Журнал "Хирургия детского возраста" 1-2 (50-51) 2016
Вернуться к номеру
Diagnosis and Treatment of Intussusception in Children
Авторы: Spakhi O.V., Liaturynska O.V., Pakholchuk O.P. - Zaporizhzhia State Medical University, Zaporizhzhia, Ukraine
Рубрики: Педиатрия/Неонатология, Хирургия
Разделы: Клинические исследования
Версия для печати
Інвагінація кишок є найчастішою формою набутої непрохідності шлунково-кишкового тракту в дітей. Мета роботи — вивчення особливостей клінічного перебігу та тактики лікування інвагінації кишечника в дітей та проведення аналізу можливості діагностичних, клінічних та спеціальних методів обстеження. Матеріали та методи дослідження. Проведено аналіз результатів лікування 272 дітей у клініці дитячої хірургії з 2004 по 2015 рік. Розроблено об’єктивні критерії оцінки стадій інвагінації, що корелюють зі ступенем ендотоксикозу, змінами функції дихання та кровообігу, порушеннями перистальтики кишечника, а також даними ультразвукової діагностики органів черевної порожнини. Результати та обговорення. У хворих з 1-ю стадією інвагінації (233 дитини) ознаки ендотоксикозу не виявлені або слабо виражені. У 10 дітей здійснене оперативне лікування, з яких у 4 випадках лапароскопічно. З 32 пацієнтів з 2-ю стадією в 8 випадках інвагінація розпрямлена консервативно з першої спроби. Другої спроби в дітей із 2-ю стадією не робимо. Оперативне розпрямлення здійснене 24 хворим. 3-тя стадія інвагінації кишечника в дітей (7 хворих) має прояви ендотоксикозу 3-го ступеня. Усім хворим із 3-ю стадією інвагінації виконана серединна лапаротомія. У 5 випадках — некроз інвагінату, і цим дітям виконана резекція кишки з подальшим накладенням кінцевої ілеостоми та інтубацією тонкої кишки. У решти (2) хворих інвагінат вдалося розпрямити і кишка визнана життєздатною. Накладення первинного анастомозу після резекції кишки в умовах перитоніту вважаємо недопустимим. Висновки. Комплексне обстеження дітей із використанням лабораторних і інструментальних методів стало підставою для виділення 3 стадій інвагінації кишечника, що корелювали зі ступенем ендотоксикозу та порушеннями функції кишечника: I стадія — компенсована; II стадія — субкомпенсована; III стадія — декомпенсована. Об’єктивна оцінка стадій інвагінації дозволяє диференціювати обсяг заходів на етапах лікування залежно від стадії захворювання, що значно спрощує рішення тактичних завдань, що стоять перед хірургом та анестезіологом до, під час і після дезінвагінації.
Инвагинация кишок является наиболее частой формой приобретенной непроходимости желудочно-кишечного тракта у детей. Целью работы является изучение особенностей клинического течения и тактики лечения инвагинации кишечника у детей и проведение анализа возможности диагностических, клинических и специальных методов обследования. Материалы и методы исследования. Проведен анализ результатов лечения 272 детей в клинике детской хирургии с 2004 по 2015 год. Разработаны объективные критерии оценки стадий инвагинации, которые коррелируют со степенью эндотоксикоза, изменениями функции дыхания и кровообращения, нарушениями перистальтики кишечника, а также данным ультразвуковой диагностики органов брюшной полости. Результаты и обсуждение. У больных с 1-й стадией инвагинации (233 ребенка) признаки эндотоксикоза не обнаружены или слабо выраженные. У 10 детей проведено оперативное лечение, из которых в 4 случаях лапароскопически. Из 32 пациентов со 2-й стадией в 8 случаях инвагинация распрямлена консервативно с первой попытки. Второй попытки у детей со 2-й стадией не делаем. Оперативное распрямление осуществлено 24 больным. Третья стадия инвагинации кишечника у детей (7 больных) имеет проявления эндотоксикоза 3-й степени. Всем больным с третьей стадией инвагинации выполнена срединная лапаротомия. В 5 случаях — некроз инвагината, и этим детям выполнена резекция кишки с последующим наложением конечной илеостомы и интубацией тонкой кишки. У остальных (2) больных инвагинат удалось расправить и кишка признана жизнеспособной. Наложение первичного анастомоза после резекции кишки в условиях перитонита считаем недопустимым. Выводы. Комплексное обследование детей с использованием лабораторных и инструментальных методов стало основанием для выделения 3 стадий инвагинации кишечника, которые коррелировали со степенью эндотоксикоза и нарушениями функции кишечника: I стадия — компенсированная; II стадия — субкомпенсированная; III стадия — декомпенсированная. Объективная оценка стадий инвагинации позволяет дифференцировать объем мероприятий на этапах лечения в зависимости от стадии заболевания, что значительно упрощает решение тактических задач, стоящих перед хирургом и анестезиологом до, во время и после дезинвагинации.
Intussusception is the most common form of acquired gastrointestinal obstruction in children. The aim is to study the features of the clinical course and strategy for intussusception treatment in children and to analyze limitations of diagnostic, clinical and special examination techniques. Materials and methods. We have analyzed outcomes in 272 children treated in pediatric surgery clinic from 2004 to 2015. Objective criteria were developed to evaluate the stages of intussusception that correlate with the degree of endotoxemia, changes in respiratory function and circulation, disorders of gut motility, as well as findings of ultrasound examination of the abdominal organs. Results and discussion. In patients with intussusception stage I (233 children), we found no signs of endotoxemia or they were of low-grade. 10 children underwent surgery, in 4 cases — using laparoscopic technique. Of 32 patients with stage II, in 8 cases intussusception was straightened conservatively on the first try. We don’t make a second attempt in children. Operational straightening was performed in 24 patients. The third stage of intussusception in children (7 patients) has signs of endotoxemia degree III. All patients with the third stage of intussusception underwent median laparotomy. In 5 cases, we have detected intussusceptum necrosis, and in these children we performed bowel resection followed by the imposition of final ileostomy and intubation of the small intestine. In the rest (2) patients, we were able to straighten intussusceptum, and the gut was recognized as viable. Applying primary anastomosis after bowel resection in peritonitis is unacceptable. Conclusions. Comprehensive survey of children using laboratory and instrumental methods became the basis for the allocation of 3 stages of intussusception, which correlated with the degree of endotoxemia and impaired bowel function: stage I — compensated; stage II — subcompensated; stage III — decompensated. Objective evaluation of intussusception stages allows us to differentiate the extent of measures on the stages of treatment depending on the disease state, which greatly simplifies the solution of tactical problems facing the surgeon and anesthesiologist before, during and after disinvagination.
кишкова інвагінація, діти, ендотоксикоз.
кишечная инвагинация, дети, эндотоксикоз.
intussusception, children, endotoxemia.
The article was published on p. 12-15
Introduction
Materials and methods
Results and discussion
Conclusions
1. Belyaev M.K. The decision of the Russian Symposium of Pediatric Surgeons with international participation «Acquired intestinal obstruction in children» // Detskaya hirurgiya. — 2011. — 2. — 53-54.
2. Degtyar V.A. Minimally invasive treatment of intussusception in children // Hirurgiya detskogo vozrasta. — 1. — 52-53.
3. Morozov D.A. Duration allocation of blood from the rectum — the main criterion for choosing a method of treatment of intussusceptions // Detskaya hirurgiya. — 2010. — 6. — 29-32.
4. Podkamenev V.V. The new concept of the pathogenesis of intussusception intestines in infants // Detskaya hirurgiya. — 2011. — 1. — 45-47.
5. Safronov B.G., Baklanov V.V. Surgical treatment of severe forms of intussusception in children // Detskaya hirurgiya. — 3. — 12-14.
6. Solovyov A.E., Nikifirov O.A. Stages of intussusception in children // Aktualnie pitannya farmazevtichnoyi i medichnoyi nauki i praktikі. — 2011. — 6. — 273-275.
7. Solovyov A.E. Stages of intussusception in children // Hirurgiya detskogo vozrasta. — 2009. — 1. — 41-43.
8. Sushko V.I. Hirurgiya detskogo vozrasta. — Kiev: Zdorovya, 2002. — 214-225.
9. Urin O.M., Ribalchenko V.F. Intestinal intussusception in older children // Hirurgiya detskogo vozrasta. — 2006. — 1. — 37-45.
10. Gupta R.K. Intussusception in adults: institutional review // Int. J. Surg. — 2011. — 9. — 91-95.
11. Tate J.E. WHO-coordinated Global Rotavirus Surveillance Network. 2008 estimate of worldwide rotavirus-associated mortality in children younger than 5 years before the introduction of universal rotavirus vaccination programmes: a systematic review and meta-analysis // Lancet Infect. Dis. — 2012. — 12. — 136-141.
12. Wang. N. Adults intussusception: a retrospective review of 41 cases // World J. Gastroenterol. — 2009. — 14. — 3303-3308.