджень, перше місце посідають серцево-судинні захворювання. Тривалість життя при активній акромегалії знижується в середньому на 10 років, а якщо на момент розвитку захворювання у хворого є хронічна серцева недостатність зі зниженням систолічної функції міокарда, то тривалість життя таких хворих не перевищує 15 років. В дев’ятому розділі описані основні патогенетичні та клінічні особливості кардіальних порушень, діагностики та напрямків лікування змін функціонального стану серцево-судинної системи при цій патології.
Ожиріння належить до числа найбільш значущих і в той же час найбільш легко модифікованих чинників ризику атеросклерозу та ІХС. Отримані переконливі дані підтверджують, що ожиріння є не тільки незалежним прогностичним чинником ризику серцево-судинних захворювань, але й однією з ланок (можливо, пусковим механізмом) інших чинників ризику, таких як артеріальна гіпертензія, гіперліпопротеїнемія, інсулінова резистентність та ЦД. Отже, проблема патогенетичних та клінічних особливостей кардіальних змін, діагностики функціонального стану та основних напрямків лікування порушень функціонального стану серцево-судинної системи при ожирінні є особливо актуальною (розділ 10).
Провідними компонентами метаболічного синдрому є артеріальна гіпертензія й абдомінальне ожиріння. У 50 % пацієнтів із метаболічним синдромом виявлено поєднання артеріальної гіпертензії, абдомінального ожиріння і низького рівня холе–стерину ліпопротеїнів високої щільності. Крім того, кожний четвертий пацієнт із метаболічним синдромом має різні прояви ІХС. В одинадцятому розділі описані основні патогенетичні та клінічні особливості функціонально-структурних змін міокарда, діагностика та напрямки лікування порушень функціонального стану серцево-судинної системи при даній патології.
Загалом книга «Сердце при эндокринных заболеваниях» містить значний обсяг інформації. Монографія має теоретичне та практичне значення як для дослідників у галузі ендокринології та кардіології, так і для практичних лікарів-ендокринологів, кардіологів, невропатологів, терапевтів, сімейних лікарів.
Доктор медичних наук,
професор В.І. Паньків