Травма та її наслідки
Зала синя Зала жовта
Травма та її наслідки
Зала синя Зала жовта
Журнал «Травма» Том 17, №3, 2016
Вернуться к номеру
Пути оптимизации анкерной стабилизации капсулы при открытом и артроскопическом лечении нестабильности плечевого сустава
Авторы: Паздников Р.В., Тяжелов А.А., Гончарова Л.Д. - ГУ «Институт патологии позвоночника и суставов им. проф. М.И. Ситенко НАМН Украины», г. Харьков, Украина
Рубрики: Травматология и ортопедия
Разделы: Клинические исследования
Версия для печати
У статті авторами проведено аналіз використання анкерних фіксаторів при лікуванні передньої травматичної нестабільності плечового суглоба при відкритому оперативному втручанні і з використанням артроскопічного контролю. Матеріалом для вивчення особливостей анкерної стабілізації капсули стали результати хірургічного лікування 119 хворих із травматичною нестабільністю плечового суглоба. Усі хворі були розділені на дві групи: в першу групу ввійшло 65 хворих, яким були виконані відкрите оперативне втручання і анкерна стабілізація капсули. У другу групу ввійшло 48 хворих, яким було виконано артроскопічну стабілізацію капсули з використанням анкерних фіксаторів. На першому етапі дослідження було виявлено, що при однаковій довжині розриву капсули кількість анкерів при артроскопічному способі стабілізації майже у півтора рази перевищувала кількість анкерів, що були використані при відкритому оперативному втручанні. При подальшому дослідженні довжину відриву капсули рахували годинними інтервалами, а кількість фіксаторів рахували при різній довжині розривів капсули, що дорівнювали 2-, 3-, 4- та 5-годинним інтервалам. Було відмічено чітку тенденцію до збільшення міжанкерного інтервалу при відкритій стабілізації плечового суглоба приблизно на 0,2 см зі збільшенням протяжності розриву на один годинний інтервал, тоді як при артроскопічній стабілізації при масивних розривах міжанкерний інтервал залишався стабільним (коливання не перевищували 0,02 см). Збільшення міжанкерного інтервалу до 1,2–1,4 і зменшення загальної кількості анкерів при артроскопічній стабілізації капсули можуть розглядатися як один із шляхів оптимізації артроскопічного лікування хворих із передньою травматичною нестабільністю плечового суглоба.
В статье авторами проведен анализ использования анкерных фиксаторов при лечении передней травматической нестабильности плечевого сустава при открытом оперативном вмешательстве и
с использованием артроскопического контроля. Материалом для изучения особенностей анкерной стабилизации капсулы стали результаты хирургического лечения 119 больных с травматической нестабильностью плечевого сустава. Все больные были разделены на две группы: в первую группу вошли 65 больных, которым были выполнены открытое оперативное вмешательство и анкерная стабилизация капсулы. Во вторую группу вошли 48 больных, которым была выполнена артроскопическая стабилизация капсулы с использованием анкерных фиксаторов. На первом этапе исследования было выявлено, что при одинаковой длине разрыва капсулы количество анкеров при артроскопическом способе стабилизации почти в полтора раза превышало количество анкеров, которые были использованы при открытом оперативном вмешательстве. При дальнейшем исследовании длину отрыва капсулы считали часовыми интервалами, а количество фиксаторов считали при разной длине разрывов капсулы, что равнялось 2-, 3-, 4- и 5-часовым интервалам. Была отмечена четкая тенденция к увеличению межанкерного интервала при открытой стабилизации плечевого сустава примерно на 0,2 см с увеличением протяженности разрыва на один часовой интервал, тогда как при артроскопической стабилизации при массивных разрывах межанкерный интервал оставался стабильным (колебания не превышали 0,02 см). Увеличение межанкерного интервала до 1,2–1,4 и уменьшение общего количества анкеров при артроскопической стабилизации капсулы могут рассматриваться как один из путей оптимизации артроскопического лечения больных с передней травматической нестабильностью плечевого сустава.
In the article analyzes the using of anchors for the treatment of traumatic anterior instability of the shoulder in open surgery and with the using of arthroscopic control. The materials for the study of the features of anchor stabilization of capsule were the results of surgical treatment of 119 patients with traumatic instability of the shoulder. All patients were divided into two groups: the first group included 65 patients after open surgery for stabilization of the capsule using anchors. The second group included 48 patients after arthroscopic stabilization of capsule using anchors. The first phase of the study found that for the same length of capsule rupture the number of used anchors in the arthroscopic method of stabilization was 50 % more than during open surgery. While the further study, the length of capsules rupture was determined with «hour intervals» and there was counted the number of anchors for different length of capsules rupture equal to 2-, 3-, 4- and 5-hour intervals. It was noted a clear trend to increase distance between anchors during open stabilization of the shoulder joint of approximately 0.2 cm with the length of one hour interval, but in arthroscopic stabilization with massive rupture distance between anchors remained stable (fluctuations do not exceed 0.02 cm). Increase of the interval between the anchors to 1.2–1.4 cm and reduction of the total number of anchors at arthroscopic stabilization of the capsule can be seen as a way of optimization the arthroscopic treatment of traumatic anterior instability of the shoulder.
операція Банкарта, артроскопія плечового суглоба, використання анкерних фіксаторів, міжанкерний інтервал.
операция Банкарта, артроскопия плечевого сустава, использование анкерных фиксаторов, межанкерный интервал.
Bankart procedure, arthropic repair of shoulder, use of anchor fixators, anchor interval.
Статья опубликована на с. 127-131
Введение
Материалы и методы
Результаты исследования
Обсуждение результатов
Заключение
1. Тяжелов А.А. Сравнительная оценка лечения повреждений Банкарта методом анкерной фиксации и традиционной чрескостной стабилизации капсулы // Травма. — 2005. — Т. 6, № 2. — С. 153-158.
2. Ferretti A., De Carli A., Calderaro M., Conteduca F. Open Capsulorrhaphy with Suture Anchors for Recurrent Anterior Dislocation of the Shoulder // Am. J. Sports Med. — 1998. — Vol. 26, № 5. — P. 625-629.
3. Glenohumeral arthropathy after arthroscopic anterior shoulder stabilization / Rhee Y.G., Lee D.H., Chun I.H., Bae S.C. // Arthroscopy. — 2004 Apr. — № 20(4). — Р. 402-6.
4. Plath J.E., Aboalata M., Seppel G., Juretzko J., Waldt S., Vogt S., Imhoff A.B. Prevalence of and Risk Factors for Dislocation Arthropathy: Radiological Long-term Outcome of Arthroscopic Bankart Repair in 100 Shoulders at an Average 13-Year Follow-up // Am. J. Sports Med. — 2015 May. — № 43(5). — Р. 1084-90.
5. Speck M., Hertel R. Arthroscopic Capsulo-Labral Repair and Refixation with Mitek Anchor in Anterior Shoulder Instability // Z. Orthop. Ihre Grenzgeb. — 1997. — Bd. 135, № 4. — S. 348-353.
6. Steinbeck J., Jerosch J. Open Bankart Repair Using Suture Anchors in Posttraumatic Shoulder Instability: 2 to 5-Year Results // Unfallchirurg. — 1997. — Bd. 100, № 12. — S. 938-942.